Рішення

від 11.12.2018 по справі 523/17470/17

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/17470/17

Провадження №2/523/1107/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2018 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В.

за участю секретаря Вовкович І.В.

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі , справу за позовом -

Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл.. Думська, 1) до ОСОБА_1 (65481, АДРЕСА_1) про зобов,язання за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку,знести самочинно збудований багатоповерхову будівлю-

Установив:

14 грудня 2017 року Одеська міська рада звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про зобов,язання за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, знести самочинно збудований багатоповерхову будівлю за адресою : м. Одеса,вулиця Воронезька,9. (л.с.2-9)

Свої вимоги обгрунтовує тим, що ОМР є власником земель комунальної власності територіальної громади м. Одеси, права якого порушуються, оскільки порушується право власності на земельну ділянку у зв'язку з самочинним будівництвом багатоповерхової будівлі та самовільним зайняттям земельної ділянки з огляду на таке.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, що розташована за адресою: місто Одеса, вул. Воронезька, 9, кадастровий номер: 5110137600:12:020:0004; цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 942521951101; номер запису про право власності: 16217266.

Право власності на земельну ділянку за відповідачем зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2016 року, серія та номер: 673 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 31227799) від 05.09.2016 року. Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, надано до юридичного департаменту Одеської міської ради матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.05.2017 року за № 01-18/710-09-04. З цих матеріалів вбачається , що під час обстеження працівниками департаменту зафіксовано факт проведення робіт з будівництва багатоповерхової будівлі та самовільного зайняття ОСОБА_1 земель комунальної власності, згідно акту від 24.05.2017р.№000775.

ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво багатоповерхової будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Воронезька, 9 на земельній ділянці, яка йому не повністю належить на праві приватної власності. Проте, частина цієї будівлі, розміщена на землях, які належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Одеською міською радою рішення про надання ОСОБА_1 або іншим особам у власність або у користування земельних ділянок поблизу вул. Воронезької. 9 у м, Одеса, для будівництва багатоповерхових будівель не приймалось, тому має місце самовільне зайняття земельної ділянки.Тому позивач звернувся з даним позовом та просить задовольнити його вимоги щодо поновлення порушеного права.

В судовому засіданні представник позивач підтримав повністю позов, просив задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з,явився, судом належним чином сповіщався за місцем його реєстрації, та шляхом оголошення на офіційному сайті судової влади України л.с. 78,93, причини своєї неявки суду не повідомляв. При цьому, відповідач ОСОБА_1 знає про розгляд цієї справи, оскільки звертався до суду з заявами від 16.07.2018р. про відкладення розгляду справи і від 30 серпня 2018р. про ознайомлення з матеріалами справи л.с.84,88 . За правилами ст.ст.131,223 ЦПК України відповідач вважається повідомленим про розгляд справи.

З,ясував обставини справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідив та проаналізував докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Судом встановлено , що відповідачем ОСОБА_1 здійснено самочинне будівництво багатоповерхової будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Воронезька, 9 на вищевказаній земельній ділянці, яка належить йому на праві приватної власності. Проте, частина цієї будівлі, розміщена на землях, які належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси. Одеською міською радою рішення про надання ОСОБА_1 або іншим особам у власність або у користування земельних ділянок поблизу вул. Воронезької. 9 у м, Одеса, для будівництва багатоповерхових будівель не приймалось, тому відповідач самовільне зайняв земельну ділянку.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, що розташована за адресою: місто Одеса, вул. Воронезька, 9, кадастровий номер: 5110137600:12:020:0004; цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 942521951101; номер запису про право власності: 16217266.

Право власності на земельну ділянку за відповідачем зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2016 року, серія та номер: 673 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 31227799) від 05.09.2016 року. Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, надано до юридичного департаменту ОМР матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.05.2017 року за № 01-18/710-09-04. Згідно акту від 24.05.2017р.№000775 , під час обстеження працівниками департаменту, зафіксовано факт проведення робіт з будівництва багатоповерхової будівлі та самовільного зайняття ОСОБА_1 земель комунальної власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування. Проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 9 Закону України Про архітектурну діяльність , будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації , державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Листом управління архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 19.10.2017 року № 01-9/117 повідомлено, що управлінням зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 16.05.2017 року № ОД 142171361602 Будівництво індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: м. Одеса, вул. Воронезька, 9 замовником за якою - ОСОБА_1

Наказом управління № 01-13/198 ДАБК ОМР від 23.05.2017 року на підставі акту перевірки дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 23.05.2017 року та доповідної записки головного спеціаліста інспекційного відділу, вищезазначену декларацію скасовано.

Відповідно до положень абз. 2 ст. 28 Закону України Про архітектурну діяльність власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про основи містобудування при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів відповідно до вихідних даних на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Таким чином, вищевикладені обставини також свідчать про здійснення ОСОБА_1 самочинного будівництва на підставі скасованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації Будівництво індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: м. Одеса, вул. Воронезька. 9 , № ОД 142171361602 від 16.05.2017 року, на земельній ділянці кадастровий номер:5110137600:12:020:0004,із захопленням прилеглої земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що не була відведена для цієї мети.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда або інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Норми статтей . 316, 317 ЦК України зазначають,що право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, а відтак виключає це майно з цивільного обороту (правова позиція Верховного Суду України від 30.09.2015 року у справі № 6-286 цс 15).

Самочинне будівництво є порушенням встановлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об'єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки. Саме таку позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 року у справі № 6-579 цс 17.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про практику застосування судами статті 376 ЦК України від 30.03.2012 року № 6 самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України № 3038-УІ дозвільний документ (статті 35 - 37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Відповідно до п. 5 згаданої Постанови ПВСС № 6 право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

Згідно з п. 17 Постанови № 6 позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Стаття 373 ЦК України, що регламентує право власності на земельну ділянку, містить аналогічну по суті норму згідно якої право власності на земельну ділянку набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Власник земельної ділянки відповідно до ст. 319 ЦК України володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна може вимагати усунення будь-якого обмеження його права власності.

Згідно з ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню собою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з ч. З ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за їх цільовим призначенням.

Варто зазначити, що Одеська міська рада як власник земель комунальної власності також не надавала згоди на проведення будь-яких будівельних робіт.

З урахуванням наведених обставин, судом встановлено, що об'єкт будівництва самочинно збудований на землях комунальної власності, що унеможливлює здійснення територіальною громадою м. Одеси правомочностей власника щодо земельної ділянки, яка знаходиться під забудовою, а тому це є підставою для її звільнення шляхом знесення такого об'єкту.

Окрім того, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,05 га по вул. Воронезькій, 9 у м. Одесі, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5110137600:12:020:0004.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-130 цс 13, у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України, самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність з тим, на який власником отримано право власності. Об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти не є об'єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами ст. ст. 364, 367 ЦК України.

Рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року № 1316-УІ затверджено план зонування території (зонінгу) м. Одеси.

Згідно зі Схемою зонування Суворовського району м. Одеси за даною адресою використання земельних ділянок можливе тільки для розміщення садибної житлової забудівлі . Використання даної земельної ділянки з іншим цільовим призначенням, зокрема для будівництва багатоповерхової будівлі не передбачено.

Згідно з ст. 1 Закону України Про землеустрій , цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території або детальному плану території забороняється.

Згідно з абз. 2 ч. 1, 3, 5 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пунктусільською, селищною, міською радою. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Таким чином, ОСОБА_1 самочинно збудувавши багатоповерхову будівлю на земельній ділянці, яка належить йому на праві власності та на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади м. Одеси, неправомірно змінив цільове призначення цих земельних ділянок.

Відповідно до положень ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Нормами ст. 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав, зокрема, припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Спеціальним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є зобов'язання особи, яка здійснила таке будівництво, знести збудований об'єкт самостійно, або за її рахунок.

Так, ч. 4 ст. 376 ЦК України встановлює, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Такий спосіб судового захисту спрямований на припинення порушення прав осіб, які є власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких здійснено самочинне будівництво, а також відновлює становище, яке існувало до здійснення протиправної забудови.

Слід окремо зазначити, що в даному випадку, оскільки самочинне будівництво здійснено на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та щодо якої замовник будівництва не мав жодного речового права, застосування інших способів захисту, зокрема, зобов'язання провести перебудову об'єкта, не відновить порушеного права територіальної громади м. Одеси на доступ до забудованих земель, у зв'язку із чим такі землі залишаються вилученими з комунальної власності.

Згідно з ст. 145 Конституції України, права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Стаття 68 Конституції України зобов'язує кожного громадянина неухильно додержуватись Конституції України та законів України. Проте, ОСОБА_1 умисно допустив порушення норм законів та Конституції України шляхом проведення будівельних робіт та самовільного зайняття земель комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу частин 1-3 ст. 12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою другою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст. ст. 12 , 81 ЦПК України , кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ст. 17 закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику з прав людини як джерело права.

У пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , зазначив, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

Суд встановив, що позивачем доведено, що його права є порушеними та саме відповідач у справі допустив ці порушення, та аргументи позивача є вагомими, чіткими і узгодженими.

Одеська міська рада рішення щодо передачі земельної ділянки, яку самовільно зайняв (захватив) відповідач, у власність або користування не приймала, дозволу на будування багатоповерхового будинку не надавалось , відтак відбувалося порушенням прав територіальної громади м. Одеси.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об'єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Статтею 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.

Частиною 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Крім того, у п. 12 Прикінцевих положень ЗК України (в редакції, що діяла до 01.01.2013 року) зазначено, щодо розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

. Так, стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст.ст. 321, 391ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна може вимагати усунення будь-якого обмеження його права власності.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України , є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, в розумінні правил ст.80 ЦПК України, , враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 4-7,11-13,17- 18,109,131,137, 141, 211, 223, 263-265, 274, 268, 352,354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позовні вимоги Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл.. Думська, 1) до ОСОБА_1 (65481, АДРЕСА_1) про зобов,язання за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, знести самочинно збудований багатоповерхову будівлю - задовольнити.

Зобов,язати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України серії КК №083207 від 27 серпня 1998 року) за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку , шляхом знесення самочинно збудованної багатоповерхової будівлі , що розташована за адресою : Одеська область, місто Одеса, вулиця Воронезька,9.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України серії КК №083207 від 27 серпня 1998 року, судові витрати -судовий збір в сумі 2481,00 грн на користь Одеської міської ради (65004, місто Одеса площа Думська,1, УДК в Одеській області, МФО 828011,код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок одержувача - ВДК у місті Одесі, ЄДРПОУ 23862106, код бюджетної кваліфікації 13050200).

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складно повне рішення.

Складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів (ч.6ст259 ЦПК України).

Суддя -