Рішення

від 28.12.2018 по справі 178/1431/18

КРИНИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 178/1431/18

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2018 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого Цаберябого Б.М.

при секретарі Янченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за позовом ОСОБА_1 до Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, третя особа приватний нотаріус Криничанського районного нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з цим позовом і вказав, що 13 лютого 2016 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 678246, виданим 17 лютого 2016 року виконавчим комітетом Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 10,2511 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222082000:02:002:0118, що належала померлій згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ № 254372. 13 серпня 2015 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, яким заповіла позивачу все своє майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося. При зверненні до нотаріальної контори за отриманням спадщини позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що заповіт складено особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Тому позивач звернувся до суду з проханням визнати заповіт складений 13 серпня 2016 року від імені ОСОБА_3, посвідчений 13 серпня 2015 року Гуляйпільською сільською радою Криничанського району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за № 73 та визнати за ним право власності після померлої 13 лютого 2016 року ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 10,2511 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222082000:02:002:0118, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ № 254372.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день слухання справи сповіщений, повідомив суду просьбу справу розглянути без його присутності.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день слухання справи сповіщений.

Оцінивши докази по справі суд вважає що вимоги позивача мають бути задоволеними, бо у судовому засіданні встановлено, що 13 лютого 2016 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 678246, виданим 17 лютого 2016 року виконавчим комітетом Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 10,2511 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222082000:02:002:0118, що належала померлій згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ № 254372. 13 серпня 2015 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, яким заповіла позивачу все своє майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося. При зверненні до нотаріальної контори за отриманням спадщини позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що заповіт складено особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Ст. 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Отже, відповідно до ст. 202 та ст. 1233 ЦК України заповіт є одностороннім правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а також особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положення ст. 1251 ЦК України передбачають, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на те особою відповідного органу місцевого самоврядування.

З прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції про запровадження системи реєстрації заповітів від 21 вересня 2010 року статтю 1247 ЦК України було доповнено частиною четвертою такого змісту: 4. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 р. N 491 затверджено Порядок державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі. Згідно п. 12 вказаного Порядку заповіти, посвідчені нотаріусами, консульськими установами, посадовими і службовими особами, які зазначені в статтях 1251 і 1252 Цивільного кодексу України , статті 37 і частині першій статті 40 Закону України Про нотаріат, до створення та введення в дію програмного забезпечення Спадкового реєстру, підлягають безоплатній державній реєстрації в такому реєстрі шляхом подання зазначеними посадовими та службовими особами, установами Реєстраторові заяв про реєстрацію архівних заповітів, форми та вимоги до заповнення яких встановлює Мінюст.

На виконання положення ч. 4 ст. 1247 ЦК України наказом Міністерства юстиції України № 1810/5 від 07 липня 2011 року , затверджено положення Про спадковий реєстр, яке встановлює порядок ведення й користування Спадковим реєстром, внесення до нього відомостей про заповіти та спадкові договори, посвідчені в Україні, а за бажанням заповідача - посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) і зареєстровані в іноземних державах згідно з Конвенцією про запровадження системи реєстрації заповітів, про заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину, а також надання інформації з нього.

Пунктом 1.7 вказаного Положення передбачено, що відомості про заповіти, утому числі посвідчені посадовими та службовими особами, зазначеними в статтях 1251 та 1252 Цивільного кодексу України , статті 37 та частині першій статті 40 Закону України Про нотаріат , спадкові договори та внесення змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру.

На підставі викладеного заповіт ОСОБА_3 був зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 73, проте при його оформленні не було дотримано форму посвідчу вального напису - відсутній підпис особи як заповідача, який не міг підписати заповіт. В заповіті дійсно відображена воля заповідача на заповіт на користь позивача все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати спадкодавці на день смерті, проте відсутній підпис самої ОСОБА_3 тетяни Петрівни.

Чинність заповіту пов'язується законом із дотриманням вимог щодо його форми і посвідчення. Наведені вимоги діючого законодавства щодо змісту та форми під час складання заповіту були дотримані. Проте порушення права заповідача було вчинене з боку публічного органу, а не громадянина, тобто мало місце непропорційне втручання у права заповідача на мирне володіння своїм майном, що є порушенням ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Вказана обставина є підставою для поновлення порушеного права заповідачки і спричиняє визнання заповіту дійсним як прояву права заповідачки на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до ст. ст. 1216 , 1217 , 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Крім позивача спадкоємці у даній справі відсутні, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог на користь позивача на підставі ст. 1233, 1268 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Визнати дійсним заповіт, складений 13 серпня 2015 року від імені ОСОБА_3, посвідчений 13 серпня 2015 року Гуляйпільською сільською радою Криничанського району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за № 73.

Визнати за ОСОБА_1 право власності після померлої 13 лютого 2016 року ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 10,2511 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Гуляйпільської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222082000:02:002:0118, яка належала померлій згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ № 254372.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку Дніпровського апеляційного суду через Криничанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: ОСОБА_4

р