Постанова

від 26.12.2018 по справі 809/3524/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2018 року

Київ

справа №809/3524/14

адміністративне провадження №К/9901/25725/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Текстиль А.В.

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 (головуючий суддя: Лучко О.О.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2016 (головуючий суддя: Сапіга В.П., судді: Левицька Н.Г., Обрізко І.М.)

у справі № 876/2083/16

за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Текстиль А.В.

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - позивач, ДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Текстиль А.В. (далі - відповідач, ТОВ), в якому просила стягнути податковий борг в сумі 29961,22 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2016, позов задоволено: стягнуто з ТОВ з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують дане підприємство, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, в дохід держави податковий борг в розмірі 29961,22 грн.

У касаційній скарзі ТОВ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 50.1 ст. 50, пунктів 59.1, 59.3, 59.5 ст. 59, пункту 270.1 ст. 270, пунктів 286.2, 286.3 ст. 286, пункту 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України (далі ПК України), ст. ст. 48, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та закрити провадження у справі. За доводами касаційної скарги, судами не було враховано, що несплата відповідачем податкового зобов'язання із земельного податку було викликано фактом припинення фактичного використання земельної ділянки, при цьому, ТОВ у межах строків, визначених ст. 50 ПК України зменшило суми податкового зобов'язання шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової звітності із земельного податку за 2014 рік.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для звернення ДПІ з позовом до суду про стягнення з відповідача суми податкового боргу із плати за землю у розмірі 29961,22 грн. у тому числі: 29854,63 грн. - орендна плата за земельну ділянку, 106,59 грн. - пеня; став факт не сплати ТОВ самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання за податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік: за травень 2014 - 7153,63 грн., за червень-серпень 2014 -7567,00 грн., на яку була нарахована пеня у вищевказаній сумі.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст.16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення..

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (пункт 59.5 цієї статті).

Відповідно до пункту 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (підпункт 95.2 цієї статті).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходили із мотивів самостійного узгодження вказаної суми податкового боргу згідно з поданою відповідачем податковою звітністю із плати за землю за 2014 рік. При цьому, за встановлення у судовому процесі обставин направлення на адресу відповідача податкової вимоги про сплату податкового боргу за № 2508-25 від 22.05.2014 на 3326,21 грн., сума податкового боргу за яким не була погашена відповідачем, суди зробили висновок про відсутність необхідності направлення нової податкової вимоги.

Однак, з такими висновками судів не можна погодитись, так як висновок про безперервність податкового боргу з дати направлення відповідачу податкової вимоги про сплату податкового боргу від 22.05.2014 за № 2508-25, не може вважатися встановленим. Цей висновок у справі зроблений без належної оцінки доказів та без встановлення всіх обставин у справі.

Згідно зі ст. 86 КАС України (у редакції. чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Згідно з частиною 1 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (частина 4 цієї статті).

Відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Заперечуючи проти позову, ТОВ, поряд із доводами про зміну об'єкту оподаткування у зв'язку із припиненням фактичного користування земельними ділянками, у судовому процесі посилалось на необхідність направлення нової податкової вимоги із земельного податку.

Цим доводам відповідача судами не було дано оцінки при розгляді спору. Тоді як обставини, на які посилається відповідач, свідчать про те, що у судовому процесі не було встановлено обставин виникнення у ДПІ права на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу.

Отже, судам слід було більш ретельно перевірити доводи відповідача, якими він заперечував проти позову. При цьому, у випадку встановлення судом обставин щодо безперервності податкового боргу з дати направлення податкової вимоги про сплату податкового боргу за № 2508-25 від 22.05.2014, судам слід встановити дату виникнення податкового боргу, підстави його виникнення, обставини щодо його погашення або не погашення відповідачем.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017).

Частиною 1 ст. 242 КАС України у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вищенаведені порушення судами норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору, отже судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити обставини щодо податкового боргу, зокрема щодо дотримання ДПІ норм ст. 95 ПК України, а також дату виникнення податкового боргу, підстави його виникнення, обставини щодо його погашення або не погашення відповідачем. Для чого, у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Текстиль А.В. задовольнити частково.

Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2016, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко