Постанова

від 10.12.2018 по справі 804/5684/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 804/5684/17

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р. В., за участю представника позивача - Кисельова А.В., представника відповідача - Москалець Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хосвоком" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року в адміністративній справі №804/5684/17 (головуючий суддя у 1 інстанції - Олійник В.М., постанова прийнята в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду в м. Дніпро 30 листопада 2017 року, повний текст складено 05 грудня 2017 року ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хосвоком" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Строй ЛТД", третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нимфагрет" про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Хосвоком (далі - позивач, ТОВ Хосвоком ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Строй ЛТД", третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нимфагрет" про скасування податкового повідомлення-рішення форми Р від 22.08.2017 року №0012461416, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 657 747 грн. 00 коп. (438 498 грн. - за податковими зобов'язаннями, 219 249 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі висновків акту ГУ ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкове-повідомлення рішення форми Р №0012461416 від 22.08.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 438 498,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмір 219 249,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, а саме про дефектність деяких первинних документів і не реальність здійснення господарських операцій, зроблених відповідачем без об'єктивної оцінки усіх обставин, які існували на час проведення перевірки. Щодо взаємовідносин ТОВ Хосвоком з ТОВ Буд Строй ЛТД та ТОВ Нимфагрет , вони підтверджуються первинними документами: договорами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, рахунками на оплату, актами надання послуг, локальними кошторисами. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовлено повністю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції в оскаржуваній постанові не посилається на будь-які зауваження до первинних документів, які б не давали право позивачу на формування податкового кредиту та витрат, не наводить жодних доказів, які б спростували реальність господарської операції з контрагентами та докази, які б підтверджували обставини, викладені в акті перевірки.

Представник позивача в судовому доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що проведеним аналізом даних податкової звітності контрагента ТОВ Буд Строй ЛТД встановлено: відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів, відсутність складських та офісних приміщень, основних фондів, що дає підстави ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності та свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині надання послуг.

Таким чином, у ТОВ Буд Строй ЛТД відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині здійснення будівельно-монтажних робіт та надання в оренду обладнання на адресу ТОВ Хосвоком .

Аналізом ланцюга походження вищезазначених будівельно-монтажних робіт та послуг з оренди обладнання, наданих на адресу ТОВ Хосвоком , згідно з ЄРПН не встановлено їх придбання у інших контрагентів, та не встановлено підприємств субпідрядників/суборендодавців, які б могли надавати вказані у документах будівельно- монтажні роботи/послуги з оренди обладнання.

Проведеним аналізом даних податкової звітності контрагента ТОВ Нимфагрет встановлено відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів, відсутність складських та офісних приміщень, основних фондів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності та свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині надання послуг.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Буд Строй ЛТД (код ЄДРПОУ 40029512) за період з 01.06.2016 року по 30.06.2016 року та з ТОВ Нимфагрет (код ЄДРПОУ 40607601) за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року, за результатами якої складений акт №8136/04-36-14-12/34824542 від 27.07.2017 р.

Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.203 п.14.1 ст.14, п. 185.1 ст. 185. п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 р. №678, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 11.12.2013 р. за №2094/24626, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 438 498,00 грн., у тому числі за червень 2016 року у сумі 256 461,00 грн. та за жовтень 2016 року у сумі 182 037,00 грн.

На підставі висновків акту ГУ ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкове-повідомлення рішення форми Р №0012461416 від 22.08.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 657 747,00 грн., з яких 438 498,00 грн. - основний платіж та 219 249,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору оренди обладнання №2306/16-1 від 23.06.2016 року орендодавець - ТОВ Буд Строй ЛТД зобов'язується надати обладнання для виконання робіт орендарю - ТОВ Хосвоком , а орендар зобов'язується прийняти та сплатити орендну плату. За цим договором орендодавець надає обладнання для виконання робіт: модернізація установки товихревого контролю труб ф7-52 мм DEFEKTOMAT DS 2/815, інв. №4773046.

Згідно актів приймання-передачі обладнання в оренду, передано в оренду: лебідки електричні, тягове зусилля до 5,79 кН; лебідки електричні, тягове зусилля до 12,26 кН; термопенали з масою завантажувальних електродів не більше 5 кг; трансформатори зварювальні з номінальним зварювальним струмом ЗГ 500 А; машини шліфувальні електричні; машини шліфувальні кутові; машини свердлильні електричні; гайковерт електричний спеціальний; електричні печі для сушіння зварювальних матеріалів з регулюванням температури у межах 80-500 град. С; аппарат для газового зварювання і різання; установка для зварювання ручного дугового (постійного струму). За цим договором орендодавець надає обладнання для виконання робіт: поточний ремонт обладнання стана холодної прокатки труб, інв. № 26252; поточний ремонт обладнання стана для прокатки безшовних і зварних труб, інв. № 26255; поточний ремонт обладнання стана ХПТ-90-3-5, інв. №26240; поточний ремонт обладнання стана №8, інв. № 25106.

Актом від 30.06.2016 року було повернуто надане в оренду обладнання.

Відповідно до договору оренди обладнання №1506/16-2 від 15.06.2016 р. орендодавець - ТОВ Буд Строй ЛТД зобов'язується надати обладнання для виконання робіторендарю ТОВ Хосвоком , а орендар зобов'язується прийняти та сплатити орендну плату. За цим договором орендодавець надає обладнання для виконання робіт: поточний ремонт обладнання трубопрофільної лінії в комплекті, інв. № 4743296.

Відповідно до договору оренди обладнання №1506/16-3 від 15.06.16 р. орендодавець - ТОВ Буд Строй ЛТД зобов'язується надати обладнання для виконання робіт орендарю - ТОВ Хосвоком , а орендар зобов'язується прийняти та сплатити орендну плату. За цим договором орендодавець надає обладнання для виконання робіт: поточний ремонт механічного устаткування лінії обробки лінійних труб BRONX інв. №104912; ТПЦ-2; поточний ремонт механічного устаткування охолоджувальних столів ТПА-350, інв. №1041126/11-14; ТПЦ-2; поточний ремонт механічного устаткування прошивного стану №2 ТПА-350, інв. №1041126/06. ТПЦ, прошивний стан з вхідною та вихідною сторонами, інв. №27319-МЕХ устаткування; поточний ремонт ТПЦ виймач оправок, інв. №27319 - механічне устаткування; поточний ремонт ТПЦ, дільниця барабанного зкидувача та стола, охолодження, інв. №27319 - механічне устаткування; поточний ремонт ТПЦ правильні машини №2,3,4,5, б, 7 - механічне устаткування; поточний ремонт ТПЦ пристрій розподільний, інв. № 27319 - мех. устаткування; поточний ремонт ТПЦ безперервний стан, інв. 27319, з вхідною та вихідною сторонами - механічне устаткування, поточний ремонт.

Актом від 30.06.2016 року було повернуто надане в оренду обладнання.

Транспортування обладнання від ТОВ Буд Строй ЛТД до ТОВ Хосвоком , а також від ТОВ Хосвоком до ТОВ Буд Строй ЛТД відповідно до усіх вищезазначених договорів здійснювалося за рахунок та власним транспортом ТОВ Хосвоком .

Між ТОВ Хосвоком - суборендодавцем та ТОВ Нимфагрет - орендодавець укладено договір суборенди обладнання №0510/1/16 від 05.10.2016 року, відповідно до якого орендодавець зобов'язується надати обладнання для виконання робіт суборендодавцю, а суборендодавець зобов'язується прийняти та оплатити орендну плату за роботу обладнання.

За вказаним договором орендодавець надає обладнання для виконання робіт: поточний ремонт ТПЦ. Дільниця барабанного зкидувача та стола охолодження, інв. № 27319 - механічне устаткування. Поточний ремонт; ТПЦ. Прошивний стан з вхідною та вихідною сторонами, інв. № 27319 - мех. устаткування. Поточний ремонт; ТПЦ. Інспекційні столи - мех. устаткування. Поточний ремонт; ТПЦ. Правильні машини № № 2,3,4,5,6,7 - механічне устаткування. Поточний ремонт; ТПЦ. Пристрій розподільний, інв. № 27319 - мех. устаткування. Поточний ремонт; ТПЦ-2. Поточний ремонт механічного устаткування прошивного стану №1 ТПА-350, інв. №1041126/05; ТПЦ-2. Поточний ремонт механічного устаткування прошивного стану №2 ТПА-350, інв. №1041126/06; ТПЦ-2. Поточний ремонт механічного устаткування автомат. стану ТПА-350, інв. №1041126/07; ТПЦ-2. Поточний ремонт механічного устаткування лінії обробки лінійних труб BRONX (та ТФЛ інв. №104912.1) інв. №104912; ТПЦ-2. Поточний ремонт механічного устаткування охолоджувальних столів ТПА-350, інв. №1041126/11-14; ТПЦ-2. Поточний ремонт механічного устаткування розкатних станів №1, №2 ТПА-350, інв. №1041126/08-09, що підтверджується актами приймання-передачі.

Транспортування обладнання від ТОВ Нимфагрет відбувалося транспортом ТОВ Хосвоком .

Між позивачем (покупець) та ТОВ Нимфагрет (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №1810 М від 18.10.16 р. відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити у жовтні 2016 року, а покупець прийняти та оплатити металопрокат, запасні частини та будівельні матеріали в асортименті, кількості і строки згідно накладних і сетам-фактурам.

На виконання умов договору ТОВ Нимфагрет було виписано податкові накладні на адресу ТОВ Хосвоком №№ 43, 44, 98, 145, 146.

Вказані податкові накладні було включено до складу податкового кредиту за жовтень 2016 року в сумі 182 038, 53 грн.

На адресу ТОВ Хосвоком ТОВ Нимфагрет виписано акти виконаних послуг: №№ ОУ-264, ОУ-265, ОУ-159, ОУ-158 та відображено в бухгалтерському обліку.

Розрахунки між підприємствами проведено в безготівковій формі шляхом перерахування ТОВ Хосвоком на розрахунковий рахунок ТОВ Нимфагрет грошових коштів на загальну суму 1 538 767,59 грн. згідно з наступними платіжними дорученнями: №№2007, 2017, 163, 64, 2028.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наданими первинними документами не підтверджується реальність спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України ).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження виконання відповідних договорів позивачем надано, зокрема, договори, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти оренди машин та механізмів, виконаних робіт.

Разом з тим, відповідні документи судами було відхилено у якості доказів реальності зазначених вище господарських операцій з підстав неналежного оформлення.

З даного приводу слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки містить виклад отриманої податкової інформації про можливі порушення контрагентів платника податків та контрагентів безпосередніх контрагентів за ланцюгом постачання.

За приписами ст.ст. 73, 74, 78.1. ПК України, податкова інформація є підставою для направлення платникам податків з метою здійснення податкового контролю, а також для проведення перевірок платників податку.

Однак Акт перевірки не містить даних про проведені податковим органом перевірки відносно контрагентів на підставі отриманої податкової інформації.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2018р. у справі №809/1062/17 зробив висновок про обґрунтованість відхилення доводів контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача, зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів При цьому, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Згідно із ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяженню компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності .

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії.

У справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання .

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит / бюджетне відшкодування вимогам ст. 1 Протоколу № 1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит / бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо / повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Відповідно, Суд констатував факт порушення ст. 1 Протоколу № 1, якою гарантується право на мирне володіння майном.

Права на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податку, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Рішення ж Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

Щодо товарно-транспортних накладних, які як на думку контролюючого органу та суду першої інстанції оформлені з порушенням п.8.25, п 8.26, п. 11.8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 , колегіє суддів зазначається наступне.

По-перше, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р ., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Відсутність же окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, колегія суддів приходить до висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов'язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента, доказів про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення ДПІ не узгоджуються з критеріями правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені ст.2 КАС України , відповідачем не доведено правомірність висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України , що могло б стати підставою для збільшення контролюючим органом податкових зобов'язань.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України , при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позову ТОВ "Хосвоком" було сплачено судовий збір у розмірі 11466.85 грн., при подачі апеляційної скарги 6666.20 грн., а всього 18133.05 грн., які, відповідно, і підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 6 , 7 , 8 , 9 , 242 , 243 , 272 , 286 , 308 , 315 , 317 , 321 , 322 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хосвоком" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 30 листопада 2017 року в адміністративній справі №804/5684/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хосвоком" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення- скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хосвоком" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення повідомлення-рішення форми Р від 22.08.2017 року №0012461416, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 657 747 грн. 00 коп. (438 498 грн. - за податковими зобов'язаннями, 219 249 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хосвоком" судовий збір у розмірі 18133.05 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 10 грудня 2018 року, в повному обсязі постанова складена 19 грудня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва

суддя І.В. Юрко