Рішення

від 27.12.2018 по справі 810/1476/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2018 року м.Київ справа № 810/1476/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будцентр до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будцентр з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 23.11.2017 року № 0044591414.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства. На думку позивача висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях та неправильному тлумаченні чинного законодавства, думка відповідача про безтоварність та недійсність господарських операцій є невмотивованою, і тому позивач вважає спірне рішення таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подав до суду заперечення на адміністративний позов (том 1 а.с. 156-158).

Так, зокрема, відповідач зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали висновки акту перевірки про нереальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ Магнат ПК , та, відповідно, недостовірність показників податкового обліку з ПДВ, сформованих на підставі спірних господарських операції. Перевіркою встановлено, що ТОВ Магнат ПК не декларував господарські операції з відповідним платником податків. Позивачем до перевірки не надано документів, які підтверджували транспортування товарів, а саме, товарно-транспортні накладні, ПІБ осіб, які здійснювали транспортування, марка, модель, номерні знаки транспортних засобів; ПІБ посадової особи платника, що погоджував доставку товару; рахунки-фактури, на підставі яких здійснювалося перерахування коштів, спосіб передачі із зазначенням безпосередніх реквізитів/контактних даних; письмове замовлення на товар відповідно до умов договору; документів, які засвідчували б перевірку відповідності кількості і якості товару; документів щодо інформації, яким чином здійснювалося розвантаження товарів.

Відповідно до інформації від слідчих і оперативних підрозділів ДФС, перевіркою встановлено, що ТОВ Магнат ПК за податковою адресою не знаходиться, звіти ф. 1-ДФ, ф. Д4 до контролюючого органу не подавав.

З огляду на це контролюючим органом зроблено висновок про нереальність здійснення господарської операції за перевірений період між позивачем та ТОВ Магнат ПК , що й стало підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем пункту 44.1. статті 44, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення ПДВ на 109 200,00 грн. та прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.11.2017 № 0044591414.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №810/1476/18, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено судове засідання на 02.05.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 витребувано у сторін докази, відкладено підготовче засідання на 31.05.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 продовжено строк проведення підготовчого засідання по справі на 30 календарних днів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2018.

Представником позивача до Київського окружного адміністративного суду 16.08.2018 було подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У судовому засіданні 16.08.2018 представник відповідача не заперечував проти можливості здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги подане представником позивача клопотання про подальший розгляду справи в порядку письмового провадження, враховуючи відсутність заперечень у представника відповідача та те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Протокольною ухвалою від 16.08.2018 року постановлено здійснювати розгляд справи за правилами письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будцентр , зареєстровано Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 25.10.2007, номер запису 1 339 102 0000 005046, ідентифікаційний код юридичної особи 35324979, місцезнаходження юридичної особи 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Печерська, буд. 26 оф.1, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 2 а.с. 131-132).

Позивач з 26.10.2007 перебуває на податковому обліку у Києво-Святошинській ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області під № 14314, про що свідчить копія довідки форма № 4-ОПП № 459 від 27.06.2012 (том 1 а.с. 146) та інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1 а.с. 132).

Позивач з 14.12.2007 є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № 200060839 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.08.2012 (том 1 а.с. 144).

Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будцентр є КВЕД 41.20 Будівництво та обслуговування житлових і нежитлових будівель.

Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будцентр на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 06.06.2016 № 21-Л видано ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів IV та V категорії складності (за переліком робіт згідно з додатком), про що свідчить копія ліцензії від 17.06.2016, реєстраційний запис 2013028367 (том 1 а.с. 133). Строк дії ліцензії з 06 червня 2016 р. по 06 червня 2021 р.

Згідно переліку видів робіт провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів IV та V категорії складності, до зазначених робіт відносяться 1.00.00 будівельні та монтажні роботи загального призначення, а саме: 1.01.00 Улаштування основ та фундаментів збірних та монолітних; 1.04.00 Зведення металевих конструкцій; 1.05.00 Зведення збірних бетонних та залізобетонних конструкцій; 1.06.00 Зведення монолітних бетонних, залізобетонних та армоцементних конструкцій; 1.07.00 Зведення кам'яних та армокам'яних конструкцій; 1.08.00 Зведення дерев'яних конструкцій.2.00.00 Будівництво об'єктів інженерної інфраструктури, а саме: 2.01.00 Монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, іншого обладнання; 2.01.01. Водопостачання та водовідведення; 2.01.02 Опалення; 2.01.03 Вентиляції і кондиціонування повітря; 2.01.04 газопостачання; 2.01.05 Технологічних трубопроводів; 2.01.06 Електропостачання та електроосвітлення; 2.01.07 Засобів автоматизації і контрольно-вимірювальних приладів, зв'язку, сигналізації, радіо, телебачення, інформаційних мереж; 2.02.00 Монтаж зовнішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, іншого обладнання: 2.02.01 водопостачання та водовідведення; 2.02.02 теплопостачання; 2.02.03 газопостачання; 2.02.05 - електропостачання і електроосвітлення; 2.02.06 зв'язку, сигналізації, радіо, телебачення, інформаційних мереж; 2.03.00 монтаж інженерних споруд; 3.00.00 Будівництво об'єктів транспортної інфраструктури: 3.02.00 Доріг автомобільних; 3.06.00 Вертикального транспорту (ліфтів, ескалаторів, підйомників, канатних доріг тощо), про що свідчить Додаток до ліцензії, виданої Держархбудінспекцією, наказ № 21-Л від 06.06.2016, реєстраційний запис 2013028367 (том 1 а.с. 134).

На підставі направлень від 13.10.2017 № 2364, від 19.10.22017 № 2409, виданих Головним управлінням ДФС у Київській області заступником начальника відділу аудиту платників території обслуговування Києво-Святошинської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС України у Київській області радником податкової та митної справи ІІ рангу Маломановим Геннадієм Вікторовичем відповідно до пп. 19 1 .1.1 п. 19 1 .1 ст. 19 1 , пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 12.10.2017 року № 1904 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Будівельна компанія Будцентр з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Магнат ПК (код за ЄДРПОУ 39416298) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 року.

Результати перевірки оформлено актом від 27.10.2017 року № 832/10-36-14-14/35324979 (далі - акт перевірки) (том 1, а.с.28-32), відповідно до якого згідно з п. 83.1.2 ст. 83 Податкового кодексу України опрацьовано податкову інформацію, отриману від органу ДФС, у якому ТОВ Магнат ПК перебуває на обліку як платник податків, від 03.07.2015 №19384/7/15-53-22-01 та встановлено наступне: наявність трудових ресурсів: звіт форма 1-ДФ, форма Д4 до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області не надавалися. Відповідно до висновку від 09.06.2015 № 401/07 ОУ ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області встановлено, що ТОВ Магнат ПК за юридичною адресою м. Одеса вул. Сегедська 18 не знаходиться. Внаслідок проведеного аналізу наявної інформації від ОУ ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та інформації згідно бази даних Податковий блок встановлено відсутність у ТОВ Магнат ПК управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів та виробничих активів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, які економічно необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності. Також перевіркою встановлено, що ТОВ Магнат ПК не декларувало господарських операцій з ТОВ Будівельна компанія Будцентр .

До перевірки не надано документи, які підтверджують транспортування товару, товарно-транспортні накладні тощо, рахунки фактури, на підставі яких здійснювалися перерахування коштів, письмове замовлення на товар відповідно до умов договору, документи, які свідчили про перевірку відповідності кількості і якості товару.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп.198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в період, що перевірявся, на загальну суму 109200,00 грн., у тому числі за лютий 2015 року в сумі 109200,00 грн.

Після отримання акту перевірки позивачем 09.11.2017 були подані до контролюючого органу заперечення від 08.11.2017 № 17/11 (том 1 а.с.33-34), за результатом розгляду яких висновки акту перевірки залишено без змін, про що позивача повідомлено листом від 20.11.2017 №7982/10/10-36-14-14 (том 1 а.с. 35-41).

На підставі викладеного, контролюючий орган в акті перевірки дійшов висновку про допущення ТОВ Будівельна компанія Будцентр порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення задекларованих показників у рядку 10.1 Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України: з основною ставкою при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Магнат ПК в сього у сумі 109200,00 грн., у тому числі за лютий 2015 року в сумі 109200,00 грн.

Так, висновки перевірки покладені контролюючим органом в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення №0044591414, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією № 9045272163, зареєстрованою 20.03.2015 за лютий 2015 р. на суму 109200,00 грн. (том 1 а.с. 42-43).

Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будцентр податкове повідомлення-рішення № 0044591414 від 23.11.2017 було оскаржено в порядку адміністративного оскарження шляхом подання 29.12.2017 до Державної фіскальної служби України скарги від 28.12.2017 № 720/12 на податкове повідомлення-рішення №0044591414 від 23.11.2017 (том 1 а.с. 45-50).

Рішенням Державної фіскальної служби від 23.02.2018 № 6892/о/9999-11-01-02-25 податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області № 0044591414 від 23.11.2017 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (том 1 а.с. 52-53).

Не погоджуючись із висновками позапланової перевірки ГУ ДФС України у Київській області та винесеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ Будівельна компанія Будцентр за захистом порушених прав та інтересів звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходив з наступного.

Так, матеріали справи свідчать, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкової дисципліни заснований на твердженні про відсутність первинних документів по господарській операції ТОВ Будівельна компанія Будцентр з контрагентом ТОВ Магнат ПК .

Суд зазначає, що основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з абз.2 п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту198.3статті198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України).

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №996-ХIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

При цьому за змістом статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із положеннями ч. 3 цієї статті інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що обов'язок платника податку з декларування податкового зобов'язання з податку на додану вартість є, перш за все в даній ситуації, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, при цьому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з пп.2.15 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 04.12.2018 у справі №814/788/14, від 30.11.2018 у справі №820/4698/17, від 14.02.2018 у справі №804/15887/14.

Відтак, досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Магнат ПК , за результатом здійснення яких позивачем сформовані спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару та послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будцентр (Покупець) укладено із Товариством з обмеженою відповідальністю Магнат ПК (Продавець) договір купівлі-продажу № 01/24/02/2015 від 24.02.2015 року, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві в зазначені строки Товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар та оплатити його на умовах цього Договору (том 1 а.с. 54-56).

Згідно з п. 1.3. Договору номенклатура (асортимент), кількість, вартість Товару визначається відповідно до рахунків.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставка Товару здійснюється на умовах DDP в розумінні ІНКОТЕРМС - офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010 року, місце поставки: Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, б. 25, 28, вул. Печерська, б. 26.

Згідно з п. 2.2. Договору разом з Товаром Продавець повинен належним чином оформити та передати Покупцю супровідні документи (в т.ч. рахунок-фактура, видаткові накладні, у т.ч. ті, що підтверджують походження, кількість і якість відвантаженого Товару, документ про якість, сертифікат тощо), які мають відношення до товару і належать до передачі разом з Товаром відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.2. Договору загальна сума цього Договору визначається як сума вартості Товару, поставленого Продавцем Покупцю згідно всіх видаткових накладних за цим Договором.

Пункт 4.3. Договору передбачає, що Покупець зобов'язується оплатити 100% суми, яка зазначена у відповідному рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Згідно з п. 4.4. Договору оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах Продавця в цьому Договорі.

Згідно видаткової накладної № 2412 від 25.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Магнат ПК на підставі договору купівлі-продажу № 01/24/02/2015 від 24.02.2015 поставив Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будцентр двері металеві (з доставкою) у кількості 334 шт. за ціною (без ПДВ) 1634,73 грн., загальною вартістю (без ПДВ) 545999,42 грн., сума ПДВ 109199,96 грн., всього із ПДВ 655199,78 грн. (том 1 а.с. 57).

Згідно рахунку-фактури б/н від 25.02.2015 ТОВ Магнат ПК поставив ТОВ Будівельна компанія Будцентр двері металеві 2050*960*50 мм., замок у кількості 334 шт., ціна без ПДВ 1634,73 грн., сума без ПДВ 545999,82 грн., разом без ПДВ 545999,82 грн., ПДВ 109199,96 грн. всього з ПДВ 655199,78 грн. (том 1 а.с. 70).

Оплата позивачем вартості Товару у розмірі 433 680,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 72280,00 грн. підтверджується випискою/особовим рахунком 26005121413.980 UAH ТОВ Будівельна компанія Будцентр за 25/02/15 Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк (том 1 а.с. 58).

Оплата позивачем вартості Товару у розмірі 221 519,78 грн., у т.ч. ПДВ 20% 36919,96 грн. підтверджується випискою/особовим рахунком 26005121413.980 UAH ТОВ Будівельна компанія Будцентр за 26/02/15 Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк (том 1 а.с. 59).

ТОВ Магнат ПК за правилом першої події після підписання видаткової накладної та рахунку-фактури 25.02.2015 зареєстровано податкову накладну № 2412 на загальну суму 655199,78 грн., у т.ч. ПДВ 109199,96 грн. (том 1 а.с. 60).

Про реєстрацію податкової накладної № 2412 від 25.02.2015 на суму ПДВ 109199,96 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних свідчить витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 330791 (том 1 а.с. 61).

Суми сплаченого у складі вартості товару податку на додану вартість були віднесені позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2015 року, що не заперечується сторонами.

В бухгалтерському обліку господарські операції позивача з ТОВ Магнат ПК були відображені по рахункам 631, 6442, 311, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (т.1, а.с.71), карткою рахунку: 631, контрагенти ТОВ Магнат ПК (том 1 а.с. 72), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 6442 (т.1, а.с.73), карткою рахунку: 6442, контрагенти ТОВ Магнат ПК (том 1 а.с. 74), ), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 311 (т.1, а.с.75), карткою рахунку: 311: наші грошові рахунки: ПАТ Укргазбанк (том 1 а.с. 76-78).

Судом також встановлено, що 20.03.2015 позивачем було подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 (том 1 а.с. 62-64), також додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 1 а.с. 67-68).

Згідно Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ТОВ Магнат ПК , індивідуальний податковий номер 394162915531 за лютий 2015 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 545999,82 грн., сума ПДВ 109199,96 грн. відображено у рядку 34 Розділу ІІ Податковий кредит.

Згідно квитанції № 2 податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 року доставлена до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області 20.03.2015, реєстраційний № 9045272163 (том 1 а.с. 69).

Зазначена декларація була прийнята ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області 20.03.2015 та зареєстрована за № 9045272163, про що свідчить квитанція № 2 (том 1а.с. 69).

Судом встановлено, що придбання позивачем зазначених товарів було пов'язано з необхідністю подальшого їх використання в господарській діяльності позивача.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будцентр (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лідер-Груп (Підрядник) 26.04.2013 було укладено договір підряду, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Семчук М.А. за №2310 (том 1 а.с. 79-80).

Згідно з п. 2.1. Договору Підрядник зобов'язується за замовленням Замовника власними силами здійснити на Об'єкті роботи, детальна характеристика яких передбачена відповідними Додатками до цього Договору (надалі - Роботи) та передати виконані Роботи Замовнику.

Згідно з пп. 1.1.3. Договору, Об'єкт - житловий комплекс Чайка , що знаходиться у селі Чайка Києво-Святошинського району Київської області; житловий комплекс Чайка-2 , що знаходиться у селі Чайка Києво-Святошинського району Київської області. Детальна характеристика Об'єкту (юридична адреса) визначається Сторонами у відповідному Додатку до Договору.

Згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт типова форма КБ-2в за квітень 2015 року, ТОВ Лідер-Груп на виконання договору підряду від 26.04.2013 № 2310 передав, а ТОВ Будівельна компанія Будцентр прийняв наступні роботи: установка металевих дверей встановлення дверей квартирних секція 1 металевих 960*2050 у кількості 48 шт. (п. 93-94); встановлення дверей квартирних секція 2 металевих 960*2050 у кількості 48 шт. (п. 93-94), (том 1 а.с. 81-88).

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будцентр (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будстар плюс (Підрядник) 19.08.2013 було укладено договір підряду, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Семчук М.А. за № 3480 (том 1 а.с. 91-92).

Згідно з п. 2.1. Договору, Підрядник зобов'язується за замовленням Замовника власними силами здійснити на Об'єкті роботи, детальна характеристика яких передбачена відповідними Додатками до цього Договору (надалі - Роботи) та передати виконані Роботи Замовнику.

Згідно пп. 1.1.3. Договору, Об'єкт - житловий комплекс Чайка-2 , що знаходиться у селі Чайка Києво-Святошинського району Київської області. Детальна характеристика Об'єкту (юридична адреса) визначається Сторонами у відповідному Додатку до Договору.

Згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт типова форма КБ-2в за липень 2015 року, ТОВ Будівельна компанія Будстар плюс на виконання договору підряду від 19.08.2013 № 3480 передав, а ТОВ Будівельна компанія Будцентр прийняв наступні роботи: монтаж дверей (квартирні), 960*2050, всього 71 шт. (п. 42-46); монтаж дверей (квартирні), 960*2050, всього 71 шт. (п. 77-78) (том 1 а.с. 93-103).

Також, згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт типова форма КБ-2в за травень 2015 року, ТОВ Будівельна компанія Будстар плюс на виконання договору підряду від 19.08.2013 № 3480 передав, а ТОВ Будівельна компанія Будцентр прийняв наступні роботи: монтаж дверей 960*2050, всього 35 шт. (квартирні - 31 шт., МОП 1 поверху - 2 шт., підвал 2 шт.) (п. 6-7); монтаж дверей 960*2050, всього 35 шт. (квартирні - 16 шт.) (п. 61); монтаж дверей 960*2050, всього 35 шт. (квартирні - 16 шт.) (п. 155); : монтаж дверей 960*2050, всього 34 шт. (квартирні - 31 шт., МОП 1 поверху - 2 шт., підвал 1 шт.) (п. 244-246) (том 1 а.с. 104-130).

Судом встановлено, що зберігання дверей з дати оприбуткування до реалізації здійснювалося на приоб'єктних майданчиках, розміщення яких зазначено на будівельних генеральних планах (том 1 а.с. 177-178). Про зберігання дверей металевих на дату оприбуткування 25.02.2015 та дату реалізації 31.03.2015, 30.04.2015 свідчать оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку № 205 (том 1 а.с. 180-229).

Також судом встановлено, що відповідальним за здійснення заходів щодо збереження, запобігання псування та розкрадання товарно-матеріальних цінностей, що перебувають на приоб'єктних майданчиках для складування будівельних матеріалів на об'єкті будівництва - Нове будівництво житлового комплексу Чайка-2 , що прилягає до вул. Лобановського Валерія, вул. Печерської та вул. Дачної в с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області виступав заступник директора департаменту матеріально-технічного забезпечення Коротченко Володимир Миколайович, про що свідчить наказ № 02к від 04.01.2011 (том 1 а.с. 179).

Відсутність у Позивача деяких затребуваних судом документів зумовлена вилученням під час обшуку 16.11.2017 у приміщенні № 1 будинку № 26 по вул. Печерській у с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, під час якого слідчими СБ України були вилучені у Позивача документи без опису їх змісту та зазначення переліку, про що свідчить протокол обшуку від 16.11.2017 (том 1 а.с. 230-239).

Судом встановлено, що відповідність закінченого будівництвом об'єкта будівництво житлового комплексу Чайка-2 , що прилягає до Комарницького яру та вул. Дачної в с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області І черга будівництва , під час будівництва якого були реалізовані двері металеві, засвідчено Сертифікатом серія ІV №165151830012 (том 1 а.с. 240).

Також судом встановлено, що відповідність закінченого будівництвом об'єкта будівництво житлового комплексу Чайка-2 , що прилягає до Комарницького яру та вул. Дачної в с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області ІІ пусковий комплекс , під час будівництва якого були реалізовані двері металеві, засвідчено Сертифікатом серія ІV № 165151830016 (том 1 а.с.241-242).

Таким чином, дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеним контрагентом, судом встановлено, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, який саме товар поставлявся, за якою ціною, між якими контрагентами та позивачем надано належні докази використання товару у власній господарській діяльності та їх обліку.

Враховуючи те, що позивачем своєчасно та в повній мірі виконано свої обов'язки з декларування податку на додану вартість, неможливості зі своєї сторони забезпечити дотримання постачальником своїх обов'язків щодо декларування податку на додану вартість і той факт, що платник податків (позивач) не знав та не міг знати про недобросовісність своїх контрагентів, суд вважає, що Позивач не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і як наслідок повторно сплачувати згаданий податок.

Інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (п. 23 рішення ЄСПЛ у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії (заява №6689/03), п. 38рішення ЄСПЛ у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02)).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р.(Булвес АД проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43,п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків немає зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів. Для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість,відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд не приймає твердження податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів, що не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності. Так, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання своїх договірних обов'язків контрагентом.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у Позивача первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, оскільки, наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Відсутність товарно-транспортної накладної або оформлення її з певними дефектами сама по собі не свідчить про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому.

Безпосереднього зв'язку між відсутністю товарно-транспортних накладних та підставою, моментом та правилами формування податкового кредиту Відповідачем не доведено.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або ж наявність певних недоліків у її заповненні, не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

До того ж, судом встановлено, що позивач у даному конкретному випадку не був учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договором, мав прийняти товар у себе на складі, у зв'язку з чим наявність у нього, в даному конкретному випадку, транспортних документів не є обов'язковим.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 02.10.2018 у справі №804/7239/15, від 27.02.2018 у справі №813/1974/17, від 04.04.2018 у справі №808/2519/15, від 27.08.2018 у справі № №804/2952/14.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення, яким платнику податків зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією № 9045272163, зареєстрованою 20.03.2015 за лютий 2015 року на суму 109200,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності винесення податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 23.11.2017 року № 0044591414.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. згідно платіжного доручення № 822 від 26.03.2018 , оригінал якого міститься в матеріалах справи (а.с. 2). Витрати позивача, пов'язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) у розмірі 1762,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 23.11.2017 року № 0044591414, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будцентр зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією № 9045272163, зареєстрованою 20.03.2015 за лютий 2015 року на суму 109200,00 грн.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Будцентр (ідентифікаційний код 35324979, місцезнаходження: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки вулиця Печерська, у. 26 оф.1), за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03051 м. Київ вул. Народного Ополчення, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 27.12.2018.

Суддя Кушнова А.О.