Постанова

від 27.12.2018 по справі 826/5730/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2018 року

Київ

справа №826/5730/16

адміністративне провадження №К/9901/35495/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2016 року (Судді: Шулежко В.П., суддів Іщук І.О., Погрібніченко І.М.),

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 року (Судді: Бабенко К.А., Степанюк А.Г., Сорочко Є.О.),

у справі № 826/5730/16

за позовом Приватного підприємства Алкор Груп

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві,

Державної фіскальної служби України,

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2016 року Приватне підприємство Алкор Груп (далі - позивач, ПП Алкор Груп ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач 1, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2, ДФС України) в якому просило суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №120920151 від 12.09.2015 року;

- вважати прийнятими та зареєстрованими датою (операційним днем) та часом, коли вони були направлені до Державної фіскальної служби України ПП Алкор Груп засобами електронного зв'язку для реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №16 від 30.03.2016 року, доставлену до ДПС України 30.03.2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 року, позов задоволений. Визнані протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №120920151 від 12.09.2015; зобов'язано Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати у Єдиному державному реєстрі податкових накладних надіслану засобами електронного зв'язку податкову накладну №16 від 30.03.2016 року датою її фактичного подання - 30.03.2016 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент одностороннього розірвання відповідачем укладеного з позивачем договору про визнання електронних документів, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців був відсутній запис про зміну місцезнаходження позивача, а тому у відповідача 1 не було законних підстав для розірвання договору в односторонньому порядку, та неприйняття та не реєстрації відповідачем 2 податкових накладних, надісланих позивачем.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач 1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скаргу задовольнити та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначив, що договір про визнання електронних документів був розірваний в односторонньому порядку відповідачем 1 правомірно, у зв'язку з невиконанням платником податків свого обов'язку по наданню контролюючому органу інформації про зміну місцезнаходження.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при вирішенні спірного питання.

Державна фіскальна служба з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених вимог не зверталась, з огляду на викладене, суд переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанції виключно в межах доводів касаційної скарги, зокрема щодо правомірності визнання судом протиправними дій ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №120920151 від 12.09.2015 року.

Справа у відповідності до ухвали Верховного Суду від 02.11.2018 року розглядається в порядку письмового провадження.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Приватне підприємство Алкор Груп (код з ЄДРПОУ 39958117) зареєстровано як платник податків з 19.08.2015 року та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Між приватним підприємством Алкор Груп та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 12.09.2015 року укладений договір №120920151 про визнання електронних документів. Предметом вказаного договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі -ЕПЦ) до ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

В матеріалах справи міститься копія квитанції № 2, яка є підтвердженням, що податковим органом прийнято договір №120920151 від 12.09.2015.

Відповідно до умов вказаного договору, засобами електронного зв'язку позивач 30.03.2016 року направив на адресу контролюючого органу податкову накладну з податку на додану вартість від 30.03.2016 року № 16, на підтвердження чого у матеріалах справи міститься копія квитанції № 1. Згідно цієї квитанції податкову накладну з податку на додану вартість №16 від 30.03.2016 року доставлено до Державної фіскальної служби України, проте документ не прийнято, оскільки можливо розірвано договір про визнання електронної звітності .

Надалі ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено на адресу позивача лист від 16.03.2016 року №10037/10, яким повідомлено про розірвання договору від 12.09.2015 № 120920151, оскільки ПП Алкор Груп не знаходиться за своєю податковою адресою, про зміну адреси місцезнаходження контролюючий орган платником податків не повідомлено, та з метою врегулювання питання запропоновано звернутися до податкового органу.

Відповідно до наданих відповідачем 1 письмових пояснень, оформлених у вигляді заперечень проти позову, причиною для розірвання за ініціативою контролюючого органу договору про визнання електронних документів від 12.09.2015, стало порушення АА "Алкор Груп" істотних умов цього Договору (арк. справи 49-50).

Згідно п. 12.5 розділу Наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 29.12.2011 року за №1562/20300 (зі змінами та доповненнями) для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи ПП Алкор Груп ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснено вихід за податковою адресою позивача (01010, м. Київ, вул. Суворова, буд. 11).

За результатами здійснених заходів контролюючим органом складено Акт №1402/11-06 від 19.02.2016 перевірки місцезнаходження платника податків ПП Алкор Груп (код ЄДРПОУ 39958117), згідно якого встановлено, що за вказаною адресою ПП Алкор Груп не знаходиться.

В зв'язку з цим відповідачем 1 до оперативного управління ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено запит №1452/26-55-11-06 від 19.02.2016 на встановлення місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

У відповідь ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві отримала довідку № 891/26-№ 16 від 29.02.2016 року від оперативного управління про відсутність платника податків (ПП Алкор Груп ) за юридичною адресою.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до норм п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233 Про надання електронної податкової звітності (далі - інструкція № 233).

Додатком 1 до Інструкції № 233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно пп. 4 п. 6 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

З Аналіз викладеного свідчить, що підставами для розірвання договору про визнання електронних документів податковим органом в односторонньому порядку може бути виключний перелік обставин, а саме: 1) ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих та 2) зміна позивачем місця реєстрації.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності до п. 10 ч. 2 статті 9 Закону України № 755 відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону України № 755 якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому суд звертає увагу, що у відповідності до ч. 4 статті 17 Закону № 755 для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подається певний перелік документів.

Як вірно встановлено судами, у відповідності до наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.04.2016 року, місцезнаходженням ПП Алкор Груп є адреса: 01010, м. Київ, вул. Суворова, буд. 11, а статус відомостей про юридичну особу (позивача) значиться підтверджено .

Тобто вказані відомості, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо місцезнаходження позивача мають статус підтверджених. Жодних змін до ЄДР з приводу зміни місцезнаходження товариства державним реєстратором не вносилось.

З огляду на викладене, посилання відповідача, як на підставу для розірвання в односторонньому порядку договору на відсутність позивача за адресою місцезнаходження є необґрунтованими. Такої підстави для розірвання договору в односторонньому порядку ні інструкцією № 233, ні договором, укладеним між позивачем та відповідачем не передбачено, а позивач місцезнаходження не змінював.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 року у справі №826/5730/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко