Рішення

від 02.01.2019 по справі 120/4906/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 січня 2019 р. Справа № 120/4906/18-а

11:45 год.

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за заявою: Головного управління ДФС у Вінницькій області

до: Житлово-будівельного кооперативу "Гарантжилбуд"

про: підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2018 о 11:50 год. до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, контролюючий орган) до Житлово-будівельного кооперативу "Гарантжилбуд" (далі - ЖБК "Гарантжилбуд") про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області 26.12.2018 здійснено вихід на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ЖБК "Гарантжилбуд", однак у допуску до перевірки було відмовлено. У зв'язку з чим, як зазначено в заяві, контролюючим органом складений акт про відмову від допуску до перевірки від 26.12.2018 № 970/1401/38562261. В подальшому 29.12.2018 о 10:00 год. ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків. Зазначені обставини стали підставою для звернення ГУ ДФС у Вінницькій області з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків - ЖБК "Гарантжилбуд".

Ухвалою суду від 29.12.2018 заяву контролюючого органу призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.01.2019 з повідомленням учасників справи, встановлено ЖБК "Гарантжилбуд" строк на подання відзиву на позов.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви контролюючого органу. Представником контролюючого органу подано заяву від 02.01.2018 про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження. Одночасно вказала, що заявлені вимоги підтримує у повному обсязі. Від ЖБК "Гарантжилбуд" за підписом директора ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебування представника ЖБК "Гарантжилбуд" ОСОБА_2 у відпустці з 01.01.2019 по 31.01.2019 та відсутністю інших представників. До клопотання додано довіреність на представництво інтересів ЖБК "Гарантжилбуд" ОСОБА_2 та довідку № 399 від 18.12.2018 за підписом голови Ради адвокатів Вінницької області ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 перебуває у відпустці без збереження заробітної плати з 02.01.2019 по 31.01.2019. Відзиву на позов від ЖБК "Гарантжилбуд" на адресу суду у встановлений строк не надходило.

Визначаючись щодо можливості розгляду заяви контролюючого органу, суд виходив з такого.

Відповідно до частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

За приписами ч. 7 вказаної статті разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Надаючи оцінку повідомлених ЖБК "Гарантжилбуд" обставин, суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Отже, ЖБК "Гарантжилбуд" може брати участь у справі не лише адвоката й через свого керівника. Водночас жодних обставин у підтвердження неможливості прибуття керівника ЖБК "Гарантжилбуд" в судове засідання у клопотанні не зазначено.

Таким чином, враховуючи, що ЖБК "Гарантжилбуд" не надано доказів в підтвердження поважності причин неприбуття у судове засідання особи, визначеної ч. 3 ст. 55 КАС України, враховуючи скорочені строки розгляду даної справи, суд прийшов до висновку про можливість здійснювати розгляд заяви ГУ ДФС у Вінницькій області про зупинення видаткових операцій на рахунках та підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ЖБК "Гарантжилбуд" у письмовому провадженні. При цьому відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив, що 19.09.2018 ГУ ДФС у Вінницькій області прийняло наказ № 5775 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ЖБК "Гарантжилбуд", за наслідком чого сформовано направлення на перевірку за №2346 від 19.09.2018.

19.09.2018 даний наказ вручено представникові підприємства ЖБК "Гарантжилбуд", що підтверджується його особистим підписом на наказі від 19.09.2018.

Керівник підприємства ЖБК "Гарантжилбуд" ОСОБА_1, ознайомившись з метою та підставами проведення позапланової виїзної документальної перевірки, надав заяви б/н від 25.09.2018 та від 26.09.2018 про втрату первинних та установчих документів та прохання щодо перенесення терміну перевірки.

Наказом ГУ ДФС у Вінницькій області № 5972 від 26.09.2018 термін проведення позапланової виїзної документальної перевірки перенесено з 26.09.2018 до дати відновлення та надання документів для перевірки, в межах строків, визначених п.44.5 ст. 44 Податкового кодексу України.

26.12.2018 посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області здійснено вихід для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ЖБК "Гарантжилбуд", проте у допуску на перевірки було відмовлено, про що складений відповідний акт від 26.12.2018 № 970/1401/38562261, копію якого вручено директорові ЖБК "Гарантжилбуд" ОСОБА_1

29.12.2018 о 10:00 год. ГУ ДФС у Вінницькій області прийняло рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ЖБК "Гарантжилбуд", необхідність підтвердження обґрунтованості якого стала підставою для звернення з заявою до суду.

Визначаючись щодо вимог в частині визнання обґрунтованим рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (далі за текстом - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Стаття 94 ПК України визначає, що умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення (п. 94.5).

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України).

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з підпунктом 94.6.1 пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом (п. 94.10 ст. 94 ПК України).

Аналогічні за змістом норми містяться й у пунктах 1, 2 Розділу VI Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 14.07.2017 № 632, згідно з яким керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

Із процитованих вище норм видно, що контролюючі органи мають право звернутися до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості арешту майна платника податків у разі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, на підставі відповідного рішення керівника контролюючого органу.

Відповідно до матеріалів справи за результатами вручення направлення на перевірку, посадові особи ЖБК "Гарантжилбуд" відмовились від допуску представників контролюючого органу до проведення позапланової документальної виїзної перевірки, що підтверджується актом від 26.12.2018 № 970/1401/38562261.

На підставі вказаного акта сформовано звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 28.12.2018, за наслідком розгляду якого і прийнято рішення від 29.12.2018 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ЖБК "Гарантжилбуд". За таких обставин, враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що контролюючим органом дотримано вимог закону щодо порядку звернення до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, вимоги податкового органу обґрунтовані, оскільки платник податків відмовляється від проведення перевірки, що підтверджується матеріалами справи.

Визначаючись щодо вимоги в частині зупинення видаткових операцій на рахунках ЖБК "Гарантжилбуд", суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкове служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 ПК України, згідно з якою арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить контролюючому органу, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням суду на підставі звернення податкового органу.

Адміністративний арешт майна платника податків припиняється: 1) або у зв'язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту (підпункт 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України); 2) або на підставі рішення органу державної податкової служби про звільнення майна з під арешту, яке приймається протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли такому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення адміністративного арешту (пункт 94.20 статті 94 Податкового кодексу України).

У свою чергу, звільнення коштів з-під арешту відповідно до абзацу третього пункту 94.2 статті 94 ПК України банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

При цьому, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Наведене також підтверджується Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №632 від 14.07.2017.

Розділ VII цього Порядку визначає саме особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна.

При цьому, згідно з пунктом 7.3 цього Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Правило, передбачене нормою розглядуваного підзаконного нормативно-правового акта, застосовується в тому разі, якщо податковим органом визнано за необхідне застосувати адміністративний арешт як майна платника податків, відмінного від коштів, так і коштів на рахунку такого платника податків. Арешт майна та арешт коштів на рахунках платника податку за процедурою, визначеною пунктом 7.3 вказаного Порядку, накладається з підстав, передбачених пунктом 94.2 статті 64 ПК України.

Слід зазначити, що Податковим кодексом України вживаються поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Так, відповідно до частини другої статті 59 Закону України від 07.12.2000 №2121-III "Про банки і банківську діяльність" зупинення видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором. Законом України запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами і умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Враховуючи, що за результатами вручення направлення на перевірку контролюючим органом складено акт від 26.12.2018 № 970/1401/38562261 про відмову посадових осіб ЖБК "Гарантжилбуд" контролюючому органу в допуску до проведення позапланової документальної виїзної перевірки, відповідачем правомірно та законно сформовано вимогу про зупинення видаткових операцій на рахунках ЖБК "Гарантжилбуд", на підставах, передбачених ст.94 ПК України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви контролюючого органу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи відсутність понесених витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 271, 283, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Заяву Головного управління ДФС у Вінницькій області (21001, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165) про зупинення видаткових операцій на рахунках та підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Житлово-будівельного кооперативу "Гарантжилбуд" (23609, Вінницька область, Тульчинський район, с. Нестерварка, вул. Садова, 67, код ЄДРПОУ 38562261) задовольнити.

Визнати обґрунтованим рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 29.12.2018 про застосування умовного адміністративного арешту майна Житлово-будівельного кооперативу "Гарантжилбуд" (код ЄДРПОУ 38562261).

Зупинити видаткові операції платника податків на розрахункових рахунках Житлово-будівельного кооперативу "Гарантжилбуд" (код ЄДРПОУ 38562261).

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, 8 ст. 283, ст. 371 КАС України рішення підлягає негайному виконанню.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 283 КАС України, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4 частини першої цієї статті, не перешкоджає його виконанню.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович