Рішення

від 01.11.2018 по справі 376/2180/18

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2180/18

Провадження № 2/376/1014/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2018 р. Сквирський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Клочко В.М.,

при секретарі - Щур Л.А.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року до Сквирського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 3.1021 га, яка розташована на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224081200:07:008:0004, посвідченої Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 953277, виданого 07.07.2009 року. Позивач зазначив, що 03 червня 2018 року між ним, позивачем по справі - ОСОБА_1 та відповідачем - ОСОБА_2, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 3.1021 га, яка розташована на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224081200:07:008:0004, посвідченої Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 953277, виданого 07.07.2009 року.

Нотаріально посвідчити договір позивач з відповідачем домовилися після повного зібрання необхідних документів. Однак пізніше відповідач відмовилася від оформлення документів у зв'язку із зайнятістю.

За даним договором ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 3.1021 га, яка розташована на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224081200:07:008:0004, посвідченої Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 953277, виданого 07.07.2009 року, правовстановлюючі документи, а ОСОБА_1 , у свою чергу передав ОСОБА_2 кошти у сумі в сумі 2 000 доларів США та прийняв майно, про що було складено розписку.

Відповідачка не є резидентом України. За загальним правилом, передбаченим Земельним кодексом України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки, в тому числі в порядку спадкування, проте землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (ст. 81 ЗК України). Тобто іноземець, який отримав у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території України, зобов'язаний її відчужити протягом року.

Відповідач намагалася відразу відчужити свою ділянку мені, та зіткнулася з мораторієм. Лише у цьому році дізналася, що Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.01.2013 р. № 10-71/0/4-13, було роз'яснено, що на іноземців мораторій не поширюється, оскільки норма ч. 4 ст. 81 ЗК України є імперативною.

Позивач, посилаючись на те, що сторони не мають змоги оформити договір купівлі-продажу майна належним чином у нотаріуса, просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 3.1021 га, яка розташована на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224081200:07:008:0004, посвідченої Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 953277, виданого 07.07.2009 року.

Нотаріус повідомила позивача, що офіційно відчужити право власності на земельну ділянку в разі отримання відмови місцевих нотаріусів від укладення таких угод, є рішення суду.

Ст. 130 ЗК України встановлені певні обмеження щодо покупців земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Так, покупцями вказаних земельних ділянок можуть бути:

- громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва;

- юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.

У підготовче судове засідання позивач не з явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.

У підготовче засідання відповідач не з'явилася, надала суду заяву, в якій просила провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 206 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог статей 2 та 4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає цивільну справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Судом встановлено, що 03 червня 2018 року, між сторонами був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 3.1021 га, яка розташована на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224081200:07:008:0004, посвідченої Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 953277. За даним договором ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 3.1021 га, яка розташована на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224081200:07:008:0004, посвідченої Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 953277, яка належить відповідачці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 953277, правовстановлюючі документи, а ОСОБА_1, у свою чергу передав ОСОБА_2 кошти у сумі в сумі 2 000 доларів США, про що було складено розписку.

Відповідач визнає позивача власником земельної ділянки, про що свідчить її заява про визнання позову.

У відповідності до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частина друга статті 328 ЦК України визначається, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до положень ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно положень ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

В свою чергу частиною другою статті 220 ЦК України визначено, що якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

В силу вимог ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача з договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором.

В свою чергу згідно положень ч. 3 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Після дослідження обставин справи, судом було з'ясовано, що позов представник відповідача визнав.

Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову вимогам закону не суперечить, права третіх осіб не порушує, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції України,

ст.ст.207, 220,316,317,328,344,638, 717, 719, 722 ЦК України, ст. 130 ЗК України,

ст.ст. 4,5,12,13, 19, 81, 82, 200,206 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: вул.Кільцева, 24, с.Дрозди, Білоцерківського району, Київської області, РНОКПП: НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (адреса: вул.Ново-Спортивна, 24 кімн.134, м.Одинцово, Московської області, РФ, РНОКПП: НОМЕР_2), про визнання права власності на нерухоме майно, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку, площею 3.1021 га, яка розташована на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224081200:07:008:0004, посвідченої Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 953277, виданого 07.07.2009 року, що належить ОСОБА_2.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: