Рішення

від 18.10.2018 по справі 0440/5592/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року Справа № 0440/5592/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участю:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника позивача ОСОБА_1

свідка ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтажкран" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.04.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмонтажкран" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р № НОМЕР_1 від 25.04.2018 року, відповідно до якого платнику податків ТОВ Спецмонтажкран збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів та послуг в розмірі 310 868,75 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 248 695 грн., за штрафними санкціями 62 173,75 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0009702200 від 25.04.2018 року є необгрунтованим, протиправним, складеним з порушеннями законодавства та таким, що порушує права ТОВ "Спецмонтажкран" як платника податків. При цьому зауважив про порушення його прав, які регламентовані п. 17.1.6. ст.17 ПК України, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом. Вказав, що повноцінний екземпляр акту документальної перевірки, підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, виданий платнику податків відповідно до вимог ст. 86 ПК України, позивачем не отриманий навіть на момент складання та подачі цієї позовної заяви.

Окрім цього, зосередив увагу на тому, що ТОВ Спецмонтажкран виконало передбачені законодавством вимоги щодо складення необхідних первинних документів, які є такими, що, на думку позивача, належним чином підтверджують проведення господарських операцій і формування податкового кредиту. Факт реальності здійснення господарських операцій за договорами підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими та іншими документами. Позивач вважає, що в повному обсязі виконував вимоги ПКУ та правомірно формував показники податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ПП НДФ Оптимальні Технології .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, до суду надав відзив на адміністративний позов, додаткові пояснення, в яких свою позицію обґрунтував тим, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо твердження позивача про порушення його прав, які виникли у зв'язку з не отриманням акту перевірки, пояснив, що контролюючий орган, виконуючи норми Податкового кодексу України, 12.12.2017р. направив засобами поштового зв'язку до позивача екземпляр акту перевірки, що підтверджується квитанцією та витягом з сайту Укрпошта, де визначено - вручено особисто, тобто, на думку відповідача, платником податків належним чином отримано відповідний документ. Водночас вказав, що по тексту витягу зазначено про повернення у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання, однак, чому так зазначає Укрпошта відповідачу невідомо.

Також, в поясненнях зазначив, що підприємство звернулось з письмовим запитом до відповідача про надання акту перевірки. На письмовий запит позивача йому було направлено екземпляр акту перевірки засобами поштового зв'язку, що не заперечується позивачем, та свідчить про ознайомлення з актом перевірки позивача. Окрім цього, зосередив увагу на тому, що акт перевірки не є індивідуальним актом або документом, який породжує відповідні правові наслідки для позивача, зокрема, зобов'язання сплатити суму грошового зобов'язання та у випадках передбачених законодавством штрафні санкції, які визначаються у податковому повідомленні-рішенні. Податкові повідомлення-рішення належним чином вручені позивачу, що не заперечується позивачем. Отже, право платника податків на оскарження саме податкового повідомлення-рішення жодним чином відповідачем не порушено, що підтверджується наявними матеріалами справи. В данному випадку, на думку відповідача, необхідно розглядати по суті питання, які зумовили прийняття податкового повідомлення-рішення, оскільки тільки податкове повідомлення -рішення породжує для позивача певні правові наслідки.

Заслухавши пояснення представника позивача, свідка, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області (надалі за текстом - ГУ ДФС) на підставі наказу від 27.11.2017 року №6763-п ГУ ДФС, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Спецмонтажкран з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП НДФ Оптимальні Технології за період з 01.04.2017 по 30.04.2017 та з 01.06.2017 по 30.06.2017, з ТОВ Спецмонтажконструкція за період з 01.12.2016 по 31.12.2016.

За результатами перевірки ГУ ДФС складений акт від 12.12.2017 р. №32507/04-36-14-21/32263600.

Відповідно до висновків, які наведені в акті, ГУ ДФС були встановлені порушення:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ Спецмонтажкран занижено податок на додану вартість за вищевказані періоди на суму 349 158 грн.

За результатами вказаної перевірки ТОВ Спецмонтажкран органом ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 31.01.2018 щодо збільшення суми грошового забов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 349 158 грн. та штрафних санкцій в сумі 87 289,50 грн., а всього на загальну суму 436 447,50 грн., яке було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 31.01.2018 було оскаржено платником до ДФС України, та на підставі рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 20.04.2018р. №13841/6/99-99-11-01-02-25, ГУ ДФС у Дніпропетровській області було видане нове податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 25.04.2018.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.04.2018, платнику податків ТОВ Спецмонтажкран збільшено суму грошового забов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів та послуг в розмірі 310 868,75 грн., в тому числі за податковим забов'язанням 248 695 грн., за штрафними санкціями 62 173,75 грн.

Скориставшись правом, яке надано ст.56 Податкового кодексу України, ТОВ Спецмонтажкран направило скаргу від 02.05.2018р. вих.№03/05 про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2018р. №0009702200 до Державної фіскальної служби України.

Державною фіскальною службою за результатами розгляду скарги ТОВ Стальмонтажкран прийняте рішення, яке оформлено листом від 03.07.2018р. вих.22319/6/99-99-11-01-02-25, відповідно до якого скаргу про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2018р. №0009702200 - не розглянуто та повернуто скаржнику, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Досліджуючи правомірність викладених у акті перевірки обставин та висновків, суд встановив таке.

З акту перевірки, зокрема, вбачається, що, на думку відповідача, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, оформлених документально Товариством з обмеженою відповідальністю Спецмонтажкран по взаємовідносинам з контрагентом ПП НДФ Оптимальні Технології (код ЄДРПОУ 36699731).

Так, в акті перевірки зазначено, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки, було встановлено взаємовідносини ТОВ СПЕЦМОНТАЖКРАН (код ЄДРПОУ 32263600) з ПП НДФ ОПТИМАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ (код ЄДРПОУ 36699731) за квітень 2017 року, відповідно до договору про надання послуг від 03.04.2017 року №01/04 (м. Кривий Ріг).

В акті зазначено, що на перевірку було надано акти приймання робіт, податкові накладні. Проте, аналізом договору від 03.04.2017 року №01/04 та первинних документів на його виконання (акти надання послуг) перевіряючими встановлена відсутність даних щодо конкретного переліку об'єктів, на яких виконувалися послуги, за рахунок якої із сторін виробничими засобами та витратними матеріалами. До перевірки не надані: акти приймання-передачі матеріалів від Замовника до Виконавця, які використовувалися при наданні послуг, акти приймання-передачі об'єктів для надання послуг.

Також, з акту вбачається, що у ході перевірки в ТОВ СПЕЦМОНТАЖКРАН були запитані документи щодо подальшого використання отриманих послуг у господарській діяльності підприємства. Вручити письмовий запит посадовій особі підприємства в ході проведення перевірки виявилось неможливим у зв'язку із відсутністю посадової особи на момент його вручення, у зв'язку з чим, запит було направлено на податкову адресу підприємства поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. На час складання акту відповіді не отримано.

В акті первіряючими зазначено, що відповідно до ЄРПН ТОВ СПЕЦМОНТАЖКРАН виконувало роботи (надавало послуги) на ПрАТ ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ (код ЄДРПОУ 190905), номенклатура яких отримана від ПП НДФ ОПТИМАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ (код ЄДРПОУ 36699731) за період з 01.04.2017 року по 30.04.2017 року та з 01.06.2017 року по 30.06.2017.

Загальновідома політика діяльності ПрАТ ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ (код ЄДРПОУ 190905) передбачає погодження (надання дозволу на залучення) сторонніх організацій, які здійснюють виконання робіт на території Комбінату.

ТОВ СПЕЦМОНТАЖКРАН не надало дозволи (погодження) від ПрАТ ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ на залучення сторонніх організацій. Проте, як було зазначено в акті перевіряючими, у ТОВ СПЕЦМОНТАЖКРАН були трудові ресурси, матеріально- технічне забезпечення для виконання даних робіт власними силами.

Аналізом податкової та фінансової звітності ПП НДФ ОПТИМАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ (код ЄДРПОУ 36699731) встановлено наступне.

Орган державної реєстрації: Новомосковська районна державна адміністрація, дата державної реєстрації - 16.12.2009; номер державної реєстрації 12291020000001101.

Податковий облік: 408.Новомосковська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпроптровській області, дата взяття на облік у податковому органі - 17.12.2009 - за номером 2189.

Стан - 0 (платник податків за основним місцем обліку).

Основний вид діяльності (КВЕД _46.90) - неспеціалізована оптова торгівля.

Наявність основних фондів: відсутні (відповідно звіту Баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.03.2017 року основні засоби відсутні (складають 0 тис.грн.), станом на 30.06.2017 року також відсутні (складають 0 тис.грн.).

Відсутня достатня кількість працівників для виконання задекларованих господарських операцій (звіт 1ДФ за 2 квартал 2017 року не поданий).

Аналізом ЄРПН за вказаний період не встановлено придбання будь-яких комплектуючих, запчастин ті інших ТМЦ, виробничих інструментів (обладнання) та/або оренду обладнання, виробничих засобів, необхідних для надання послуг, передбачених договором від 03.04.2017 року №01/04 з ТОВ СПЕЦМОНТАЖКРАН та зафіксованих у актах надання послуг. Також відсутнє придбання вказаних послуг у третіх осіб.

На думку перевіряючих, вказане свідчить про нереальність виконання ПП НДФ ОПТИМАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ оформлених господарських операцій з надання послуг для ТОВ СПЕЦМОНТАЖКРАН у квітні 2017 року та червні 2017 року у зв'язку із відсутністю можливості їх виконання власними ресурсами та відсутності їх придбання у інших суб'єктів господарювання.

Предметом розгляду у данній справі є правомірність прийняття Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.04.2018 року.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПКУ, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис (852-15), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи судом встановлено, що дані висновки перевіряючі роблять лише з суб'єктивного аналізу інформації, що міститься в базах контролюючих органів.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ СПЕЦМОНТАЖКРАН (код ЄДРПОУ 32263600) та ПП НДФ ОПТИМАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ (код ЄДРПОУ 36699731) було укладено договір про надання послуг від 03.04.2017 року №01/04.

Згідно договору від 03.04.2017 року №01/04, ТОВ СПЕЦМОНТАЖКРАН (надалі іменується "Замовник"), в особі директора ОСОБА_3 (надалі іменується "Замовник"), що діє на підставі Статуту з однієї сторони та ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА ФІРМА ОПТИМАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ , (надалі іменується "Виконавець"), в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі статуту, з другої сторони, які в подальшому разом іменуються Сторони , а кожна окремо - "Сторона") уклали цей Договір про надання послуг (надалі іменується "Договір") про наступне:

В порядку та на умовах, визначних цим Договором, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги (надалі іменуються "послуги"): поточний та капітальній ремонт обладнання, підготовчі роботи на будівельному майданчику, а саме: прибирання виробничих територій і приміщень; розбирання площадки та інші, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

ТОВ СПЕЦМОНТАЖКРАН має первинні документи, які не дають підстав вважати, що господарські операції з ПП НДФ ОПТИМАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ є нереальними. До того ж, податковим органом в акті не було наведено жодних фактів, які свідчать про неправильність та невідповідність вказаних первинних документів фактичним обставинам укладеного правочину.

Вказані фінансові - господарські операції підтверджені долученими до матеріалів справи та дослідженими судом належним чином складеними бухгалтерськими та первинними документами.

Так, у квітні 2017 року ТОВ Спецмонтажкран виконувало підрядні роботи відповідно до наступних договорів підряду: №736-35 від 10.02.2017р. між ТОВ Спецмонтажкран та ПАТ Інгулецький ГЗК , №737-35 від 10.02.2017р. між ТОВ Спецмонтажкран та ПАТ Інгулецький ГЗК , №1064-35 від 26.02.2017 року між ТОВ Спецмонтажкран та ПАТ Інгулецький ГЗК , №1466-35 від 09.03.2017 року між ТОВ Спецмонтажкран та ПАТ Інгулецький ГЗК .

За вказаними договорами роботи проводилися на різних об'єктах Замовника у визначенні Ремонт металевих конструкцій РОФ-1 . Замовник робіт: ПАТ Інгулецький ГЗК . Підрядник робіт: ТОВ Спецмонтажкран . Роботи були прийняті Замовником на підставі наступних актів виконання робіт: акт №04-1 від 24.04.2017 року прийому виконаних підрядних робіт за квітень 2017 року, на суму 795 55,20 грн., з ПДВ, акт №04-2 від 24.04.2017 року прийому виконаних підрядних робіт за квітень 2017 року, на суму 65 653,20 грн., з ПДВ, акт №04-3 від 24.04.2017 року прийому виконаних підрядних робіт за квітень 2017 року, на суму 113 767,20 грн., з ПДВ, акт №04-4 від 24.04.2017 року прийому виконаних підрядних робіт за квітень 2017 року, на суму 106 364,40 грн., з ПДВ, акт №04-5 від 24.04.2017 року прийому виконаних підрядних робіт за квітень 2017 року, на суму 48 858,00 грн., з ПДВ, акт №04-6 від 24.04.2017 року прийому виконаних підрядних робіт за квітень 2017 року, на суму 10 410,50 грн., з ПДВ, акт №04-7 від 24.04.2017 року прийому виконаних підрядних робіт за квітень 2017 року, на суму 50 023,20 грн., з ПДВ, акт №04-8 від 24.04.2017 року прийому виконаних підрядних робіт за квітень 2017 року, на суму 210028,80 грн., з ПДВ, акт №04-9 від 24.04.2017 року прийому виконаних підрядних робіт за квітень 2017 року, на суму 145 747,06 грн., з ПДВ, акт №04-10 від 24.04.2017 року прийому виконаних підрядних робіт за квітень 2017 року, на суму 95 486,51 грн., з ПДВ, акт №04-12 від 24.04.2017 року прийому виконаних підрядних робіт за квітень 2017 року, на суму 15 701,09 грн., з ПДВ, акт №04-17 від 24.04.2017 року прийому виконаних підрядних робіт за квітень 2017 року, на суму 27298,80 грн., з ПДВ.

Субпідрядник: ПП НДФ Оптимальні технології , за договором про надання послуг № 01/04 від 03.04.2017 року. Види робіт, об'єкти: Поточний ремонт конструкцій РОФ-1. Роботи були прийняті ТОВ Спецмонтажкран як підрядником за вказаним об'єктом, відповідно до наступних актів виконання робіт (надання послуг): акт №240403 від 24.04.2017 року за квітень 2017 року, на суму 74760,00 грн., з ПДВ, акт №240404 від 24.04.2017 року за квітень 2017 року, на суму 62948,40 грн., з ПДВ, акт №240405 від 24.04.2017 року за квітень 2017 року, на суму 102390,00 грн., з ПДВ, акт №240406 від 24.04.2017 року за квітень 2017 року, на суму 95727,60 грн., з ПДВ, акт №240407 від 24.04.2017 року за квітень 2017 року, на суму 45926,40 грн., з ПДВ, акт №240408 від 24.04.2017 року за квітень 2017 року, на суму 47022,00 грн., з ПДВ, акт №240409 від 24.04.2017 року за квітень 2017 року, на суму 19766,40 грн., з ПДВ, акт №240410 від 24.04.2017 року за квітень 2017 року, на суму 99110,40 грн., з ПДВ, акт №240411 від 24.04.2017 року за квітень 2017 року, на суму 89756,40 грн., з ПДВ, акт №240412 від 24.04.2017 року за квітень 2017 року, на суму 14757,60 грн., з ПДВ, акт №240413 від 24.04.2017 року за квітень 2017 року, на суму 25660,80 грн., з ПДВ.

Крім того, суд зазначає, що підставою для формування податкового кредиту ТОВ Спецмонтажкран у взаємовідносинах з ПП НДФ Оптимальні технології за вказаний період є наявність у платника податку - покупця належно оформлених у електроному вигляді податкових накладних, виданих ПП НДФ Оптимальні технології , а саме: податкова накладна № 240403 від 24.04.2017 року, видана ПП НДФ Оптимальні технології , на суму 62 300,00 грн.; податкова накладна № 240404 від 24.04.2017 року, видана ПП НДФ Оптимальні технології , на суму 52 457,00 грн.; податкова накладна № 240405 від 24.04.2015 - на суму 85 325,00 грн.; податкова накладна № 240406 від 24.04.2017 - на суму 79 733,00 грн.; податкова накладна № 240407 від 24.04.2017 - на суму 38 272,00 грн.; податкова накладна № 240408 від 24.04.2017 - на суму 39 185,00 грн.; податкова накладна № 240409 від 24.04.2017 - на суму 16 472,00 грн.; податкова накладна № 240410 від 24.04.2017 - на суму 82 592,00 грн.; податкова накладна № 240411 від 24.04.2017 - на суму 74 797,00 грн.; податкова накладна № 240412 від 24.04.2017 - на суму 12 298,00 грн.; податкова накладна № 240413 від 24.04.2017 - на суму 21 384,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у червні 2017 року ТОВ Спецмонтажкран отримало в користування за договором оренди нерухомого майна №11/1-17 від 01.06.2017р. між ТОВ Спецмонтажкран та ТОВ Днепр Мет , об'єкт нерухомого майна - виробничий комплекс, розміщений за адресою Донецька область, м.Маріуполь, Донецьке шосе, будинок 3, який протягом 2017 року використовувало (та продовжує використовувати на теперішній час) у якості виробничо-ремонтного та складського приміщення.

Під час судового розгляду з'ясовано, що з метою пришвидшення виконання ремонтних робіт обладнання, на території вказаного приміщення, у зв'язку з нехваткою внутрішніх робітничих ресурсів, ТОВ Спецмонтажкран , діючи на умовах виконання договору про надання послуг № 01/04 від 03.04.2017 року, звернулося до ПП НДФ Оптимальні технології з приводу надання виробничих послуг з ремонту обладнання.

Послуги за вказаним об'єктом були прийняті ТОВ Спецмонтажкран , як замовником, згідно наступних актів виконання робіт (надання послуг): акт №260606 від 26.06.2017 року за червень 2017 року, на суму 43332,00 грн., з ПДВ, акт №260607 від 26.06.2017 року за червень 2017 року, на суму 153 194,40 грн., з ПДВ, акт №260608 від 26.06.2017 року за червень 2017 року, на суму 17 330,40 грн., з ПДВ, акт №260609 від 26.06.2017 року за червень 2017 року, на суму 16 576,80 грн., з ПДВ, акт №260610 від 26.06.2017 року за червень 2017 року, на суму 23 510,40 грн., з ПДВ, акт №260611 від 26.06.2017 року за червень 2017 року, на суму 81 984,00 грн., з ПДВ, акт №260612 від 26.06.2017 року за червень 2017 року, на суму 113 259,60 грн., з ПДВ, акт №260613 від 26.06.2017 року за червень 2017 року, на суму 40 574,40 грн., з ПДВ, акт №260614 від 26.06.2017 року за червень 2017 року, на суму 48 976,80 грн., з ПДВ, акт №260615 від 26.06.2017 року за червень 2017 року, на суму 45 069,60 грн., з ПДВ, акт №260616 від 26.06.2017 року за червень 2017 року, на суму 104 732,40 грн., з ПДВ, акт №260617 від 26.06.2017 року за червень 2017 року, на суму 98 664,00 грн., з ПДВ, акт №260618 від 26.06.2017 року за червень 2017 року, на суму 27 139,20 грн., з ПДВ.

Крім того, підставою для формування податкового кредиту ТОВ Спецмонтажкран у взаємовідносинах з ПП НДФ Оптимальні технології за вказаний період є наявність у платника податку - покупця належно оформлених у електроному вигляді податкових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: податкова накладна № 260606 від 26.06.2017 року, видана ПП НДФ Оптимальні технології , на суму 36 110,00 грн.; податкова накладна № 260607 від 26.06.2017 року, видана ПП НДФ Оптимальні технології , на суму 127 662,00 грн.; податкова накладна № 260608 від 26.06.2017 року, видана ПП НДФ Оптимальні технології , на суму 14 442,00 грн.; податкова накладна № 260609 від 26.06.2017 року, видана ПП НДФ Оптимальні технології , на суму 13 814,00 грн.; податкова накладна № 260610 від 26.06.2017 року, видана ПП НДФ Оптимальні технології , на суму 19 592,00 грн.; податкова накладна № 260611 від 26.06.2017 року, видана ПП НДФ Оптимальні технології , на суму 68 320,00 грн.; податкова накладна № 260612 від 26.06.2017 року, видана ПП НДФ Оптимальні технології , на суму 94 383,00 грн.; податкова накладна № 260613 від 26.06.2017 року, видана ПП НДФ Оптимальні технології , на суму 33 812,00 грн.; податкова накладна № 260614 від 26.06.2017 року, видана ПП НДФ Оптимальні технології , на суму 40 814,00 грн.; податкова накладна № 260615 від 26.06.2017 року, видана ПП НДФ Оптимальні технології , на суму 37 558,00 грн.; податкова накладна № 260616 від 26.06.2017 року, видана ПП НДФ Оптимальні технології , на суму 87 277,00 грн.; податкова накладна № 260617 від 26.06.2017 року, видана ПП НДФ Оптимальні технології , на суму 82 220,00 грн.; податкова накладна № 260618 від 26.06.2017 року, видана ПП НДФ Оптимальні технології , на суму 22 616,00 грн. та фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі, визначеній в податкових накладних.

Матеріалами справи також підтверджено, що на період часу, що стосується вказаних взаємовідносин, в період квітня 2017 року, загальна кількість робітників ТОВ Спецмонтажкран складала 16 осіб, з них інженерно-технічних робітників 3 особи, робітників робочих спеціальностей 13 осіб. В період червня 2017 року, загальна кількість робітників ТОВ Спецмонтажкран складала 15 осіб, з них інженерно-технічних робітників 3 особи, робітників робочих спеціальностей 12 осіб.

Також судом встановлено, що на час здійснення господарської операції у контрагента були наявні трудові та інші ресурси для реалізації послуг на адресу ТОВ Спецмонтажкран , розрахунок між суб'єктами господарювання було проведено в повному обсязі, усі учасники взаємовідносин відобразили дану господарську операцію та сплатили податки, в тому числі ПП НДФ Оптимальні технології сплатив до державного бюджету податкові зобов'язання з ПДВ.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на період початку господарських відносин ТОВ Спецмонтажкран з ПП НДФ Оптимальні технології , останнім було надано гарантійного листа №04/04/17-1 від 04.04.2017 року щодо наявності у підприємства матеріальних та робітничих ресурсів для надання комплексу послуг, копія якого долучена до матеріалів справи.

Під час судового розгляду з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що узгодження допуску до об'єкту проведення робіт співробітників ПП НДФ Оптимальні тех нології було здійснено ТОВ Спецмонтажкран шляхом надавання протягом квітня 2017р. замо внику робіт - ПАТ Інгулецький ГЗК - листів з проханням надання перепусток залученим праців никам, а саме:

- лист №4/04-3 від 04.04.2017р. про надання перепустки на ім'я слюсаря ОСОБА_5,

- лист №7/04-1 від 07.04.2017р. про надання перепустки на ім'я слюсаря ОСОБА_6,

- лист №18/04-3 від 18.04.2017р. про надання перепустки на ім'я слюсаря ОСОБА_7 та слюсаря ОСОБА_8,

- лист №27/04-1 від 27.04.2017р. про надання перепустки на ім'я зварника ОСОБА_9

Усі вищевказані особи не були працівниками ТОВ Спецмонтажкран , а були рекомендова ні та командировані для проведення робіт від ПП НДФ Оптимальні технології .

Суд зазначає, що безпосередній контроль за якістю виконання робіт та послуг працівниками ПП НДФ Оптимальні технології здійснювала посадова особа ТОВ Спецмонтажкран - начальник дільниці - ОСОБА_2 (призначений на посаду згідно наказу №20 - к від 16.12.2015 року), який 18.10.2018 року був допитаний судом в якості свідка.

Так, свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що у квітні 2017 року виконувались роботи на ПАТ Інгулецький ГЗК . У зв'язку з необхідністю дотримання строків, було залучено співробітників іншої юридичної особи, якою було оформлено пропуски вказаним особам. Зазначив, що періодичний контроль здійснювався механіком ПАТ Інгулецький ГЗК . По завершенню робіт складався акт виконаних робіт, який підписувався співробітниками контрагента.

ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив факт залучення співробітників ПП НДФ Оптимальні технології на пі дставі договору від 03 квітня 2017р. №01/04 до виконання робіт на об'єктах та за спе цифікою, визначених у актах надання послуг, складених між ТОВ Спецмонтажкран та ПП НДФ Оптимальні технології . Також підтвердив терміни залучення співробітників ПП НДФ Оптимальні техноло гії до виконання послуг у квітні та червні 2017 року та повне виконання забов'язань ПП НДФ Оптимальні технології за вищевказаним договором, та відсутність претензій з приводу якості та обсягу вико нання.

Окрім цього, свідок вказав, що до виконання робіт за договором від 03 квітня 2017р. №01/04 долучались 5 співробітників ПП НДФ Оптимальні техноло гії : зварювальник - 1 особа та 4 слюсарі. Зуважив, що сам безпосередньо керував організацією робіт з боку ПП НДФ Оптимальні технології та безпосередньо контактував з бригадою під час виконання робіт.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Таким чином, з метою встановлення ділової мети зазначених вище господарських операцій необхідно з'ясувати дійсний економічний зміст господарської операції, а також проаналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт укладення правочинів та їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

Досліджені судом первинні бухгалтерські документи не містять дефектів форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів.

Отже, оглянуті судом первинні документи позивача та його контрагента відповідають вимогам чинного законодавства України, містять необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо), як наслідок, вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджуються, що в результаті здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, відбулися зміни у складі активів та зобов'язань, що свідчить про фактичне здійснення операцій.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття своїх рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.

Судом встановлено, що на момент здійснення фінансово - господарської операцій між ТОВ Спецмонтажкран та його контрагентом - ПП НДФ Оптимальні технології , останні були зареєстровані в установленому законом порядку, були платниками ПДВ, відповідні відомості щодо нього містилися в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ, реєстрі платників ПДВ на сайті Державної фіскальної служби України.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/25587/18.

У рамках даної справи податковим органом не подано безумовних та достовірних доказів здійснення позивачем та його контрагентом узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Можлива відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Судом враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагента позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарської операції між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів, робіт (послуг) сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується судом при вирішенні даної справи.

З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що податковим органом на підставі акта перевірки від 12.12.2017 р. №32507/04-36-14-21/32263600 ГУ ДФС у Дніпропетровській області неправомірно прийнято податкове повідомлення - рішення форми Р № НОМЕР_1 від 25.04.2018 року, відповідно до якого платнику податків ТОВ Спецмонтажкран збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів та послуг в розмірі 310 868,75 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 248 695 грн., за штрафними санкціями 62 173,75 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтажкран" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.04.2018 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.04.2018 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмонтажкран" (код ЄДРПОУ 32263600) судові витрати у розмірі 4663,03 гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 28.10.2018 року.

Суддя ОСОБА_10