Постанова

від 17.12.2018 по справі 909/407/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р. Справа №909/407/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Зварич О.В.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Кіри М.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Меркурій ОСОБА_2» , вих.№02/07 від 02.07.2018 (вх суду від 17.10.2018 № 01-05/319/18)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018, повний текст рішення складено 11.06.2018

у справі № 909/407/18 (суддя Матуляк П.Я.)

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Карпатнафтохім» , м. Калуш, Івано-Франківська область

до відповідача: Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Меркурій ОСОБА_2» , м. Калуш, Івано-Франківська область

про стягнення боргу з відшкодування витрат по орендній платі за землю в сумі 34 149, 74 грн,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність № 40/5-112 від 11.12.2017), ОСОБА_4 - представник (довіреність № 40/5-7 від 06.03.2018);

відповідача: не з'явився.

1.Розгляд справи.

1.1. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2018 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

1.2. Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

Судові засідання фіксувались технічними засобами згідно з ст. 222 ГПК України.

Хід розгляду апеляційної скарги викладено у відповідних ухвалах суду.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Відповідач у судові засідання участі уповноваженого представника не забезпечив.

Копія ухвал Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2018, 06.11.2018 та від 05.12.2018 були надіслані на юридичну адресу ПрАТ «Меркурій ОСОБА_2» , яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначалась скаржником в апеляційній скарзі, а саме: вул. Промислова, 11, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300. Однак вказана поштова кореспонденція була повернута поштовим відділенням із зазначенням причин повернення: організація закрита та за закінченням терміну зберігання .

На офіційному сайті суду апеляційної інстанції опубліковувались оголошення по даній справі із зазначенням відомостей щодо часу та дати судових засідань.

Відтак суд вчинив всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про час, дату та місце розгляду даного спору.

Більше того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З огляду на те, що апеляційна скарга подана саме відповідачем, такий мав можливість дізнатись про хід її розгляду.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, 14.12.2018 позивачем подано суду апеляційної інстанції письмові пояснення, в яких він зазначає, що в додатку № 5, доданого до позовної заяви, допущено описку, а саме, помилково зроблено посилання на нечинний договір оренди землі № 53/0-0160/13 від 02.04.2013, а не чинним, на час виконання спірних правовідносин є договір оренди землі - № А201610264 від 01.09.2016, згідно якого позивач поніс витрати по орендній платі та внаслідок якого виник борг, що є предметом спору у даній справі. Вказує, що про факт сплати позивачем орендної плати з подальшим стягненням боргу з відшкодування витрат по орендній платі за землю, зазначено в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 30.07.2018 у справі № 909/301/18, яким припинено договір оренди землі № А201610264 від 01.09.2016, укладений позивачем та Калуською міською радою. До вказаних письмових пояснень позивачем долучено копію договору оренди землі № А201610264 від 01.09.2016, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з якої вбачається, що 29.09.2016 за позивачем зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0, 1563 га для обслуговування виробничої бази зі строком дії до 01.09.2021 та копію рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.07.2018 у справі № 909/301/18.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Однак представниками позивача ні в судовому засіданні, ні в письмових поясненнях, не вказано жодних причин неподання вищевказаних доказів суду першої інстанції. Відтак, з урахуванням приписів процесуальних норм права, такі не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції. Окрім того, позивач посилається на нові докази та посилається на обставини, які здобуті ним та виникли уже після винесення місцевим господарським судом даного оскаржуваного судового акта.

3. Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ «Карпатнафтохім» звернулось до ПрАТ «Меркурій ОСОБА_2» про стягнення боргу з відшкодування витрат по орендній платі за землю в сумі 34 149, 74 грн за період з 01.09.2016 по 30.11.2017 . Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення п. 6.2 договору купівлі-продажу майна № А201104348 від 15.12.2011, яким передбачено, що з моменту підписання акту приймання-передачі та до моменту державної реєстрації в відділі Держкомзему у місті Калуші власного договору на право користування земельною ділянкою, покупець зобов'язується щомісяця компенсувати продавцеві витрати по платі за землю (0,15 га), у розмірі 720, 91 грн без ПДВ, і ПДВ 20 % - 120,15 грн на підставі виставлених рахунків, в термін не пізніше 3 робочих днів з моменту виставлення рахунків.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

4.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018 позовні вимоги задоволено та відшкодовано витрати по сплаті судового збору.

4.2. Судове рішення у справі мотивоване ст.ст. 11, 254, 525, 526, 530, 610, 612, 626 - 629 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), і зроблено висновок, що зобов'язання виникли на підставі договору від 15.11.2011, у відповідності до якого відповідач не компенсував позивачу витрати по орендній платі за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться майно відповідача. Суд зазначив, що на виконання умов договору позивачем щомісячно направлялись відповідачу акти по компенсації витрат по оплаті за землю та рахунки на оплату, однак такі повертались відділом поштового зв'язку; докази укладення відповідачем договору оренди землі з Калуською міською радою відсутні.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи сторін справи.

5.1. ПрАТ «Меркурій ОСОБА_2» не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його незаконним та прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт зазначає, що термін дії договору, який є підставою нарахування витрат по платі за землю, діє до 31.12.2011, в той час, як позивачем заявлено до стягнення нарахування з вересня 2016 по листопад 2017, тобто поза межами строку дії договору. Вказує, що згідно з умовами договору, вартість відшкодування становить 720, 91 грн без ПДВ, і ПДВ 20 % - 120,15 грн, в той час, як позивачем заявлено до стягнення значно вищий розмір, який сторонами не погоджено. Також скаржник вважає безпідставним посилання позивача та суду на рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/876/16, оскільки в вказаній справі суд встановив, що сторонами підписувались акти по компенсації витрат по оплаті за землю та виставлялись рахунки на оплату. Однак в матеріалах даної справи відсутні підписані з сторони боржника акти по компенсації витрат по оплаті за землю, а односторонні акти не можуть створювати зобов'язань з оплати. Крім того, звертає увагу, що позивач не звертався з метою досудового врегулювання спору між сторонами та не виставляв вимоги, яка могла б бути підставою для виникнення обов'язку оплатити кошти у 7 (семи) денний строк з дня її надсилання.

5.2. ТОВ «Карпатнафтохім» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що скаржник безпідставно вказує про припинення всіх зобов'язань за договором, з огляду на закінчення терміну його дії, оскільки додатковою угодою від 10.01.2012 сторони внесли зміни у п. 11.9 та домовились, що договір діє до 31.12.2012, а в частині виконання зобов'язань по компенсації витрат по оплаті за землю, передбачених п. 6.2. договору, - до моменту державної реєстрації в відділі Держкомзему у м. Калуші покупцем власного договору на право користування земельною ділянкою. Щодо розміру витрат по оплаті за землю, зазначав, що така нараховувалась з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, про що вказано в абз. 2 п. 6.2 договору. Позивач також стверджує, що ним щомісяця направлялись цінними листами з описами вкладення акти по компенсації витрат по оплаті за землю та рахунки на оплату, однак такі повертались на його адресу, хоча відомостей про зміну адреси від відповідача не надходило. Доводи щодо відсутності досудового врегулювання спору також вважає необгрунтованими, оскільки умовами договору не було передбачено застереження щодо обов'язкового досудового врегулювання спору, а п. 6.2 договору встановлено строк оплати витрат по платі за землю. Відтак позивач просить залишити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018 без змін, апеляційну скаргу без задоволення (а.с.141-143).

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

15.12.2011 ТОВ "Карпатнафтохім" (продавець) та ЗАТ "Меркурій ОСОБА_2" (покупець) укладено договір купівлі-продажу майна № А201104348 (далі - договір), відповідно до п. 1.2. якого предметом договору є майно ТОВ "Карпатнафтохім" (надалі- майно) згідно додатку № 1, який є невід'ємною та складовою частиною даного договору (а.с. 21-25).

Майно розташоване на земельній ділянці площею 0, 15 га, яка належить продавцю на праві тимчасового користування (оренди) (п. 1.3 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено обов'язки покупця, зокрема, протягом 60 (шістдесят) днів з моменту підписання акту приймання-передачі провести технічну інвентаризацію земельної ділянки за власний рахунок, подати необхідні документи на оформлення на себе права користування земельною ділянко 0, 15 га.

Відповідно до п. 6.2. договору з моменту підписання Акту приймання-передачі та до моменту Державної реєстрації в відділі Держкомзему у місті Калуші власного договору на право користування земельною ділянкою, покупець зобов'язується щомісяця компенсувати продавцеві витрати по платі за землю (0,15 га), у розмірі 720,91 грн без ПДВ, і ПДВ 20 % - 120,15 грн на підставі виставлених рахунків, в термін не пізніше 3 робочих днів з моменту виставлення рахунків. У разі проведення індексації нормативної грошової оцінки землі, розмір компенсації по витратам по орендній платі за землю збільшується на коефіцієнт індексації.

Термін дії договору - до 31.12.2011 (п. 11.9 договору).

Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Додатковою угодою від 10.01.2012 до спірного договору сторони внесли зміни у п.11.9 договору, зазначивши, що термін дії договору в частині виконання зобов'язань по компенсації витрат по платі за землю, передбачених п.6.2 договору, - до моменту державної реєстрації у відділі Держкомзему у м. Калуші покупцем власного договору на право користування земельною ділянкою (а.с. 26).

На виконання умов договору позивачем на адресу відповідача цінними листами щомісячно направлялись для підписання акти по компенсації витрат по оплаті за землю та рахунки на оплату, однак зазначена кореспонденція поверталася позивачу (а.с. 27-71).

04.07.2017 позивач направив відповідачу лист вих. №731, в якому зазначав, що земельна ділянка під проданою залізничною колією була виділена в окрему ділянку площею 0, 1563 га (кадастровий номер 2610400000:02:001:0121). Технічна документація із землеустрою затверджена на сесії Калуської міської ради (рішення від 30.06.2016 № 363). У зв'язку з тим, що на земельній ділянці площею 0, 1563 га відсутнє майно, що належить ТОВ Карпатнафтохім , позивач просив відповідача звернутись з клопотанням до Калуської міської ради для оформлення права оренди на вищевказану земельну ділянку (а.с.72).

Відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.

Відтак, позивач вважає, що всупереч умов договору, за період з 01.09.2016 по 30.11.2017 відповідач не компенсував йому витрати по орендній платі за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться його майно.

Позивачем до позовної заяви долучено довідку № 1 від 25.01.2018, в якій вказано, що ТОВ Карпатнафтохім за період з 01.09.2016 по 30.11.2017 сплатило Калуській міській раді орендну плату в сумі 34 149, 74 грн за земельну ділянку 0, 15 га (кадастровий номер 2610400000:02:001:0121), яка належить товариству на праві тимчасового користування (оренди) (згідно договору № 53/0-0160/13 від 02.04.2013). Також вказано, що станом на 25.01.2018 згідно відомостей Державної фіскальної служби України ТОВ Карпатнафтохім не має податкового боргу. Вказана довідка підписана начальником фінансового управління - казначеєм ОСОБА_5 (а.с. 73).

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-ХІV).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Пунктами "а", "е" ч. 1 ст.141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Аналогічне положення міститься і в ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" яка вказує на те, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Частинами 1 та 2 статті 120 ЗК встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 ЦК.

За частиною третьою статті 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Таким чином, договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відтак позивач, здійснивши відчуження належного йому на праві власності майна згідно з договором купівлі-продажу № А201104348 від 15.12.2011, фактично припинив право оренди цієї земельної ділянки, а до нового набувача майна відбувся перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, а саме права користування земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача (оренда). Отже позивач не повинен вносити орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої він не є. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 12.09.2017 у справі № 2а-10596/12/2670.

Застереження в договорі купівлі-продажу майна про те, що покупець зобов'язується щомісяця компенсувати продавцеві витрати по платі за землю до моменту державної реєстрації в відділі Держкомзему у місті Калуші власного договору на право користування земельною ділянкою, не звільняє останнього від обов'язку сплачувати плату за землю, на якій розташоване набуте ним майно, та не зобов'язує позивача сплачувати ті ж кошти міській раді, оскільки договором не можна змінити виконання обов'язку, встановленого законом.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що позивач просив стягнути з відповідача орендну плату за землю.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст.288.1 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивачем до позовної заяви долучено довідку № 1 від 25.01.2018, в якій вказано, що ТОВ Карпатнафтохім за період з 01.09.2016 по 30.11.2017 сплатило Калуській міській раді орендну плату в сумі 34 149, 74 грн за земельну ділянку 0, 15 га (кадастровий номер 2610400000:02:001:0121), яка належить товариству на праві тимчасового користування (оренди) (згідно договору № 53/0-0160/13 від 02.04.2013). Однак позивачем в порушення приписів ч. 2 ст. 164 ГПК України не долучено до позовної заяви договору № 53/0-0160/13 від 02.04.2013.

Посилання позивача на рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.11.2016 у справі №909/876/16, яким присуджено до стягнення з ЗАТ "Меркурій ОСОБА_2" на користь ТОВ «Карпатнафтохім» 36 010, 92 грн боргу з відшкодування витрат по орендній платі за землю згідно з договором купівлі-продажу майна № А201104348 від 15.12.2011 за період з 01.01.2015 по 31.08.2016 як на преюдицію, колегія суддів вважає безпідставним. У названі справі судом встановлено, що відповідач підписував акти про компенсацію витрат по орендній платі за землю, тобто добровільно визнавав необхідність оплати витрат по оплаті за землю. Також слід зазначити, що діяв інший (попередній) договір оренди землі (а.с. 81-82).

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат по платі за землю, оскільки такі повинні сплачуватись відповідачем органу місцевого самоврядування.

В даному випадку відсутність договору оренди земельної ділянки, є наслідком бездіяльності відповідача та органу місцевого самоврядування, який не позбавлений права укласти договір оренди земельної ділянки з новим власником нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці, відповідно до норм чинного законодавства та відшкодувати недоотримані її власником доходи у вигляді орендної плати.

При прийнятті рішення судом першої інстанції помилково не враховано приписи вищевказаних статей, які підлягають до застосування в межах даної справи.

Відтак, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018 належить скасувати з прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

8. Судові витрати.

З огляду на скасування судового рішення та відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір за подання позову в розмірі 1762 грн та перегляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 2643 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2018 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» до Приватного акціонерного товариства «Меркурій ОСОБА_2» про стягнення боргу з відшкодування витрат по орендній платі за землю в сумі 34 149, 74 грн відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» , ідент код 33129683, місцезнаходження: 77306, Івано-Франківська обл., місто Калуш, вул. Промислова, будинок 4 на користь Приватного акціонерного товариства «Меркурій ОСОБА_2» , ідент. код 31951512, місцезнаходження: 77300, Івано-Франківська обл., місто Калуш, вул. Промислова, будинок 11 - 2 643, 00 грн судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.12.2018.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Зварич О.В.

ОСОБА_1