Рішення

від 26.12.2018 по справі 916/1983/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1983/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова компанія "Адалекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" про стягнення заборгованості в сумі 977933,17 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сагітта-Т» про стягнення заборгованості за договором поставки з відстрочкою платежу № 48/17 від 03.03.2017 р. в загальній сумі 977933,17 грн., посилаючись на наступне.

03 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Евромит холдинг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сагітта-Т» (покупець) був укладений договір поставки з відстрочкою платежу № 48/17, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати покупцю, а покупець - приймати та оплачувати товар згідно умов укладеного договору. Товаром за вказаним договором є товари, вказані в узгодженому сторонами договору прейскуранті (специфікації), що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. договору постачання товару здійснюється на умовах DDP - склад покупця (в інтерпретації Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс 2010) однією чи декількома партіями у відповідності із специфікаціями чи накладними, які складаються на кожну таку партію.

Так, за ствердженнями позивача, на виконання умов договору постачальник поставив покупцю, а покупець прийняв товар за період з 13.01.2018 р. по 15.05.2018 р. на загальну суму 980506,13 грн., також за поставки партій товару протягом попереднього 2017 року у покупця перед постачальником виникла заборгованість у розмірі 841438,04 грн.

Як зазначає позивач, свої зобов'язання постачальник за укладеним договором виконав у повному обсязі, про що свідчать копії видаткових накладних та копії товарно-транспортних накладних за період з січня по травень 2018 року, підписані уповноваженим представником відповідача під час отримання поставленого товару.

При цьому згідно п. 4.1 договору оплату кожної окремої партії товару (визначеної в накладній) покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок постачальника протягом десяти календарних днів з моменту її отримання/реалізації.

Як вказує позивач, фактично покупець здійснив оплату за отриманий товар лише частково, загальна сума отриманих постачальником грошових коштів від покупця за період з 13.01.2018 р. по день подання претензії складає 844000,00 грн., про що свідчить картка рахунку ТОВ „Евромит холдинг» за січень 2018 р. - червень 2018 р., відтак покупець порушив умови договору, зважаючи на що у нього наявна заборгованість у розмірі 977944,17 грн.

Як вказує позивач, в подальшому 12.06.2018 року за договором № 1 про відступлення права вимоги ТОВ „Евромит холдинг» відступило право вимоги ТОВ „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» за договором поставки з відстрочкою платежу № 48/17 від 03.03.2017 року на суму 977933,17 грн.

Поряд з цим позивач зазначає, що 14.08.2018 р. новим кредитором - ТОВ „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» на адресу боржника - ТОВ „Сагітта-Т» було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за договором поставки №48/17 та претензію щодо сплати на користь нового кредитора заборгованості за договором поставки, однак вказане повідомлення не було доставлено на адресу відповідача за його відсутності за юридичною адресою та повернуто позивачу.

Також в обґрунтування понесення судових витрат позивач додає, що з метою захисту своїх прав та цивільних інтересів 13 червня 2018 року між ТОВ „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» та ОСОБА_2 об'єднанням „Правова корпорація» був укладений договір № 13/06-18а про надання правової допомоги, за умовами якого Адвокатське об'єднання „Правова корпорація» прийняло на себе обов'язок з надання правової допомоги ТОВ „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» у господарському спорі по стягненню заборгованості за договором поставки № 48/17 та на виконання умов договору № 13/06-18а про надання правової допомоги позивачем був оплачений гонорар у розмірі 17500,00 грн. згідно рахунку № 26 від 16 червня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.09.2018 р. (суддя Гуляк Г.І.) позовну заяву ТОВ „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1983/18, за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 17.10.2018 р. (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою суду від 20.09.2018 р.).

У зв'язку зі звільненням ОСОБА_3 з посади судді господарського суду Одеської області згідно рішення Вищої ради правосуддя від 25.09.2018 р. № 2974/0/15-18, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 562 від 01.10.2018 р. було проведено повторний автоматичний розподіл справи № 916/1983/18, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.10.2018 р. справу № 916/1983/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сагітта-Т» про стягнення заборгованості в сумі 977933,17 грн. прийнято до провадження судді Петрова В.С., при цьому підготовче засідання призначено на 25 жовтня 2018 р. об 11 год. 00 хв.

У підготовчому судовому засіданні господарського суду 25 жовтня 2018 року по справі № 916/1983/18 було протокольно оголошено перерву до 13 листопада 2018 року о 10 год. 30 хв., про що під розписку повідомлено представника позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.10.2018 р. по справі № 916/1983/18 повідомлено відповідача про те, що розгляд справи відбудеться у підготовчому засіданні 13.11.2018 р. о 10 год. 30 год.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.11.2018 р. у справі № 916/1983/18 підготовче засідання відкладено на 26.11.2018 р. з огляду на неявку відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2018 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1983/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сагітта-Т» про стягнення заборгованості в сумі 977933,17 грн. та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 11 грудня 2018 р.

Між тим розгляд справи, призначений в засіданні суду на 11.12.2018 р., не відбувся у зв'язку з проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі суду, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.12.2018 р. розгляд справи № 916/1983/18 призначено в засіданні суду на 26 грудня 2018 р. о 10 год. 15 хв.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою „організація відсутня» та „інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» .

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 26.12.2018 р. представником позивача усно суду зазначено про допущення помилки в прохальній частині позовної заяви, у зв'язку з чим правильною необхідно вважати суму заборгованості в розмірі 977933,17 грн.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

30 березня 2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Евромит холдинг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сагітта-Т» (покупець) було укладено договір поставки з відстрочкою платежу № 48/17, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю, а покупець приймати та оплачувати товар, у відповідності з умовами цього договору. Товаром за цим договором є товари, вказані у погодженому сторонами прейскуранті (специфікаціях), що є невід'ємними частинами цього договору. У прейскуранті (специфікаціях) вказується перелік товарів, що постачаються, та ціни на них.

Відповідно до п. 2.1. договору поставка товару здійснюється за погодженими сторонами цінами, вказаним у прейскуранті (специфікації). При цьому, постачальник зобов'язується не збільшувати ціни, вказані у прейскуранті (специфікації), протягом 3 днів з моменту їх погодження сторонами. Постачальник зобов'язується визначати ціни у прейскуранті, які погоджені покупцем та постачальником, на рівних умовах, як для покупця, так і для інших роздрібних компаній.

Згідно п. 3.1. договору поставки поставка товару здійснюється на умовах DDP-склад покупця (Інкотермс-2010) однією або декількома партіями у відповідності до специфікацій або накладних, які складаються на кожну партію товару. За погодженням сторонами отримувачем товару може бути третя особа.

За умовами п. 4.1. договору оплату кожної окремої партії товару (визначеної у накладній) за цим договором покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту її отримання/реалізації.

Згідно п. 7.1. договору поставки договір укладено на невизначений строк та він діє до його припинення за згодою сторін або на підставах, передбачених діючим законодавством.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між відповідачем та ТОВ „Евромит холдинг» договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як з'ясовано судом, на виконання умов договору поставки товару № 48/17 від 03.03.2017 року ТОВ „Евромит холдинг» на замовлення покупця поставлявся відповідний, обумовлений договором товар. Зокрема, за вказаним договором поставки з відстрочкою платежу № 48/17 від 03.03.2017 р. ТОВ „Евромит холдинг» протягом січня - травня 2018 року було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 980506,13 грн. (з т.ч. ПДВ), що підтверджується:

- видатковою накладною від 13.01.2018 р. № 4, відповідно до якої поставлено і передано товар на суму на суму 27993,43 грн. (а.с. 40 т. 1);

- видатковою накладною від 17.01.2018 р. № 11, товарно-транспортною накладною № Р11 від 17.01.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 11307,24 грн. (а.с. 41-42 т. 1);

- видатковою накладною від 18.01.2018 р. № 13, товарно-транспортною накладною № Р13 від 18.01.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 15029,87 грн. (а.с. 43-44 т. 1);

- видатковою накладною від 20.01.2018 р. № 20, товарно-транспортною накладною № Р20 від 20.01.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 26402,71 грн. (а.с. 45-46 т. 1);

- видатковою накладною від 23.01.2018 р. № 21, товарно-транспортною накладною № Р21 від 23.01.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 16612,39 грн. (а.с. 47-48 т. 1);

- видатковою накладною від 25.01.2018 р. № 22, товарно-транспортною накладною № Р22 від 25.01.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 12201,00 грн. (а.с. 49-50 т. 1);

- видатковою накладною від 27.01.2018 р. № 23, товарно-транспортною накладною № Р23 від 27.01.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 21909,34 грн. (а.с. 51-52 т. 1);

- видатковою накладною від 30.01.2018 р. № 25, товарно-транспортною накладною № Р25 від 30.01.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 14291,90 грн. (а.с. 53-54 т. 1);

- видатковою накладною від 02.02.2018 р. № 28, товарно-транспортною накладною № Р28 від 02.02.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 10659,48 грн. (а.с. 55-56 т. 1);

- видатковою накладною від 03.02.2018 р. № 30, товарно-транспортною накладною № Р30 від 03.02.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 21376,36 грн. (а.с. 57-58 т. 1);

- видатковою накладною від 06.02.2018 р. № 31, відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 20933,58 грн. (а.с. 59 т. 1);

- видатковою накладною від 08.02.2018 р. № 32, товарно-транспортною накладною № Р32 від 08.02.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 14890,48 грн. (а.с. 60-61 т. 1);

- видатковою накладною від 10.02.2018 р. № 33, товарно-транспортною накладною № Р33 від 10.02.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 25254,77 грн. (а.с. 62-63 т. 1);

- видатковою накладною від 13.02.2018 р. № 34, відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 22696,49 грн. (а.с. 64 т. 1);

- видатковою накладною від 15.02.2018 р. № 37, товарно-транспортною накладною № Р37 від 15.02.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 16620,59 грн. (а.с. 65-66 т. 1);

- видатковою накладною від 17.02.2018 р. № 39, товарно-транспортною накладною № Р39 від 17.02.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 22876,88 грн. (а.с. 67-68 т. 1);

- видатковою накладною від 20.02.2018 р. № 41, товарно-транспортною накладною № Р41 від 20.02.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 16891,18 грн. (а.с. 69-70 т. 1);

- видатковою накладною від 22.02.2018 р. № 42, товарно-транспортною накладною № Р42 від 22.02.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 11397,44 грн. (а.с. 71-72 т. 1);

- видатковою накладною від 24.02.2018 р. № 46, товарно-транспортною накладною № Р46 від 24.02.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 22696,49 грн. (а.с. 73-74 т. 1);

- видатковою накладною від 27.02.2018 р. № 48, товарно-транспортною накладною № Р48 від 27.02.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 15497,24 грн. (а.с. 75-76 т. 1);

- видатковою накладною від 01.03.2018 р. № 68, товарно-транспортною накладною № Р68 від 01.03.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 14267,30 грн. (а.с. 77-78 т. 1);

- видатковою накладною від 02.03.2018 р. № 69, товарно-транспортною накладною № Р69 від 02.03.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 5575,73 грн. (а.с. 79-80 т. 1);

- видатковою накладною від 03.03.2018 р. № 70, товарно-транспортною накладною № Р70 від 03.03.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 25336,76 грн. (а.с. 81-82 т. 1);

- видатковою накладною від 06.03.2018 р. № 74, товарно-транспортною накладною № Р74 від 06.03.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 21318,96 грн. (а.с. 83-84 т. 1);

- видатковою накладною від 08.03.2018 р. № 77, товарно-транспортною накладною № Р77 від 08.03.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 19720,04 грн. (а.с. 85-86 т. 1);

- видатковою накладною від 10.03.2018 р. № 78, товарно-транспортною накладною № Р78 від 10.03.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 22901,48 грн. (а.с. 87-88 т. 1);

- видатковою накладною від 13.03.2018 р. № 82, товарно-транспортною накладною № Р82 від 13.03.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 17547,14 грн. (а.с. 89-90 т. 1);

- видатковою накладною від 15.03.2018 р. № 91, товарно-транспортною накладною № Р91 від 15.03.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 11094,06 грн. (а.с. 91-92 т. 1);

- видатковою накладною від 17.03.2018 р. № 100, товарно-транспортною накладною № Р100 від 17.03.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 27722,50 грн. (а.с. 93-94 т. 1);

- видатковою накладною від 20.03.2018 р. № 101, товарно-транспортною накладною № Р101 від 20.03.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 15634,75 грн. (а.с. 95-96 т. 1);

- видатковою накладною від 22.03.2018 р. № 97, товарно-транспортною накладною № Р97 від 22.03.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 14201,78 грн. (а.с. 97-98 т. 1);

- видатковою накладною від 23.03.2018 р. № 98, товарно-транспортною накладною № Р98 від 23.03.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 5075,11 грн. (а.с. 99-100 т. 1);

- видатковою накладною від 24.03.2018 р. № 99, товарно-транспортною накладною № Р99 від 24.03.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 30100,96 грн. (а.с. 101-102 т. 1);

- видатковою накладною від 27.03.2018 р. № 96, товарно-транспортною накладною № Р96 від 27.03.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 13862,47 грн. (а.с. 103-104 т. 1);

- видатковою накладною від 29.03.2018 р. № 103, товарно-транспортною накладною № Р103 від 29.03.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 21102,74 грн. (а.с. 105-106 т. 1);

- видатковою накладною від 31.03.2018 р. № 107, товарно-транспортною накладною № Р107 від 31.03.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 18365,57 грн. (а.с. 107-108 т. 1);

- видатковою накладною від 03.04.2018 р. № 109, товарно-транспортною накладною № Р106 від 03.04.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 16158,17 грн. (а.с. 109-110 т. 1);

- видатковою накладною від 05.04.2018 р. № 110, товарно-транспортною накладною № Р110 від 05.04.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 37047,89 грн. (а.с. 111-112 т. 1);

- видатковою накладною від 06.04.2018 р. № 111, товарно-транспортною накладною № Р111 від 06.04.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 7633,47 грн. (а.с. 113-114 т. 1);

- видатковою накладною від 07.04.2018 р. № 112, товарно-транспортною накладною № Р112 від 07.04.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 51214,67 грн. (а.с. 115-116 т. 1);

- видатковою накладною від 11.04.2018 р. № 117, товарно-транспортною накладною № Р117 від 11.04.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 10711,94 грн. (а.с. 117-118 т. 1);

- видатковою накладною від 12.04.2018 р. № 118, товарно-транспортною накладною № Р118 від 12.04.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 25718,32 грн. (а.с. 119-120 т. 1);

- видатковою накладною від 14.04.2018 р. № 120, товарно-транспортною накладною № Р120 від 14.04.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 33158,77 грн. (а.с. 121-122 т. 1);

- видатковою накладною від 17.04.2018 р. № 124, товарно-транспортною накладною № Р124 від 17.04.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 13491,25 грн. (а.с. 123-124 т. 1);

- видатковою накладною від 19.04.2018 р. № 128, товарно-транспортною накладною № Р128 від 19.04.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 18364,70 грн. (а.с. 125-126 т. 1);

- видатковою накладною від 21.04.2018 р. № 130, товарно-транспортною накладною № Р130 від 21.04.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 31942,82 грн. (а.с. 127-128 т. 1);

- видатковою накладною від 24.04.2018 р. № 132, товарно-транспортною накладною № Р133 від 24.04.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 16868,90 грн. (а.с. 129-130 т. 1);

- видатковою накладною від 26.04.2018 р. № 133, товарно-транспортною накладною № Р133 від 26.04.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 21414,24 грн. (а.с. 131-132 т. 1);

- видатковою накладною від 02.05.2018 р. № 135, товарно-транспортною накладною № Р135 від 02.05.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 22253,82 грн. (а.с. 133-134 т. 1);

- видатковою накладною від 05.05.2018 р. № 139, товарно-транспортною накладною № Р139 від 05.05.2018 р., відповідно до якої поставлено і передано товар на суму 23160,96 грн. (а.с. 135-136 т. 1).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки товару № 48/17 від 03.03.2017 р., а також чинного законодавства на підставі складених відповідно до умов договорів видаткових накладних.

Також наявні в матеріали справи докази підтверджують наявність документів щодо якості поставленого товару, зокрема: декларації (свідоцтва) виробника про якість продукції стосовно виробництва туш, напівтуш охолоджених та заморожених від 04 січня 2018 року № 4499, від 16 січня 2018 року № 4647, від 22 січня 2018 року № 4684, від 22 лютого 2018 року № 5180, від 24 лютого 2018 року № 5224, від 20 березня 2018 року № 5599, від 27 березня 2018 року № 5708, від 04 квітня 2018 року № 5806, від 10 квітня 2018 року № 5863, від 27 квітня 2018 року № 6106.

До того ж докази на підтвердження реалізації відповідачем своїх намірів про відмову від договору поставки та від поставленого товару, які б свідчили про повернення постачальнику поставленого товару за договором, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Так, в п. 4.1 договору встановлено, що оплату кожної окремої партії товару (визначеної у накладній) за цим договором покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту її отримання/реалізації.

Однак, за ствердженнями позивача, які не спростовані відповідачем, останній в порушення умов договору не оплатив своєчасно та у повному обсязі вартість отриманого товару, поставленого за період з 13.01.2018 р. по 05.05.2018 р. на загальну суму 980506,13 грн. Так, загальна сума отриманих постачальником грошових коштів від покупця за період з 13.01.2018 р. по день подання позову склала 844000,00 грн., про що свідчить картка рахунку ТОВ „Евромит холдинг» за січень 2018 р. - червень 2018 р. При цьому з огляду на існування у відповідача за договором № 48/17 від 03.03.2017 р. заборгованості за 2017 рік в розмірі 841438,04 грн. з вказаної суми сплачених грошових коштів в розмірі 844000,00 грн. частина суми в розмірі 841438,04 грн. була зарахована в рахунок погашення зазначеної заборгованості за 2017 рік. Решта частина суми в розмірі 2561,96 грн. (844000,00 грн. - 841438,04 грн.) була зарахована за часткову оплату поставленого товару за спірним договором згідно видаткової накладної № 4 від 13.01.2018 р. Вказане також підтверджується карткою рахунку ТОВ „Евромит холдинг» 361 за січень 2018 р. - червень 2018 р. (а.с. 33-39 т. 1) та випискою АТ „Райффайзен банк Аваль» по рахунку № 26008457835 за період з 13.05.2018 р. по 21.05.2018 р. (а.с. 190-191 т. 3), згідно яких відповідачем 15.05.2018 р. було сплачено 30000,00 грн., з яких 2561,96 грн. були зараховані за часткову оплату поставленого товару за спірним договором згідно видаткової накладної № 4 від 13.01.2018 р., а відтак за поставлений товар згідно видаткових накладних за період з 13.01.2018 р. по 05.05.2018 р. відповідачем було сплачено лише суму у розмірі 2561,96 грн., несплаченою ж залишається сума у розмірі 977944,17 грн. (980506,13 грн. вартість поставленого у спірний період товару - 2561,96 грн. сплачено).

Відтак, судом встановлено, що у відповідача наявна заборгованість за поставлений по вказаному договору товар у період з 13.01.2018 р. по 05.05.2018 р. в розмірі 977944,17 грн. (980506,13 грн. + 841438,04 грн. - 844000,00 грн.).

При цьому свої вимоги про стягнення з відповідача вказаної заборгованості за договором поставки товару в сумі 977933,17 грн. позивач обґрунтовує набуття ним прав і обов'язків по виконанню договору № 48/17 від 03.03.2017 р. внаслідок укладення між ТОВ „Евромит холдинг» (первісний кредитор) та ТОВ „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» (новий кредитор) договору про відступлення права вимоги № 1 від 12.06.2018 р.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 12 червня 2018 р. між ТОВ „Евромит холдинг» (первісний кредитор) та ТОВ „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 1, відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки з відстрочкою платежу № 48/17 від 03 березня 2017 р., укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сагітта-Т» код ЄДРПОУ 33072323.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що за цим договором новий кредитор повністю одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором у сумі 977933,17 грн. (дев'ятсот сімдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять три гривні 17 копійок).

Згідно п. 1.3 договору право вимоги первісного кредитора до боржника на суму 977933,17 грн. (дев'ятсот сімдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять три гривень 17 копійок) за основним договором підтверджується карткою рахунку 361 від 13.01.2018 р. - 31.12.2018 р. ТОВ „Евромит холдинг» , заявками боржника на поставку товару, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними за період з 01.01.2018 р. по 05.05.2018 р., сертифікатами якості товару, які є невід'ємною частиною цього договору і передаються первісним кредитором новому кредитору в момент підписання сторонами цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору підписанням цього договору сторони підтверджують передачу первісним кредитором новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за основним договором.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що не пізніше місяця з дня підписанням цього договору первісний кредитор передає новому кредитору повідомлення до боржника про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Обов'язок направлення повідомлення боржнику покладається на нового кредитора.

Згідно п. п. 4.1, 4.2 договору сума відступлених прав вимоги становить 977944,17 (дев'ятсот сімдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять три гривень 17 копійок) гривень без ПДВ. Розрахунки за дим договором між сторонами не передбачені.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

ТОВ „Евромит холдинг» було направлено на адресу ТОВ „Сагітта-Т» лист від 29.06.2018 р., яким останній повідомлявся про укладання договору про відступлення права вимоги № 1 від 12.06.2018 р. та про необхідність здійснення платежів/погашення заборгованості на виконання умов договору поставки з відстрочкою платежу № 48/17 від 03.03.2017 р. вже на адресу нового кредитора - ТОВ „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» . Вказане повідомлення не було отримано ТОВ „Сагітта-Т» , про що свідчить напис на накладній із зазначенням „по вказаній адресі відсутній» .

Однак, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, погашення заборгованості на користь нового кредитора відповідачем не було здійснено, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Між тим з дня підписання договору про відступлення права вимоги до позивача як нового кредитора перейшло право вимоги до відповідача по виконанню договору поставки з відстрочкою платежу № 48/17 від 03.03.2017 р.

Разом з тим правовідносини із заміни сторони у зобов'язанні, зокрема відступлення права вимоги (заміна первісного кредитора новим кредитором) регулюються ст.ст. 512 -517 ЦК України.

Згідно ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні, а саме: до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, чинним законодавством передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

У відповідності зі ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Так, перелік необхідних документів та інформації визначається, виходячи із суті зобов'язання, яке існує між боржником та первісним кредитором. Як правило, до необхідних документів відноситься договір, на підставі якого виникло право первісного кредитора, а також первісні документи, як-то: накладні, що засвідчують факт передачі товару, платіжні доручення про сплату грошових коштів, акти приймання-передачі робіт або послуг тощо.

Як випливає зі змісту договору відступлення права вимоги від ТОВ „Евромит холдинг» , до позивача переходить право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за договором поставки з відстрочкою платежу № 48/17 від 03 березня 2017р. у сумі 977933,17 грн., що вказана прописом. З огляду на вказане, позивач набув право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за договором поставки з відстрочкою платежу № 48/17 від 03.03.2017р. виключно у сумі 977933,17 грн.

При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем отриманого товару згідно договору № 48/17, в матеріалах справи відсутні. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за договором № 48/17, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи викладене у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договором поставки з відстрочкою платежу № 48/17 від 03.03.2017 р. саме в розмірі 977933,17 грн., право вимоги по сплаті якої переуступлено позивачу.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості в розмірі 977933,17 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки з відстрочкою платежу № 48/17 від 03.03.2017 р. в розмірі 977933,17 грн. обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства та підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Стосовно вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 17500,00 грн., суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи за позовом ТОВ „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» до ТОВ „Сагітта-Т» (а.с. 7 т. 1). У вказаному розрахунку зазначені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17500,00 грн. Так, з матеріалів позовної заяві вбачається, що з метою захисту своїх прав та інтересів 13.06.2018 р. між ТОВ „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» та ОСОБА_2 об'єднанням «Правова корпорація» було укладено договір про надання правової допомоги № 13/06-18а, за умовами якого Адвокатське об'єднання «Правова корпорація» прийняло на себе обов'язок з надання правової допомоги ТОВ „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» у господарському спорі про стягнення заборгованості за договором поставки № 48/17 та на виконання умов якого позивачем був оплачений гонорар у розмірі 17500,00 грн. згідно рахунку № 26 від 16.06.2018 р.

В ч. 4-8 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з договору № 13/06-18а про надання правової допомоги від 13.06.2018 р., укладеного між ТОВ „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» та ОСОБА_2 об'єднанням «Правова корпорація» (а.с. 153-154 т. 1), клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору адвокатське об'єднання на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги: представляє у встановленому порядку інтереси клієнта у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі у органах національної поліції, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби України, в органах податкової (фіскальної) служби, судах загальної юрисдикції, зокрема, загальних, господарських, адміністративних судах України всіх інстанцій та рівнів, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій та зацікавленій особі, стягувачу або боржнику; представляти інтереси клієнта при розгляді судом цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, розгляді судом постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, складеної відносно клієнта; отримувати від імені клієнта документи та речі, що раніше вилучені на підставі відповідних нормативних актів; партнери адвокатського об'єднання та/або адвокати, здійснюють, у встановленому законом порядку захист прав та законних інтересів клієнта у випадках, передбачених п. 2.1.1 цього договору.

Згідно п. 2.8 договору для надання правової допомоги клієнту адвокатське об'єднання призначає - адвоката ОСОБА_1 для чого їй надається право: подавати від імені клієнта заяви, в тому числі позовні заяви, знайомитись з матеріалами справи, робити з них копії; прослуховувати фіксацію судового процесу, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності або неповноти, одержувати копії рішень, постанов та ухвал суду, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, ставити питання іншим особам, що беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати клопотання, заяви, свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають під час судового розгляду, заперечувати проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, змінювати предмет або підставу позову, визнавати позов повністю або частково, укладати мирові угоди тощо, одержувати довідки та документів будь-яких компетентних органах, спланувати судовий збір або інші платежі, розписуватись за клієнта, а також виконувати всі інші дії, пов'язані із виконанням цього договору.

Так, судом з'ясовано, що 17.07.2018 р. ТОВ „Виробничо-торгова компанія „Адалекс» сплатило на користь ОСОБА_2 об'єднання «Правова корпорація» згідно платіжного доручення № 171 від 17.07.2018 р. 17500,00 грн. (а.с. 155 т. 1), в графі призначення платежу якого вказано: „Гонорар за надан. прав. допомоги зг. з дог. №16/06-18 від 13.06.18 (червень 2018) без ПДВ» .

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17500,00 грн. за представництво інтересів відповідача у судових засіданнях документально обґрунтована, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та співмірності заявленим вимогам, зважаючи на ціну позову, а також враховуючи відсутність доводів сторін щодо неспіврозмірності вказаних витрат.

Відтак, господарський суд вважає, що сплачені позивачем ОСОБА_2 об'єднанню «Правова корпорація» 17500,00 грн. в якості оплати витрат на правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи, а тому вимоги позивача про покладення понесених ним витрат на правничу допомогу на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова компанія "Адалекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" про стягнення заборгованості в сумі 977933,17 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сагітта-Т" (65005, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 124/1; код ЄДРПОУ 33072323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова компанія "Адалекс" (65074, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 38574497) заборгованість у розмірі 977933/девятост сімдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять три/грн. 17 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 14669/чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят дев'ять/грн. 02 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17500/сімнадцять тисяч п'ятсот/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 грудня 2018 р.

Суддя В.С. Петров