Рішення

від 28.11.2017 по справі 905/2094/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.11.2017                     Справа № 905/2094/17                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,

розглянувши справу № 905/2094/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод підйомних машин та металоконструкцій»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»

про стягнення 107 219,22 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ТОВ «Завод підйомних машин та металоконструкцій» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд стягнути з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» 107 219,22 грн., з яких: 104 703 грн. – основний борг, 628,22 грн. – 3% річних, 1 888 грн. – інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №244-ДУ-ШУБ від 21.09.2016р. щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2017р. для розгляду даної справи визначено суддю Ніколаєву Л.В. Ухвалою суду 15.09.2017р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/2094/17 та розгляд справи призначив на 04.10.2017р.

Ухвалою суду від 04.10.2017р. відкладено розгляд справи на 30.10.2017р.

30.10.2017р. за вх. №04-21/3122 електронною поштою господарський суд одержав заяву позивача, згідно з якою останній просить припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 104 703 грн. з посиланням на оплату відповідачем основного боргу у повному обсязі. Також у вказаній заяві позивач просить суд розглянути справу без участі представника останнього.

Ухвалою суду від 30.10.2017р. продовжено строк розгляду справи до 28.11.2017р. у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання відповідача за вх. № 04-21/3133 від 30.10.2017р. та відкладено розгляд справи на 28.11.2017р.

Представники сторін у судове засідання 28.11.2017р. не з'явилися. При цьому, про дату, час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, оскільки сторони одержали ухвалу суду від 30.10.2017р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. За таких обставин, а також враховуючи заяву позивача про розгляд справи без участі представника останнього, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за відсутністю представників сторін у судовому засіданні та за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 28.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

21.09.2016р. між ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» (замовник, відповідач) та ТОВ «Завод підйомних машин та металоконструкцій» (підрядник, позивач) укладено договір підряду (ремонт на території замовника) №244-ДУ-ШУБ, відповідно до порядку та умов якого підрядник приймає на себе зобов'язання на власний ризик, власними силами та засобами, використовуючи свої матеріали та обладнання, за завданням замовника у відповідності до умов даного договору виконати роботи з ремонту обладнання (далі – роботи), його вузлів та комплектуючих (далі – обладнання), вказаних в специфікаціях, підписаних обома сторонами та які є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 1.1 договору).

Відповідно до умов пп.2.1.2 п. 2.1. договору підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 60 календарних днів з моменту передачі обладнання на ремонт та підписання відповідного акту приймання-передачі обладнання на ремонт, якщо інший строк не узгоджений сторонами в додатках до цього договору.

За приписами пп. 2.2.1, 2.2.2. п. 2.2. договору замовник зобов'язується передати підряднику обладнання на ремонт по акту приймання-передачі, в обов'язковому порядку вказується кількість, наявність зовнішніх пошкоджень, комплектація, заставна вартість обладнання, переданого до ремонту. Своєчасно оплачувати роботи у відповідності до умов цього договору.

Загальна вартість договору визначається загальною вартістю всіх додатків, які є невід'ємною частиною цього договору. В будь-якому випадку, загальна орієнтовна вартість договору не повинна перевищувати суму, рівну 158 854 грн. з ПДВ на дату підписання договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами додаткової угоди після отримання письмової згоди уповноваженого на те органу замовника (п. 3.1. договору).

Вартість виконаних підрядником робіт формується відповідно до калькуляції (кошторису) та узгоджується сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.2. договору).

Калькуляцію (кошторис) повинен містити інформації про вартість використаних матеріалів, розмір та вартість трудових витрат, вартість виконаних робіт, містити посилання на нормативні документи ат іншу інформацію, яка звичайно використовується при складанні кошторисної документації для подібних робіт. Підрядник цим підтверджує, що всі матеріали, необхідні для виконання робіт за цим договором, придбані до початку узгодження вартості робіт за додатком та їх вартість включена до калькуляції (кошторису) (п. 3.3. договору).

Розрахунки за цим договором здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 60 календарного дня з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника. Також розрахунки по даному договору можуть здійснюватися в інших формах, що не суперечать чинному законодавству. (п. 3.4. договору).

Згідно з п. 4.1 договору передача обладнання для виконання робіт за цим договором та його повернення з ремонту здійснюється сторонами з оформленням відповідного акту приймання-передачі обладнання.

Сторони здійснюють приймання-передачу виконаних робіт з оформленням акту приймання-передачі виконаних робіт. Підрядник не пізніше 2 робочих днів з моменту виконання робіт за відповідним додатком зобов'язаний підписати та передати замовнику два екземпляри акти приймання-передачі виконаних робіт (п. 4.3. договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2016р. включно.

Також сторонами підписані специфікація та договірна ціна №1 до договору, якими погоджено, зокрема, роботу, яка підлягає виконанню, - ремонт кран – балки з електротельфером г/п-3,2т, та вартість робіт - 158 854 грн.

Згідно з протоколом розбіжностей від 03.10.2016р. до договору сторонами викладено п. 3.4 договору у наступній редакції: «Замовник здійснює передоплату в розмірі 30% (на закупівлю матеріалів) протягом 20 днів з моменту підписання даного договору та виставлення рахунку – фактури, залишкові 70% оплати замовник здійснює з 45 календарного дня з дати підписання сторонами акта прийому – передачі виконаних робіт. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника. Також розрахунки по даному договору можуть здійснюватися в інших формах, що не суперечать чинному законодавству.».

14.12.2016р. відповідач здійснив передоплату вартості ремонтних робіт в розмірі 47 656,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2116721027 від 14.12.2016р., звітом про фінансові дебетові і кредитові операції по рахунку позивача за 14.12.2016р.

15.03.2017р. сторонами підписано акт прийому – передачі, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв з ремонту обладнання - кран – балку з електротельфером г/п-3,2т, та 27.03.2017р. – акт приймання виконаних будівельних робіт, згідно з яким вартість виконаних позивачем робіт складає 152 359,20 грн.

15.06.2017р. позивач звернувся до відповідача з претензією №420 про сплату заборгованості в розмірі 104 703 грн. Вказана претензія одержана відповідачем 20.06.2017р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але залишена без відповіді та виконання.

Неналежне виконання відповідачем умов договору щодо оплати залишкової вартості виконаних робіт зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, в якому останній просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу в розмірі 104 703 грн, також і 3% річних в розмірі 628,22 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 888 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас, вимогами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами укладений договір підряду (ремонт на території замовника), згідно з яким позивач зобов'язався здійснити ремонт обладнання - кран – балки з електротельфером г/п-3,2т, а відповідач зобов'язався прийняти та здійснити передоплату на закупівлю матеріалів в розмірі 30% протягом 20 днів з моменту підписання даного договору та виставлення рахунку – фактури, а оплату залишкових 70% вартості робіт - з 45 календарного дня з дати підписання сторонами акта прийому – передачі виконаних робіт (з урахуванням протоколу розбіжностей).

Таким чином, сторонами узгоджено, що оплата залишкової вартості робіт здійснюються відповідачем з відстроченням платежу, а саме з 45 календарного дня з дати підписання сторонами акта прийому – передачі виконаних робіт. При цьому, сторонами не визначено строк до якого (чи з настанням якого/чи періоду часу, протягом якого) відповідач зобов'язується оплатити роботи за договором.

Тому, враховуючи положення ст. ст. 530, 854 ЦК України, господарський суд вважає, що оплата залишкової вартості виконаних позивачем робіт мала бути здійснена відповідачем у семиденний строк від дня одержання претензії позивача № 420 від 15.06.2017р., тобто до 27.06.2017р. включно.

При цьому, судом не прийнято до уваги вимогу позивача за вих. № 399 від 01.06.2017р., оскільки у матеріалах справи відсутні жодні докази надсилання відповідачу та отримання останнім цієї вимоги, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення відповідних обставин.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, вищевстановлені обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив оплату залишкової вартості виконаних робіт, внаслідок чого у відповідача виник борг в розмірі 104 703 грн.

Разом з тим, після звернення позивача до суду з даним позовом 22.08.2017р. вказаний борг в розмірі 104 703 грн. відповідачем сплачено в повному обсязі, що підтверджується звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача за 19.10.2017р. та за 26.10.2017р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.

Згідно роз'яснень, що містяться у п. 4.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р.

№ 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, з огляду на сплату відповідачем боргу в повному обсязі в процесі розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача та припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 104 703 грн. на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних за період з 03.06.2017р. по 14.08.2017р. становить 628,22 грн., перевірений господарським судом та встановлено, що при здійсненні розрахунку позивач помилково виходив з умов п. 3.4 договору в первісній редакції та, відповідно, невірно визначив початковий період прострочення відповідача.

Тому, господарським судом самостійно, із врахуванням вищезазначених обставин справи щодо настання строку оплати, здійснено розрахунок 3 % річних та встановлено, що розмір 3 % річних за період з 28.06.2017р. по 14.08.2017р. становить 413,07 грн.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задовольняються судом частково в розмірі 413,07 грн.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу інфляційних втрат за період з червня 2017р. по серпень 2017р. становить 1 888 грн., перевірений господарським судом, та встановлено, що при здійсненні розрахунку позивач помилково виходив з умов п. 3.4 договору в первісній редакції та, відповідно, невірно визначив початковий період прострочення відповідача. Крім того, позивачем не враховано наведені рекомендації ВГСУ щодо порядку нарахування інфляційних втрат.

Тому, господарським судом самостійно, із врахуванням вищезазначених обставин справи щодо настання строку оплати та рекомендацій ВГСУ щодо порядку нарахування інфляційних втрат, здійснено розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким розмір інфляційних втрат за період з липня 2017р. по серпень 2017р. становить 104,70 грн.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задовольняються судом частково в розмірі 104,70 грн.

При вирішенні питання щодо судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи те, що господарським судом припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 104 703 грн., судовий збір в розмірі 1 570,55 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України після подання до суду відповідного клопотання позивача.

Водночас, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір в частині інших позовних вимог покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод підйомних машин та металоконструкцій» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, б.1а; код ЄДРПОУ 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод підйомних машин та металоконструкцій» (69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 89-А; код ЄДРПОУ 33700560) 3% річних в розмірі 413 (чотириста тринадцять) грн. 07 коп., інфляційні втрати в розмірі 104 (сто чотири) грн. 70 коп., судовий збір в розмірі 7 (сім) грн. 77 коп.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 104 703 грн. припинити.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

          Повне рішення складено 01 грудня 2017р.

Суддя Л.В. Ніколаєва