Ухвала

від 26.12.2018 по справі 580/1346/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №580/1346/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/169/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Умисне легке тілесне ушкодження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 16 серпня 2018 року, відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселівка, Лебединського району, Сумської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 , не оспорюючи свою вину у вчиненні злочину, за який його засуджено, просить вирок суду щодо нього змінити, зменшивши суми, які підлягають стягненню на відшкодування моральної шкоди та на відшкодування правової допомоги.

Вироком Лебединського районного суду Сумської області від 16 серпня 2018 року ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та йому призначено покарання у виді штрафу розміром 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Лебединської районної державної адміністрації на відшкодування вартості лікування ОСОБА_8 кошти в сумі 4038 грн. 95 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди 7061 грн., на відшкодування моральної шкоди 50000 грн. та на відшкодування правової допомоги 10000 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 зазначає, що суд не взяв до уваги, що ним скоєно злочин на грунті неприязних відносин, які були викликані протиправною поведінкою ОСОБА_8 , та даний злочин є злочином невеликої тяжкості.

Вважає, що визначена судом сума в 50000 грн. моральної шкоди занадто висока та не відповідає спричиненій позивачу моральній шкоді.

Крім цього, апелянт звертає увагу, що сума в 10000 грн. витрат на правовому допомогу нічим не підтверджена, а тому згідно п.2 ст.120 КПК України їх необхідно виключити.

При цьому цивільний позов потерпілого в суді першої інстанції він не визнавав.

У запереченні на апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_8 просить залишити її без задоволення, наголошуючи на законності прийнятого судового рішення, у тому числі й в частині вирішення цивільного позову.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Як визнав доведеним суд першої інстанції, 06.03.2018 р. о 10.00 год., ОСОБА_7 , перебуваючи в гаражі господарства по АДРЕСА_2 , під час сварки з ОСОБА_8 , діючи на ґрунті виниклих неприязних відносин, умисно, наніс останньому удар кулаком лівої руки в область грудної клітини, після чого потерпілий ОСОБА_8 почав оборонятися і ОСОБА_7 упав на підлогу. Підвівшись, обвинувачений разом із потерпілим ОСОБА_8 вийшов на подвір`я і наніс удар ОСОБА_8 , кулаком правої руки в ділянку правої скроні, а потім скориставшись безпорадним станом потерпілого, схватив його за халат, натягнув його на голову та нахиливши наніс 3 удари руками по волосяній частині голови та 3 удари ногами в обличчя та пах, внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рваної рани, гематоми, сукон`юнктивального крововиливу правого ока, волосяної частини голови, обличчя, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, вивиху перших зубів, які відповідно до висновку судової медичної експертизи № 42 від 23.03.2018 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Заслухавши доповідь головуючого-судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку потерпілого, його представника та прокурора, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вина обвинуваченого ОСОБА_7 при обставинах, викладених у вироку, є доведеною і ґрунтується на доказах, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніхто у судовому засіданні не оспорював. За цих обставин, за згодою обвинуваченого та інших учасників судового провадження, розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції відбувався у порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Наслідки такого порядку розгляду учасникам судового провадження було роз`яснено у встановленому законом порядку.

Дії обвинуваченого судом вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та даних про його особу.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що суд безпідставно задовольнив цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 та стягнув з нього на відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн. та неправомірності стягнення з нього на користь потерпілого витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн., то колегія суддів визнає такі твердження безпідставними.

Так, відповідно до ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Предметом цивільного позову може бути лише майнова шкода, завдана конкретним злочином, у вчинені якого обвинувачується винна особа, а також компенсація моральної шкоди, яка полягає у втратах немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, заподіяних потерпілому протиправними діями обвинуваченого. Суд ухвалює рішення за результатами судового розгляду кримінального провадження, у межах якого пред`являвся цивільний позов.

Згідно ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її заподіяла за наявності вини, грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом першої інстанції стягнуто з обвинуваченого заподіяну моральну шкоду у розмірі 50000 грн., яка була пред`явлена потерпілим ОСОБА_8 до ОСОБА_7 у позовній заяві, оскільки, на думку суду, саме ця сума є справедливою і співрозмірною з понесеними потерпілим моральними стражданнями від злочину.

Колегія суддів вважає, що при задоволені цивільного позову в цій частині суд першої інстанції врахував характер і тривалість моральних страждань потерпілого, зазначені в цивільному позові обставини, при яких була спричинена шкода, яка підтверджена відповідними доказами. Встановлена судом першої інстанції моральна шкода у розмірі 50000 грн. є справедливою і співрозмірною до предмету злочину.

Також колегія суддів звертає увагу, що як вбачається із прослуханого звукозапису судового засідання, обвинувачений ОСОБА_7 цивільний позов саме про стягнення з нього 50 000 визнав в повному обсязі, що і було в подальшому судом визнано, як щирим каяттям та однією з підстав призначення мінімального покарання за ч.2 ст.125 КК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, не оспорював обставин його вчинення та, як і інші учасники судового провадження, не заперечував проти його розгляду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому, обвинуваченому були роз`яснені наслідки розгляду провадження в скороченому порядку, а саме те, що він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини провадження в суді апеляційної інстанції. Суд переконався в добровільності та істинності позиції обвинуваченого, який свою вину, а також заявлений до нього потерпілим цивільний позов, визнав у повному обсязі. Зазначене підтверджується як журналом судового засідання від 14 серпня 2018 року, так і технічним носієм інформації, на якому зафіксовано судовий процес у суді першої інстанції. Також, з даних аудіозапису судового засідання вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 у судових дебатах не висловив своєї незгоди з цивільним позовом потерпілого, у тому числі в частині відшкодування моральної шкоди.

В ході апеляційного розгляду потерпілий пояснив, що заявляючи про стягнення моральної шкоди на суму 50 000 грн він виходив з того, що саме обвинувачений ОСОБА_7 прийшов в його домогосподарство з прямою метою вчинити сварку, де і наносив йому удари. При цьому очевидцем таких дій обвинуваченого відносно потерпілого ОСОБА_8 була його дев`ятирічна донька, яка дуже злякалася та отримала стрес. Крім того, ОСОБА_8 після отриманих травм довгий час не мір нормально споживати їжу та спілкуватися і всі ці обставини завдавали йому значних моральних страждань.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди саме на суму 50 000 грн.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України до процесуальних витрат відносяться у тому числі витрати на правову допомогу. Положеннями ст. 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Необхідність вирішення питання про судові витрати передбачено також п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України.

Таким чином, процесуальні витрати підлягають обов`язковому стягненню із особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а відшкодування цих витрат є її обов`язком. Доказуванню при вирішенні питання про їх стягнення згідно з вимогами ст. 125 КПК України підлягає розмір цих витрат.

Правовою підставою відшкодування таких витрат є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що з одного боку процесуально підтверджують надання правових послуг представником, а з іншого боку свідчать про сплату вартості зазначеної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілим ОСОБА_8 та адвокатом ОСОБА_9 25 червня 2018 року було укладено договір про надання останнім правової допомоги (а.п.43). Упродовж судового розгляду цей адвокат здійснював представництво інтересів потерпілого. До постановлення обвинувального вироку 03 липня 2018 року ОСОБА_8 звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_7 здійснених ним процесуальних витрат у розмірі 10000 грн., які підтвердив документально (належно завірена розрахункова квитанція про сплату ОСОБА_8 адвокату ОСОБА_9 витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні в сумі 10000 грн. (а.п.24).

При цьому в даному випадку посилання апеляційної скарги обвинуваченого на ч.2 ст.120 КПК України є помилковим.

Отже, стягуючи із обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого вказану суму в рахунок відшкодування понесених витрат на правову допомогу, суд першої інстанції діяв відповідно до вимог закону, а доводи в апеляційній скарзі про неправомірність такого рішення є необґрунтованими.

За таких обставин, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 відповідає вимогам закону та є обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його зміни чи скасування за доводами апеляційної скарги обвинуваченого не вбачається, тому останню слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 16 серпня 2018 року відносно ОСОБА_7 , залишити без зміни, а його апеляційну скаргу на цей вирок без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4