Рішення

від 26.12.2018 по справі 810/3809/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 року № 810/3809/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за позовом Обслуговуючого кооперативу СВІТ ХОУМ-2 до Ірпінської міської ради Київської області, треті особи: Приватне підприємство ДЕМЕТРА ФІЛ , ТОВ СКІФТ , про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

ОК "СВІТ ХОУМ-2" звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради від 19.05.2016 № 824-14-VII "Про затвердження проекту землеустрою ПП "ДЕМЕТРА ФІЛ" щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпені. вул. Пушкінська, 64/68".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення прийнято неправомірно, з порушенням Земельного та Лісового кодексів, законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про регулювання містобудівної діяльності Про охорону , Про землеустрій , Про державний контроль за використанням та охороною земель , Про охорону природного навколишнього середовища , про Державну екологічну експертизу та інших нормативно-правових актів.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, наполягає на тому, що відповідно до листа ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ від 09.07.2018 № 393 та доданого до нього фрагмента з Публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталу Ірпінської лісової дачі земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:076:0106 та 3210900000:01:076:0107 належать до земель лісогосподарського призначення і відносяться до земель лісового господарства Ірпінська лісова дача (квартал 36).

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень та у спосіб, визначений діючим на момент його прийняття законодавством України.

Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів порушення його прав оскаржуваним рішенням.

Представником третьої особи ПП "ДЕМЕТРА ФІЛ" подано до суду пояснення на позовну заяву, в яких він просить залишити позовну заяву без задоволення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 відмовлено у задоволенні заяви ОК СВІТ ХОУМ - 2 про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради народних депутатів від 24.09.1996 р. № 254/8 Торгівельно-промисловій фірмі Владі було надано право постійного користування земельною ділянкою під базу відпочинку, піонерський табір Зоряний в існуючих межах без зміни цільового призначення загальною площею 3,6851 га, з них під будівлями - 0,2079 га, під лісами - 3,4772 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68.

На підставі зазначеного рішення Торговельно-промисловій фірмі Владі було видано державний акт серії І-КВ № 003803 від 09.10.1996 на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,6851 га для бази відпочинку.

У 1998 році під час реорганізації Торговельно-промислової фірми Владі шляхом виділу було створено самостійне Приватне підприємство Лора з передачею до його статутного фонду майна і майнових прав.

Згідно протоколу загальних зборів Торговельно-промислової фірми Владі від 20.03.1998 № 7 та акту прийому-передачі від 07.04.1998 фірма передала ПП Лора майно піонерського табору Зоркий в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68.

Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 28.03.2000 № 79/9 ПП Лора було надано у постійне користування земельну ділянку площею 3,6849 га, в тому числі - 0,6084 га лісовкритих площ і 3,0765 га забудованих земель (землі, що використовують для відпочинку) для обслуговування бази відпочинку в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68, без зміни її цільового використання за рахунок земель Ірпінської міської ради.

На підставі зазначеного рішення ПП Лора було видано державний акт серії ІІ-КВ від 08.06.2000 № 001255 на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,6849 га для обслуговування бази відпочинку.

Рішенням третьої сесії двадцять четвертого скликання Ірпінської міської ради від 27.06.2002 № 49-3-ХХІV Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови , згідно з яким землі, вкриті деревною рослинністю, в межах Ірпінського регіону віднесено до земель житлової та громадської забудови і враховано їх землями запасу.

Зазначене рішення Ірпінської міської ради від 27.06.2002 № 49-3-ХХІV є чинним.

У подальшому рішенням Ірпінської міської ради від 16.06.2005 № 1236-36-ІV було затверджено оцінну вартість земельної ділянки в розмірі 590689,47 грн. та продано ПП Лора земельну ділянку площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку.

На виконання вказаного рішення ради між Ірпінською міською радою та ПП Лора 05.10.2005 укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки № 2837, на підставі якого ПП Лора набуло право власності на земельну ділянку площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 з кадастровим номером 3210900000:01:076:0003.

ПП Лора 26.12.2005 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯБ № 515318 для обслуговування бази відпочинку.

Відповідно до рішення засновників ПП Лора від 14.03.2008 підприємство було реорганізовано та шляхом виділення із його складу створено ПП ДЕМЕТРА ФІЛ і передано до його статутного капіталу приміщення та земельну ділянку площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68.

ПП ДЕМЕТРА ФІЛ видано державний акт серії ЯЗ № 344225 на земельну ділянку площею 3,6811 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 для обслуговування бази відпочинку.

Відповідно до плану зонування спірна земельна ділянка віднесена до зони перспективної мішаної житлової забудови середньої поверховості.

Оскільки земельна ділянка зайнята капітальними спорудами, а також відповідно до зонування, згідно генерального плану міста - житлова забудова, ПП ДЕМЕТРА ФІЛ звернулося до Ірпінської міської ради із заявою про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки.

Рішенням Ірпінської міської ради від 19.05.2016 № 824-14-VII затверджено проект землеустрою та змінено цільове призначення земельної ділянки ПП ДЕМЕТРА ФІЛ площею 3,6811 га з обслуговування бази відпочинку на будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку .

Право власності на земельну ділянку площею 3,6811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0003 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 за ПП ДЕМЕТРА ФІЛ зареєстровано 22.06.2016, індексний номер 30151826.

ПП ДЕМЕТРА ФІЛ було здійснено поділ земельної ділянки площею 3,6811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0003 на 2 земельні ділянки: площею 3,1811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0106 та площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107.

На підставі договору про право забудови земельної ділянки (договір суперфіцію) від 19.09.2016 № 916 земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107 ПП ДЕМЕТРА ФІЛ було передано для забудови ТОВ СКІФТ (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31515106 від 22.09.2016).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що спірні земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення, у зв'язку з чим проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення відповідно до ст. 186-1 ЗК України підлягає погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику у сфері лісового господарства .

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом способів.

Згідно ч. 1ст. 135 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в України акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, та порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено такі категорії земель за основним цільовим призначенням

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Рішенням Ірпінської міської ради від 27.06.2002 № 49-3-ХХІV Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови землі, вкриті деревною рослинністю, в межах Ірпінського регіону віднесено до земель житлової та громадської забудови і враховано їх землями запасу.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об' єктів загального користування.

Згідно довідки Ірпінського міського відділу земельних ресурсів від 10.06.2004 № 674 за державною статистичною звітністю (форма 6-зем) спірна земельна ділянка належить до земель запасу Ірпінської міської ради та знаходиться в межах населеного пункту.

Крім того, Господарським судом Київської області розглядалася справа № 911/372/16 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Ірпінської міської ради, ПП ДЕМЕТРА ФІЛ , ТОВ СКІФТ , Виконавчого комітету Ірпінської міської ради про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним договору суперфіцію, витребування земельних ділянок з незаконного володіння.

У даній справі, зокрема, оскаржувалося рішення Ірпінської міської ради від 19.05.2016 № 824-14-VII.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/3721/16, яке за результатами перегляду в апеляційній та касаційній інстанціях набрало законної сили, встановлено, що рішення Ірпінської міської ради від 19.05.2016 № 824-14-VII Про затвердження проекту землеустрою ПП Деметра Філ щодо відведення земельної ділянки приватної власності цільове призначення якої змінюється з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68 , прийнято радою в межах компетенції та повноважень, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також позивач зазначає, що під час складання проекту землеустрою ПП ДЕМЕТРА ФІЛ щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обсолуговування багатоквартирного житлового будинку, було порушено процедуру і порядок складання зазначеного проекту, зокрема, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання земельної ділянки не відповідає формі, затвердженій Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376.

Також позивач вказує, що в проекті землеустрою відсутні відомості про погодження під час здійснення кадастрової зйомки меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Суд не приймає до уваги зазначені твердження позивача з огляду на наступне.

Порядок встановлення меж земельних ділянок затверджено наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі -Інструкція).

Відповідно до п. 3.8 Інструкції 3.8. Межові знаки не встановлюються: у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки. У такому випадку раніше встановлений межовий знак використовується для опису кожної суміжної земельної ділянки (суміжних земельних ділянок) у складі відповідної документації із землеустрою;

у місцях, де їх установка неможлива (на водних об'єктах, при забороні проведення земляних робіт). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою;

у поворотних точках меж земельних ділянок, які у визначеному законодавством порядку надані (передані) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування лінійних об'єктів: споруд опорних конструкцій (опори, стояки опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв'язку. У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки позначаються фарбою, що не змивається, на металевих табличках, які кріпляться безпосередньо на спорудах опорних конструкцій (опорах, стояках опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв'язку. Також на вказаних табличках зазначаються розмір земельної ділянки із відповідними розмірами та площею, у тому числі контури базової проекції опори (стояків опор) та зони обмежень (відстань захисту від межі контуру базової проекції опори о межі земельної ділянки згідно з ДБН В.2.5-16-99);

на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).

Відповідно до акту прийомки передачі межових знаків від 25.12.2015 межі земельної ділянки проходять по раніше встановлених межових знаках та існуючої огорожі.

Також представник ТОВ ДЕМЕТРА ФІЛ у своїх поясненнях зазначив, що при зміні цільового призначення спірної земельної ділянки межі земельної ділянки не змінювалися.

Щодо обмежень у використанні спірної земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Позивач посилається на те, що квартал, обмежений вулицями Пушкінська, Лермонтова, Київська, та Надсона (Лисенко), в якому знаходиться спірна земельна ділянка, розташований в санітарно-захисній зоні санаторно-курортних та оздоровчих закладів.

Відповідно до ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень санітарна відстань житлової забудови від меж земельних ділянок курортно-рекреаційних установ слід приймати не менше 100 метрів.

Отже, на думку позивача під час розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходитья в м. Ірпені, вул. Пушкінська, 64/68, відповідачем були порушені існуючі державні будівельні норми, санітарні норми та не враховані всі інші обмеження, які полягали, зокрема, в існуванні санітарно-захисної зони, в межах якої житлове будівництво заборонено.

Суд зазначає, що доказів отримання містом Ірпінь статусу курорту в установленому законом порядку позивачем не надано.

Статтями 51, 52 Земельного кодексу України встановлено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 р. № 1391 Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до курортних, яка втратила чинність у лютому 2017 року, були внесені зміни до переліку населених пунктів, віднесених до курортних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 р. № 1576, шляхом його викладення в новій редакції.

Водночас, 14.11.2000 набув чинності Закон України Про курорти , згідно з Розділом ІІ якого було врегульовано питання створення та розвитку курортів.

При цьому, за приписами частини 2 статті 12 Закону України Про курорти на курортах забороняється будівництво нових і розширення діючих промислових підприємств та інших об'єктів, не пов'язаних безпосередньо із задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, потреб курортного та житлового будівництва, або таких, що можуть негативно впливати на природні лікувальні фактори.

Тому визнання міста Ірпінь курортом у встановленому законодавством порядку, якщо таке б мало місце, не виключає здійснення на території міста житлового будівництва.

Також позивач посилається на лист Держекоінспекції Київської області від 16.03.2017, в якому зазначено, що спірна земельна ділянка має обмеження у використанні, а саме, знаходиться у зоні радіоактивного забруднення території, а також на Інформацію Державного земельного кадастру.

Суд звертає увагу, що у листі Держекоінспекції Київської області від 16.03.2017 зазначено, що він носить лише інформаційних характер.

Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку містить інформацію за 2008 рік.

Крім того, відповідно до висновку Ірпінського міського відділу земельних ресурсів від 21.12.2005 № 1023 згідно Українського класифікатора обмежень прав на землю та використання земельних ділянок, спірна земельна ділянка мала такі обмеження :

1.1. (зміна цільового призначення тільки за проектами землеустрою);

2.2. (дотримання вимог екологічного зонування згідно Земельного Кодексу України).

Також висновком відділу містобудування та архітектури від 21.12.2015 № 1569 та висновком Управління Держземагенства від 05.08.2018 № 80 відсутні такі обмеження щодо використання спірної земельної ділянки, як зона радіаційного (радіоактивного) забруднення.

Виходячи з викладеного, суд не приймає доводи позивача, оскільки вони є суперечливими.

Крім того, стаття 2 ЗУ Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає такі зони радіоактивно забруднених територій:

1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;

2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

4) зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2 за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період"

Територія Ірпінської міської ради до 01.01.2015 відносилася до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ст. 18 ЗУ Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи у зоні посиленого радіоекологічного забороняється:

- будівництво санаторіїв, піонерських таборів, баз і будинків відпочинку, а також будівництво нових підприємств, які шкідливо впливають на здоров'я населення і навколишнє середовище;

- будь-яка діяльність, що погіршує радіоекологічну ситуацію;

- природокористування, яке не відповідає вимогам норм радіаційної безпеки.

Законом України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 були внесені зміни до ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , зокрема виключено ст. 2 даного Закону, в якій визначалися категорії зон радіоактивно забруднених територій.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не доведено порушення Ірпінською міською радою вимог законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення № 824-14-VII від 19.05.2016 Про затвердження проекту землеустрою ПП Деметра Філ щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінилось з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 .

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всупереч наведеним вимогам позивач не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування своїх вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 195, 205, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.