Постанова

від 20.12.2018 по справі 903/450/16

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року Справа № 903/450/16

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Ящинська Н.В.

відповідача 1: Сорока В.Г.

відповідача 2: Гринчук І.С.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютіка" на рішення господарського суду Волинської області від 28.02.2017 року у справі №903/450/16, ухвалене суддею Слободян О.Г., повний текст складено 06.03.2017 року

за позовом Фізичної особи - підприємця Пахолко Любомира Петровича

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютіка"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "ЛУЦЬККООПТРАНС" Волинської облспоживспілки

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні відповідача: Волинська обласна спілка споживчих товариств

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Фізична особа-підприємець Пахолко Любомир Петрович звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютіка" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням господарського суду Волинської області від 28.02.2017р. у справі №903/450/16 позов Фізичної особи-підприємця Пахолка Любомира Петровича - задоволено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що майно (магазин промислових товарів), що належить підприємцю Пахолку Л.П. на праві власності, вибуло з його володіння поза його волею. А тому, в силу ст.ст. 387, 388 ЦК України, позивач має право витребувати майно як у добросовісного володільця, так і у недобросовісного набувача.

Відтак, вимога позивача - підприємця Пахолка Л.П. щодо витребування з незаконного володіння ТОВ "Лютіка" майна - магазину промислових товарів (літера Б-1), загальною площею 200,00кв.м, який розташований за адресою м.Луцьк, вул..Карпенка-Карого, 1, є підставними та підлягають до задоволення.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 28.02.2017 р., Товариство з обмеженою відповідальністю Лютіка звернулося до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 28.02.2017 року по справі №903/450/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Зокрема в апеляційній скарзі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лютіка" звертає увагу на те, що вирішуючи спір суд першої інстанції повинен був встановити наявність у особи, яка звернулася до суду суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на захист якого подано позов. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку від зобов'язаних осіб.

Також, апелянт звертає увагу суду на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.2015р., посвідченого нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ващук В.Ф., він придбав у власність будівлю магазину промислових товарів загальною площею 200 м.кв. за адресою: м.Луцьк, вул..Карпенка-Карого, 1, та в подальшому на підставі даного договору здійснив державну реєстрацію права власності на вказану будівлю (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.12.2015р., індексний номер 27489276).

На момент прийняття рішення про реєстрацію права власності за відповідачем не існувало судового рішення про скасування реєстрації права власності за продавцем - Луцьким міським споживчим товариством, як не існувало будь-яких інших обтяжень спірного майна, тому відповідач є добросовісним набувачем вказаного майна.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 прийнято справу №903/450/16 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В., суддя Маціщук А.В.. Призначено справу №903/450/16 до розгляду в судовому засіданні на 24 вересня 2018 р. о 15:15 год.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютіка" відкладено на 16.10.2018.

У відповідності до абз. 3 п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Рівненський апеляційний господарський суд та створено Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному.

Частиною 6 ст.147 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

05.10.2018 р. в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про початок роботи Північно-західного апеляційного господарського суду.

У відповідності до наказу керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №992 від 01.10.2018 Про комісію для передачі судових справ та матеріалів згідно акта здачі судових справ від 03.10.2018 до Північно-західного апеляційного господарського суду передана апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютіка" у справі №903/450/16.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/450/16 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л. суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютіка" на рішення господарського суду Волинської області від 28.02.2017 року у справі №903/450/16 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., розгляд апеляційної скарги призначено до розгляду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютіка" підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 28.02.2017 р. у справі №903/450/16 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "ЛУЦЬККООПТРАНС" Волинської облспоживспілки підтримав позицію відповідача у повному обсязі.

Представник Фізичної особи - підприємця Пахолко Любомира Петровича заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 28.02.2017 р. у справі №903/450/16 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання не прибув представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Волинська обласна спілка споживчих товариств, хоча була належним чином повідомлена про дату час та місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2002р. між Луцьким госпрозрахунковим ринком (орендодавцем) та Пахолком Л.П. (орендарем) був укладений договір оренди з викупом, згідно якого орендар бере в тимчасове користування споруду туалету загальною площею 216 кв.м., яка розташована на території ринку "Завокзальний", по вул.. Карпенка-Карого, 1 в м.Луцьку.

Відповідно до п.4.1.2. договору орендар взяв на себе зобов'язання провести капітальний ремонт орендованого приміщення. Вартість проведеного капремонту зараховується в орендну плату за користування майном (п. 3.1 договору).

Під час проведення ремонтних робіт, над орендованим приміщенням, на підставі затвердженого орендодавцем плану даху туалету, підприємцем за власні кошти було зведено надбудову та 11.01.2003р. укладено додаткову угоду до договору, за умовами якої ця надбудова передавалась у власність орендаря.

Згідно акту прийому-передачі від 11.01.2003р. Пахолку Л.П. був переданий об'єкт незавершеного будівництва - надбудова над орендованим приміщенням туалету на ринку "Завокзальний".

28.07.2006 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Луцької міської ради винесено припис, з якого вбачається, що в результаті проведеної контролюючим органом перевірки встановлені допущені підприємцем ФОП Пахолко Л.П. в процесі проведення будівельних робіт по надбудові об'єкту нерухомості порушення, котрі полягають у самовільному проведенні надбудови магазину над вбиральнею по вул. Карпенка-Карого, 1, а також запропоновано підприємцю усунути наслідки самовільного будівництва згідно ст. 376 Цивільного кодексу України.

На підставі зазначеного припису Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю було винесено постанову за №165 від 28.07.2006р. по справі про адміністративне правопорушення у сфері містобудування у відповідності до котрої підприємця Пахолка Л.П. за самовільне проведення останнім надбудови магазину було притягнуто до адміністративної відповідальності.

01 березня 2007 року, актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту був прийнятий в експлуатацію магазин промислових товарів, що по вул. Карпенка-Карого, 1 в м. Луцьку, загальною площею 210 м2.

Згідно акту приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта магазину промислових товарів від 05.02.2007 р. зазначений об'єкт введено в експлуатацію. Акт приймання в експлуатацію було затверджено рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №144-2 від 01.03.2007 р.

17 травня 2007р. Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від №322-19 "Про оформлення права власності на нерухоме майно" було вирішено оформити громадянину Пахолку Л.П. право власності на магазин промислових товарів загальною площею 209,9 кв.м. на вул.. Карпенка-Карого, 1 в м.Луцьку.

Дане рішення було прийнято на підставі розгляду матеріалів про оформлення права власності на магазин промислових товарів на вул.. Карпенка-Карого, 1 на підставі ст. ст. 325, 328, 331 ЦК України, ст.ст. 30, 52, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5.

21 травня 2007 р. Пахолку Любомиру Петровичу видано свідоцтво про право власності на магазин промислових товарів /літер Б-1/ загальною площею 209,9кв.м. який розташований в місті Луцьку на вулиці Карпенка-Карого, 1.

Волинська обласна спілка споживчих товариств, як правонаступник Луцького госпрозрахункового ринку, вважаючи, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 17.05.2007р. №322-19 "Про оформлення права власності на нерухоме майно" порушено її права та законні інтереси неодноразово зверталася до суду про визнання незаконним даного рішення.

У подальшому рішенням господарського суду Волинської області від 15.11.2007р. у справі № 8/77-92 (залишеним без змін апеляційною і касаційною інстанціями) було визнано недійсним договір оренди з викупом від 23.02.2002р. з додатковою угодою від 11.03.2003р., які було укладено Луцьким госпрозрахунковим ринком (орендодавцем), правонаступником якого є спілка, та підприємцем. Як вбачається з даного рішення, магазин, який було введено в експлуатацію згідно з актом приймальної комісії від 01.03.2007 р., підприємець побудував на місці надбудови над орендованим ним приміщенням вбиральні.

18 травня 2005 року Пахолком Любомиром Петровичем та Луцькою міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки для обслуговування громадської вбиральні, що знаходиться по вул..Карпенка-Карого, 1 в м.Луцьку.

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.06.2008р. у справі №1/84-78 визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 18.02.2005р.

В жовтні 2010р. Волинська обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду Волинської області про повернення майна, переданого за недійсним правочином, а саме надбудови, загальною площею 209,9 м2, яка розташована в вул.. Карпенка-Карого, 1 в м.Луцьку (ринок "Завокзальний").

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.09.2010р. у справі №6/32-71 (залишено без змін апеляційною і касаційною інстанціями) за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств до ФОП Пахолка Л.П., третя особа - КП "Волинська ОБТІ", зобов'язано підприємця повернути спілці приміщення надбудови загальною площею 209,9 кв.м за адресою: вул.. Карпенка-Карого, 1 в м. Луцьку (ринок "Завокзальний") по акту прийому-передачі. У тому ж рішенні констатовано, що підприємець побудував надбудову, зробивши при цьому поліпшення, які неможливо відокремити без шкоди для об'єкта оренди.

Із довідки комунального підприємства "Волинське обласне Бюро технічної інвентаризації" від 19.10.2016р. №1395, вбачається, що підставою для скасування права власності на магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою: вул.. Карпенка-Карого, 1 в м.Луцьку за Пахолко Л.П. було рішення господарського суду Волинської області від 07.09.2010р. по справі № 6/32-71 та наказ №1 про примусове виконання рішення господарського суду Волинської області у справі №6/32-71 від 08.04.2011р. Реєстрація права власності була скасована 30.06.2011р. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.06.2011 р. №440-2 Про оформлення права власності на магазин промислових товарів на вул.. Карпенка-Карого, 1 в м.Луцьку було вирішено оформити Волинській обласній спілці споживчих товариств право приватної власності на магазин промислових товарів /літерБ-1/ загальною площею 200,0 кв. м. на вулиці Карпенка-Карого,1.

21 червня 2011 року Волинській обласній спілці споживчих товариств видано свідоцтво про право власності на магазин промислових товарів /літер Б-1/ загальною площею 200,0 кв.м, який розташований в місті Луцьку на вулиці Карпенка-Карого, 1.

26 липня 2012 року, між Волинською обласною спілкою споживчих товариств, як продавцем, та Ремонтно-монтажним комбінатом Волинської обласної спілки споживчих товариств, як покупцем, був укладений нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу, за яким продавець передав у власність покупця магазин промислових товарів, площею 200,0 м2 на вул. Карпенка-Карого, 1 в м. Луцьку. Даний Договір зареєстровано в реєстрі під №1941.

17 жовтня 2012 року, між Ремонтно-монтажним комбінатом Волинської обласної спілки споживчих товариств, як продавцем, та Луцьким міським споживчим товариством, як покупцем, був укладений нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу, за яким продавець передав у власність покупця магазин промислових товарів, площею 200,0 м2 на вул. Карпенка-Карого, 1 в м.Луцьку за ціною 103 882,36 грн. Даний Договір зареєстровано в реєстрі під №2724.

24 грудня 2015 року, між Луцьким міським споживчим товариством, як продавцем, та ТОВ "Лютіка", як покупцем, був укладений нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу, за яким продавець передав у власність покупця магазин промислових товарів, площею 200,0 м2 на вул. Карпенка-Карого, 1 в м.Луцьку за ціною 368 000,00 грн. Даний Договір зареєстровано в реєстрі під №1744.

02 березня 2017 року, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, між ТОВ "Лютіка", як продавцем, та ТОВ "АТП "Луцьккооптранс" Волинської обласної спілки споживчих товариств, як покупцем, був укладений нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу, за яким продавець передав у власність покупця магазин промислових товарів, площею 200,0 кв.м на вул. Карпенка-Карого, 1 в м. Луцьку.

Вважаючи порушеними свої права як власника збудованого ним об'єкта Фізична особа - підприємець Пахолко Любомир Петрович звернувся до господарського суду Волинської області із позовом про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютіка" магазин промислових товарів (літера Б-1), загальною площею 200 кв.м, який розташований в вул.. Карпенка-Карого, 1 в м.Луцьку.

Рішенням господарського суду Волинської області від 28.02.2017р. у справі №903/450/16 позов Фізичної особи-підприємця Пахолка Любомира Петровича - задоволено.

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Лютіка з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Наведені положення закону надають право особі захищати порушене цивільне право, зокрема право власності, але за умов набуття такого права в законний спосіб.

Набуття особою права власності на річ, зокрема і нерухоме майно як певний вид речей, здійснюється, у відповідності до положень частини 1 статті 328 ЦК України, на підставах, які не заборонені законом, крім іншого з правочинів.

Набуття права на новостворене нерухоме майно відбувається з урахуванням наступних положень закону.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, для того, щоб новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація. Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна) - (ч. 3 ст. 331 ЦК України).

З встановленого судом вбачається, що саме позивач ФОП Пахолко Л.В. здійснив будівництво спірного об'єкта нерухомого майна, що також не заперечується і відповідачами. Проте, зі змісту діючого на той час договору оренди майна з правом викупу, укладеного 23.02.2002р. (зі змінами), визнаного в подальшому недійсним у судовому порядку, жодним чином не вбачалось право орендаря здійснювати нове будівництво, за результатами якого могло би бути створене нове майно. Також , договір оренди земельної ділянки, укладений між 18 травня 2005 року Пахолком Любомиром Петровичем та Луцькою міською радою передбачав у якості мети цього договору обслуговування громадської вбиральні, що знаходиться по вул..Карпенка-Карого, 1 в м.Луцьку.

Відтак, створення позивачем нового майна оцінюється апеляційним судом як встановлена обставина, проте, враховуючи позовну вимогу про витребування цього майна від позивача, розглядається також в сукупності з нормами закону, які регулюють питання законності будівництва.

Відповідно до ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

За загальним правилом, з огляду на положення статей 90, 95, 102-1 ЗК України, право на будівництво нерухомого майна мають власники земельних ділянок , землекористувачі особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

З встановлених обставин апеляційний суд вбачає, що здійснення будівництва магазину в м.Луцьку за адресою вул.. Карпенка-Карого, 1 здійснювалось позивачем як надбудова над вже існуючим раніше приміщенням, яке належало іншій особі. Позивач здійснював будівництво за наявності діючого договору оренди цього приміщення, а також договору оренди земельної ділянки, укладеного з органом місцевого самоврядування з метою обслуговування орендованого приміщення. В подальшому указані договори були визнані в судовому порядку недійсними з підстав невідповідності їх вимогам закону. Таким чином, виходячи з положень частини 1 статті 376 ЦК України, з наведених законодавцем ознак самочинного будівництва, які полягають у відсутності належно відведеної для цієї мети земельної ділянки або не відведеної тій особі, яка здійснює будівництво; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил, у діях позивача є наявною така ознака, як відсутність належним чином відведеної забудовнику земельної ділянки для здійснення такого будівництва. Посилання на наявний на момент будівництва договір оренди земельної ділянки, укладений з Луцької міською радою 18 травня 2005 року, не може вважатись такою обставиною, яка приймається до уваги, оскільки зміст умов договору прямо вказує на мету укладеного договору, яка полягала в обслуговуванні вже існуючого приміщення, а не у створенні нового .

Необхідно також зазначити, що нове майно, створене позивачем, є добудовою раніше створеного нерухомого майна. Досліджуючи наявний у матеріалах справи акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, складений 01.03.2007 року, будівництво магазину промислових товарів по вул. Карпенка-Карого, 1 в м. Луцьку, загальною площею 210 м2, за відсутності інших належних доказів, колегія суддів не може встановити обставини складання та затвердження проекту здійсненого будівництва з точки зору його відповідності діючим нормам і правилам будівництва, адже добудова до вже існуючої будівлі вимагає від забудовника погодження проекту будівництва з власниками вже збудованих об'єктів, з огляду на положення статті 27 Закону України Про архітектурну діяльність .

З наведеного вбачається висновок про здійснення позивачем будівництва об'єкта нерухомості магазину промислових товарів по вул. Карпенка-Карого, 1 в м. Луцьку, загальною площею 210 м2 як самочинного будівництва, без належним чином відведеної для цієї мети земельної ділянки з порушенням правил забудови в частині належного погодження проекту будівництва.

Право вимоги майна з чужого незаконного володіння, а також і від добросовісного набувача за наявності певних обставин, належить власнику майна. Позивач визначає в якості підстав позову вибуття об'єкта права з його володіння з незалежних від його волі причин , посилаючись на положення статті 388 ЦК України. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що відповідач ТОВ Лютіка , не може вважатись добросовісним набувачем, спірного майна, оскільки йому було відомо про незаконність відчуження приміщення магазину, а також що майно позивача вибуло з його володіння поза його волею. Висновок суду першої інстанції ґрунтується при цьому лише на факті наявності у позивача Свідоцтва про право власності , виданого виконкомом Луцької міської ради 21.05.2007 року.

Проте, оскільки апеляційним судом встановлено, що будівництво об'єкта нерухомого майна здійснено позивачем самочинно, застосовуючи положення частини 2 статті 376 ЦК України, апеляційний суд вважає що позов про витребування майна не може бути задоволено.

Висновок про відсутність у позивача права власності на спірний об'єкт і раніше висловлювався судами при розгляді справ, які стосувались спірних відносин, що вбачається зокрема з постанови суду касаційної інстанції від 28.03.2017 року у справі №903/555/16 за позовом ФОП Пахолка Л.П. до Волинської обласної спілки споживчих товариств, РМК Волинської облспоживспілки про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.07.2012р.

Обраний позивачем спосіб судового захисту може бути доцільним і ефективним лише при дотриманні певних умов. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Разом з тим, можливість застосування цього способу захисту та його ефективність можлива при наявності усіх умов для його застосування, з огляду на судову практику, яка склалася при вирішенні даної категорії правових спорів, зокрема на рішення Верховного суду України у справі №6-327цс15 від 23.12.2015 р. , у якому суд зазначив, що виходячи з положень закону право витребувати майно із чужого незаконного володіння має лише власник цього майна.

Відтак, апеляційний суд вважає, що будівництво позивачем приміщення магазину промислових товарів загальною площею 209,9 кв.м. на вул.. Карпенка-Карого, 1 в м.Луцьку відбулось з порушеннями вимог закону, а тому в силу приписів частини 2 статті 376 ЦК України, право власності на цей об'єкт майнових прав не було ним набуто. За таких обставин у задоволенні позову про витребування майна з чужого незаконного володіння слід відмовити.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютіка" на рішення господарського суду Волинської області від 28.02.18р. у справі №903/450/16 слід задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції щодо задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Здійснити розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютіка" на рішення господарського суду Волинської області від 28.02.2017 року у справі №903/450/16 задовольнити, рішення господарського суду Волинської області скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Пахолко Любомира Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютіка" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "ЛУЦЬККООПТРАНС" Волинської облспоживспілки за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Волинської обласної спілки споживчих товариств про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі №903/450/16 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно скасувати.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Пахолко Любомира Петровича (45636, Волинська обл., Луцький район, село Гаразджа, вул.Підгайна, буд. 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютіка" (43016, Волинська обл., місто Луцьк, вул.Ковельська, буд. 13, код ЄДРПОУ 40181019) 3 531, 00 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Видачу наказу доручити господарському суду Волинської області.

Справу №903/450/16 повернути господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "28" грудня 2018 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.