Рішення

від 26.12.2018 по справі 910/9516/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.12.2018Справа № 910/9516/18 За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Траст-

Капітал"

до Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро

технічної інвентаризації"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Національна спілка композиторів України

про скасування реєстраційної дії

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники учасників сторін:

від позивача - Кішинець В.А., Самборський В.С.

від відповідача - не з'явились

від третьої особи - Романчук Д.М.

В судовому засіданні 26.12.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Траст-Капітал" до Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації про скасування реєстраційної дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майно, право власності на яке було зареєстровано відповідачем, на момент вчинення реєстраційних дій знаходилось в іпотеці у позивача, отже спірне майно було обтяжено іпотекою, отже власник майна був обмежений у праві розпорядження спірним майном. Також позивач вказує, що право власності за Національною спілкою композиторів було зареєстровано до набрання рішенням суду про визнання права власності законної сили. Вказані обставини свідчать про незаконність дій відповідача щодо реєстрації права власності та порушення прав позивача як іпотекодержателя.

Ухвалою суду від 24.07.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

31.07.2018 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 24.07.2018 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.08.2018 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.09.2018. Залучено у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національну спілку композиторів України.

Через канцелярію суду 07.08.2018 надійшло заперечення проти прийняття позовної заяви до розгляду від третьої особи, в якому вона просить відмовити у відкритті провадження, оскільки, справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

27.08.2018 від третьої особи надійшли пояснення щодо позовної заяви,в яких вона заперечує проти позову в зв'язку з його безпідставністю, оскільки, майно право на яке зареєстровано спірним написом було подаровано третій особі, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Крім того третя особа подала клопотання про закриття провадження у справі, оскільки, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

В підготовчому засіданні 24.09.2018 оголошено перерву до 18.10.2018.

01.10.2018 третьою особою подано клопотання про залучення письмових доказів.

Через канцелярію суду 17.10.2018 від позивача надійшла заява про подання доказів.

В підготовчому засіданні 18.10.2018 оголошено перерву до 08.11.2018.

08.11.2018 від позивача надійшли додаткові пояснення.

В підготовчому засіданні 08.11.2018 представник третьої особи підтримав своє клопотання подане до суду 07.08.2018, в якому він заперечував щодо прийняття позовної заяви до розгляду, просив відмовити в відкритті провадження у справі № 910/9516/18 з підстав непідсудності господарським судам та, оскільки, відкрито провадження у справі щодо розгляду клопотання поклався на розсуд суду.

Суд протокольною ухвалою від 08.11.2018 відмовив в задоволенні клопотання третьої особи про відмову в відкритті провадження у справі.

В підготовчому засіданні представник третьої особи підтримав своє клопотання подане до суду 27.08.2018 про закриття провадження у справі з підстав непідсудності господарським судам, оскільки єдиною вимогою позивача є скасування реєстраційного напису на правовстановлюючому документі, без заявлення вимог цивільно-правового характеру, щодо відновлення порушених прав позивача. Реєстраційний напис не є актом в розумінні ст.21 ЦК України, здійснюється на правовстановлюючому документі і, лише є документальним підтвердженням реєстраційної дії. Оскільки відсутній спір про право, а заявлена вимога є похідною, відповідно до вимог п.6, 13 ч.1 ст. 20 ГПК України спір не підлягає розгляду за вимогами господарського судочинства.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що 25.06.2018 постановою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 826/13043/17 встановлено, що даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.п.6, 13 ч.1 ст. 20 ГПК України справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами відносяться до юрисдикції господарських судів.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Траст-Капітал" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", третя особа: Національна спілка композиторів України, в якому просило скасувати (визнати нечинним) реєстраційний напис на правовстановлювальному документі про державну реєстрацію прав власності Національної спілки композиторів України на нежитлове приміщення (підвал) № 100 (літ. А) по АДРЕСА_2, вчинений Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 30.11.2009 р. за реєстровим номером № 9754-П, записаний у реєстрову книгу № 198п-240. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2018 у справі № 826/13043/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Траст-Капітал" до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об"єкти нерухомого майна", третя особа Національна спілка композиторів Україна про визнання неправомірними дій, скасування державної реєстрації закрито провадження у справі, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2018 у справі № 826/13043/17 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2018 у справі № 826/13043/17 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Адміністративними судами в рамках справи № 826/13043/17 встановлено, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, на нежитлове приміщення (підвал) № 100 (літ. А) по АДРЕСА_2. Таким чином, спір у даній справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Отже адміністративним судом при розгляді спору про скасування реєстраційного напису на правовстановлювальному документі про державну реєстрацію прав власності Національної спілки композиторів України на нежитлове приміщення (підвал) № 100 (літ. А) по АДРЕСА_2, вчиненого Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 30.11.2009 р. за реєстровим номером № 9754-П, записаний у реєстрову книгу № 198п-240 було встановлено, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись в порядку господарського судочинства. Оскільки, предметом розгляду у справі № 910/9516/18 є скасування реєстраційного напису на правовстановлювальному документі про державну реєстрацію прав власності Національної спілки композиторів України на нежитлове приміщення (підвал) № 100 (літ. А) по АДРЕСА_2, вчиненого Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 30.11.2009 р. за реєстровим номером № 9754-П, записаний у реєстрову книгу № 198п-240, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі, в зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарському суду.

Суд протокольною ухвалою від 08.11.2018 відмовив в задоволенні клопотання третьої особи про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 08.11.2018 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 10.12.2018.

В судовому засіданні 10.12.2018 оголошено перерву до 26.12.2018.

В судове засідання 26.12.2018 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 26.12.2018 підтримав обставини, викладені у заявах по суті справи та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники третьої особи підтримав доводи, викладені в заявах по суті справи в спростування позовних вимог.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Представник третьої особи проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, оскільки, ухвали суду направлялись відповідачу за його місцезнаходженням та були отримані, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, долученими до матеріалів справи.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Тип акціонерного товариства зазначається у статуті акціонерного товариства. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день прийняття рішення з ідентифікаційним кодом 26519933 зареєстровано Акціонерне товариство "Банк Траст-Капітал".

Судом встановлено, що відповідачем було змінено найменування не пов'язане з перетворенням, яке не передбачає правонаступництва. З огляду на вказане, відповідачем у даній справі є Акціонерне товариство "Банк Траст-Капітал".

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2009 у справі № 30/313 за позовом Національної спілки композиторів України до Фізичної особи-підприємця Казмірука Всеволода Володимировича про визнання права власності було встановлено наступні обставини: "16.10.06. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГДП Укрбудпромсервіс" (Замовник) та Дочірнім підприємством "Профорієнтир С.С." (Підрядник) було укладено договір № 16-10 на виконання внутрішніх опоряджувальних робіт на будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 (далі -Договір № 16-10). 17.01.08. сторонами Договору № 16-10 було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору № 16-10, згідно якої пункт 6.5. викладено у новій редакції: "За домовленістю з Підрядником Замовник може здійснити оплату будівельними матеріалами або передавати збудовані площі, а саме: Замовник здійснює оплату шляхом передачі нежитлових приміщень № 88 загальною площею 61,3 кв. м. та № 100 загальною площею 94,9 кв. м. в житловому будинку по АДРЕСА_2 у Шевченківському районі міста Києва.".

22.02.08. між Дочірнім підприємством "Профорієнтир С.С."(Сторона-1) та ОСОБА_7 (Сторона-2) було укладено договір про відступлення права вимоги (далі - Договір про відступлення права вимоги), за умовами якого Сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає на себе всі права першої в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав і стає Стороною за договором № 16-10 на виконання внутрішніх опоряджувальних робіт на будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1, укладеного 16.10.06. між Стороною -1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГДП Укрбудпромсервіс" та додатковою угодою № 1 від 17.01.08. Пунктом 4 Договору про відступлення права вимоги встановлено, що Сторона-2 зобов'язується здійснювати замість Сторони-1 всі права і обов'язки Сторони-1 за Договором № 16-10.

Згідно акту № 2 про передачу-приймання приміщення від 27.05.08. відповідно до п. 6.5. Договору № 16-10 від 16.10.06. на виконання внутрішніх опоряджувальних робіт на будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 Замовник здійснив часткову оплату Підряднику (ОСОБА_7.) шляхом передачі нежитлового приміщення (майнових прав на приміщення) № 100 загальною площею 94,9 кв. м. в житловому будинку по АДРЕСА_2, а Підрядник в свою чергу, прийняв вказане приміщення (майнові права на приміщення) в рахунок часткової оплати по Договору № 16-10.

27.05.2008 між ОСОБА_7 (Дарувальник) та позивачем - Національною спілкою композиторів України (Обдарована сторона) було укладено договір дарування майнових прав (далі - Договір дарування). Згідно п. 1. Договору дарування Дарувальник подарував та передав, а позивач прийняв в дар майнові права на нежилі приміщення № 100, загальною площею 94,9 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_2 в м. Києві. Договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. 27.05.2008 та зареєстровано в реєстрі за № 11837. 23.02.2009 позивач у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, отримав на нежитлові приміщення технічний паспорт. Відповідно обмірів БТІ, загальна площа нежитлових приміщень склала 99,2 кв. м."

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2009 у справі № 30/313 набрало законної сили 15.09.2009 і ним визнано за Національною спілкою композиторів України (м. Київ, вул. Пушкінська, 32, код 00015776) право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення (Підвал) № 100, Літера "А", загальною площею 99,2 кв. м. в житловому будинку по АДРЕСА_2.

26.11.2009 між Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Траст-Капітал" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Банк Траст-Капітал") та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., реєстровий № 7553. Згідно договору іпотеки відповідачем було передано у заставу (іпотеку) майнові права на нерухоме майно - нежиле приміщення № 100 літ А в будинку АДРЕСА_2 (будівельна адреса - будинок АДРЕСА_1), загальною площею 99,4 кв.м., в якості забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором № 18/КФ-07 від 03.04.2007. Вартість предмету визначена п.1.3. Договору іпотеки за згодою сторін та складає 399250,00 грн.

Пунктом 1.1., 1.2 договору іпотеки передбачено, що предмет іпотеки передається в іпотеку як забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань відповідача за кредитним договором щодо вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом, сплати процентів, сплати неустойки (штрафу, пені) у розмірі та випадках, передбачених Кредитним договором, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору про виконання внутрішніх опоряджувальних робіт на будівництві житлового будинку по вул. М. Кравченко від 16.10.2006 року, додатковою угодою №1 про внесення змін до цього ж договору від 17.01.2008 року, договору про відступлення права вимоги від 22.02.2008 року.

Пунктом 2.1.8. договору іпотеки визначено, що предмет іпотеки не обтяжений будь-якими зобов'язаннями з боку третіх осіб, крім тих, що передбачені цим договором.

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек 26.11.2009 зареєстровано заборону та іпотеку на нерухоме майно на підставі договору іпотеки № 7553 від 26.11.2009, об'єкт обтяження: нежиле приміщення, майнові права на нежиле приміщення № 100, літ А загальною площею 99,4 кв.м, (будівельна адреса - будинок АДРЕСА_1, що стане власністю ОСОБА_7 в майбутньому, АДРЕСА_2, обтяжував та іпотекодержатель - ЗАТ "АКБ "Траст-Капітал".

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна: нежитлове приміщення, майнові права на нежиле приміщення (підвал) в літ. А, у АДРЕСА_2, приміщення 100, 26.11.2009 зареєстровано заборону на нерухоме майно на підставі договору іпотеки № 7553 від 26.11.2009, власник ОСОБА_7, іпотекодержатель ЗАТ "АКБ "Траст-Капітал". 13.09.2017 на підставі рішення суду від 04.09.2009 № 30/313, підстава для внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 37123397 від 18.09.2017 право власності на вищезазначене нерухоме майно зареєстровано за Національною спілкою композиторів України.

30.11.2009 Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації здійснено державну реєстрацію права власності Національної спілки композиторів України на нежитлове приміщення (Підвал) № 100, Літера "А", загальною площею 99,2 кв. м. в житловому будинку по АДРЕСА_2 шляхом вчинення реєстраційного напису за реєстровим № 9754-П внесеного у реєстраційну книгу № 198п-240.

Позивач посилається на ту обставину, що відповідач в порушення законодавства вчинив реєстраційний напис на момент наявності зареєстрованого обмеження на нерухоме майно у вигляді зареєстрованої заборони та іпотеки на нерухоме майно. Крім того, позивач посилається, що рішення суду, яким визнано за третьою особою право власності на момент вчинення реєстраційного напису не набрало законної сили.

Відповідно до ст. 85, 93 ГПК України в редакції чинній на момент прийняття рішення у справі № 30/313, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Рішення суду, яке містить вступну та резолютивну частини, підписується всім складом господарського суду і додається до справи. Повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Оскільки, у визначений законодавством десятиденний строк апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2009 № 30/313 не була подана, то рішення набрало законної сили 14.09.2009. Вказана обставина також підтверджується написом секретаря судового засідання, скріпленим печаткою Господарського суду міста Києва, що міститься поряд з оскаржуваним реєстраційним написом. Апеляційне оскарження рішення у 2013 році, за результатами якого рішення від 04.09.2009 № 30/313 залишено без змін, не спростовує тієї обставини, що рішення набрало законної сили ще 14.09.2009.

Вищезазначене спростовує доводи позивача, що станом на 30.11.2009 року дату вчинення реєстраційного напису, рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2009 № 30/313, що є правовстановлюючим документом, не набрало законної сили.

Щодо посилання позивача на ту обставину, що відповідачем було порушено порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент вчинення реєстраційного напису) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна; об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення; обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом

Згідно п. 1.3, 1.4, 1.7, 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (далі Положення № 7/5) в редакції чинній на момент вчинення реєстраційного напису, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ. Реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності. Для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.

Згідно п. 1.13 Положення № 7/5 Реєстрація прав проводиться в такому порядку: приймання й перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно; установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав; прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав; унесення записів до Реєстру прав; учинення написів на правовстановлювальних документах; видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав.

Згідно п. 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (додаток до Положення № 7/5), ними є зокрема рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до ст. 17 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент вчинення реєстраційного напису) державна реєстрація речових прав проводиться в такому порядку: облік заяви про державну реєстрацію речових прав; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться за наявності кадастрового плану земельної ділянки та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна, речові права стосовно яких підлягають державній реєстрації. Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації речових прав орган державної реєстрації прав згідно із порядком ведення Державного реєстру прав зобов'язаний надати до відома заявників. Розгляд заяви і прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відмову в реєстрації проводяться у строк, який не перевищує чотирнадцяти календарних днів з дня отримання органом державної реєстрації прав заяви та документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно до органу державної реєстрації прав подані заяви від інших суб'єктів про державну реєстрацію речових прав на це саме майно, вони розглядаються в порядку надходження. Кожна чергова заява розглядається тільки після прийняття рішення державним реєстратором щодо попередньо розглянутої заяви. Датою і часом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що зазначається в рішенні державного реєстратора прав, є дата і час внесення даних про присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна, внесення даних про інші речові права, внесення даних про правочини, у зв'язку з якими відбулася зміна власника (власників) об'єкта нерухомого майна та (або) зміна самого об'єкта нерухомого майна.

Відповідно до ст. 19 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент вчинення реєстраційного напису) підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт на право власності на земельну ділянку у випадках, визначених законом; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили ; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент вчинення реєстраційного напису) державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав на підставі: договору застави (іпотеки) нерухомого майна ; ухвали суду про забезпечення позову; рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно; рішення суду про визнання власника нерухомого майна банкрутом; постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; накладення заборони на відчуження нерухомого майна посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради в населених пунктах, де немає нотаріусів; інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих відповідно до закону. Державна реєстрація обмежень речових прав проводиться в день отримання відповідних документів місцевим органом державної реєстрації прав. Датою і часом державної реєстрації обмежень вважається дата і час обліку заяви в місцевому органі державної реєстрації прав. Документи щодо обмеження речових прав надаються особами, на користь яких встановлено обмеження, якщо інше не передбачено договором або законом. Державна реєстрація обмежень щодо нерухомого майна, право власності на яке не зареєстровано, проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності на цей об'єкт нерухомого майна. Власник нерухомого майна зобов'язаний у цьому випадку подати заяву про державну реєстрацію права власності на такий об'єкт відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 24 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент вчинення реєстраційного напису) у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна ; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване. Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Отже законом чітко визначений перелік підстав, для відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно. Відмова у державній реєстрації з інших підстав заборонена.

Отже зазначена позивачем у позові підстава для відмови у державній реєстрації, в зв'язку з поданням заяви про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна, застосовується, у разі отримання права власності на майно на підставі правочину про відчуження, натомість, як підставу для реєстрації права власності третьою особою подано рішення суду, а не правочин про відчуження. Крім того, заява про державну реєстрацію має бути подана після державної реєстрації обмежень. Натомість позивачем не надано доказів того, що заява третьою особою. Була подана після реєстрації обмеження, оскільки, реєстраційний напис на рішенні суду було вчинено 30.11.2009, проте законом надано строк для реєстрації - протягом 14 календарних днів. Отже заява, на підставі якої вчинено реєстраційний напис від 30.11.2009, третьою особою могла бути подана і до 26.11.2009 - до реєстрації в реєстрі обмеження.

Крім того, у своїх поясненнях третя особа зазначає, що на момент укладення договору іпотеки документи щодо реєстрації права власності на майно уже знаходились у відповідача.

Позивач у спростування зазначених третьої особою обставин жодних доказів чи заперечень не надав.

Щодо вчинення реєстраційної дії - проставлення реєстраційного напису на правовстановлюючому документі на підставі нормативного акту, що втратив чинність суд зазначає наступне.

Поняття "реєстраційна дія" було визначено у Законі України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" уже редакції від 06.10.2016. Згідно вказаного закону реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Отже фактично реєстраційна дія - це реєстрація прав, яка є комплексним поняттям, що включає в себе ряд дій, які передбачені для вчинення згідно законодавства. А тому вчинення напису на правовстановлюючому документі у вигляді реєстраційного напису не є доказом того, що реєстрація права власності була вчинена не згідно чинного законодавства.

Крім того, предметом доказування у даній справі, зокрема, з урахуванням господарсько-правового характеру даного спору є встановлення обставин існування підстав для вчинення реєстраційної дії по реєстрації права власності за третьою особою, а саме наявності у третьої особи права власності на майно на момент його реєстрації та наявності підстав для відмови у реєстрації. Правовідносини, що носять адміністративно-правовий характер, зокрема щодо визначення чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, не входять до предмету доказування у господарських спорах.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про іпотеку" ( в редакції чинній на момент укладення договору іпотеки) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Отже в іпотеку було передано майнові права на нежиле приміщенні і відповідно в реєстрі було зареєстровано обтяження на майнові права на нежиле приміщення № 100, літ А загальною площею 99,4 кв.м, (будівельна адреса - будинок АДРЕСА_1, що стане власністю ОСОБА_7 в майбутньому, АДРЕСА_2.

Однак, доказів того, що ОСОБА_7 набув право власності на майно - (Підвал) № 100, Літера "А", загальною площею 99,2 кв. м. в житловому будинку по АДРЕСА_2, суду не надано, оскільки, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2009 № 30/313 право власності саме на майно (Підвал) № 100, Літера "А", загальною площею 99,2 кв. м. в житловому будинку по АДРЕСА_2, а не майнові права, визнано за Національною спілкою композиторів України.

Отже у іпотекодавця так і не виникло право власності на нерухоме майно, оскільки, свої майнові права на нього він подарував 27.05.2008 Національній спілці композиторів України ще до укладення договору іпотеки.

У відповідності до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Оскільки законодавець у ч. 2 ст. 190 Цивільного кодексу України розповсюдив правовий режим речі на майнові права, до них можуть бути застосовані норми Книги III Цивільного кодексу України.

Так стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 321 Цивільного Кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2009 № 30/313, яке набрало законної сили визнано за Національною спілкою композиторів України право власності на (Підвал) № 100, Літера "А", загальною площею 99,2 кв. м. в житловому будинку по АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 4-5 ГПК України в чинні на момент ухвалення рішення суду від 04.09.2009 Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.

Оскільки рішенням суду визнано право власності за особою, то воно обов'язкове на всій території України.

Позивач не надав доказів того, що спірний реєстраційний напис був вчинений з порушенням законодавства та доказів того, що існують підстави для його скасування.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не скористався наданим йому правом, відзив та докази в спростування обставин, вказаних позивачем, суду не надав. Про наслідки не подання відзиву був повідомлений належним чином ухвалою суду.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Траст-Капітал" (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, 7, ідентифікаційний код 26519933) до Комунального підприємства Київської міської ради " Київське міське бюро технічної інвентаризації" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В, ідентифікаційний код 03359836) скасування (визнання нечинним) реєстраційного напису на право встановлювальному документів про державну реєстрацію прав власності Національної спілки композиторів України на нежитлове приміщення (підвал) № 100 (в літ. А) по АДРЕСА_2, вчинений Комунальним підприємством Київської міської ради " Київське міське бюро технічної інвентаризації" 30.11.2009 за реєстровим № 9754-П. записаний у реєстрову книгу № 198п-240 - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 03.01.2019

Суддя І.В.Усатенко