Рішення

від 21.12.2018 по справі 807/557/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2018 року м. Ужгород№ 807/557/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

представник позивача: не з'явився,

представник відповідача: Блага О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом підприємства споживчої кооперації "Пилипець" до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2018 року №0001294001, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 грудня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 02 січня 2019 року.

Підприємство споживчої кооперації Пилипець (далі - позивач, ПСК Пилипець ) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Закарпатській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2018 року за №0001294001.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 08.06.2018 року на адресу ПСК Пилипець надійшло податкове повідомлення-рішення від 05.06.2018 року, яким накладено штрафні санкції в розмірі 6800 грн. за порушення ст.15-3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів . Згідно акту перевірки №0278/07/16/40/38024358 від 29.05.2018 року, на підставі, якого винесено податкове повідомлення-рішення, державні інспектори вказують нате, що ними виявлено правопорушення, вчинене ПСК Пилипець на підставі документів про нібито вчиненого гр. ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 156 КАС України. Протокол про вчинення адміністративного правопорушення гр. ОСОБА_2 було складено дільничним інспектором Міжгірського відділення поліції Хустського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області, однак, позивач вважає, що в силу ст. 255 КУпАП дільничний інспектор не є уповноваженою особою складати протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 156 КУпАП. В подальшому даний акт був направлений на розгляд до адміністративної комісії Пилипецької сільської ради, за результатом розгляду комісією було винесено постанову, якою накладено на гр. ОСОБА_2 штраф в розмірі 1700 грн. Рішенням Міжгірського районного суду від 01.03.2018 року постанову адміністративної комісії Пилипецької сільської ради скасовано. Позивач переконаний, що в процесі складання вищевказаного акту, державними інспекторами ДФС фактично не було виявлено зазначеного ними правопорушення, акт про результати фактичної перевірки складений виключно на підставі направлених їм матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення, які скасовані рішенням суду, однак, не дивлячись на те, що наявні документи не знайшли свого підтвердження при здійсненні фактичної перевірки а, й ще і не мають жодної законної сили, інспектори нехтуючи національним законодавством та правами підприємства склали акт перевірки, в якому зазначили неправдиві відомості. Отже, на думку позивача, інспекторами не дотримано вимог Податкового кодексу щодо порядку здійснення фактичної перевірки. Фактична перевірка не проводилася безпосередньо на підприємстві та в основі їхнього рішення лежить документ, який не має юридичної сили, викладені обставини в постанові не знайшли свого підтвердження під час присутності інспекторів на підприємстві.

В судове засідання позивач явку свого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідачем до суду подано відзив на позов, відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі оскільки, згідно наказу ГУ ДФС у Закарпатській області від 15.05.2018 року № 842 Про проведення фактичних перевірок та на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VІ працівниками ГУ ДФС у Закарпатській області 23.05.2018 року проведено фактичну перевірку ПСК Пилипець за адресою: Міжгірський р-н, с. Пилипець 44 (магазин). Перед початком перевірки засновнику ПСК Пилипець ОСОБА_2 були надані для ознайомлення направлення про проведення перевірки в яких ОСОБА_2 розписався особисто про ознайомлення та отримання копії наказу від 15.05.2018 року № 842. В ході проведення перевірки використано протокол про адміністративне правопорушення №1 від 17.01.2018 року складеного Міжгірським відділенням поліції ГУНП в Закарпатській області, складеного на громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, який є засновником ПСК Пилипець та прийняв на роботу неповнолітню особу, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаду бармен офціант. Неповнолітня громадянка, ОСОБА_3, у період 01.09.2017 року по 10.10.2017 року здійснювала торгівлю алкогольними напоями. Стосовно даних порушень працівниками Міжгірського відділення поліції Хустського відділу поліції ГУНП Закарпатської області відібрано пояснення від громадянина ОСОБА_2 та громадянки ОСОБА_3. Адміністративною комісією Пилипецької сільської ради винесено постанову про накладання адміністративного стягнення №1 від 15.02.2018 року, щодо громадянина ОСОБА_2, яким порушено вимоги ч.2 ст.156 Кодекс України про адміністративні правопорушення та притягнуто де адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Таким чином, відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення винесено обґрунтовано, в межах наданих законом повноважень та на підставі матеріалів правоохоронного органу, тому позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ПСК Пилипець зареєстрований 23.02.2012 року, основний вид економічної діяльності - (47.11) Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами , керівник - ОСОБА_4, про що свідчить копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.8).

Інспектором ювенальної превенції СП Міжгірського відділення Хустського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції Селемон М.І., складений протокол про адміністративне правопорушення Серії АА № 950578 від 17.01.2018 року, на ПП ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП. Правопорушення полягає в тому, що неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 працювала в період з 01.09.2017 року по 10.10.2017 року в ПСК Пилипець , що знаходиться в с. Пилипець, 44, Міжгірського району, на посаді бармен-офіціант та здійснювала торгівлю спиртними напоями (а.с.55).

Інспектором було відібрано пояснення від ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно до яких, факт торгівлі ОСОБА_3 спиртними напоями підтверджується (а.с.57, 59-60).

Адміністративною комісією Пилипецької сільської ради розглянуто вказаний протокол та ухвалено постанову №1 від 15.02.2018 року згідно якої, гр. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 1700 грн. (а.с.54).

На підставі наказу заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 15.05.2018 року № 842, проведено фактичну перевірку юридичної особи ПСК Пилипець з питань дотримання вимог Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (а.с.66).

Перед початком перевірки засновнику ПСК Пилипець ОСОБА_2 були надані для ознайомлення направлення про проведення перевірки в яких ОСОБА_2 розписався особисто про ознайомлення та отримання копії наказу від 15.05.2018 року № 842 (а.с.64-65).

За результатами перевірки 29.05.2018 року складено акт № 0278/07/16/40/38024358 про результати фактичної перевірки, яким встановлено що в ПСК Пилипець здійснено факт реалізації неповнолітньою особою алкогольних напоїв, чим порушено вимоги статті 15-3 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

Акт перевірки підписано ОСОБА_2 із зауваженнями (запереченнями) (а.с.12).

На підставі акта перевірки, начальником Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області 05.06.2018 року винесено податкове повідомлення - рішення за №0001294001, яким застосовано до ПСК Пилипець штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6800 грн. 00 коп. (а.с.9).

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 05.06.2018 року № 0001294001, позивач просить визнати його протиправним та скасувати.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України регулюються Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19 грудня 1995 року № 481/95 (далі - Закон №481/95).

Абзацом 7 статті 1 Закону №481/95, алкогольними напоями є продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до частини 12 статті 15 Закону №481/95, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно пункту 1 абзацу 1 частини 1 статті 15-3 Закону №481/95, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особами, які не досягли 18 років.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону № 481/95 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема:

- у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень, (абз. 5);

- за порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень (абз. 10);

В порушення вищевказаних норм в період з 01.09.2017 року по 10.10.2017 року продавцем ПСК Пилипець , що знаходиться в с. Пилипець, 44, Міжгірського району, працювала неповнолітня особа ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та здійснювала торгівлю алкогольними напоями. Дані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення від 17.01.2018 року №950578. ОСОБА_2 вину скоєного правопорушення визнав.

На підставі викладеного вище, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що у зв'язку із скасуванням постанови адміністративної комісії Пилипецької сільської ради від 15.02.2018 року відповідно до постанови Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.03.2018 року факт реалізації алкогольного напою не було доведено враховуючи наступне.

За змістом частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас передбачене частиною 4 статті 78 КАС України, звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною 4 статті 78 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Частиною 6 статті 78 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини 4 статті 78 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Це стосується також і правової кваліфікації, наведеної у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі.

Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення, тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що постанову адміністративної комісіїї Пилипецької сільської ради від 15.02.2018 року, якою накладено на ОСОБА_2 адмінстягнення скасовано з підстав порушення строків давності.

Суд встановив, що факт продажу алкогольних напоїв неповнолітньою ОСОБА_3 у ПСК Пилипець , що знаходиться за адресою: с. Пилипець, 44, Міжгірського району, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 17.01.2018 року серії АА №950578.

При цьому, суд вважає безпідставними доводи позивача, стосовно того, що ОСОБА_3 офіційно не працювала продавцем в даному магазині, а лише проходила виробничу практику на підприємстві ПСК Пилипець в період з 01 червня по 10 жовтня 2017 року (а.с.73), оскільки факт продажу алкогольних напоїв неповнолітньою особою відбувся, а тому суд вважає, що відповідачем правомірно виставлено позивачу податкове повідомлення-рішення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність свого рішення, в той час як позивачем не спростовано законність та обґрунтованість рішення про застосування фінансової санкцій, оскільки жодних обґрунтованих доводів в позовній заяві для цього не наведено, а тому у задоволенні позовних вимог ПСК Пилипець необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову підприємства споживчої кооперації "Пилипець" до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2018 року №0001294001 - відмовити повністю .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяЯ.М. Калинич