Рішення

від 17.12.2018 по справі 922/2152/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2152/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, м. Марганець, вул. Єдності, буд. 62) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод гідропривід" (62498, Харківська обл., смт. Васищеве, вул. Овочева, буд. 9) про стягнення 264034,00 грн. за участю представників:

від позивача - Вікентьєв В.Г., довіреність №30/267 від 02.05.2018

від відповідача - Макаренко О.А., довіреність б/н від 26.09.2018

ВСТАНОВИВ:

02.08.2018 Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою за вих. № 30/496 від 27.07.18 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод гідропривід", згідно вимог якої з відповідача заявлено до стягнення пеню та штраф за порушення термінів поставки товару за Специфікацією № 1 від 21.06.2017 та товару за Специфікацією № 2 від 28.09.2017 до договору поставки № 455 від 21.06.2017 в сумі 264.034,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2152/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.09.2018 об 11:30.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2018 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 184 ГПК України відкладено підготовче засідання на 26.09.2018 об 11:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2018 клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів (вх. №28088 від 26.09.18) задоволено та строк підготовчого провадження продовжено до 17.11.2018.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2018 усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 24.10.2018 об 11:00.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 24.10.201 усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 08.11.2018 о 10:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2152/18 до судового розгляду по суті на 03.12.2018 о 10:40.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2018 в судовому засіданні на підставі ч.2 ст.216 ГПК України оголошено перерву до 17.12.2018 о 10:40.

В судовому засіданні 17.12.2018 повноважний представник позивача заявлений позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив (т.с. І а.с. 4-6, 84-86).

В судовому засіданні 17.12.2018 повноважний представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях проти відповіді на відзив (т.с. І а.с. 58-62). В засіданні в обґрунтування своїх заперечень відповідач наголосив, зокрема, про те, що пунктом 5 Специфікацій №1 та №2 сторони визначили порядок поставки товару. Додатково, відповідачем вказано на умови пункту 7 Специфікації, де сторони встановили можливість дострокової поставки товару за обопільною згодою. З підстав вказаного, відповідачем наголошено про наявний у останнього обов'язку постачання продукції позивачу, поставлений в залежність саме від факту отримання відповідачем письмової заявки, направленої постачальнику рекомендованим листом і саме така заявка є підставою для поставки товару за Специфікацією, а строки поставки, передбачені специфікацією, за наведеними вище умовами договору мають орієнтовний характер. Відтак, відповідачем наголошено про те, що сторони визначили обсяг цивільних обов'язків відповідача, виходячи з умов заявок позивача на поставку товару. При цьому, відповідачем зауважено про те, що часткова поставка товару згідно з видатковою накладною № РН-000040 від 23.08.2017 була здійснена на підставі п. 7 зазначених Специфікацій. Також, відповідачем наголошено про те, що порушення останнім умов Договору поставки № 455 не мало місця, в той самий час має місце прострочення саме позивача, оскільки він не направив відповідні заявки відповідачу, а наявні у матеріалах справи заявки № 857 від 10.07.2017 та № 1315 від 02.10.2017 підписані не компетентними особами, тобто, не оформлені згідно з вимогами Договору, тоді як з копії Заявки № 857 від 10.07.2017 вбачається, що вона підписана заст. голови з комерційних питань Новаком С.Б., а з копії Заявки № 1315 від 02.10.2017 вбачаться, що вона підписана начальником БМТЗ Каменевою Т.В., тому вказані заявки № 857 від 10.07.2017 та № 1315 від 02.10.2017 взагалі не мають юридичної сили. Також, відповідачем вказано про те, що надані позивачем скріншоти, як доказ направлення позивачем заявок на адресу відповідача, з огляду на положення Цивільного кодексу України і умови Договору не є належним доказом направлення таких заявок на адресу відповідача, тоді, як належним доказом такого направлення є відповідний документ відділення зв'язку або кур'єрської служби. Окрім того, з наданих позивачем скрінсейвів з монітору комп'ютера вбачається, що якісь листи з невизначеним вкладенням направлено з електронної адреси ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 на невідому адресу, в той час як ані на офіційному сайті позивача http://www.mgok.dp.ua/ , ані в позовній заяві дану адресу не зазначено як офіційну для листування, тому вказані скрінсейви не відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності доказів, і таким чином, позивач не підтвердив факт надсилання заявок № 857 від 10.07.2017 та № 1315 від 02.10.2017 відповідачу, а відтак права позивача не порушені.

Суд оголосив про закінчення з'ясування обставин справи та перейшов до судових дебатів.

В судових дебатах позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь пеню та штраф за порушення термінів поставки товару за Специфікацією № 1 від 21.06.2017 та товару за Специфікацією № 2 від 28.09.2017 до договору поставки № 455 від 21.06.2017 в сумі 264.034,00 грн. Судові витрати зі сплати судового збору за подання даного позову просить покласти на відповідача.

В судових дебатах відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити повністю, як у безпідставному та необґрунтованому.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 17.12.2018 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарським судом встановлено наступне:

21.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод Гідропривід" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо - збагачувальний комбінат" (покупець) було укладено Договір поставки №455 (далі - Договір) (т.с. І а.с. 10-13).

20.04.2018 рішенням загальних зборів позивача, яке оформлене Протоколом № 1/2018, змінено найменування Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", а також змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне (т.с. І а.с. 21-23).

Таким чином, Акціонерне товариство "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", про що зазначено в Статуті (т.с. І а.с. 24-25).

27.04.2018 внесено відповідні відомості (зміни) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань про зміну найменування позивача (т.с. І а.с. 26-27).

Відповідно до умов пункту 1.1. вищевказаного Договору, з метою здійснення господарської діяльності постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД вказуються в Специфікаціях (Додатках) до Договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався прийняти вказаний Товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

На виконання умов Договору, 21.06.2017 року сторонами укладено Специфікацію №1 (т.с. І а.с. 14), відповідно до якої сторонами було погоджено та було встановлено повне найменування (номенклатура, асортимент), марку, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару УКТ ЗЕД, який постачальник зобов'язався поставити на адресу покупця, а саме:

п. 1: підп'ятник насоса НР2-1250/32 (кат. №НР2.102) в кількості 18 шт. на загальну суму 25434,00 грн. з ПДВ;

п. 2: пружина велика насоса НР2-1250/32 (кат. №НР2.024) в кількості 18 шт. на загальну суму 1620,00 грн.;

п. 3: пружина маленька насоса НР2-1250/32 (кат. №НР2.18) в кількості 18 шт. на загальну суму 648,00 грн.;

п. 4: насос НР2-1250/32 УХЛ2 (праве обертання вала) в кількості 1 шт. на загальну суму 238600,00 грн.

Згідно з умовами пункту п. 2 Специфікації №1, умови поставки товару: DDP, м. Марганець, промислова зона, склад покупця згідно з Правилами Інкотермс.

Відповідно до пункту 5 Специфікації №1, порядок поставки: поставка товару за цією Специфікацією здійснюється постачальником тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця. Заявка покупця направляється постачальнику рекомендованим листом і така заявка є підставою для поставки товару за цією Специфікацією. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, який містить обсяги і терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказали в цій Специфікації.

У Договорі поставки №455 від 21.06.2017, у пункті 3.1. сторони встановили, що постачальник (відповідач) зобов'язується поставити покупцю (позивачу) товар способами і на умовах, зазначених в Специфікаціях (додатках) до цього Договору. Умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010.

Також, згідно пункту 3.10. Договору поставки №455 від 21.06.2017, сторони встановили, що постачальник (відповідач) зобов'язується поставити товар покупцю в строки, визначені в Специфікації до цього Договору, а також провести за свій рахунок завантаження на автомобільний або залізничний транспорт покупця товару належної якості.

Дата поставки товару визначається в Специфікаціях до Договору (п. 3.11. Договору).

При цьому, термін поставки, який сторони вказали в Специфікації № 1 від 21.06.2017 щодо поставки товару по найменуванню, визначених у п.п. 1,2 - 30 робочих днів з моменту підписання даної Специфікації, щодо поставки товару по найменуванню, визначених у п.п. 3,4 - 45 робочих днів з моменту підписання даної Специфікації.

Таким чином, терміни поставки погоджені та визначені сторонами умовами Специфікації № 1 від 21.06.2017.

Позивач звернувся з даним позовом, в якому зазначає про те, що 11.07.2017 покупцем на адресу електронної пошти постачальника - ІНФОРМАЦІЯ_2 (скріншот - т.с. І а.с. 16) було направлено заявку №857 від 10.07.2017, відповідно до якої покупець просив постачальника виконати поставку товару згідно Специфікації №1 від 21.06.2017 в обсягах та у строки, зазначені в заявці №857 від 10.07.2017 на загальну суму 266301,99 грн. (т.с. І а.с. 15).

Так, позивачем наголошено про те, що на виконання заявки №857 від 10.07.2018 постачальник 23.08.2017 за видатковою накладною №РН-000040 від 23.08.2017 здійснив поставку товару по найменуванню, визначених у п.п. 1,2, 3 - на загальну суму 27702,00 грн. (т.с. І а.с. 17).

При цьому, позивачем вказано, що поставка товару за видатковою накладною №РН-000040 від 23.08.2017 була здійснена відповідачем (постачальником) у відповідності до умов Специфікації №1 в обумовлені сторонами строки.

Однак поставка товару по найменуванню, визначеного сторонами у п. 4 Специфікації №1, а саме: насос НР2-1250/32 УХЛ2 (праве обертання вала) в кількості 1 шт., на загальну суму 238600,00 грн. станом на 20.07.2018 відповідачем так і не здійснено.

Таким чином, позивачем наголошено про те, що у відповідача наявне прострочення терміну з поставки товару по найменуванню, визначеного сторонами у п. 4 Специфікації №1, а саме: насос НР2-1250/32 УХЛ2 (праве обертання вала) в кількості 1 шт., на загальну суму 238600,00 грн. станом на 20.07.2018 становить 309 календарних днів (з 14.09.2017 по 20.07.2018).

У зв'язку із порушенням постачальником термінів поставки товару за Специфікацією №1 відповідно до умов Договору, позивачем, згідно п. 11.2. Договору та з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідачу нараховано пеню у розмірі 214740,00 грн. та штраф у розмірі 23860,00 грн.

Також, на виконання умов Договору, 28.09.2017 сторонами укладено Специфікацію №2 (т.с. І а.с. 18), відповідно до якої було погоджено та встановлено повне найменування (номенклатура, асортимент), марку, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД, який постачальник зобов'язався поставити на адресу покупця, а саме:

- циліндр насоса НР2-1250/32 (кат. №НР2.101) в кількості 18 шт. на загальну суму 25434,0 грн. з ПДВ.

Згідно з умовами пункту п. 2 Специфікації №2, умови поставки товару: DDP, м. Марганець, промислова зона, склад покупця згідно з Правилами Інкотермс.

Відповідно до пункту 5 Специфікації №2, порядок поставки: поставка товару за цією Специфікація здійснюється постачальником тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця. Заявка покупця направляється постачальнику рекомендованим листом і така заявка є підставою для поставки товару за цією Специфікацією. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, який містить обсяги і терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказали в цій Специфікації.

При цьому, термін поставки, який сторони вказали в Специфікації № 2 - 35 робочих днів з моменту підписання даної Специфікації.

Таким чином, терміни поставки погоджені та визначені сторонами умовами Специфікації № 2 від 28.09.2017.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що 04.10.2017 покупцем на адресу електронної пошти постачальника gidroprivokh@ukr.net (скріншот т.с. І а.с. 20) було направлено заявку №1315 від 02.10.2017, відповідно до якої покупець просив постачальника виконати поставку товару згідно Специфікації №2 від 28.09.2017 в обсягах та у строки зазначені в заявці №1315 від 02.10.2017 на загальну суму 25434,00 грн. (т.с. І а.с. 19)

Однак станом на 20.07.2018 року, поставку товару за Специфікацією №2 постачальником не виконано, тому позивачем наголошено про те, що у відповідача наявне прострочення терміну поставки товару за Специфікацією №2 станом на 20.07.2018, яке становить 239 календарних днів (з 24.11.2017 по 20.07.2018).

У зв'язку із порушенням постачальником термінів поставки товару за Специфікацією №2 відповідно до умов Договору, позивачем, згідно п. 11.2. Договору та з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідачу нараховано пеню у розмірі 22890,60 грн. та штраф у розмірі 2543,40 грн.

Судом досліджено листування сторін, пов'язане з предметом спору.

Так, у зв'язку із неотриманням товару у строк, погоджений сторонами у Специфікаціях, позивачем направлялися відповідачу листи, в яких позивач вказував на укладені між сторонами: Договір поставки №455 від 21.06.2017 та Специфікації № 1 від 21.06.2017 та № 2 від 23.09.2017 та терміни здійснення поставки, які сторонами були погоджені та визначені у Договорі та Специфікаціях до цього. У зв'язку із виробничою необхідністю позивач просив відповідача прискорити виготовлення насосного обладнання та виконати поставку в найкоротші терміни (т.с. І а.с. 87-100).

У відповідь відповідач надіслав позивачу лист за вих. №554 від 01.11.2017, в якому зазначив, що у зв'язку із форс-мажорними обставинами на підприємстві, відповідач просить позивача узгодити строк даного обладнання на грудень 2017 р. (т.с. І а.с. 101).

16.04.2018 відповідачу була направлена претензія за вих. №30/239 (т.с. І а.с. 102-103), у відповідь на яку, відповідачем було надіслано позивачу лист за вих. № 324 від 14.05.2018, де відповідач зазначав про наявність форс - мажорних обставин на підприємстві відповідача у вигляді відсутності фахівця за трагічними обставинами, який працював на унікальному обладнанні та неможливістю оперативної його заміни, що призвело до неможливості виготовлення несучих деталей насосу НР-1250/32 за відпрацьованою технологією і ,як слідство, не здачі готової продукції і перенесення термінів поставки обладнання на більш пізній період, у зв'язку із чим, відповідач просив позивача погодити постачання даного насоса та запчастини на серпень 2018 р., оскільки попередні прохання про узгодження термінів залишилися без відповіді (т.с. І а.с. 104).

Під час розгляду справи відповідач проти позову заперечував повністю, в обґрунтування своїх заперечень зазначав, зокрема, про те, що пунктом 5 Специфікацій №1 та №2 сторони визначили порядок поставки товару, а умовами п. 7 Специфікації сторони встановили можливість дострокової поставки товару за обопільною згодою. З підстав вказаного, відповідачем наголошено про наявний у останнього обов'язку постачання продукції позивачу, поставлений в залежність саме від факту отримання відповідачем письмової заявки, направленої постачальнику рекомендованим листом і саме така заявка є підставою для поставки товару за специфікацією, а строки поставки, передбачені Специфікацією, за наведеними вище умовами договору мають орієнтовний характер. Відтак, відповідачем наголошено про те, що сторони визначили обсяг цивільних обов'язків відповідача, виходячи з умов заявок позивача на поставку товару. Таким чином, цивільний обов'язок відповідача поставити позивачеві продукцію ставиться в залежність від направлення відповідної письмової заявки, проте заявки на поставку товару ані згідно Специфікації №1, ані згідно Специфікації №2, в порядку, передбаченому п.5 зазначених Специфікацій позивачем відповідачу не направлялись, а часткова поставка товару згідно з видатковою накладною № РН-000040 від 23.08.2017 була здійснена на підставі п. 7 зазначених Специфікацій. Таким чином, відповідач погоджується з фактом укладення договору поставки № 455 від 21.06.2017р., Специфікації №1 від 21.06.2017р. та Специфікації № 2 від 28.09.2017р. до нього, саме в процесі виконання господарського зобов'язання з договору поставки № 455 передбачалась його конкретизація шляхом направлення позивачем відповідачу відповідних заявок, які повинні були містити графік, обсяги і терміни поставки товару. Приймаючи до уваги те, що, цивільний обов'язок відповідача поставити позивачу продукцію був зумовлений вчиненням позивачем дій по направленню відповідної письмової заявки, відповідач вважає, що обов'язок відповідача поставити позивачеві продукцію не настав. Таким чином, на думку відповідача, порушення останнім умов Договору поставки № 455 не мало місця, в той самий час має місце прострочення саме позивача, оскільки він не направив відповідні заявки відповідачу. Також, відповідачем вказано про те, що наявні у матеріалах справи заяви № 857 від 10.07.2017 та № 1315 від 02.10.2017 не оформлені згідно з вимогами Договору, оскільки згідно Додатку №1 до договору сторони дійшли згоди надати повноваження, а також встановити персональну відповідальність для посадових осіб, визначивши для них зону відповідальності: за укладення, підписання договору, змін та доповнень до нього, специфікацій в рамках законних повноважень - Голова правління ОСОБА_7 або особа, яка має право підписувати за довіреністю. З огляду на те, що в процесі виконання договору поставки № 455 передбачалась його конкретизація шляхом направлення позивачем відповідачу відповідних заявок, які повинні були містити графік, обсяги і терміни поставки товару, то відповідач вважає, що заявки є доповненнями до договору та мали бути підписані Головою правління ОСОБА_7 Проте, відповідачем наголошено про те, що з копії Заявки № 857 від 10.07.2017 вбачається, що вона підписана заст. голови з комерційних питань Новаком С.Б., а з копії Заявки № 1315 від 02.10.2017 вбачаться, що вона підписана начальником БМТЗ Каменевою Т.В., тому вказані заявки № 857 від 10.07.2017 та № 1315 від 02.10.2017 взагалі не мають юридичної сили. В обґрунтування своїх заперечень відповідачем також вказано про те, що надані позивачем скріншоти не є належними доказами направлення заявок відповідачу з огляду на положення Цивільного кодексу України і умови Договору, де сторони встановили порядок направлення заявок рекомендованим листом, тому доказом направлення таких заявок на адресу відповідача є відповідний документ відділення зв'язку або кур'єрської служби, тому вказані скрінсейви не відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності доказів, і таким чином, позивач не підтвердив факт надсилання заявок № 857 від 10.07.2017 та № 1315 від 02.10.2017 відповідачу, а відтак права позивача не порушені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, Суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

У даному разі, укладаючи Договір, його умовами сторонами чітко було погоджено, що постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю в строки, визначені в Специфікації до цього Договору (умови пункту 3.10. Договору).

Дата поставки товару визначаються у Специфікаціях до Договору (умови пункту 3.11. Договору).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи Специфікацію № 1 від 21.06.2017 до Договору поставки №455 від 21.06.2017 сторонами погоджено термін поставки:

- з постачання товару, зазначених у пунктах 1,2 - 30 робочих днів з моменту підписання даної Специфікації;

- з постачання товару, зазначених у пунктах 3,4 - термін поставки - 45 робочих днів з моменту підписання даної Специфікації.

Тобто, зобов'язання з поставки товару за даною Специфікацією у відповідача виникло з моменту її підписання - 21.06.2017.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, з огляду на погоджені сторонами умови Специфікації, сторони чітко погодили та встановили термін поставки, тому не можна погодитися з доводами відповідача про відсутність у останнього, як постачальника за Договором, обов'язку з постачання товару позивачу.

При цьому, умови пункту 5 Специфікації № 1 та № 2, про недотримання якого неодноразово наголошено відповідачем в обґрунтування своїх заперечень, передбачають порядок здійснення такої поставки, а саме поставка товару за цією Специфікацією здійснюється постачальником тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця. Заявка покупця направляється постачальнику рекомендованим листом і така заявка є підставою для поставки товару за цією Специфікацією. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, який містить обсяги і терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказали в цій Специфікації.

При цьому, Суд звертає увагу відповідача на те, що ненаправлення постачальнику рекомендованим листом заявки покупця, не звільняє відповідача від свого обов'язку, як постачальника за Договором, з постачання товару покупцю у строки, які чітко погоджені та зазначені у Специфікаціях.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, укладаючи Специфікацію № 2 від 28.09.2017 до Договору поставки №455 від 21.06.2017 сторонами погоджений термін поставки - 35 робочих днів з моменту підписання даної Специфікації.

Тобто, зобов'язання з поставки товару за даною Специфікацією № 2 у відповідача виникло з моменту її підписання - 28.09.2017.

При цьому, укладені між сторонами: Договір поставки № 455 від 21.06.2017, Специфікація № 1 від 21.06.17 та Специфікація № 2 від 28.09.2017 до Договору є чинними та є обов'язковими до їх виконання.

Будь-яких змін до вказаного Договору, зокрема щодо зміни умов, погоджених сторонами щодо терміну здійснення поставки, сторонами до матеріалів справи не надано та суду представлені під час розгляду справи не були.

Докази визнання у встановленому законом порядку Договору поставки № 455 від 21.06.2017, Специфікації № 1 від 21.-06.17 та Специфікації № 2 від 28.09.2017 до Договору у матеріалах справи також відсутні.

Згідно з частиною першою статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно з частиною першою статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

У даному разі, вирішуючи спір, надавши об'єктивну оцінку обставинам справи що розглядається, Суд встановив наявність порушеного права Акціонерного товариства "Марганецький гірничо - збагачувальний комбінат".

Відповідно до п. 11.2. Договору поставки №455 від 21.06.2017, у разі порушення термінів поставки товару за цим Договором покупець має право стягнути з постачальника пеню в розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження прострочення понад 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути з постачальника штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Перевіривши надані позивачем нарахування: пені у розмірі 214740,00 грн. та штрафу у розмірі 23860,00 грн. за порушенням постачальником термінів поставки товару за Специфікацією №1 від 21.06.2017 та пені у розмірі 22890,60 грн. та штрафу у розмірі 2543,40 грн. за порушенням постачальником термінів поставки товару за Специфікацією №2 від 28.09.2017, Суд встановив, що дані нарахування суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки нараховані невірно, у зв'язку з чим, задоволенню підлягають: 198038,00 грн. пені та 23860,00 грн. 10 % штрафу за порушення термінів постави товару за специфікацією № 1 від 21.06.2017; 22890,60 грн. пені та 2543,40 грн. 10 % штрафу за порушення термінів постави товару за специфікацією № 2 від 28.09.2017 за Договором поставки №455 від 21.06.2017, в решті позову Суд відмовляє у зв'язку із невірним нарахуванням.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, Судом ретельно досліджувалися обставини даної справи та надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам неодноразових звернень позивача до відповідача з приводу не здійснення відповідачем поставки товару у порушення умов укладеного сторонами Договору (т.с. І а.с. 87-103, 102-103).

Вказане свідчить про намір позивача досягнути мети (з отримання товару), на яку він розраховував укладаючи із відповідачем Договір поставки №455 від 21.06.2017 та Специфікації до нього, дійти згоди із відповідачем у досудовому порядку.

Під час розгляду даної справи позивачем повідомлено Суд про необхідність придбання товару, на який розраховував позивач укладаючи даний Договір, однак товар позивачу станом на час розгляду даної справи поставлено так і не було, при цьому, позивачем було повідомлено Суд про те, що відсутність товару (у даному випадку насосів) на підприємстві позивача значно ускладнює роботу Комбінату.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовчу діяльність.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав Суду належних та переконливих доказів на спростування позовних вимог, Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд керується статтею 129 ГПК України, та враховуючи висновки господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод гідропривід" (62498, Харківська обл., смт. Васищеве, вул. Овочева, буд. 9, код ЄДРПОУ 37023594) на користь Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, м. Марганець, вул. Єдності, буд. 62, рахунок 26005000000677 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро" м. Нікополь, МФО 305749, код ЄДРПОУ 00190911) - 198038,00 грн. пені та 23860,00 грн. 10 % штрафу за порушення термінів постави товару за специфікацією № 1 від 21.06.2017; 22890,60 грн. пені та 2543,40 грн. 10 % штрафу за порушення термінів постави товару за специфікацією № 2 від 28.09.2017 за Договором поставки №455 від 21.06.2017 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3709,98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.12.2018 р.

Суддя Г.І. Сальнікова