Постанова

від 12.12.2018 по справі 361/675/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 361/675/16-ц

провадження № 61-21017св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпропродакст ,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2016 року в складі судді Маценко Н. П. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2016 року в складі колегії суддів: Верланова С. М., Савченка С. І., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпропродакст (далі - ТОВ Дніпропродакст ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП).

Позовна заява мотивована тим, що 14 грудня 2015 року відбулася ДТП з вини ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у Приватному акціонерному товаристві Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп (далі - ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп ) з лімітом страхової відповідальності у розмірі 50 000 грн, внаслідок якої було пошкоджено належний ТОВ Дніпропродакст автомобіль Ford Transit. Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження розмір збитків, завданих пошкодженням автомобіля Ford Transit, складає 170 059,97 грн. Відповідачем добровільно сплачено позивачу 20 000 грн на відшкодування завданих збитків. Також 20 січня 2016 року ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп виплатила ТОВ Дніпропродакст страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн.

На підставі викладеного ТОВ Дніпропродакст просило стягнути з ОСОБА_1 101 714,53 грн невідшкодованих збитків внаслідок ДТП.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Дніпропродактс збитки, завдані ДТП, у розмірі 101 714,53 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ДТП відбулася з вини відповідача, тому позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, що становить 120 059,97 грн. При цьому, місцевим судом вірно враховано, що, оскільки відповідачем добровільно сплачено у рахунок відшкодування збитків 20 000 грн, то загальна сума збитків, яка підлягає стягненню, з урахуванням витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 1 474,56 грн та витрат на повідомлення телеграфом у розмірі 180 грн, становить 101 714,53 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2016 року заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами розмір завданої позивачу шкоди. ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про час та місце огляду експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України пошкодженого автомобіля та запропоновано йому прибути для проведення вказаної дії.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідача не було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи. ОСОБА_1 не брав участі у проведенні експертом огляду автомобіля Ford Transit, тому не погоджується з розміром збитків. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо розміру збитків, завданих позивачу внаслідок ДТП. Апеляційним судом безпідставно відмовлено у призначенні експертизи з метою визначення розміру збитків.

У лютому 2017 року ТОВ Дніпропродактс подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що ДТП відбулася з вини ОСОБА_1, тому він зобов'язаний відшкодувати різницю між страховою виплатою та фактично завданими збитками. Відповідача належим чином повідомлено про час та місце розгляду справи за місцем його проживання, яка вказана у довідці адресно-довідкового бюро, а також зазначена у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності. Також за місцем проживання ОСОБА_1, зареєстрованого у встановленому законом порядку, було направлено повідомлення про огляд експертом пошкодженого автомобіля, проте він безпідставно не з'явився. Експерт правильно визначив розмір збитків, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи.

11 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено, що 14 грудня 2015 року відбулася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний ТОВ Дніпропродакст автомобіль Ford Transit.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені ДТП.

Згідно із висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 20 січня 2016 року, проведеним Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, розмір матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження при ДТП власнику автомобіля Ford Transit, становить 170 059,97 грн.

За проведення автотоварознавчого дослідження позивачем сплачено 1 474,56 грн, а за відправлення на адресу ОСОБА_1 повідомлення (телеграми) про час, дату та місце огляду пошкодженого транспортного засобу, позивачем сплачено 180 грн.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп .

20 січня 2016 року ПрАТ Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп виплатила ТОВ Дніпропродакст страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн.

18 грудня 2015 року ОСОБА_1 у рахунок передплати за ремонт транспортного засобу позивача сплатив 20 000 грн.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Також статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що оскільки ДТП відбулася з вини відповідача, тому позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Також апеляційний суд обґрунтовано відмовив протокольною ухвалою від 26 вересня 2016 року у проведенні експертизи з метою визначення вартості пошкодженого автомобіля, оскільки відповідач заявив таке клопотання майже через рік після вчинення ДТП та не зазначив у клопотанні, чи є можливість її проведення через такий значний проміжок часу після ДТП. При цьому, суди встановили, що саме з ініціативи ОСОБА_1 автомобіль Ford Transit після ДТП був поміщений на станцію технічного обслуговування з метою його ремонту та ним було перераховано на рахунок вказаної станції технічного обслуговування 20 000 грн.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення про час та місце розгляду справи, оскільки судом направлено повістки за адресою, яка вказана у довідці адресно-довідкового бюро, а також зазначена у постанові Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності, де було встановлено особу, вину цієї особи у вчиненні ДТП та адресу її проживання.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо неправильного визначення розміру завданих позивачу збитків з тих підстав, що ОСОБА_1 не брав участі у проведенні експертом огляду автомобіля Ford Transit, оскільки його належним чином повідомлено про огляд цього автомобіля, проте він не вказав, з яких причин не брав участі в експертному дослідженні, та не спростував належними та допустимими доказами отримання вказаного повідомлення, отже недобросовісно поставився до своїх обов'язків, які покладені на винну особу (спростування доказів, наданих іншою стороною).

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами розміру завданих збитків, який встановлено висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 20 січня 2016 року, проведеним Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України.

Крім того, ОСОБА_1 не спростував обставини, що пошкоджений автомобіль Ford Transit за його ініціативою був поміщений на станцію технічного обслуговування і ним було сплачено 20 000 грн на початок ремонту.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська