Рішення

від 27.12.2018 по справі 925/1207/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м. Черкаси справа № 925/1207/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Євтушенко Б.В., за участі представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агросоюзснаб до товариства з обмеженою відповідальністю Біо-Брендстоф про стягнення 156943 грн. 38 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Агросоюзснаб звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Біо-Брендстоф (далі - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь на підставі договору купівлі-продажу № 10/01/2018-1 від 01.01.2018 року 123050 грн. основного боргу, 3069 грн. 3 % річних, 8383 грн. 84 коп. інфляційних втрат, 22440 грн. 44 коп. пені, що разом становить 156943 грн. 38 коп. та відшкодувати судові витрати.

Позов мотивований порушенням відповідачем строків та порядку розрахунків за поставлений йому позивачем товар згідно договору купівлі-продажу № 10/01/2018-1 від 01.01.2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.11.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі №925/1207/18 за правилами загального позовного провадження. Копії ухвали суду від 22.11.2018 направлені сторонам рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві.

Ухвала господарського суду про призначення справи до судового розгляду адресована відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку, відділенням Укрпошти повернена суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи явку свого представника в засідання суду не забезпечив, письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти позову не заперечував, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 11.12.20108 року підготовче провадження у справі № 925/1207/18 було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В засіданнях суду позивач в особі свого представника позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив задовольнити повністю.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

01.01.2018 року відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Біо-Брендстоф , як покупець, і позивач - товариство з обмеженою відповідальністю АгроСоюзСнаб , як продавець, уклали договір купівлі-продажу № 10/01/2018-1 (далі - Договір, а. с. 13-15), за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця сільськогосподарську продукцію, в тому числі макуху соєву, олію соєву згідно видаткових накладних (далі в тексті Договору - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість в порядку та на умовах, передбачених Договором .

Сторони погодили усі істотні умови Договору, і зокрема, домовилися про таке:

п. 1.2. - асортимент, кількість товару та ціни вказуються у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця покупцю (далі в тексті Договору - накладні), та є невід'ємними частинами цього Договору;

п. 1.3. - право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної;

п. 2.1. - поставка товару по даному Договору здійснюється партіями, які оговорюються у рахунках та видаткових накладних;

п. 2.2. - поставка товару здійснюється шляхом само вивозу автотранспортом покупця чи перевізника;

п. 2.3. - поставка товару проводиться не пізніше 3 календарних днів з дня отримання замовлення. Дострокова поставка допускається;

п. 3.1. - загальна вартість Договору визначається загальною вартістю товару, визначену у всіх рахунках та видаткових накладних;

п. 3.2. - ціна за кожну партію товару, кількість наданого покупцю товару, визначається у видаткових накладних;

п. 3.3. - виставлення рахунку продавцем є підтвердження прийняття замовлення від покупця та погодження його в кількості;

п. 3.5. - покупець здійснює оплату окремих партій товару на підставі рахунків-фактур, наданих продавцем протягом 2 банківських днів з дня отримання товару в розмірі 80 %, решта 20 % оплачується протягом 1 банківського дня після підтвердження реєстрації продавцем податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних згідно чинного законодавства;

п. 4.2. - кількість товару або його окремих партій встановлюється і остаточно фіксується у рахунках та накладних;

п. 5.1. - факт поставки та передачі товару продавцем покупцю оформлюється накладною чи актом приймання-передачі на товар, най якій ставиться відмітка (штамп або печатка) про прийняття товару;

п. 5.2. - накладні чи ати приймання-передачі повинні бути підписані уповноваженими представниками сторін;

п. 5.3. - підписання покупцем накладної чи акта приймання-передачі підтверджує факт відсутності претензій до продавця по кількості та якості товару4

п. 7.1. - у разі порушення зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України. Порушення зобов'язань за цим договором є - невиконання або неналежне виконання умов, передбачених договором;

п. 7.2. - у разі несвоєчасної оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розміні подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.1. Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 року але в будь-якому випадку до повного та належного виконання умов договору сторонами.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Із видаткової накладної № 5 від 25.01.2018 року та товарно-транспортної накладної № Р5 від 25.01.2018 року вбачається, що 25.01.2018 року позивач поставив товар - макуха соєва, у кількості 11,78 тонн на загальну суму 135470 грн. з ПДВ, а відповідач товар прийняв без зауважень, що підтверджується підписами його представника та печатками юридичної особи (а.с. 22-24).

До позовної заяви позивачем надано витяг із автоматизованої системи Єдине вікно подання електронних документів ДФС України на підтвердження реєстрації податкової накладної по здійсненій операції поставки відповідачу товару 12.02.2018 року.

Відповідач отриманий від позивача товар оплатив частково 23.07.2018 року на суму 6210 грн. та 24.07.2018 року на суму 6210 грн., що підтверджується наданими позивачем прибутковими касовими ордерами № 21 від 23.07.2018 року та № 22 від 24.07.2018 року (а.с. 26-27).

14.09.2018 року позивач направив відповідачу претензію № 13-09/18 із вимогою про сплату 123050 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 10/01/2018-1 від 01.01.2018 року (а. с. 16-17), яка залишена відповідачем без відповіді та виконання, що і стало підставою для звернення позивача із даним позовом до господарського суду про її примусове стягнення.

За розрахунком позивача, викладеним у позовній заяві, борг відповідача по оплаті прийнятого та неоплаченого ним товару становить 123050 грн. основного боргу, 3069 грн. 3 % річних, 8383 грн. 84 коп. інфляційних втрат, 22440 грн. 44 коп. пені. Вимога позивача до відповідача про його стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору купівлі-продажу № 10/01/2018-1 від 01.01.2018 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із п. 3.5. Договору, покупець здійснює оплату окремих партій товару на підставі рахунків-фактур, наданих продавцем протягом 2 банківських днів з дня отримання товару в розмірі 80 %, решта 20 % оплачується протягом 1 банківського дня після підтвердження реєстрації продавцем податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних згідно чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв без зауважень товар відповідно до договору купівлі-продажу № 10/01/2018-1 від 01.01.2018 року на загальну суму 135470 грн. з ПДВ грн., 12.02.2018 року здійснив реєстрацію податкової накладної, тобто відповідно до умов Договору, відповідач мав сплатити позивачу до 27.01.2018 року - 108376 грн., до 13.02.2018 року - 27094 грн. Відповідач частково оплатив поставлений йому позивачем товар, тому його заборгованість за Договором становить 123050 грн.

Відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд вбачає, що договір поставки укладений сторонами з дотриманням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, ними виконувався. Наявність і розмір спірної заборгованості у сумі 123050 грн. позивачем доведено належними і допустимими доказами, відповідачем не спростовано, тому така вимога позивача підлягає задоволенню повністю.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем строку оплати отриманого товару згідно з договором купівлі-продажу № 10/01/2018-1 від 01.01.2018 року позивачем заявлена вимога про стягнення 3069 грн. 3 % річних, 8383 грн. 84 коп. інфляційних втрат за період з 27.01.2018 року по 14.11.2018 року, 22440 грн. 44 коп. пені за період з 13.08.2018 року по 14.11.2018 року.

У п. 7.2. Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розміні подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України). Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер цього виду відповідальності. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11). Отже, заходи відповідальності, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі N 6-42цс11).

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства і умови договору, спірну вимогу позивача про стягнення 3069 грн. 3 % річних, 8383 грн. 84 коп. інфляційних втрат за період з 27.01.2018 року по 14.11.2018 року, 22440 грн. 44 коп. пені за період з 13.08.2018 року по 14.11.2018 року суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за поставлений товар, прострочив їх оплату, тому позовні вимоги про стягнення 123050 грн. боргу, 22440 грн. 44 коп. пені, 8383 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 3069 грн. 3% річних судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2354 грн. 16 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Біо-Брендстоф , ідентифікаційний код юридичної особи 41507420, місце знаходження: 20202, Черкаська обл., Звенигородський район, м. Звенигородка, вул. Козачанська, буд. 28-А на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агросоюзснаб , ідентифікаційний код юридичної особи 36772067, місцезнаходження: 20507, Черкаська область, Катериноаільський район, село Розсохуватка, вул. Козацька, буд. 49 - 123050 грн. боргу, 22440 грн. 44 коп. пені, 8383 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 3069 грн. 3% річних, 2354 грн. 16 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 28.12.2018 року.

Суддя В.М. Грачов