Рішення

від 18.12.2018 по справі 911/2021/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/2021/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства Міністерства Оборони України Київська контора матеріально-технічного забезпечення

до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ОСОБА_1

про стягнення 126 894,26 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2П

відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Державного підприємства Міністерства Оборони України Київська контора матеріально-технічного забезпечення (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення 126 894,26 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.10.2018 року відкрито провадження у справі № 911/2021/18, підготовче засідання призначено на 13.11.2018 року.

У зв'язку з терміновим відрядженням судді А.Ю. Кошика, підготовче засідання, призначене на 13.11.2018 року не відбулося. Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.2018 року підготовче засідання перенесено на 29.11.2018 року.

У підготовчому засіданні 29.11.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 29.11.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 29.11.2018 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 18.12.2018 року.

В судовому засіданні 18.12.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання 18.12.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 18.12.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 13.12.2017 року між Державним підприємством МО України Київська контора матеріально-технічного забезпечення , як Зберігачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю АВТО ОСОБА_1 , як Поклажодавцем, було укладено Договір № 90 про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг (далі - Договір).

Згідно з п. 2.1 Договору Державне підприємство МО України Київська КМТЗ зобов'язувалось приймати від ТОВ АВТО ОСОБА_1 на зберігання товарно-матеріальні цінності, виконувати вантажно-вивантажувальні роботи, забезпечити видачу товарно-матеріальних цінностей за дорученнями та іншими документами Поклажодавця.

Згідно з п. 3.1 Договору Поклажодавець зобов'язаний здійснювати оплату за послуги зберігання ТМЦ згідно виставлених рахунків. Пунктом 3.2 Договору передбачено оплату Поклажодавцем інших послуг, окрім зберігання, що надаються Зберігачем, згідно виставлених рахунків.

Пункт 3.5 Договору передбачає, що у разі неповної або несвоєчасної оплати наданих Зберігачем послуг, Поклажодавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки ПБУ від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення, з одночасним припиненням відпуску ТМЦ.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що у разі прострочення оплати послуг зберігання більше ніж на 60 днів, Поклажодавець зобов'язаний сплатити Зберігачу штраф у розмірі місячної оплати послуг зберігання.

Договір № 90 про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг був укладений з відповідачем строком на один рік, а саме: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року. Однак, Сторони погодили розірвати вказаний Договір достроково з 31.05.2018 року.

Рахунок № 1018 за надані послуги зберігання за травень 2018 року було виставлено відповідачу 01.05.2018 року і такий рахунок мав бути оплачений у відповідності до 15 числа поточного місяця, тобто до 15.05.2018 року.

Однак, відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг зберігання своєчасно та в повному обсязі не виконані, послуги оплачені лише частково, останній платіж було здійснено відповідачем 01.06.2018 року за частину наданих у травні 2018 року. У зв'язку з чим, за період дії Договору за відповідачем утворилась прострочена заборгованість з оплати послуг зберігання в сумі Отже, відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2018 року заборгованість 47758,68 грн.

Наведена заборгованість також підтверджується підписаним сторонами Актом звірки розрахунків станом на 01.06.2018 року в сумі 47758,68 грн.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати послуг зберігання, позивач нарахував відповідачу пеню на підставі п. 3.5 Договору в сумі 2366,30 грн., штраф на підставі п. 4.6 Договору в сумі 76278,70 грн., на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 3% річних в сумі 490,58 грн.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 943 Цивільного кодексу України визначено, що зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду.

Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язаний своєчасно повідомити поклажодавця.

У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.

Відповідно до ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.

Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Відповідно до ст. 947 Цивільного кодексу України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.

Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві.

При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем оплати послуг зі зберігання за Договором на суму 47758,68 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано. У зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в заявленій в позові сумі.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Ссторонами в Договорі погоджено неустойку за прострочення виконання зобов'язання, яка відповідає ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Також, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня та 3% річних нараховані за фактичні періоди прострочення по кожній простроченій сумі в межах строків, визначених законодавством з врахуванням умов Договору. Штраф нарахований в розмірі, погодженому Договором, на суму, прострочення по якій триває понда 60 календарних днів.

Таким чином, враховуючи підтвердженість матеріалами стправи факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати послуг зберігання, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені на підставі п. 3.5 Договору в сумі 2366,30 грн., штрафу на підставі п. 4.6 Договору в сумі 76278,70 грн. та 3% річних в сумі 490,58 грн. правомірні, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, п.2 ч.1, ч.4 ст.231, ст.ст. 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства Міністерства Оборони України Київська контора матеріально-технічного забезпечення до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ОСОБА_1 про стягнення 126 894,26 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО ОСОБА_1 (08290, Київська обл., смт. Гостомель, вул. Чкалова, 37б, оф. 304, код ЄДРПОУ 36383218) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України Київська контора матеріально-технічного забезпечення (02093, м. Київ, вул. Поліська, 5, код ЄДРПОУ 07673802) 47758,68 грн. основного боргу, 2366,30 грн. пені, 76278,70 грн. штрафу, 490,58 грн. 3% річних та 1903,41 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик