Постанова

від 12.12.2018 по справі 387/609/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 387/609/16-ц

провадження № 61-21300св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Згода ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Згода на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2016 року у складі судді Майстер І. П. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Згода (далі - ТОВ Згода ) про визнання недійсними договору оренди землі та додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, є власником земельної ділянки загальною площею 4,6616 га, яка розташована на території Новолутківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.

Зазначеною земельною ділянкою впродовж декількох років користується відповідач. Оригінал договору оренди у позивача відсутній. З витребуваної із відділу Держгеокадастру у Добровеличківському районі Кіровоградської області копії договору оренди, позивач виявив, що згідно з договором оренди землі від 09 січня 2007 року батько позивача - спадкодавець ОСОБА_2 (орендодавець) передав ТОВ Згода в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 4,66 га.

Крім того, додатковою угодою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09 січня 2007 року сторонами договору внесено зміни щодо строку оренди до 12 травня 2022 року.

Позивач зазначає, що його батько не досягав з відповідачем згоди з усіх істотних умов договору, не складав і не підписував договору оренди землі та додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Зазначені обставини на думку позивача є підставою для визнання зазначеного правочину та додаткової угоди недійсними.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати недійсним договір оренди землі від 09 січня 2007 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ Згода щодо земельної ділянки площею 4,6616 га, що розташована на території Новолутківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області; визнати недійсною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09 січня 2007 року.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 09 січня 2007 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ Згода щодо земельної ділянки площею 4,6616 га, що розташована на території Новолутківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, який зареєстрований Кіровоградською регіональною філією Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України 06 березня 2007 року.

Визнано недійсною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09 січня 2007 року, укладену між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ Згода , зареєстрований у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі Кіровоградської області 15 березня 2012 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з висновком експерта судової почеркознавчої експертизи від 22 листопада 2016 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі і у додатковій угоді про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09 січня 2007 року виконані не самим ОСОБА_2 Отже, померлий ОСОБА_2 оспорювані договір оренди землі від 09 січня 2007 року та додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09 січня 2007 року своїм підписом не скріплював, у передбаченому законом порядку, інших осіб на підписання договору та угоди від його імені не уповноважував, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, щовисновок суду першої інстанції про недійсність оспорюваного договору з підстав його невідповідності вимогам частини першої статті 215 ЦК України є обґрунтованим. При цьому зазначив, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтвердили, що спірні договір та додаткову угоду підписав ОСОБА_2 не надав.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ Згода , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що при отриманні висновку судової почеркознавчої експертизи від 22 листопада 2016 року вільні та експериментальні зразки почерку та підпису у померлого ОСОБА_2 не відбиралися, отже вільних зразків підпису було недостатньо для проведення експертизи. Крім того, ТОВ Згода вказує на порушення експертом методик проведення почеркознавчої експертизи. Скаржник вказував на упередженість суду при призначенні судової почеркознавчої експертизи, та надання судом переваги висновку експерта над іншими доказами, наявними у справі.

03 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,6616 га, яка розташована на території Новолутківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 14 квітня 2014 року Добровеличківською держаною нотаріальною конторою, що підтверджується свідоцтвом про право власності.

Згідно з договором оренди землі від 09 січня 2007 року спадкодавець ОСОБА_2 (орендодавець) передав ТОВ Згода в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 4,66 га, зареєстрований Кіровоградською регіональною філією Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України 06 березня 2007 року.

Відповідно до додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09 січня 2007 року, яка зареєстрована у відділі Держкомзему у Добровеличківському районі Кіровоградської області 15 березня 2012 року, сторони дійшли згоди про внесення змін в договір оренди земельної ділянки, а саме: Договір укладено строком до 12 травня 2022 року, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 5 % від грошової оцінки землі, що становить 5219,10 грн, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

За змістом статей 1, 13, 14 Закону України Про оренду землі за договором оренди орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і підлягає державній реєстрації.

Разом із тим, звертаючись до суду з позовом, спадкоємець ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 договір оренди та додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09 січня 2007 року не підписував, згоди на його укладення нікому не надавав, а також нікому не передавав повноважень за довіреністю на підписання цих договорів. Підписи у договорі оренди та додатковій угоді про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09 січня 2007 року виконано не його померлим батьком ОСОБА_2

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною третьою статті 215 ЦК України зазначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 22 листопада 2016 року, складеного експертом Кіровоградської філії Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі від 09 січня 2007, укладеному між ОСОБА_2 та ТОВ Згода , який міститься зі зворотної сторони договору в розділі Місце знаходження та реквізити Сторін в колонці Орендодавець ; у додатковій угоді про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09 січня 2007 року, укладеної між ОСОБА_2 та ТОВ Згода , який міститься у колонці Орендодавець , виконані не самим ОСОБА_2, а ОСОБА_3.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Згода заявляло клопотання про призначення повторної експертизи, обґрунтовуючи тим, що висновок судової почеркознавчої експертизи від 22 листопада 2016 року є необґрунтованим, оскільки вільні зразки підпису надаються не менше ніж на 15 документах.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2016 року у задоволенні клопотання відмовлено. Ухвала мотивована тим, що первинний висновок судової почеркознавчої експертизи наданий на підставі проведеного дослідження вихідних даних, які надані учасниками судового розгляду.

Отже, місцевий суд забезпечив можливість сторонам щодо витребування вільних зразків підпису померлого ОСОБА_2, тому не вбачав необхідності проведення повторної судової почеркознавчої експертизи, оскільки додаткові вільні зразки підписів померлого ОСОБА_2 в судове засідання не надавались, додаткових клопотань про витребування документів із вільними зразками підписів померлого ОСОБА_2 не заявлялось.

При цьому суд зазначив, що сама по собі незгода з висновком не може бути підставою для призначення повторної експертизи.

Установлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в графі Орендодавець в договорі оренди і додатковій угоді про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09 січня 2007 року виконані не батьком позивача - спадкодавцем ОСОБА_2

Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що вказані обставини свідчать про недійсність спірних договорів.

Зважаючи на вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання спірних договору оренди і додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09 січня 2007 року недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Доводи касаційної скаргиТОВ Згода щодо надання судом переваги висновку експерта над іншими доказами не заслуговує на увагу, оскільки наявна в матеріалах справи довідка Новолутківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 19 серпня 2016 року про те, що підпис ОСОБА_2 на спірному договорі оренди дійсний, не є належним та допустимим доказом підпису саме ОСОБА_2

Встановивши, що висновок судової почеркознавчої експертизи спростовує аргументи відповідача, місцевим і апеляційним судами взято до уваги такий висновок, про що було обгрунтовано зазначено в оскаржуваних рішеннях.

Апеляційним судом мотивовано належним чином відхилення доводів відповідача щодо призначення експертизи та, що висновок експерта про вчинення правочину жінкою не має правового значення для справи, оскільки вказаний висновок містить чітку відповідь, що померлий не підписував договір оренди.

Згідно частиною другою статті 150 ЦПК України( в редакції, чинній на час розгляду справи судами) якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Водночас, експертиза, висновок якої наявний у матеріалах справи, була проведена компетентним експертом, який був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Висновок експертизи належними доказами не спростовується, а у суді апеляційної інстанції представнику відповідача ТОВ Згода роз'яснено його право заявити клопотання призначити повторну (додаткову) судову почеркознавчу експертизу, але таких клопотань не заявлялося, а призначати повторну (додаткову) експертизу представник відповідача вважав недоцільним.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості та безпідставності висновків місцевого та апеляційного судів та їх невідповідність обставинам справи не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому судові рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Згода залишити без задоволення.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2017 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська