Постанова

від 26.12.2018 по справі 804/251/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2018 року

Київ

справа №804/251/16

адміністративне провадження №К/9901/40123/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Навіград на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Богданенка І.Ю., суддів: Уханенка С.А., Дадим Ю.М. від 12 січня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Навіград до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Навіград (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 17 грудня 2015 року №3005482204 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Навіград податкового зобов'язання з додатку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 376 041, 00 грн., (250 694, 00, грн. - за основним платежем та 125 347, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року позов задоволено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що твердження податкового органу, що правочин між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Бенітекс ЛТД не спрямований на реальне настання правових наслідків є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем документи, як під час перевірки, так і до матеріалів справи, є неналежними та недостатніми доказами фактичного здійснення господарської операції, оскільки з них неможливо встановити обсяг послуг, обґрунтованість вартості та їх необхідність у власній господарській діяльності позивача та, як наслідок, наявність їх результатів.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, послався на те, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування податкового кредиту. Зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково погодився із невірним розумінням відповідачем природи правочину, вчиненого між позивачем та ТОВ Бенітекс ЛТД , оскільки останнє не надавало охоронні послуги позивачу, а лише здійснювало контроль постів охорони, на яких такі послуги надавались саме позивачем відповідно до укладених раніше договорів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки TOB Навіград з питань дотримання вимог податкового законодавства України при документальному підтвердженні господарських взаємовідносин з придбання товарів (робіт, послуг) у TOB Бенітекс ЛТД за період з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року та подальшої реалізації, їх реальності та повноти відображення в обліку відповідачем складено акт від 25 листопада 2015 року №3851/04-63-22-04/32140454, яким встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого TOB Навіград завищено податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 250 694, 00 грн.

До наведених висновків Інспекція дійшла виходячи з того, що TOB Навіград не отримувало від TOB Бенітекс ЛТД охоронні послуги в травні 2015 року, оскільки на підставі наданих позивачем первинних документів неможливо встановити за якою адресою здійснювалася охорона постів та кількість охоронців, що здійснювали таку діяльність. При цьому контролюючий орган вказав на те, що основний вид діяльності контрагента позивача TOB Бенітекс ЛТД (оптова торгівля іншими проміжними продуктами) не має жодного відношення до надання послуг охорони.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 17 грудня 2015 року №0005482204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 376 041, 00 грн. (250 694, 00 грн. - за основним платежем та 125 347, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з такого.

Так, згідно із абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Судами в ході розгляду справи встановлено, що у періоді, який перевірявся відповідачем, між позивачем (замовник) та ТОВ Бенітекс ЛТД (виконавець) укладено договір від 01 травня 2015 року №01052015, за умовами якого виконавець забезпечує комплекс заходів щодо контролю постів охорони замовника по охороні об'єктів Товариств з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит на території м.Ровеньки Луганської області та ДТЕК Свердловантрацит на території м.Свердловськ Луганської області.

Договором передбачено, що до обов'язків виконавця віднесено: організація та забезпечення контролю постів охорони, здійснення контролю на об'єкті пропускного та внутрішньооб'єктного режиму по перепусткам та спискам, затверджених замовником, контроль ввозу та вивозу (внесення та винесення) товарно-матеріальних цінностей на територію та з території об'єктів, що охороняються по матеріальним перепусткам встановленої форми; здійснення контролю руху автотранспорту на/з території охороняємого об'єкта по перепусткам та спискам, затверджених замовником, а також ряд контрольних заходів: знаходження охоронців та/або начальника посту охорони на робочому місці; знання охоронцями та/або начальником посту охорони посадових обов'язків та інструкцій тощо.

За висновком суду першої інстанції фактичне надання позивачу послуг підтверджується залученими до матеріалів справи документами: договором, протоколом погодження вартості послуг, специфікацією, актами здачі-приймання робіт, звітами про проведений контроль постів охорони, податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками.

Крім того, за висновками цього суду охоронну діяльність здійснювало саме TOB Навіград , надаючи відповідні послуги своїм контрагентам - ТОВ ДТЕК Свердловантрацит та ТОВ ДТЕК Ровенькиантрацит на підставі договорів про надання послуг охорони від 26 листопада 2012 року №2557/22-12 та від 23 січня 2013 року №113-79ра відповідно, у зв'язку із чим акти виконаних послуг і не мали містити інформацію про адресу постів охорони та кількість охоронців, оскільки це не відповідає предмету договору, укладеного між ТОВ Навігард та ТОВ Бенітекс ЛТД .

В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що наявні в матеріалах справи документи, оформлені між позивачем та його контрагентом ТОВ Бенітекс ЛТД на виконання договору від 01 травня 2015 року №01052015, не дають змогу встановити надання останнім послуг з контролю постів охорони, оскільки жоден з документів не засвідчує факт проведення контрольного заходу за місцем розташування об'єкта контролю, з них неможливо встановити обсяг послуг, обґрунтованість вартості та їх необхідність у власній господарській діяльності позивача та, як наслідок, наявність результатів отриманих послуг.

Так, в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) відсутні будь-які відомості про обсяг виконаних робіт, кількість використаних людино-годин, персонал, який виконував ці послуги. Звіти про проведений контроль постів охорони містять ідентичний перелік послуг, а у специфікації до договору не зазначено адреси місць розташування об'єктів.

Крім того, копії актів, податкових накладних, договорів про надання охоронних послуг, укладених між позивачем та Товариствами з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит , ДТЕК Ровенькиантрацит №2557/22-12, №113-79ра, свідчать про наявність договірних відносин позивача з останніми, проте не є доказами реальності господарських операцій з Бенітекс ЛТД .

З урахуванням наведених фактів, які у сукупності та взаємозв'язку свідчать про відсутність реальних правовідносин між позивачем та його контрагентом - ТОВ Бенітекс ЛТД , суд апеляційної інстанції дійшов юридично правильного висновку про те, що позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства, оскільки фактичне здійснення даних господарських операцій та їх виконання з метою провадження господарської діяльності не підтверджені належними доказами, а отже, й, як наслідок, відмовив у задоволенні позову, прийнявши рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Навіград залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі №804/251/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду