Постанова

від 10.12.2018 по справі 902/320/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 902/320/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Вронська Г.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного підприємства "Віас",

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

(головуючий - Бучинська Г.Б., судді - Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.)

від 13.06.2018,

у справі за позовом приватного підприємства "Віас-МФК",

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) товариство з обмеженою відповідальністю "ВТЛ",

2) товариство з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані",

про стягнення 295 000,00 грн збитків,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ПП "Віас-МФК" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 295 000,00 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 02/105 від 29.09.2015 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні щодо збереження переданого для перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки в сумі 10 720,99 дол. США, що еквівалентно 295 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26.02.2018 позов ПП "Віас-МФК" задоволено.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків про укладення договору про надання транспортно-експедиторських послуг між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб. Посилаючись на ст. 225 ГК України, ст. 263 ЦК України, ст. ст. 36, 37 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, прийшов до висновку, що протиправною поведінкою відповідача є непередача товару позивачу, якому спричинено збитки у сумі 10 720,99 дол. США, що еквівалентно 295 000,00 грн внаслідок сплати митних платежів, які пов'язані з перевезенням вантажу і наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та понесеними позивачем збитками.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 рішення Господарського суду Вінницької області від 26.02.2018 скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд вказав, що позивачем не доведено наявності елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення договору перевезення та його виконання відповідачем.

Приватне підприємство "Віас-МФК" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Вказує, що апеляційним судом неповністю досліджено обставини справи. Зокрема, ПП "Віас-МФК" визнано потерпілою стороною у кримінальному провадженні №1201527001007551. Стверджує, що електронне листування між відповідачем та позивачем з приводу спірного перевезення підтверджено під час досудового слідства у межах кримінального провадження. Окрім того, позивач заперечує факт продажу відповідачем автомобіля, яким здійснювалось перевезення та зазначає, що відповідно до попереднього договору купівлі-продажу передача автомобіля з власності ФОП ОСОБА_1 не відбулася. Рівненський апеляційний господарський суд прийняв постанову за відсутності представника позивача, якого було неналежно повідомлено про дату час і місце судового засідання 13.06.2018.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін. Зазначає, що не має жодного відношення до спірного перевезення, а особи, які здійснювали таке перевезення, встановлюються у кримінальному провадженні. Вказує, що між ТОВ "ВТЛ" та ФОП ОСОБА_1 не існувало договірних правовідносин. Факт крадіжки ОСОБА_1 вантажу не знайшов підтвердження за весь час досудового слідства у кримінальному провадженні №1201527001007551.

Під час касаційного провадження у справі приватне підприємство "Віас-МФК" змінило найменування на приватне підприємство "Віас", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 145, т. 3).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 21.10.2009 між ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга" та ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" було укладено договір поставки № SERK-SEUS, відповідно до умов якого ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга" зобов'язується поставити ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" товари за ціною, кількістю та якістю, а також певної моделі на підставі замовлень ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" та відповідно з інвойсами постачальника за договором.

ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга" та ТОВ "Самсунг СДВ Глобал ЕССіЕл Рус" пов'язані договірними відносинами, в рамках яких ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга" є замовником, а ТОВ "Самсунг СДВ Глобал ЕССіЕл Рус" є експедитором з надання транспортно-експедиційних послуг.

ТОВ "Самсунг СДВ Глобал ЕССіЕл Рус" та ТОВ "ЕйчТіЕнЕс Рус" пов'язані договірними відносинами, в яких ТОВ "Самсунг СДВ Глобал ЕССіЕл Рус" є замовником, а ТОВ "ЕйчТіЕнЕс Рус" є експедитором з надання транспортно-експедиційних послуг.

Між ТОВ "ЕйчТіЕнЕс Рус" та ПП "Віас-МФК" укладено договір, відповідно до якого ТОВ "ЕйчТіЕнЕс Рус" є замовником, а ПП "Віас-МФК" виконавцем послуг.

Окрім того, 10 січня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВТЛ" як виконавцем та приватним підприємством "Віас-МФК" як замовником було укладено договір №10/01-01 про надання транспортно-експедиційних послуг.

За твердженням позивача, на виконання вказаного договору №10/01-01, 29.09.2015 між ТОВ "ВТЛ" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір № 02/105 про надання транспортно-експедиційних послуг.

Окрім того позивач вказує, між ТОВ "ВТЛ" та ФОП ОСОБА_1 було підписано заявку на перевезення вантажу №29/09/01 від 29.09.2015 у змісті якої вказано: дата завантаження товару - 29.09.2015; строк доставки вантажу - 01.10.2015; найменування вантажу - "побутова техніка"; вантажовідправником є ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга"; місце завантаження: Росія, Калузька область, Боровський район, селище Коряково, володіння 1, завод "SAMSUNG"; вантажоодержувачем є ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані"; місце розвантаження: вул. Садова, 26а, смт Гостомель, Київська область, Україна; транспортний засіб: IVECO з причепом НОМЕР_2; водій: ОСОБА_3. Заявка є невід'ємним додатком до договору.

Договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 02/105 від 29.09.2015 містить такі положення.

Виконавець приймає на себе обов'язки за плату і за рахунок замовника організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням та обробленням вантажів в міжнародному та/або регіональному сполученні (під регіоном в рамках даного договору приймається територія України), а саме: організувати виконання послуг, пов'язаних із безперешкодним перевезенням вантажів що надаються замовником для перевезення транспортом виконавця (або його субпідрядників) та обробленням вантажів що надають замовником з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення на території України й інших держав (п. 1.1 договору № 02/105).

Відповідно до п. 1.2 договору № 02/105, виконавець зобов'язаний самостійно здійснити перевезення, або, за умови погодження з замовником, від свого імені і за рахунок замовника укласти договори з іншими учасниками транспортного процесу; у випадках передбачених умовами п. 2.1 цього договору вчинити всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів.

Вид, об'єм, строки, вартість послуг виконавця за даним договором визначаються окремо для кожного перевезення - відповідно до узгоджених заявок замовника. Додаткові умови, не визначені договором, узгоджуються сторонами заявкою і, за умови неналежного оформлення (містять підписи уповноважених представників сторін і печатки сторін, а у випадку коли представник уповноважений належним чином оформленою довіреністю - достатньо його підпису), є його невід'ємною частиною (п. 2.1 договору № 02/105).

Згідно п. 2.3 договору № 02/105, заявка передається виконавцю за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти (E-mail). Після одержання заявки виконавець акцептує протягом 2 год. з моменту її одержання за допомогою факсимільного зв'язку з відбитком печатки підприємства та підпису уповноваженої особи. У випадку відсутності підписаного акценту протягом зазначеного часу, заявка вважається не прийнятою до виконання (анульованою).

Підпункт 3.1.1 договору № 02/105 передбачає, що виконавець зобов'язується надати послуги згідно з умовами цього договору та узгодженої заявки.

Як зазначено в п. 5.1 договору № 02/105, оплата послуг виконавця здійснюється у безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого останнім рахунку, у розмірі, вказаному в узгодженій заявці з моменту отримання замовником повного пакету документів для оплати, обумовленого в заявці.

Загальна сума плати за послуги за кожним перевезенням визначається сторонами в заявці (п. 5.2 договору № 02/105).

Згідно з п. 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до договору та чинного законодавства України і/або Конвенції CMR.

У випадку порушення вказаних у заявці строків доставки вантажу одержувачеві, виконавець сплачує замовнику штраф з розрахунку 50 дол. США у гривневому еквіваленті за кожну добу запізнення транспортного засобу при міжнародних перевезеннях, та 10 грн за кожну добу запізнення транспортного засобу - при перевезеннях в межах України. Сплата штрафу за прострочення в доставці вантажу не звільняє виконавця від відповідальності за викладені цим простроченням псування або пошкодження вантажу (пп. 6.6.6 договору № 02/105).

Усі питання, пов'язані з відповідальністю за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань і не врегульовані в цьому договорі, вирішуються відповідно до чинного законодавства України (п. 6.3 договору № 02/105).

При цьому, господарськими судами встановлено та стверджується позивачем, що спілкування та укладання договору № 02/105 від 29.09.2015 здійснювалось з використанням засобів електронного зв'язку та транспортно-інформаційного серверу Lardi-Trans.com. ФОП ОСОБА_1 зареєстрований 17.12.2008 на транспортно-інформаційному сервері Lardi-Trans.com як користувач - ІНФОРМАЦІЯ_1 та користувався преміум пакетом. На цій сторінці були вказані його номер телефону - НОМЕР_3 та адреса електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як встановлено господарськими судами та стверджується позивачем, ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга" відвантажив товар, а саме: телевізори торговельної марки "SAMSUNG" та зразок пральної машини для тестування на підставі інвойсу №8292237376 від 29.09.2015 та проформи-інвойсу №25092015-UA від 25.09.2015 на транспортний засіб - вантажний автомобіль марки "IVECO" з напівпричіпом, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під управлінням водія ОСОБА_3 для отримувача вантажу ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані".

При цьому, водій ОСОБА_3 надав документи, які підтверджували власника транспортного засобу ФОП ОСОБА_1, а саме: технічний паспорт, бланки міжнародної товарно-транспортної накладної - CMR зі штампом.

01.10.2015 транспортний засіб з номерним знаком АВ8859СА / АВ9490ХР пройшов митне оформлення та перетнув кордон України.

Як стверджується позивачем, після перетину кордону зв'язок з водієм ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 перервався, а товар не був доставлений до місця розвантаження та не був отриманий вантажоодержувачем - ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані".

З огляду на вказане, представником, який діяв в інтересах та за дорученням від ПП "Віас-МФК" та ТОВ "ВТЛ", було подано заяву до правоохоронних органів на протиправні дії ФОП ОСОБА_1

02.10.2015 працівниками СВ Чернігівського МВ УМВС України в Чернігівській області внесені відомості до ЄРДР за №1201527001007551, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Судами встановлено, що вартість вантажу у спірному перевезенні становила 209064,72 дол. США, а сума митних платежів - 54 367,48 дол. США. Всього 263432,20 дол. США.

СПАО "Ингосстрах" 24.03.2016 відшкодувала ТОВ "Самсунг Електронікс Рус Калуга" частину зазначеної суми на підставі договору страхування вантажів. Відповідно до платіжного доручення № 206003 від 24.03.2016 сплачено 16 904 590,71 російських рублів (а.с. 55, т. 1). Страховою компанією було відмовлено у відшкодуванні частини митних платежів.

12.09.2016 ТОВ "ЕйчТіЕнЕс Рус" звернулось до ПП "Віас-МФК" з претензією №3 про відшкодування збитків у сумі 10 720,99 дол. США, посилаючись на аналогічні вимоги ТОВ "Самсунг СДВ Глобал ЕССіЕл Рус" про відшкодування збитків при перевезення телевізорів торговельної марки "SAMSUNG" та зразка пральної машини для тестування, що не були відшкодовані за договором страхування вантажовідправнику (а.с. 53, т. 1).

24.01.2017 ПП "Віас-МФК" перерахувало ТОВ "ЕйчТіЕнЕс Рус" 10 720,99 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням (MUR) 657 від 24.01.2017 на підставі разової індивідуальної ліцензії IL61336009963 на зовнішньоекономічну операцію Міністерства економічного розвитку та торгівлі від 28.12.2016 (а.с. 113-114, т. 1).

25.01.2017 постановою старшого слідчого ОВС СУ ГУНП в Чернігівській області Мельником В.М. приватне підприємство "Віас-МФК" визнано потерпілою стороною у кримінальному провадженні № 1201527001007551 (а.с. 28, т. 1).

14.03.2017 приватне підприємство "Віас-МФК" звернулось до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з претензією № 14/03-2017 про відшкодування у 15-денний строк збитків завданих ПП "ВІАС-МФК" у розмірі 10 720,99 дол. США (а.с. 110-111, т. 1). Посилалось на обставини втрати вантажу при перевезення за договором № 02/105 від 29.09.2015 та заявкою на перевезення вантажу №29/09/01 від 29.09.2015.

Однак, відповідач на вказану претензію відповіді не надав, збитків у розмірі 10720,99 дол. США не компенсував, що і стало підставою звернення позивача з позовом у цій справі до суду. ФОП ОСОБА_1 вказує що на момент спірного перевезення не володів вантажним автомобілем марки "IVECO" з напівпричіпом, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 та не мав до нього жодного відношення, у зв'язку з тим, що 05.12.2014 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) було укладено нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу вказаного транспортного засобу.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд виходить з такого.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева.

Відповідно до частин 1, 2 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

В силу дії частини 1 статті 307 Господарського кодексу України: за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 2 статті 307 ГК України: договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Водночас, за приписами статті 311 Господарського кодексу України, плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до статтей 4 та 9 Конвенції: договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником; із зазначеною нормою кореспондується і частина 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 909 Цивільного Кодексу України: за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

В силу п.1 статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталося з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до статті 23 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті.

За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Згідно з частинами 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною третьою статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно з ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Вина експедитора у порушенні договору транспортного експедирування презюмується та не підлягає доведенню замовником.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони.

Судом апеляційної інстанцій відповідно до його повноважень, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, не встановлено, що спірне перевезення вантажу здійснювалось саме ФОП ОСОБА_1

До суду не було надано доказів, того що ОСОБА_3 (водій) був працівником ФОП ОСОБА_1 у 2015 році, що підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого та сплаченого на користь фізичних осіб (а.с. 186-189, т.1), та довідкою про працюючих фізичних осіб (а.с. 185, т. 1).

Апеляційний суд вказав, що у матеріалах справи відсутні докази прийняття відповідачем вантажу до перевезення, відсутні докази що міжнародні товарно-транспортні накладні CMR від 30.09.2015, від 30.09.2015 та CMR №3735951 від 01.10.2015 завірені печатками та штампами відповідача.

У кримінальному провадженні № 1201527001001551 не встановлено осіб, які під час перевезення на вантажному автомобілі марки "IVECO" з напівпричіпом, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 заволоділи телевізорами марки "Самсунг" та пральною машиною "Самсунг" загальною вартістю 209 064,72 дол. США.

При цьому Верховний Суд зазначає, що позивач ПП "Віас-МФК" як замовник щодо спірного перевезення перебуває у договірних правовідносинах з ТОВ "ВТЛ" як виконавцем перевезення на підставі договору №10/01-01 про надання транспортно-експедиційних послуг 10 січня 2014 року та заявки на перевезення вантажу № 29/09/01 від 29.09.2015. Відповідальність за вибір третіх осіб, залучених експедитором до виконання зобов'язань перед замовником несе експедитор (ст. 932 ЦК України та ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що факт наявності у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення позивачем не доведено, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення договору перевезення та його виконання відповідачем.

Верховний Суд вважає, що висновки апеляційного суду про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків, у розмірі заявленому позивачем, відповідає матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону. Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача, не доведено безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням шкоди.

При прийняті рішення місцевий господарський суд вказаного не врахував та необґрунтовано задовольнив позов. За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу приватного підприємства "Віас" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 у справі за № 902/320/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

Г. Вронська