Постанова

від 20.12.2018 по справі 910/11372/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/11372/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Разіної Т.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.12.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані" про забезпечення позову

у справі № 910/11372/18 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (відповідач 1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Капітал НВ" (відповідач 2)

про визнання договору недійсним

В судовому засіданні 20.12.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 у справі №910/11372/18 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що з 31.03.2016 набув чинності договір про відступлення права вимоги від 01.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Норіус Компані", на підставі якого до ТОВ "Норіус Компані" перейшли усі права первісного кредитора за Кредитними договорами, визначеними у Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору, а також договорами, укладеними в забезпечення виконання Кредитних договорів, в тому числі, але не виключно, договорами поруки, застави, іпотеки тощо.

Апелянт звертає увагу на те, що суд не прийняв до уваги аргументи та докази того, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вчиняються також дії з відчуження прав вимоги за іншими кредитними договорами та зазначає, що останнім вже багаторазово виставлялись на відкриті торги права вимоги за кредитними договорами, що належать ТОВ "Норіус Компані".

Апелянт вказує, що суд не дотримався вимог п. 1 постанови пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , яким роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заперечуючи на апеляційну скаргу, відповідач 2 зазначає, що оскільки ПАТ "Банк Камбіо" визнаний неплатоспроможним, то у відповідності до ст. 137 ГПК України, яка є імперативною нормою, забезпечення у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні дії є не допустимим.

Вказує, що позивач просить суд вжити забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії по кредитних договорах №351/02-2008 від 30.07.2008, №27-2008 від 31.07.2008, №070/1-2010/840 від 21.05.2010, №103/1-2010/840 від 11.10.2010, №104/1-2010/978 віл 12.10.2010, №107/1-2010/840 від 13.10.2010, №109/1-2010/978 від 14.10.2010, №011/1-2012/980 від 23.04.2012, які не мають жодного відношення до спірного договору відступлення права вимоги №08 від 14.08.2018, оскільки права вимоги за ними по даному договору не відступались.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 зазначає, що останній підтримує позицію Господарського суду міста Києва, викладену в оскаржуваній ухвалі про відмову позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вказує, що позивач ніяким чином не обґрунтував, яким чином предмет забезпечення може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вважає, що суду необхідно відмовити апелянту у задоволенні його вимог щодо забезпечення позову, оскільки норми чинного законодавства містять пряму заборону на задоволення заяв про забезпечення позову у справах, відповідачем у яких є неплатоспроможний банк.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2018 у справі №910/11372/18 апеляційну скаргу позивача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 у справі №910/11372/18 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову повернуто скаржнику на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача 31.10.2018 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 апеляційну скаргу позивача залишено без руху у зв'язку з неподанням клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу не надано в повному об'ємі, що унеможливлює її об'єктивну перевірку на відповідність вимогам ст. 258 ГПК України.

16.11.2018 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи коректної апеляційної скарги в повному об'ємі, в якій викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 29.08.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 поновлено позивачу строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.12.2018.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.12.2018 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Представники відповідача 1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.12.2018 заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача 2 в судове засідання апеляційної інстанції 20.12.2018 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача 2 обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначеного представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів оскарження у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Капітал НВ" про визнання недійсним договору №08 від 14.08.2018 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладений між відповідачами.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає себе єдиним законним власником прав вимоги, які були відступлені за спірним договором, тому особи, які уклали договір, не мали права розпоряджатись цими правами вимоги, а отже уклали договір протиправно (з порушенням прав позивача).

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій останній просить суд:

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича утриматися від усіх можливих порушень прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані", як єдиного власника прав вимоги за Кредитними договорами №351/02-2008 від 30.07.2008; №27-2008 від 31.07.2008; №070/1-2010/840 від 21.05.2010; №103/1-2010/840 від 11.10.2010; №104/1-2010/978 від 12.10.2010; №107/1-2010/840 від 13.10.2010; №109/1-2010/978 від 14.10.2010; №021/1-2012/978 від 05.09.2012; №029/1-2011/978 від 07.09.2011; №011/1-2012/980 від 23.04.2012; №012/1-2012/840 від 30.05.2012; №022/1-2012/840 від 28.12.2012;

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича зняти з усіх можливих електронних торгівельних майданчиків права вимоги за наступними кредитними договорами: №351/02-2008 від 30.07.2008; №27-2008 від 31.07.2008; №070/1-2010/840 від 21.05.2010; №103/1-2010/840 від 11.10.2010; №104/1-2010/978 від 12.10.2010; №107/1-2010/840 від 13.10.2010; №109/1-2010/978 від 14.10.2010; №011/1-2012/980 від 23.04.2012;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Капітал НВ" приймати від Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича, права вимоги за Кредитними договорами №021/1-2012/978 від 05.09.2012; №029/1-2011/978 від 07.09.2011; №012/1-2012/840 від 30.05.2012; №022/1-2012/840 від 28.12.2012 та будь-які документи, що можуть їх стосуватися;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Капітал НВ" та будь-яким іншим особам розпоряджатися правами вимоги за Кредитними договорами №021/1-2012/978 від 05.09.2012; №029/1-2011/978 від 07.09.2011; №012/1-2012/840 від 30.05.2012; №022/1-2012/840 від 28.12.2012.

В обґрунтування своєї заяви позивач зазначає, що між відповідачами було укладено договір про відступлення прав вимоги за 4-ма кредитними договорами, крім того Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вчиняються також дії з відчуження прав вимоги за іншими кредитними договорами, що належать позивачу.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, місцевий господарський суд зазначив, що заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані" як позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду, який полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, мають тимчасовий характер і діють до закінчення розгляду справи по суті заявлених вимог.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Так, заявник не зазначив, які докази вказують на наявність обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову, та у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення саме у справі №910/11372/18.

Відхиляючи обґрунтування заяви про забезпечення позову, що невжиття заявлених заходів забезпечення може призвести до втрати позивачем майна, судом першої інстанції вірно зазначено, що у межах даного спору майно позивача не є "спірним", тобто не є предметом позову - щодо нього позивач не заявляє жодної позовної вимоги.

Позивач не довів суду, яким чином може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (у випадку задоволення позову) про визнання недійсним договору №08 від 14.08.2018 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, і так само не довів, яким чином може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у обраний позивачем спосіб - шляхом визнання недійсним договору №08 від 14.08.2018 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

Заявником не наведено суду жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оцінюючи в сукупності усі матеріали оскарження, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані" про забезпечення позову у справі №910/11372/18 шляхом зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича утриматися від усіх можливих порушень прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані", як єдиного власника прав вимоги за Кредитними договорами №351/02-2008 від 30.07.2008; №27-2008 від 31.07.2008; №070/1-2010/840 від 21.05.2010; №103/1-2010/840 від 11.10.2010; №104/1-2010/978 від 12.10.2010; №107/1-2010/840 від 13.10.2010; №109/1-2010/978 від 14.10.2010; №021/1-2012/978 від 05.09.2012; №029/1-2011/978 від 07.09.2011; №011/1-2012/980 від 23.04.2012; №012/1-2012/840 від 30.05.2012; №022/1-2012/840 від 28.12.2012, зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича зняти з усіх можливих електронних торгівельних майданчиків права вимоги за наступними кредитними договорами: №351/02-2008 від 30.07.2008; №27-2008 від 31.07.2008; №070/1-2010/840 від 21.05.2010; №103/1-2010/840 від 11.10.2010; №104/1-2010/978 від 12.10.2010; №107/1-2010/840 від 13.10.2010; №109/1-2010/978 від 14.10.2010; №011/1-2012/980 від 23.04.2012, заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Капітал НВ" приймати від Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича, права вимоги за Кредитними договорами №021/1-2012/978 від 05.09.2012; №029/1-2011/978 від 07.09.2011; №012/1-2012/840 від 30.05.2012; №022/1-2012/840 від 28.12.2012 та будь-які документи, що можуть їх стосуватися, заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Капітал НВ" та будь-яким іншим особам розпоряджатися правами вимоги за Кредитними договорами №021/1-2012/978 від 05.09.2012; №029/1-2011/978 від 07.09.2011; №012/1-2012/840 від 30.05.2012; №022/1-2012/840 від 28.12.2012.

Доводи апеляційної скарги є тотожними доводам позивача, викладеним в заяві про забезпечення позову, які були розглянуті та обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Доводи відповідачів, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 у справі №910/11372/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані" про забезпечення позову у справі №910/11372/18 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження у справі №910/11372/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 26.12.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Т.І. Разіна

Ю.Б.Михальська