Рішення

від 04.12.2018 по справі 488/3017/17

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3017/17

Провадження № 2/488/485/18 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

04.12.2018 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

в складі : судді Лазаревої Г. М.,

при секретарі Чуб Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство", Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішень міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її витребування,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Державне підприємство "Миколаївське лісове господарство", Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішень міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її витребування,

Пунктом 12 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 22/51 від 13.03.2008 року ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1 000 кв.м. за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство", з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по провулку АДРЕСА_1 у м. Миколаєві.

Пунктом 37 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 31/52 від 19.12.2008 року погоджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1000 кв.м., за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по провулку АДРЕСА_1 у м. Миколаєві.

В подальшому, на підставі вищевказаних рішень та постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2008 року у справі № 2-а-3551/2008 ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 26.02.2009 року.

Після отримання ОСОБА_2 державного акту про право власності на землю, між нею та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу № 1079 від 06.08.2015 року, згідно якого останній набув право власності на зазначену земельну ділянку, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 10706605 від 06.08.2015 року.

Прокурор вважає, що рішення Миколаївської міськради були прийняті із порушенням вимог чинного законодавства, та із перевищенням повноважень Миколаївської міськради, а відтак просить:

- визнати незаконним та скасувати пункт 37 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 31/52 від 19.12.2008р., яким погоджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1000 кв.м, по пров. АДРЕСА_1 в м. Миколаєві.

- визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_2, виданий 26.02.2009 р. на ім'я ОСОБА_2 та зареєстрований 26.02.2009 р. у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010900100266 Управлінням Держкомзему у місті Миколаєві.

- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку по пров. АДРЕСА_1 в м. Миколаєві площею 1000 кв.м. з кадастровим номером НОМЕР_1.

У судовому засіданні прокурор підтримав позов у повному обсязі з вищезазначених підстав та просив його задовольнити.

Представник Миколаївської обласної державної адміністрації в судовому засіданні позов підтримали.

Представник відповідача - Миколаївської міської ради в судове засідання не з'явився.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надав заперечення проти позову.

Треті особи в судове засідання своїх представников не направили, виконавчий комітет Миколаївської міської ради надав заяву, в якій позов визнав.

Заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, та дослідивши надані ними письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Із наявної в матеріалах справи копії рішення Миколаївської міськради № 22/51 від 13.03.2008 року вбачається, що пунктом 12 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 22/51 від 13.03.2008 року ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1 000 кв.м. за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство", з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по провулку АДРЕСА_1 у м. Миколаєві.

Пунктом 37 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 31/52 від 19.12.2008 року погоджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1000 кв.м., за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство" для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по провулку АДРЕСА_1 у м. Миколаєві.

В подальшому, на підставі вищевказаних рішень та постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2008 року у справі № 2-а-3551/2008 ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 26.02.2009 року, який був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010900100266.

Судовим розглядом встановлено, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_2 за рахунок земель, що віднесені до земель держлісфонду урочища "Жовтневе", квартал 43, та перебуває у постійному користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство" і це підтверджується наявними у матеріалах даної справи, та дослідженими у судовому засіданні: листом ВО "Укрдержліспроект" № 403 від 05.07.2017 року, листом Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 483 від 30.06.2017 року.

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Стаття 1 ЛК України визначає, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце-розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території країни, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та подальша передача їх у приватну власність грубо порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України передача земельної ділянки в оренду чи у власність допускається лише після вилучення її у попереднього власника чи користувача.

Пунктом 6 частини першої статті 31 ЛК України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 6 ст. 149 ЗК України право вилучати земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення надано обласним державним адміністраціям.

Проте, матеріалами справи встановлено, що розпорядження про вилучення з постійного користування ДП "Миколаївське лісове господарство" земель зі складу урочища "Жовтневе" не приймались.

Виходячи із такого, суд приходить до висновку, що Миколаївською міськрадою передано у власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку без її вилучення у ДП "Миколаївське лісове господарство" у встановленому законом порядку та фактично із зміною її цільового призначення.

Частиною 4 ст. 20 ЗК України встановлено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища та лісового господарства.

Оскільки спірна земельна ділянка державного лісового фонду надавалась ОСОБА_2 для цілей, не пов'язаних із веденням лісового господарства і використання лісових ресурсів, що фактично свідчить про зміну її цільового призначення, то проект відведення мав би бути погоджений органом виконавчої влади з питань лісового господарства. Однак, за інформацією Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства та ДП "Миколаївське лісове господарство" проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки не погоджувався, висновок не надавався.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до генерального плану розвитку міста Миколаєва, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР № 403 від 24.11.1986 року, який був містобудівною документацією, діючою на момент прийняття відповідачем вказаних рішень, - обов'язковим документом для всіх організацій та установ, які здійснюють будівництво на території міста, а також використання землі в планувальних межах міста, та Правил використання та забудови території м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради № 15/41 від 17.10.2003 року, спірна земельна ділянка розташована на території зони зелених насаджень та належить до ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав та визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Згідно зі ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої відповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 № 7, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викуп) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що Миколаївською міськрадою в односторонньому порядку, всупереч діючому законодавству, з порушенням своїх повноважень, та за відсутності висновку спеціально уповноваженого органу лісового господарства, було вилучено у законного землекористувача - ДП "Миколаївське лісове господарство" спірну земельну ділянку поза волею останнього, та прийнято рішення про розпорядження цією земельною ділянкою, то суд вважає, що оспорювані прокурором пункти рішення Миколаївської міськради підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Крім цього, відповідно до п. 2.3. Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із внесеними змінами) - державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Враховуючи викладене, а також те, що державний акт виданий ОСОБА_2 на підставі рішень міськради, які суд вважає незаконними, він також підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Судовим розглядом також встановлено, що після отримання ОСОБА_2 зазначеного державного акту на землю, між нею та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу № 1079 від 06.08.2015 року, згідно якого останній набув право власності на зазначену земельну ділянку, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 10706605 від 06.08.2015 року.

Статтею 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, незїхньоїволііншимшляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка була незаконно вилучена із державної власності та перебувала у постійному користуванні державного підприємства - ДП "Миколаївське лісове господарство", а повноваження щодо розпорядження нею мала право від імені держави Миколаївська обласна державна адміністрація, то суд вважає необхідним витребувати спірну земельну ділянку у набувача, відповідача по даній справі - ОСОБА_3 та передати її у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації. При цьому суд виходить із того, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності протиправно та внаслідок прийняття незаконних рішень органом місцевого самоврядування.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь Прокуратури Миколаївської області належить стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 37 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради № 31/52 від 19.12.2008р., яким погоджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1000 кв.м, по пров. АДРЕСА_1 в м. Миколаєві.

Визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_2, виданий 26.02.2009 р. на ім'я ОСОБА_2 та зареєстрований 26.02.2009 р. у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010900100266 Управлінням Держкомзему у місті Миколаєві.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку по пров. АДРЕСА_1 в м. Миколаєві площею 1000 кв.м. з кадастровим номером НОМЕР_1.

Стягнути з Миколаївської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Прокуратури Миколаївської області судовий збір у розмірі 2227,82 гривень з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Г.М. Лазарева