Постанова

від 12.12.2018 по справі 821/678/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/678/18

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,

при секретарі Іщенко В.О.,

за участю представника позивачів ОСОБА_1 та представника відповідача Рябітченко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року (м. Херсон, дата складання повного тексту рішення - 19.06.2018 р.) по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправними рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10.04.2018 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до Херсонського кружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, в якому просили суд:

- визнати протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 06.03.2018 року №29-1304/0-679/0/95-18, у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність загальною площею 10 га (по 2га кожному ) із земель запасу сільськогосподарського призначення Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та наданні їх у власність для ведення особистого селянського господарства позивачами;

- зобов'язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність загальною площею 10 га (по 2 га кожному ) із земель запасу сільськогосподарського призначення Бехтерської сільської ради Голопристанського району та надання їх у власність для ведення їм особистого селянського господарства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі звернулися із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення кожному із них у власність земельної ділянки площею 2,0 га, розташованої на території Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. Однак, листом від 06.03.2018р. №29-1304/0-679/0/95-18, позивачам, як заявляють останні, було необґрунтовано та безпідставно відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, мотивуючи відмову закінченням терміну дії висновку про погодження документації із землеустрою від 22.07.2014р. №598/01-16.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, оформлену листом від 06.03.2018р. №29-1304/0-679/0/95-18 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок кожна площею 2,0000 га (кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 ) із земель запасу Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та наданні у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, адреса: 73036, м. Херсон, вул.Університетська, буд.136-а ), прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок кожна площею 2,0000 га (кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 ) із земель запасу Бехтерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та наданні у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Херсонській області подати у 30-денний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ГУ Держгеокадастру у Херсонській області 23.07.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

06.09.2012 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися із заявами до Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області про відведення їм земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу, що розташовані в адміністративних границях Бехтерської сільської ради за межами населених пунктів по 2,0 гектарів кожному.

За результатами розгляду вищевказаних заяв позивачів 02.11.2012 року головою Голопристанської РДА Херсонської області ОСОБА_8 прийняте розпорядження №920, яким надано дозвіл кожному з позивачів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистих селянських господарств на території Бехтерської сільської ради до 2,0 гектарів кожному.

28.05.2014 року позивачі звернулися до приватного підприємства Аркада - Югстрой із заявою про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність загальною площею 10,0 га (по 2,0 га кожному ) і затвердили завдання на виконання робіт. Приватне підприємство Аркада - Югстрой виготовило у 2014 році проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність загальною площею 10,0 га (по 2,0 га кожному ) із земель запасу сільськогосподарського призначення Бехтерської сільської ради.

22.07.2014 року відділ Держземагентства у Голопристанському районі Херсонської області Висновком №598/01-16 погодив Проект землеустрою.

06.08.2014 року Відділ Держземагентства у Голопристанському районі Херсонської області присвоїв земельним ділянкам позивачів кадастрові номери, а саме: ОСОБА_3 (ОСОБА_9 на той час ) НОМЕР_1; ОСОБА_5 НОМЕР_2; ОСОБА_6 НОМЕР_3; ОСОБА_4 НОМЕР_6; ОСОБА_7 НОМЕР_1, та зареєстрував у Державному земельному кадастрі земельні ділянки, відведені у власність ОСОБА_3 (ОСОБА_9 на той час ), ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, про що свідчать відповідні Витяги з ДЗК №6500848212014, 6500848182014, 6500848132014, 6500848092014,6500848822014, датовані 06.08.2014 року.

Позивачі 07.09.2017 року звернулися із заявами до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області про затвердження Проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність. Разом із заявами були надані Проект землеустрою та Витяги з ДЗК.

Однак, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області своїм листом від 15.09.2017 року №Г-10990/0-3551/6-17 фактично відмовило у затвердженні Проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність, мотивуючи відмову тим, що в управління відсутні правові підстави для затвердження цього Проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність, оскільки управління не надавало позивачам дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Вказану відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні Проекту землеустрою та наданні земельних ділянок у власність позивачі оскаржили до Херсонського окружного адміністративного суду.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17.01.2018р. у справі №821/1783/17, був частково задоволено їх позов, а саме відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельних ділянок у власність визнано протиправною та зобов'язано ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяви позивачів про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність. Вказане рішення суду набрало законної сили 22.02.2018 року.

28.02.2018 року представник позивачів повторно звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, у якій знову просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передати кожному позивачу у власність по 2,0 гектарів для ведення особистого селянського господарства.

На виконання вказаного вище рішення ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянуло заяви позивачів про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність та листом від 06.03.2018 року №29-1304/0-679/0/95-18 відповідач знову відмовив у затвердженні проекту землеустрою та передачі позивачам земельних ділянок у власність, мотивуючи цю свою відмову вже закінченням терміну дії висновку про погодження документації із землеустрою від 22.07.2014 року №598/01-16.

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідача, позивачі повторно звернулись до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та часткової доведеності вимог та, відповідно, з часткової правомірності дій та спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України Про місцеве самоврядування встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.

Як вбачається з ч.3 ст.22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами ч.1 ст.116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, згідно із положеннями ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки ), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб ) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства ).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді АР Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

В подальшому, цей проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи ) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Так, статтею 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи ) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах 1-3 цієї статті, зобов'язані протягом 10-ти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Так, як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, процедуру набуття права у приватну власність шляхом безоплатної приватизації земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства загальною площею 10 га із земель запасу Бехтерської сільської ради за межами населених пунктів позивачами дотримано в повному обсязі.

Разом з тим, позивачам відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на підставі закінчення строку дії висновку про погодження документації із землеустрою від 22.07.2014р. №598/01-16.

Проте, відповідно до Закону України від 02.06.2015 року №497-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою внесено зміни до Земельного кодексу України, а саме до ст.186.

Так, відповідно до ч.16 ст.186 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин ), Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом 10-ти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії цих висновків є необмеженим.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, відмова у погоджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі закінчення строку дії висновку про погодження документації із землеустрою від 22.07.2014р. №598/01-16 є безпідставною та протиправною.

Також, судова колегія погоджується і з висновками суду 1-ї інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача про те, що з проекту землеустрою позивачів вбачається, що в матеріалах проекту наявний лише один кваліфікаційний сертифікат інженера-землеворядника, замість двох, а отже повторно розглядаючи заяву позивачів відповідачем правомірно було відмовлено, оскільки відсутність в оригіналі проекту землеустрою другого кваліфікованого сертифікату інженера-землевпорядника не було покладено в основу оскаржуваного рішення про відмову у погодженні проекту землеустрою.

Одночасно, з приводу доводів відповідача про неможливість задоволення позову у спосіб зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, оскільки таким чином відбудеться втручання суду у дискреційні повноваження відповідача, необхідно зазначити наступне.

Згідно приписів ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Рекомендацією №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Так, як вбачається з матеріал справи та зазначалось вище, позивачі 07.09.2017 року звернулися із заявами до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області про затвердження Проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність.

Проте, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області листом від 15.09.2017 року №Г-10990/0-3551/6-17 відмовило у затвердженні проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність, яка, в свою чергу, була визнана Херсонським окружним адміністративним судом від 17.01.2018р. у справі №821/1783/17 протиправною. Вказане рішення суду набрало законної сили 22.02.2018 року.

Далі, 28.02.2018 року представник позивачів повторно звернувся із аналогічною заявою до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, у якій знову просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передати кожному позивачу у власність по 2,0 гектарів для ведення особистого селянського господарства.

Разом з тим, на виконання вказаного вище рішення у справі №821/1783/17 ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянуло заяви позивачів про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність та листом від 06.03.2018 року №29-1304/0-679/0/95-18, фактично, повторно відмовило у задоволенні такої заяви.

Тобто, враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, що з метою належного та ефективного захисту прав позивачів, відповідача слід зобов'язати прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок кожна площею 2,0 га та наданні у власність для ведення особистого селянського господарства позивачам.

Крім того, судова колегія вважає також додатково зазначити, що в листі-відмові від 06.03.2018 року відповідач не навів законодавчо обґрунтованих підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а отже у ГУ Держгеокадастру у Херсонській області відсутнє право адміністративного розсуду, відтак зобов'язання відповідача затвердити вищезазначений проект не впливає на його дискреційні повноваження.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.195,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 22.12.2018р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук