Рішення

від 20.12.2018 по справі 904/5201/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2018м. ДніпроСправа № 904/5201/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі: суддя Петрова В.І.

за участю секретаря судового засідання Тайлієвої Х.Р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЛІГРАНЬ", м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛКСТОР", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІЛІГРАНЬ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛКСТОР" про стягнення основного боргу у розмірі 5 856,00грн., пені у розмірі 5 600,76грн., 3% річних у розмірі 579,00грн., інфляційних у розмірі 3 921,25грн.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 37/Р від 01.08.2016р. в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції.

Ухвалою суду від 26.11.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи на 12.12.2018р.

Ухвалою суду від 12.12.2018р. розгляд справи відкладено на 20.12.2018р.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

20.12.2018р. у судовому засіданні прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІЛІГРАНЬ" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛКСТОР" (відповідач, покупець) укладено договір поставки №37/Р, відповідно до якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати партіями у власність покупцеві пластикові відра (далі - продукція), а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити її.

Найменування, асортимент продукції вказуються в протоколі узгодження договірної ціни на продукцію, який є невід'ємною частиною даного договору та/або у видаткових накладних (п.1.2. договору).

За п.2.1. договору кількість продукції зазначається у видаткових накладних, які супроводжують товар.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна на продукцію визначається та узгоджується сторонами в протоколі узгодження договірної ціни, який підписується разом з договором і є його невід"ємною частиною. Ціна на продукцію може бути переглянута постачальником у разі зміни цін сировини, енергоносіїв, нафтопродуктів, про що постачальник попередньо повідомляє покупця за 10 календарних днів. За відсутності підписаного сторонами протоколу узгодження договірної ціни ціна на продукцію вважається узгодженою з моменту підписання видаткових накладних.

Згідно п.4.4. договору днем отримання партії продукції вважається дата підписання видаткової накладної на дану партію продукції.

Продукція передається покупцеві згідно видаткової накладної (п.5.1. договору).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що право власності та ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної на партію продукції.

Згідно п.5.4. договору покупець зобов"язується при отриманні продукції надати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання продукції. У випадку відсутності довіреності підтвердженням отримання продукції може слугувати поставлення печатки покупця на видатковій накладній.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію на суму 16 356,00грн., відповідно до видаткової накладної №63 від 02.08.2016р., підписаної сторонами без будь-яких зауважень (а.с.17).

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п.3.2. договору розрахунки за продукцію покупець здійснює безпосередньо з постачальником, безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний в договорі, на умовах відтермінування платежу строком на 7 календарних днів.

Днем оплати вважається день зарахування банком коштів на рахунок постачальника (п.3.3. договору).

За ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови договору, відповідач повинен був здійснити оплату за поставлену продукцію до 09.08.2016р. включно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленої продукції у розмірі 10 500,00грн. (а.с.23-32).

Отже несплаченою залишається продукція на суму 5 856,00грн.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 37/Р від 01.08.2016р. згідно видаткової накладної №63 від 02.08.2016р. складає 5 856,00грн., що підтверджується матеріалами справи, та підлягає до стягнення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Видом неустойки є пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.6.5. договору покупець несе відповідальність за своєчасність оплати продукції за умовами договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції покупець від суми замовлення сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п.6.7. договору строк нарахування штрафних санкцій, визначених договором, і строк позовної давності на їх стягнення не обмежується шістьма місяцями і /або роком, штрафні санкції нараховуються до моменту належного виконання забезпеченого ними зобов"язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій в межах строку загальної позовної давності (три роки).

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 600,76грн. за загальний період з 09.08.2016р. по 01.09.2018р.

Перевіривши розрахунки пені, господарський суд встановив, що позивач при здійсненні нарахування пені не врахував, що початок прострочення заборгованості почався з 10.08.2016р. А тому, здійснивши перерахунок пені, починаючи з 10.08.2016р., судом встановлено, що пеня складає 5 592,88грн. та підлягає до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд вважає за необхідне відмовити у зв"язку із неправильним визначенням періоду для її нарахування.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 579,00грн. за загальний період з 09.08.2016р. по 01.09.2018р. та інфляційні у розмірі 3 921,25грн. за період з 09.08.2016р. по 01.09.2018р.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, вони підлягають частковому задоволенню у розмірі 578,50грн., оскільки прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання почалось з 10.08.2016р.

Перевіривши розрахунок інфляційних, господарський суд встановив, що він здійснений правильно, у зв'язку з чим інфляційні у розмірі 3 921,25грн. підлягають до стягнення.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, ч.9 ст.165, ст.ст.232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛКСТОР" (49054, м. Дніпро, вул. Сергія Подолинського, 31, офіс 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40364746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЛІГРАНЬ" (46016, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38, офіс б/н, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37465804) основний борг у розмірі 5 856,00грн. (п"ять тисяч вісімсот п"ятдесят шість), пеню у розмірі 5 592,88грн. (п"ять тисяч п"ятсот дев"яносто дві грн. 88коп.), 3% річних у розмірі 578,50грн. (п"ятсот сімдесят вісім грн. 50коп.), інфляційні у розмірі 3 921,25грн. (три тисячі дев"ятсот двадцять одна грн. 25коп.) та 1 761,07грн. (одна тисяча сімсот шістдесят одна грн. 07коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені ст.256, п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 26.12.2018р.

Суддя ОСОБА_1