Постанова

від 26.12.2018 по справі 910/20962/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2018 р. Справа№ 910/20962/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача: згідно протоколу судового засідання від третьої особи: згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на рішенняГосподарського суду міста Києва від 01.03.2018 суддя Головатюк Л.Д. повний текст складено 13.03.2018 за позовомприватного підприємства "Енергоінкам Україна", м. Київ доКиївської міської ради, м. Київ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ провизнання незаконною бездіяльності та визнання укладеним договору

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляціний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ЕНЕРГОІНКАМ УКРАЇНА" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі - відповідач) про визнання незаконною бездіяльності та визнання укладеним договору про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач безпідставно затягує підписання договору про поновлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:001:0003 між сторонами в редакції, підготовленій Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у зв'язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Київська міська рада проти позову заперечувала, зазначаючи про його безпідставність та необгрунтованість, просив суд в позові відмовити. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що позивач втратив своє переважне право па поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки ним не дотримано вимоги ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: лист про поновлення договору оренду було направлено відповідачу менш ніж за 2 місяці до закінчення строку його дії, а також відсутнє рішення відповідача про продовження договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/20962/17 за клопотанням відповідача до участі у справі, як третю особу без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - третя особа).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 вирішено розглядати справу № 910/20962/17 за правилами загального позовного провадження.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - третя особа) проти позову заперечував з підстав ідентичним тим, які наводилися відповідачем у заперечченнях на позов.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/20962/17 позов було задоволено частково. Визнано з моменту набрання рішенням законної сили укладеним між позивачем та відповідачем договір про поновлення договору оренди земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М. 26.04.2005 за реєстровим №17-2252 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 16.06.2005 за № 75-6-00211 в визначеній судом редакції. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

Місцевий господарський суд, посилаючись на ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. ст. 187, 188 Господарського кодексу України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві (в редакції, затвердженій рішенням Київської міської ради № 195/1060 від 04.03.2015), зазначав про те, що позивач пройшов всю процедуру поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.06.2005 № 75-6-00211, в результаті чого отримав усі необхідні документи для укладення договору. Також, Департаментом земельних ресурсів було підготовлено та погоджено проект договору про поновлення договору оренди земельної ділянки, що свідчить про наявність у відповідача волевиявлення на укладення договору про поновлення договору оренди та відсутність будь-яких заперечень на його укладення.

За висновком місцевого госопдарського суду, оскільки позивач безперешкодно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, належно виконує умови договору, останнім у встановлений законом строк не отримано повідомлення відповідача про відмову у поновленні договору на новий строк, а постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування прийнято рішення про поновлення договору оренди, то існують усі підстави передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" для поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Київська міська рада (надалі - скаржник) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/20962/17 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення.

Зокрема, скаржник звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- поза увагою суду залишилися доводи відповідача щодо не здійснення позивачем забудови земельної ділянки;

- договір оренди земельної ділянки може бути укладеним лише за взаємним волевиявленням сторін;

- позивач просив поновити договір на інших умовах, а не укласти угоду за наслідками поновлення договору на той самий строк та на тих самих умовах;

- позивач втратив переважне право на поновлення договорів оренди земельних ділянок;

- відповідач не приймав рішення про продовження договорів оренди земельних ділянок, а тому відсутні підстави для укладення угод до договорів оренди;

- позивачем не дотримано вимог ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя-Тищенко О.В., судді: Іоннікова І.А. та Тарасенко К.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/20962/17 та призначено її розгляд на 16.05.2018.

10.05.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від приватного підприємства Енергоінкам Україна надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів скаржника, просив суд залишити скаргу бе задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін з підстав аналогічних тим, які наводилися позивачем під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Зокрема, позивач наголошував на тому, що в даному випадку наявні всі передбачені законодавством умови, необхідні для продовження строку дії договору оренди земельної ділянки.

Також позивач вважає безпідставними доводи скаржника про те, що в порушення ст. 33 Закону України Про оренду землі позивач просив поновити договір на інших умовах. За твердженням позивача, названий Закону імперативно визначає, що поновлення договору відбувається на тих самих умовах та на той самий строк, тому після встановлення обставин, які є підставою для поновлення раніше укладеного договору, останній продовжує діяти на тих самих умовах. Водночас такий підхід не позбавляє сторону договору права в подальшому узгоджувати на свій розсуд умови договору, який був укладний та поновлення якого вимагає позивач.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 у справі № 910/20962/17 задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд справи на 31.05.2018.

У зв'язку з перебуванням суддів Іоннікової І.А., Тарасенко К.В., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, у відпустці, судове засідання, призначене на 31.05.2018, не відбулося.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2018 визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Станік С.Р., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2018 (колегією суддів у складі: головуючий суддя-Тищенко О.В, судді: Станік С.Р., Гаврилюк О.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/20962/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Станік С.Р., Гаврилюк О.М. та призначено її розгляд на 06.06.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 у справі № 910/20962/17 розгляд справи відкладено на 13.06.2018.

13.06.2018 оголошено перерву у розгляді справи № 910/20962/17 до 26.06.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі № 910/20962/17 розгляд справи відкладено на 31.07.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 у справі № 910/20962/17 розгляд справи відкладено на 07.08.2018.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2018 у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, визначено наступний склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 у справі № 910/20962/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/20962/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В. та призначено її розгляд на 12.09.2018.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Тищенко О.В. у відпустці за сімейними обставинами, судове засідання, призначене на 12.09.2018, не відбулося. Після виходу головуючого судді Тищенко О.В. з відпустки, справа призначається до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 910/20962/17 розгляд апеляційної скарги Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/20962/17 призначено на 03.10.2018.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

25.06.2018 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента України № 295/2018 від 28.09.2018 "Про переведення суддів", відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 11 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" сформовано склад Північного апеляційного господарського суду шляхом переведення суддів.

Рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 1 від 02.10.2018 визначено днем початку роботи Північного апеляційного господарського суду 3 жовтня 2018 року, про що в газеті "Голос України" № 185 (6940) 03.10.2018 опубліковано відповідне повідомлення. Відтак, в силу приписів ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/20962/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2018, справу № 910/20962/17 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 прийнято апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/20962/17 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 26.12.2018.

Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не надала, але відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/20962/17 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні адвокат позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України визначено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення адвокатів (представників) сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що рішенням Київської міської ради № 281-3/1491 від 27.05.2004 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" приватному підприємству "Енергоінкам Україна" (надалі - позивач ) було затверджено проект відведення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на проспекті Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва.

26.04.2005 між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М. за реєстровим № 17-2252 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що зроблено запис від 16.06.2005 року за № 75-6-0021 1 у книзі записів державної реєстрації договорів (надалі - договір).

За умовами договору (п.п.1.1, 2.1) орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 281-3/1491 від 27.05.2004 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором. Об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі м, Києва; розмір - 3476 кв.м.;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу;

- кадастровий номер - 8000000000:75:001:0003.

В п. 3.1 договору сторонами передбачено, що останній укладено на 10 років.

Таким чином строк дії договору закінчився 06.06.2015.

20.10.2015 постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, рхітектури та землекористування вирішено поновити позивачу договір оренди земельної ділянки від 16.06.2005 № 75-6-00211 та доручити Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа) підготувати додаткову угоду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.06.2005 № 75-6-00211 на 10 років та приведення умов договору у відповідність до законодавства у порядку, передбаченому ст.ст. 34, 35 Порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, у редакції згідно з рішенням Київської міської ради від 04.03.2015 № 195/1060.

Постійна комісія з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради надала висновок до кадастрової справи № А-21924 від 26.10.2015 № 057/19405, згідно з яким вирішено поновити договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:75:001:0003) без прийняття Київською міською радою відповідного рішення та встановлено, що заперечення щодо поновлення вказаного договору у Київської міської ради відсутні.

За заявою позивача, третя особа підготувала проект договору про поновлення договору оренди земельної ділянки з урахуванням вимог чинного законодавства, протоколу № 23 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 20.10.2015 та Висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування до кадастрової справи № А-21924.

Проект договору було погоджено позивачем та третьою особою.

13.03.2017 третя особа передала позивачу за актом приймання-передач наступні документи, а саме:

- погоджений проект договору про поновлення договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:001:0003;

- копію рішення Київської міської ради від 27.05.2004 №281-3/1491; копію висновку до кадастрової справи А-21924 постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування до протоколу № 23 від 10.10.2015;

- витяг із технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 13.02.2017;

- копію витягу з протоколу № 23 засідання постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 20.10.2015, кадастрова справа А-21924;

- розрахунок №Ю-27852 від 23.02.2017 розміру орендної плати (кадастровий номер 8000000000:75:001:0003).

Наступного дня, тобто 14.03.2017 позивач звернувся до приватного нотаріуса КМНО Дем'яненко Т.М. для нотаріального посвідчення отриманого проекту Договору про поновлення договору оренди земельної ділянки, а також передав нотаріусу вищезазначені документи та усі необхідні статутні документи позивача.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач до нотаріуса не звернувся, документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору, не подав, на підтвердження чого суду надано лист нотаріуса Дем'яненко Т.М. від 14.06.2017.

Позивач наголошував на тому, що на його неодноразові звернення щодо повідомлення про дату та час підписання договору, нотаріус намагався дізнатися про причини ухилення відповідача від вчинення нотаріальної дії.

Однак оскільки жодної інформації з цього приводу не надходило і про причини неявки представника відповідача повідомлено не було, позивач особисто звернулося до відповідача з листом від 29.09.2017 вх. № 08/16640, в якому просив письмово повідомити про дату та час підписання та нотаріального посвідчення договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.06.2005 № 75-6-00211.

Відповідач залишив звернення позивача без реагування, до нотаріуса для підписання та нотаріального посвідчення договору про поновлення договору оренди земельної ділянки відповідач не звернувся, необхідні документи для вчинення правочину також не надав.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що відповідач безпідставно ухиляється від укладення правочину щодо поновлення договору оренди, внаслідок чого порушуються права позивача, які підлягають захисту та відновленню у судовому порядку.

Позивач просив суд визнати укладеною додаткову угоду про поновлення строку дії такого договору в запропонованій позивачем редакції, а також визнати незаконною бездіялність відповідача, що полягає у зволіканні відповідача з укладення вищевказаної угоди.

Місцевий господарський суд частково задовольнив позовні вимоги, відмовивши у позові в частині щодо визнання незаконною бездіяльності відповідача, яка полягає в зволіканні щодо укладення з позивачем договору про поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки вказана позовна вимога є непідсудною господарському суду і не відноситься до предметної юрисдикції господарських судів відповідно до ст. 20 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обгрунтованими та такими, що відповідають як вимогам чинного законодавства, так і фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а ст. 13 названого Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень ч.1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Як вбачається з матеріалів справи, аналогічні положення містяться в п. 11.7 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 26.04.2005.

В ч. 6 ст. 33 вищезазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною ст. 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

Як в своїх запереченнях проти позову, так і в апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що спірні правовідносини сторін стосуються реалізації переважного права на поновлення договору.

Натомість як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, спір між сторонами стосується правовідносин з поновлення договору з підстав, визначених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , а, відтак, з цих підстав поновлення договорів оренди земельних ділянок відбувається без прийняття відповідачем рішення про їх поновлення.

Водночас розгляд питання щодо поновлення договорів здійснюється постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування на підставі поданих Департаментом земельних ресурсів документів.

Як уже зазначалося вище, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; наявне рішення постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування про поневолення договору оренди земельної ділянки.

Позивач пройшов усю процедуру поновлення договору оренди земельної ділянки від 16.06.2005 № 75-6-00211 та отримав усі необхідні документи для укладення договору, а саме:

- витяг з протоколу № 23 засідання постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 20.10.2015;

- Висновок до кадастрової справи А-21924 постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування до протоколу № 23 від 10.10.2015;

- Витяг із технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 13.02.2017;

- Розрахунок № Ю-27852 від 23.02.2017 розміру орендної плати (кадастровий номер 8000000000:75:001:0003).

Департамент земельних ресурсів (третя особа) підготував та погодив проект договору про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Наведені обставини в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача волевиявлення на укладення договору про поновлення договору оренди та відсутність будь-яких заперечень на його укладення.

Доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Як було з'ясовано судом, позивач безперешкодно продовжує користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, належно виконує умови договору. Позивач у встановлений законом строк не отримав повідомлення відповідача про відмову у поновленні Договору на новий строк, а постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування прийнято рішення про поновлення договору оренди. Відтак, в даному випадку існують усі підстави, передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , для поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Скаржник наголошував на відсутності доказів укладення угоди про поновлення договору оренди, у зв'язку з чим, на його думку, відсутні підстави для продовження дії договору згідно ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі

Натомість дані доводи скаржника не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки саме у зв'язку з ухиленням відповідача від укладення договору про поновлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:001:0003, позивач звернувся до суду з позовом, який розглядається у даній справі.

Посилання відповідача на неналежне виконання позивачем умов договору в частині щодо завершення забудови земельної ділянки також не приймаються судом до уваги, оскільки жодних претензій як впродовж дії укладеного між сторонами договору оренди, так і після закінчення його дії, позивач не отримував.

Доказів, які б свідчили про протилежне суду не надано.

Відповідно до ст. 764 ЦК України у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" визначає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Частиною шостою названої статті передбачена така підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до частин 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Тобто, для поновлення договору оренди землі з підстав, визначених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди (аналогічна правова позиція наведена Верховним судом України у постановах від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15, від 13.04.2016 у справі № 6-2027цс15).

У разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

В процесі судового розгляду було встановлено, що за 1 місяць до закінчення строку Договору оренди земельної ділянки позивач звернувся до відповідача з клопотанням про продовження договору оренди земельної ділянки та надав до нього документи згідно з переліком, наведеним на звороті названого клопотання.

Суду не надано доказів, які б свідчили про повернення земельної ділянки позивачем відповідачу після закінчення строку договору оренди, тобто позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення договору оренди, що також не спростовано відповідачем.

Як уже зазначалося вище, договір оренди земельної ділянки закінчився 16.06.2015, при цьому суду не надано доказів направлення протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавцем (відповідачем) про заперечення у поновленні договору оренди.

Таким чином, за встановлених судом обставин належного виконання позивачем, як орендарем, обов'язків за договором, своєчасного звернення до відповідача, як орендодавця, із повідомленням про поновлення договору, можна дійти висновку про те, що орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору (аналогічна правова позиція наведена в п. 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

За результатами перегляду даної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що договір оренди земельної ділянки від 26.04.2005 вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, і відповідно до приписів Закону України "Про оренду землі" в такому випадку обов'язкове укладання відповідної додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Нормами ст.ст. 187, 188 ГК України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В ст.ст. 78, 79 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи вище наведені обставини, за результатами розгляду даної справи судом було встановлено наступне:

- спірна земельна ділянка не поверталась позивачем відповідачу після закінчення строку дії договору оренду землі і позивач продовжує користуватися цією ділянкою після закінчення договору оренди та сплачувати орендну плату за користування землею;

- відсутній лист-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні спірного договору, а також докази його надсилання на адресу позивача протягом строку, встановленого ст. 33 Закону України "Про оренду землі" протягом одного місяця після закінчення строку дії договору;

- в силу ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Наведене свідчить про те, що у даному конкретному випадку наявні правові підстави для задоволення вимог позивача, оскільки у зв'язку зі зволіканням в укладенні додаткової угоди до договору оренди відповідачем порушуються права позивача.

При цьому судом апеляційнолї інстанції враховано, що відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Посилання скаржника на те, що ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, ніж передбачені частинами першою - п'ятою, відповідно встановлений інший механізм поновлення договору, без прийняття рішення відповідачем. Для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди, що в даному випадку має місце.

Відносно вимог позивача про визнання незаконною бездіяльності відповідача, що полягає в зволіканні відповідачем в укладенні з позивачем договору про поновлення договору оренди земельної ділянки, то в цій частині позові задоволенню не підлягає, оскільки вказана вимога є непідсудною господарському суду і не відноситься відповідно до ст. 20 ГПК України до предметної юрисдикції господарських судів.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

За результатами перегляду даної справи суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 у справі № 910/20962/17 залишити без змін.

3. Справу № 910/20962/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 28.12.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б.Михальська