Рішення

від 26.12.2018 по справі 927/808/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 грудня 2018 року

справа № 927/808/18

          Господарським судом Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрнафта”, провулок Несторіський, 3-5, м. Київ, в особі Нафтогазовидобувного управління “Охтирканафтогаз”, вул. Київська, 119, м. Охтирка, Сумська область, 42700

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівторгкомплект”, вул. Князя Чорного, 4, м. Чернігів, 14000

про стягнення 40520 грн. 28 коп.

без виклику представників сторін

встановив:

Публічним акціонерним товариством “Укрнафта” в особі Нафтогазовидобувного управління “Охтирканафтогаз” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівторгкомплект” про стягнення попередньої оплати у сумі 33766 грн. 90 коп., що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу №310518-868/688-МТР від 03.07.2018 та штрафу у сумі 6753 грн. 38 коп.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2018 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/808/18 без повідомлення учасників сторін.

Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Від сторін заяв та клопотань не надійшло, відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий.

15.11.2018 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв'язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвала суду, надіслана судом відповідачеві за даним позовом – Товариству з обмеженою відповідальністю “Чернігівторгкомплект” (юридична адреса: вул. Князя Чорного, 4, м. Чернігів, 14000), із зазначенням причини повернення: “за закінченням встановленого строку зберігання”.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 6 п. 4 с. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином відповідач у справі належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі № 927/808/18 та встановлення йому строку для подання відзиву.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

03.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернігівторгкомплект” (продавець, відповідач) та Публічним акціонерним товариством “Укрнафта” в особі Нафтогазовидобувного управління “Охтирканафтогаз” (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу №310518-868/688-МТР (далі - договір) (а.с.10-11), відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар) - селітру аміачну ГОСТ 23-85 марка Б.

Згідно із п. 1.2 договору загальна вартість за договором складається із сукупної вартості товару, зазначеної у п.1.1 договору і становить 67533 грн. 79 коп., у тому числі ПДВ 11255 грн. 63 коп.

Відповідно до п. 1.3 договору оплата вартості товару здійснюється після отримання покупцем примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу договору у такому порядку: 50 % попередня оплата товару, 50% за фактом поставки протягом 20 банківських днів.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили термін поставки протягом 14 календарних днів з моменту 50% попередньої оплати.

Згідно із п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та договором.

За порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 4.12, п. 4.13 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від договірної ціни (п. 5.9 договору).

Відповідно до п. 10.1 договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом одного року.

Позивач свої зобов'язання за договорами виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачеві попередню оплату за договором у розмірі 33766 грн. 90 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 20360 від 16.07.2018 на суму 33766 грн. 90 коп. (а.с. 9).

Відповідач звертався на адресу позивача з гарантійним листом (а.с.12), відповідно до якого гарантував поставку продукції за договором та надав знижку на продукцію у розмірі 1,5% від ціни зазначеної у договорі.

За доводами позивача, відповідач свої зобов'язання не виконав, товар позивачу не поставив.

01.10.2018 позивач звертався на адресу відповідача з вимогою про розірвання договору, повернення авансового платежу та стягнення штрафних санкцій №01/01/11/06/01/01-02/1/2189 (а.с.13), відповідно до якої позивач відмовився від подальшого виконання умов договору, вимагав повернення авансового платежу у сумі 33766 грн 90 коп. та сплати на користь НГВУ «Охтирканафтогаз» штрафу у розмірі 10 % договірної ціни, що складає 6753 грн 38 коп.

Вимоги відповідачем залишені без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, заявивши до стягнення з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 33766 грн. 90 коп.

Відповідно до п. 5.9 договору за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність зміни або додаткового постачання товару у порядку визначеному п. 4.12, 4.13 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від договірної ціни.

На підставі п. 5.9 договору позивачем нараховано штраф у розмірі 10 % від суми договору за прострочення строку постачання товару, що складає 6753 грн. 38 коп.

Заперечень на позов відповідач у встановлений судом строк не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт внесення позивачем на рахунок відповідача передоплати за договором купівлі-продажу №310518-868/688-МТР від 03.07.2018 у сумі 33766 грн 90 коп.

Вимога про розірвання договору, повернення авансового платежу та стягнення штрафних санкцій №01/01/11/06/01/01-02/1/2189 від 01.10.2018 залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З урахуванням викладеного вище є обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за товар у розмірі 33766 грн. 90 коп.

Внаслідок порушення відповідачем строку поставки товару за договором на підставі пункту 5.9 договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 10 % від договірної ціни у розмірі 6753 грн. 38 коп.

Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10% від договірної ціни внаслідок порушення відповідачем строку постачання товару, що складає 6753 грн. 38 коп., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням витрат зі сплати судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівторгкомплект”, вул. Князя Чорного, 4, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000, код ЄДРПОУ 22824782, на користь Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” в особі Нафтогазовидобувного управління “Охтирканафтогаз”, вул. Київська, 119, м. Охтирка, Сумська область, 42700, код ЄДРПОУ 05398533, передоплату у розмірі 33766 грн. 90 коп., штраф у розмірі 6753 грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 26.12.2018.

Суддя                                         Демидова М.О.