Постанова

від 26.12.2018 по справі 906/295/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року Справа № 906/295/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.05.2018 у справі №906/295/18 (суддя Машевська О.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю" Олісп", с.Ожгів, Баранівський район, Житомирська область

про стягнення 146811,46 грн., з яких 76780,25 грн. заборгованості за кредитом, 70031,21 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом

за участю представників сторін :

від позивача - ОСОБА_1. довіреність №2889-К-О від 04.09.2018р.

від відповідача - не з'явився

В судовому засіданні 04 грудня 2018 року оголошено перерву до 26 грудня 2018 року.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.05.2018 у справі №906/295/18 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олісп" про стягнення заборгованості за Кредитним договором № БМ-02-08 від 20.02.2008 у розмірі 146811,46 грн., з яких 76780,25 грн. заборгованості за кредитом, 70031,21 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство "Приватбанк" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 24.05.2018 у справі № 906/295/18 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" в повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олісп" 146811,46 грн, з яких 76780,25 грн. заборгованості за кредитом, 70031,21 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду Житомирської області від 24.05.2018 у справі №906/295/18 незаконне, винесене з порушенням норм матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи. Зокрема, судом належним чином не досліджено факт прощення боргу відповідно ст. 605 ЦК України та право на отримання процентів за користування кредитними коштами, не визначено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 04.12.2018 об 11:30 год.

Матеріалами справи стверджується, що ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 отримано сторонами у справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 106).

У судовому засіданні 04.12.2018 представник позивача підтримав свою правову позицію та надав додаткові пояснення, щодо оскарженого рішення.

Відповідач в судове засідання 04.12.2018 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений.

За результатами судового засідання, що відбулося 04.12.2018, з метою повного дослідження обставин справи, які мають бути встановлені та оцінені судом апеляційної інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду оголосила перерву в судовому засіданні до 26.12.2018 о 09:30 год.

В судове засідання 26.12.2018 о 09:30 год. з'явився представник позивача.

В судовому засіданні оголошено перерву до 26.12.2018 о 17:30 год. для надання позивачем детального розрахунку заборгованості з нарахуванням відсотків, передбачених умовами договору.

Представник позивача подав через канцелярію Північно-західного апеляційного господарського суду вх..№ 11477/18 детальний розрахунок заборгованості по відсоткам з розмежуванням на основний (16%) та поточний борг (32% річних), згідно п.4.1 та 4.2 кредитного договору з 21.02.2008 по 25.09.2012.

Після оголошеної перерви в судовому засіданні 26.12.2018 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просив суд задоволити вимоги апеляційної скарги.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання 26.12.2018, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши представника позивача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

20 лютого 2008 року між ОСОБА_2 акціонерним товариством комерційного банку "Приватбанк" (як кредитодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олісп" (як позичальник, відповідач) було укладено Кредитний договір №БМ-02-08 (далі за текстом - Договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого у рамках Програми мікрокредитування, при наявності вільних коштів, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у межах суми 90900,00грн на термін та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановлені цим Договором терміни, а також виконати інші зобов'язання згідно з цим Договором у повному обсязі (а.с.17-19).

Термін повернення кредиту, відсотків і винагороди відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, який наведений у Додатку №1 до цього Договору (далі за текстом - Графік), але не пізніше 17 лютого 2012 року. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п.2.3.3, 2.4.1 цього Договору. Кредит надається на споживчі цілі. (п.п.1.3, 1.4 Договору).

Права та обов'язки сторін кредитодавець та позичальник погодили у розділі 2 Договору, відповідно до п.2.2 якого останній зобов'язується, зокрема:

2.2.1. використовувати кредитні кошти на цілі, зазначені в п.1.4 Договору.

2.2.2. Сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п.2.3.1, 2.3.2, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.11. 4.12 цього Договору, а також відповідно до Графіка.

2.2.3. Здійснювати погашення кредиту в дату сплати відповідно до Графіка з урахуванням п.4.11 цього Договору.

2.2.4. Повну сплату відсотків та винагороди зробити не пізніше дня фактичного повного погашення кредиту.

Зі змісту п.п.2.2.10, 3.1 вбачається, що у якості забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором було укладено Договір поруки №БМ-02-08 від 20.02.2008 та Договір застави №БМ-02-08 від 20.02.2008.

У розділі 4 цього Договору сторони погодили порядок розрахунків.

Відповідно до п.4.1, 4.2, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.3, 2.2.3, 2.3.2, 2.3.3, 2.3.6, 2.3.9, 2.4.1, 4.11 цього Договору, а також Графіка позичальник сплачує відсотки у розмірі 16 (шістнадцяти) % річних. Сплата зазначених відсотків здійснюється в дату сплати відсотків (кожного поточного місяця), відповідно до Графіка. При несплаті відсотків у зазначений термін вони вважаються простроченими.

Пунктами 4.3 та 4.4 цього Договору встановлено, що при порушенні позичальником зобов'язань щодо погашення кредиту, передбачених п.п.1.3, 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.11 цього Договору, позичальник сплачує кредитодавцю відсотки за користування кредитом у розмірі 32 (тридцяти двох) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Сплата зазначених відсотків здійснюється 5-того числа кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього Договору.

Зобов'язання за цим Договором виконуються в такій послідовності: 1. витрати кредитодавця, пов'язані з виконанням Договору (по заставі, послуги адвокатів); 2. неустойка (штраф, пеня); 3. прострочена винагорода; 4. винагорода; 5. прострочені відсотки; 6. відсотки; 7. прострочений кредит; 8. кредит, якщо інше не передбачено п.8.5 цього Договору (п.4.8 Договору).

Відповідно до п.4.9 Договору, при непогашенні кредиту в термін, встановлений графіком, а також п.п.2.3.3, 4.12 цього Договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту розрахунок відсотків здійснюється відповідно до п.4.3 цього Договору з дня виникнення простроченої заборгованості.

Нарахування відсотків (у тому числі передбачених п.4.4) по кредиту здійснюється на дату сплати відсотків, відповідно до Графіка. При цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи із кількості днів у році - 360 днів. День сплати в часовий інтервал розрахунку відсотків не включається (п.4.10 цього Договору).

Відповідальність сторін узгоджена та закріплена кредитодавцем та позичальником у розділі 8 Цього Договору, згідно з п. 6.1 якого, при порушенні останнім будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Графіком, а також п.п. 2.2.2, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 2.4.1, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 цього Договору, строків повернення кредиту, передбачених Графіком, а також п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.3 даного Договору, винагороди передбаченої п.п. 4.5, 4.6 Позичальник сплачує кредитодавцю за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату нарахування.

Строк дії договору встановлений у п.7.1 Договору, визначається з моменту підписання його обома сторонами і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання ними зобов'язань за цим Договором.

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором №БМ-02-08 від 20.02.2008 виконав у повному обсязі, надавши кредит в сумі 90900,00грн, що підтверджується випискою з рахунку (а.с.22).

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2018 позивачем на адреси відповідача та поручителя було надіслано повідомлення №30.1.0.0/2-82JZRLES033T0 з вимогою погасити прострочену заборгованість у розмірі 334438,23грн у термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання цього повідомлення (а.с.26-28).

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем обов'язків щодо повернення кредиту та сплати інших платежів, передбачених умовами Договору, позивач, з урахуванням ч.2 ст.14 , ст.ст.15, 16 ГПК України, звернувся до суду з матеріально-грошовою вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 146811,46грн, з яких: 76780,25грн заборгованості за кредитом; 70031,21грн заборгованості по процентам за користування кредитом (а.с.20-21).

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту права встановлені статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст.173 ГК України, ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою Кредитний договір №БМ-02-08 від 20.02.2008, укладений між позивачем та відповідачем, є кредитним договором.

Положенням ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 1.3 Кредитного договору №БМ-02-08 від 20.02.2008 сторони погодили, що термін повернення кредиту, відсотків і винагороди відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди ( додаток №1 до даного Договору), але не пізніше 17 лютого 2012 року (а. с. 17).

У матеріалах справи містяться виписки по рахунках: з 12.03.2008 по 30.03.2018 Рахунок №20671055905969 із зазначеним вихідним залишком 0,00 на 29.11.2013; з 12.03.2008 по 30.03.2018 Рахунок №96115055907264 із зазначеним вихідним залишком станом на 29.11.2013 (-76780,25); з 12.03.2008 по 30.03.2018 Рахунок №29098057000617 із зазначеним вихідним залишком 0.00 станом на 13.04.2016 (а.с. 22-25).

Відмовляючи в задоволенні позову в частині основного боргу, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що підстави для стягнення основної заборгованості за кредитним договором №БМ-02-08 від 20.02.2008 в сумі 76 780,25 грн. відсутні, оскільки 29.11.2013 року позивачем списано кредит згідно протоколу № 7057256, відповідно виписок 20671055905969; 96115055907264.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вищезазначеними висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до Постанови НБУ від 17.06.2004 № 280 Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (чинної на день дії зазначеного рахунку) на рахунках 2062 обліковуються Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання.

20.02.2012 у зв'язку з закінчення строку дії Договору та наявністю непогашеної простроченої заборгованості за Договором відповідно вищенаведеної Постанови НБУ №280 від 17.06.2004, позивач здійснив перенесення заборгованості з рахунку №20634055901171 на рахунок №20671055905969.

Відповідно до Постанови НБУ від 17.06.2004 р. № 280 на рахунках 2067 обліковується Прострочена заборгованість за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам, господарювання.

29.11.2013 відповідно вищенаведеної Постанови НБУ №280 від 17.06.2004 позивач здійснив перенесення заборгованості з рахунку №20671055905969 на рахунок №96115055907264 (9611 Збиток заборгованості за кредитними операціями).

Також, 29.11.2013 відповідно вищенаведеної Постанови НБУ №280 від 17.06.2004 позивач здійснив врахування заборгованості до резерву під кредити з рахунку №20671055905969 на рахунок №24007920000503 (2400 Резерви під кредити, що надані клієнтам та оцінюються на індивідуальній основі).

З урахуванням викладеного вбачається, що позивач з 20.02.2008 здійснював облік заборгованості по Договору на різних внутрішньобанківських рахунках відповідно Постанови НБУ від 17.06.2004 р. № 280 Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, при цьому не здійснювалось прощення боргу відповідачу, а відтак відсутні підстави вважати, що позивач здійснив списання/прощення боргу відповідно ст. 605 ЦК України. Окрім того, у матеріалах справи відсутній протокол №7057256, на підставі якого суд дійшов помилкового висновку, що позивач здійснив списання заборгованості, тобто прощення боргу відповідно ст. 605 ЦК України.

З огляду на зазначене та за відсутності доказів прощення позивачем боргу відповідачу, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення основного боргу по кредитному договору №БМ-02-08 від 20.02.2008 в сумі 76 780,25 грн. є підставною та підлягає до стягнення з відповідача в повному розмірі.

Щодо позовної вимоги про стягнення 70031,21грн заборгованості по процентах за користування кредитом, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив позовну вимогу про стягнення процентів в загальному розмірі 70031,21 грн. за період користування грошовими коштами (з 21.02.2008 по 07.02.2018), зокрема в розрахунку, доданому до матеріалів справи, зазначено розрахунок процентів за ставкою 20% на залишок поточної заборгованості та 40% на залишок простроченої заборгованості.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, сторони узгодили, що за користування кредитними коштами відповідач сплачує відсотки у розмірі 16% річних (пункти 2.2.2, 4.1. Договору) на суму залишку поточної заборгованості, при порушенні Позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.3., 2.4.1, 4.11 даного Договору, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, а термін повернення кредитних коштів 17.02.2012 року (пункт 1.3. Договору).

Відмовляючи в частині стягнення процетів за кредитом суд першої інстанції виходив з того, що позивач не приєднав до матеріалів справи Графік погашення кредиту, відсотків і винагороди, який наведений у Додатку №1 до Кредитного договору №БМ-02-08 від 20.02.2008.

Разом з тим, позивачем додатково здійснено розрахунок процентів за ставкою 16% річних на залишок поточної заборгованості та 32% на залишок простроченої заборгованості за період з 21.02.2008 по 07.02.2018, котрий надісланий позивачем до Північно-західного апеляційного господарського суду вх..№7536/18 від 04.12.2018, для долучення до матеріалів справи та дослідження судом, у зв'язку із неможливістю надання зазначеного розрахунку до суду першої інстанції через неприйняття представником позивача участі в судових засіданнях першої інстанції (а.с. 110-115).

Судом апеляційної інстанції долучено даний розрахунок до матеріалів справи, оскільки він не є новим доказом у справі, на підставі якого встановлюється наявність або відсутність оспорюваних обставин, а лише містить деталізацію нарахувань в межах суми заявленої до стягнення.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 акціонерне товариство комерційного банку "Приватбанк" у жовтні 2012 року звернулося до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПАТ Акцент-банк та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №БМ-02-08 від 20.02.2008 у розмірі 218271,10 грн., на підставі договору поруки №167 від 20.10.2010 та договору поруки №БМ-05-08 від 20.02.2008 у зв'язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред'явленим до стягнення боргом за кредитним договором №БМ-02-08 від 20.02.2008.

Заочним рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська (яке не оскаржено до апеляційної інстанції та набрало законної сили) від 20.11.2012 по справі №2/0417/8313/2012 задоволено позовні вимоги ПАТ КБ Приватбанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №БМ-02-08 від 20.02.2008 у сумі 218271,10 грн(а.с. 81-83).

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги висновки ОСОБА_4 Верховного Суду, викладені в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, оскільки позивач достроково (у жовтні 2012 року) звернувся до поручителя з вимогою про погашення заборгованості по кредитному договору №БМ-02-08 від 20.02.2008, яка станом на 25.09.2012 склала 228271,10 грн., позивач тим самим, з моменту звернення до Індустріального районного суду з вимогою до поручителів, припинив своє право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом. Тобто кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором. Такий висновок також зроблено Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №564/2199/15-ц.

В судовому засіданні 26.12.2018 позивачем надано уточнюючий додатковий розрахунок за період з 21.02.2008 (дата виникнення права на нарахування) по 25.09.2012 (дата припинення права на нарахування), з якого вбачається, що нараховано лише 16% річних на момент звернення позивача до господарського суду в сумі - 12144,76 грн.

Відтак, враховуючи викладене, перевіривши наданий 26.12.2018 позивачем розрахунок, колегія суддів приходить до висновку про задоволення заявленої до стягнення суми 16% річних в розмірі 12144,76 грн.

Разом з тим, з наданого позивачем розрахунку 32% на прострочену суму кредиту вбачається, що проведене нарахування за період з 21.02.2008 (дата виникнення права на нарахування) по 25.09.2012 (дата припинення права на нарахування) на момент звернення позивача до господарського суду було погашено відповідачем у повному розмірі. А тому, в частині вимог про стягнення суми нарахувань 32% слід відмовити.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на зазначене, встановивши зазначені обставини, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не повно з'ясував обставини справи, тим самим безпідставно відмовив повністю в задоволені позову, а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" підлягає частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно вимог ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.05.2018 у справі №906/295/18 - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 24.05.2018 у справі №906/295/18 - скасувати частково.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю" Олісп" (12725, с.Ожгів, Баранівський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 13559074) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул.. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 76780,25 грн.- основного боргу та 12144, 76 грн.- 16% річних.

В решті позову - відмовити. В іншій частині рішення - залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю" Олісп" (12725, с.Ожгів, Баранівський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 13559074) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 1333,85 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та 2000,78 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати судові накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "29" грудня 2018 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.