Постанова

від 12.12.2018 по справі 821/863/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/863/18

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,

при секретарі Іщенко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року (м. Херсон, дата складання повного тексту рішення - 07.06.2018р.) по справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Т.Г. Шевченка до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

08.05.2018 року СВК імені Т.Г. Шевченка звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення №5151/10-21-22-12-05-11 від 23.04.2018 року щодо відмови СВК ім. Т.Г. Шевченка бути платником єдиного податку четвертої групи у 2018 році.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення податкового органу є неправомірним та прийнятим без урахування усіх обставин справи.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року адміністративний позов СВК імені Т.Г. Шевченка задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у Херсонській області, яким позивачу відмовлено бути платником податку четвертої групи у 2018 році.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, начальник ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 05.07.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 року (головуючий суддя Бойко А.В. ) було відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 року вказану справу було прийнято до провадження новоствореного апеляційного суду та остання була призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.12.2018р. о 14.30.

05.12.2018 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява-клопотання від представника ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про відкликання апеляційної скарги.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 року у задоволенні заяви ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про відкликання апеляційної скарги на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року відмовлено.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача (т.б. апелянта) з невідомих причин не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений.

Представник позивача в судове засідання суду 2-ї інстанції прибув та у зв'язку з неявкою апелянта, надав заяву про розгляд даної справи без його участі або в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судами обох інстанцій встановлені наступні обставини справи.

Позивача - СВК ім. Т.Г. Шевченка взято на облік Цюрупинської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області (Голопристанське відділення), як платника податків 20.02.991 року, а як платника єдиного внеску - 29.10.1993 року.

Дата реєстрації позивача платником ПДВ - 23.12.1997 року.

Основними видами діяльності СВК ім. Т.Г. Шевченка є 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 - вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 - вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.30 - відтворення рослин; 01.61 - допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 - післяурожайна діяльність; 01.64 - оброблення насіння для відтворення; 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.31 - оптова торгівля фруктами й овочами; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами .

Згідно свідоцтва №200078105 Державної податкової адміністрації України, 01.01.2009 року був зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування.

З огляду на діючу реєстрацію СВК ім. Т.Г. Шевченка та декларацію кооперативу за 2017 рік, позивач до 2018 року був платником єдиного податку 4-ї групи.

Однак, 23.04.2018 року контролюючий орган своїм рішенням №5151/10-21-22-12-05-11 не підтвердив СВК ім. Т.Г. Шевченка статус платника єдиного податку IV групи на 2018 рік, в зв'язку з тим, що станом на 01.01.2018 року за підприємством позивача обліковується податковий борг в розмірі 381631,5 грн., що є порушенням вимог пп.291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291 ПК України.

Не погодившись з такими діями та рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності дій відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Так, приписами ст.298 Податкового Кодексу України встановлено порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування, п.298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до пп. 298.8.1-298.8.4 цієї статті.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку безпосередньо визначений ст.299 ПКУ, відповідно до п.299.1 якої, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Як передбачено п.299.2 ст.299 ПКУ, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлені правилами пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України.

Таким чином, як встановлено з матеріалів справи, оскільки з 01.01.2018 року позивач автоматично набув статусу платника єдиного податку четвертої групи, контролюючий орган зобов'язаний внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку та інформаційних мереж, а також на вимогу позивача надати підтвердження його статусу (довідку ).

Разом з тим, приймаючи рішення про відмову підтвердження статусу платника єдиного податку, яке оформлене листом, керівник податкового органу розглянув документи для підтвердження статусу платника єдиного податку 4-ї групи на 2018 рік та відмовив з посиланням на п.п.291.5-1.3, п.291.5-1 ст.291 ПК України.

Однак, в даному конкретному випадку, у межах спірних відносин розглядається питання про підтвердження статусу платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування.

Що ж стосується доводів контролюючого органу про наявність у позивача податкового боргу у сумі 381631,5 грн., як підставу відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми пп.291.5-1.3. п.291.5-1 ст.291 ПК України, то судова колегія вважає також за необхідне зазначити, що ці норми встановлюють умови за якими суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи, також, умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, проте, ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач до 2018 року мав статус платника єдиного податку IV групи, а отже вимоги пп.291.5-1.3. п.291.5-1 ст.291 ПК України, на які посилається відповідач, щодо відмови в такій реєстрації (неможливості застосування спрощеної системи оподаткування ) за наявності податкового боргу до спірних правовідносин не повинні застосовуватися.

До того ж, судова колегія вважає за необхідне додатково зазначити, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку ) за умови прийняття відносно нього рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, та шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Проте, відповідачем не проводилась документальна перевірка позивача, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Аналогічна правова позиція з цього спірного питання також була неодноразово викладена і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06.02.2018 року по справі №816/543/17.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність відмови відповідача у підтвердженні СВК ім. Т.Г. Шевченка статусу платника єдиного податку IV групи на 2018р. та наявність усіх підстав для задоволення позовних вимог.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.303,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 22.12.2018р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук