Постанова

від 26.12.2018 по справі 821/4707/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2018 року

Київ

справа №821/4707/14

адміністративне провадження №К/9901/39843/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВВВВ

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 (головуючий суддя: Крусян А.В., судді: Вербицька Н.В., Джабурія О.В.)

у справі №821/4707/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВВВВ

до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВВВВ (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просило: скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2012 №0000702301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 928807,00 грн. за основним платежем та на 464404,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.06.2012 №0000702301.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.10.2014 касаційну скаргу ОДПІ задоволено частково, скасовані вищевказані судові рішення та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08.04.2016 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 08.06.2012 № 0000702301.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду з підстав порушення норм Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

За доводами касаційної скарги, судом не було враховано, надані позивачем докази фактичного виконання господарських операцій із поставки товарів від ТОВ НКФ Трейдінг - 2011 , зокрема і щодо транспортування товару.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу сум грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.05.2012 №299/22-2/36719773. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пункту 185.1 ст.185, пунктів 198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), частини 1 ст. 201, частин 1-6 ст. 203, ст.ст.215, 228, ст.ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме: завищено податковий кредит за січень 2012 року на 928806,67 грн. за нікчемним правочином із поставки від ТОВ НКФ Трейдінг-2011 товару (олії), у результаті чого занижено ПДВ за січень 2012 року на суму 928807,00 грн.

Висновок про нікчемність правочину між позивачем та цим постачальником обґрунтовано недоліками товарно-транспортних накладних, зокрема щодо тоннажності автомобілів, якими здійснювалась поставка з м. Запоріжжя до м. Каховка, що свідчить про відсутність економічної вигоди такої поставки.

За наслідками висновків акту перевірки ОДПІ відносно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.06.2012 №0000702301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 928807,00 грн. за основним платежем та на 464404,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ НКФ Трейдінг-2011 товару (олії соняшникової нерафінованої першого сорту загальною вагою 612,4 т.) за договором поставки від 01.01.2012 № 010112, від імені постачальника виписані видаткові накладні та податкові накладні, а позивач на підставі цих документів сформував податковий кредит у податковому обліку з ПДВ за січень 2012 року.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку..

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд прийшов до висновку про безтоварність господарських операцій із поставки товару від ТОВ НКФ Трейдінг-2011 . Такий висновок обґрунтовано посиланням на недоліки товарно-транспортних накладних, виписаних з посиланням на транспортування товару від цього постачальника до позивача. Так, зокрема те, що вантажопідйомність автомобілів вказаних у цих товарно-транспортних накладних не дозволяє здійснити перевезення вагою більше 6 тн., що із врахуванням відстані між позивачем (м. Каховка) та ТОВ НКФ Трейдінг-2011 (м. Запоріжжя), свідчить про відсутність економічної вигоди здійснення перевезень такою місткістю на таку відстань.

Разом із тим, з такими висновками апеляційного суду не можна погодитись, оскільки вони зроблені без належної оцінки доданих до справи доказів.

Так, обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач у судовому процесі та у касаційній скарзі посилається на те, що товарно-транспортними накладними, про які вказує ОДПІ та були оцінені апеляційним судом при прийнятті рішення, здійснювалось внутрішнє переміщення товару (олії) у межах м. Запоріжжя для передачі його на зберігання ТОВ НКФ Трейдінг-2011 до набрання місткості, про що укладений договір зберігання від 11.01.2012 № 110112.Тоді як фактичне перевезення товару з м. Запоріжжя до м. Каховка відбувалось іншим транспортом більшої вантажопідйомності, що підтверджено іншими товарно-транспортними накладними (а.с. 197-214, т.1), яким апеляційним судом не було дано жодної оцінки.

Разом із тим, оцінку вказаним доказам, разом із іншими було дано судом першої інстанції. Так, суд першої інстанцій, на відміну від апеляційного суду, оцінюючи додані до матеріалів справи копії: договору зберігання від 11.01.2012 № 110112, укладеного між позивачем та ТОВ НКФ Трейдінг-2011 ; актів приймання-передачі товару на зберігання; товарно-транспортних накладних, виписаних за наслідками передачі товару на зберігання (а.с. 108-160, т.1); товарно-транспортних накладних (а.с. 197-214, т.1) на підтвердження подальшого транспортування товару від ТОВ НКФ Трейдінг-2011 (м. Запоріжжя) до позивача (м. Каховка), а також доказів, наданих позивачем на підтвердження фактичної поставки товару, як-то: копії видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, посвідчень про якість, встановив причини неточностей у товарно-транспортних накладних, які ОДПІ було розцінено як свідчення відсутності факту поставки, та встановив всі етапи поставки позивачу від ТОВ НКФ Трейдінг-2011 товару (олії). Поставка здійснювалась такими етапами як: придбання товару, подальша передача цього товару на зберігання постачальнику у зв'язку з недоцільністю його транспортування у малих емностях (6 тн.), у зв'язку з чим товар переміщався невеликими місткостями для заповнення цистерни місткістю 35-40 тн. та подальше транспортування цього товару безпосередньо позивачу до м. Каховка. Оцінка доказів судом першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

З огляду на викладене у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених ст. 202 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення), для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВВВВ задовольнити.

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08.04.2016 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко