Рішення

від 29.12.2018 по справі 243/7796/18

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єд.унік. № 243/7796/18

Провадження № 2/243/2752/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2018 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.

за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

17.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Долинської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що матері позивача ОСОБА_2 належав сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 7,9 умовно-кадастрових гектарів із земель КСП Ім. Леніна на землях Долинської сільської ради Слов'янського району. 04.06.2006 року мати позивача померла та ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги прийняв спадщину, отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначену земельну частку (пай). Однак з метою оформлення права власності на земельну ділянку за вказаним сертифікатом, звернувшись до Слов'янської райдержадміністрації за отриманням дозволу на розробку технічної документації на земельні ділянки щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину та сертифікату позивач отримав відмову на тій підставі, що на ім'я його матері на підставі вказаного сертифікату виписано два державних акти про право власності на земельні ділянки серії ДН № 170139 на площу 5,81 га та серії ЯГ № 723800 на площу 1,45 га. Зазначені державні акти сформовані та виготовлені 24.09.2008 року, тобто після смерті спадкодавця.

Позивач зазначає, що вказані державні акти є недійними, оскільки виписані вже після смерті спадкодавця. Звернувшись до нотаріуса із метою оформлення спадкових прав позивачу постановою від 02.08.2018 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із тим, що відсутній документ, який посвідчує право власності на земельну ділянку на ім'я спадкодавиці.

На підставі чого, для захисту своїх прав, позивач вимушений звернутися до суду та просить визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, померлої 04.06.2006 року на земельну ділянку площею 1,45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1424281500:01:000:0293, розташовану на землях Долинської сільської ради Слов'янського району; земельну ділянку площею 5,81 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1424281500:01:000:0108, розташовану на землях Долинської сільської ради Слов'янського району.

Позивач та його представник ОСОБА_3 до судового засідання не з'явились, від представника надійшла заява з проханням справу розглянути за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити (а.с.73).

Представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до судового засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути без його участі (а.с.60).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України , фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на

засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши та проаналізувавши в сукупності зібрані та наявні у справі докази та письмові матеріали, надавши їм належну оцінку, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії ЯЕ № 034664 від 03.02.1956 року, ОСОБА_1 народився 16.01.1956 року та його батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.8).

Матері позивача ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) розміром 7,9 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель КСП Ім. Леніна на землях Долинської сільської ради Слов'янського району, що підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0156124 від 20.12.1996 року, виданого на підставі рішення Слов'янської районної державної адміністрації від 10.07.1996 року № 448 (а.с.6).

04.06.2006 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-НО № 124958 від 06.06.2006 року, виданим виконавчим комітетом Долинської сільської ради Слов'янського району Донецької області (а.с.4).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 7,9 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель КСП Ім. Леніна на землях Долинської сільської ради Слов'янського району.

19.04.2018 року державним нотаріусом Другої слов'янської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Леніна розміром 7,9 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.7).

Згідно відповіді державного нотаріуса Другої слов'янської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 від 14.09.2018 року, після померлої 04.06.2006 року ОСОБА_2 заведено спадкову справу за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом (а.с.22-42).

Проте, згідно постанови державного нотаріуса Другої слов'янської державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_5 від 02.08.2018 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку у зв'язку із відсутністю документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку на ім'я спадкодавця (а.с.5).

Як вбачається з листа Міськрайонного управління у Слов'янському районі та м. Слов'янську ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 07.08.2018 року, 24.09.2008 року на ім'я ОСОБА_2 було сформовано та виготовлено два Державних акти на право власності на земельні ділянки, саме Державний акт серії ЯГ № 723800 на право власності на земельну ділянку площею 1,450 га, кадастровий номер 1424281500:01:000:0293, що розташована на території Долинської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та Державний акт серії ДН № 170139 на право власності на земельну ділянку площею 5,810 га, кадастровий номер 1424281500:01:000:0108, що розташована на території Долинської сільської ради з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10-11,70).

Відповідно до листа Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області від 22.05.2018 року, земельні ділянки за кадастровим номером 1424281500:01:000:0108 площею 5,81 га та кадастровим номером 1424281500:01:000:0293 площею 1,45 га, які були надані спадкодавці у власність в обмін на сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0156124 від 20.12.1996 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровані за ОСОБА_2 (а.с.68).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно,

якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст.1297 ЦК України спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ст. 1299 ЦК України, якщо в складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як слідує з ч. 1 ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Як передбачено ст. 3 цього ж Закону, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, прийнявши спадщину після смерті своєї матері, набув право на земельну частку (пай), яку було виділено в натурі (на місцевості), в результаті чого утворилося дві земельні ділянки площею 5,810 га та 1,450 га. Проте, таке виділення не перешкоджає та не позбавляє позивача прав на зазначене нерухоме майно, оскільки право власності на земельні ділянки зареєстровано за померлою матір'ю.

Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в порядку вимог статті 76 ЦПК України докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки наданими доказами доводиться право власності позивача в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2, яка померла 04.06.2006 року, та можливе визнання права власності даної спадщини, що просить позивач.

Керуючись ст. ст. 10 , 12 , 13, 81 , 263 -265ЦПК України , ст. ст. 328 , 392, 1216, 1218, 1225 , 1268-1270, 1297 ЦК України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Долинської сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на земельну ділянку площею 1,45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1424281500:01:000:0293, розташовану на землях Долинської сільської ради Слов'янського району, а також земельну ділянку площею 5,81 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1424281500:01:000:0108, розташовану на землях Долинської сільської ради Слов'янського району в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, померлої 04.06.2006 року.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду ОСОБА_6