Рішення

від 22.12.2018 по справі 344/5487/17

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/5487/17

Провадження № 2/352/98/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Гундич Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок процесуальної бездіяльності Івано-Франківського міського суду під час прийняття та звернення до виконання судового рішення про визнання позивача померлою особою та унаслідок умисного порушення судом дискреційних повноважень з питань оформлення спадщини на майно позивача під час оголошення позивача померлою особою, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 24.04.2017 р. звернулась в суд з позовом до відповідачів про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок процесуальної бездіяльності Івано-Франківського міського суду під час прийняття та звернення до виконання судового рішення про визнання позивача померлою особою та унаслідок умисного порушення судом дискреційних повноважень з питань оформлення спадщини на майно позивача під час оголошення позивача померлою особою.

Після збільшення та уточнення позовних вимог 22.10.2018 р. просила за рахунок державного бюджету України відшкодувати: 1) 386591 грн. майнової шкоди плюс будь-який податок та оплату адміністративних послуг при оформленні договору купівлі-продажу квартири (житла), ринкова вартість якої складає 386591 грн.; 2) 562173 грн. моральної шкоди (за період з 29.03.2006 р. до 29.10.2018 р., протягом якого Івано-Франківським міським судом здійснено порушення концепції житла для ОСОБА_1В.); 3) зобов'язати Державну казначейську службу України рішення суду звернути до негайного виконання з моменту набуття ним законної сили, попередивши, що в іншому випадку на ДКСУ нараховуватимуться санкції за формулою ст.625 ЦК України. Просила також стягнути на свою користь 3500 грн. понесених судових витрат, сплачених суб'єкту оціночної діяльності, за встановлення дійсного розміру спричиненого їй майнового збитку.

Ухвалою суду від 01.08.2017 р. до участі у справі залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона 31.12.1992 р. отримала ордер на квартиру АДРЕСА_1 і стала власником квартири згідно сплачених пайових внесків як член ЖБК на підставі ч.1 ст.15 Закону України Про власність . З 1997 р. до березня 2009 р. вона перебувала на роботі в Польщі, після повернення дізналась, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 10.03.2005 р. за заявою її рідної сестри ОСОБА_3 вона оголошена померлою, а рішенням цього ж суду від 29.03.2006 р. за сестрою визнано право власності на спадкове майно, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.07.2009 р. скасоване судове рішення про оголошення її померлою, рішенням цього ж суду від 09.11.2009 р. анульовано запис про смерть позивача та визнано недійсним свідоцтво про її смерть від 09.06.2005 р. Лише у листопаді 2012 р. позивачу стало відомо, що її сестра у 2006 р. продала успадковану квартиру. Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.01.2013 р. скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 29.03.2006 р. про визнання за сестрою позивача права власності на спадкове майно, у позові відмовлено. Позивач у січні 2015 р. зверталась до Івано-Франківського міського суду з позовом до групи відповідачів про визнання незаконним і скасування нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, відновлення становища, яке існувало до укладення даного договору, витребування квартири з чужого незаконного володіння. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10.10.2016 р., яким їй у позові відмовлено, та ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 р. фактично встановлено, що право власності на зазначену квартиру у неї перестало існувати саме з причини протиправної бездіяльності міського суду, а тому спричинена їй майнова і моральна шкода мають бути відшкодовані за рахунок держави. На момент постановлення рішення про оголошення її померлою діяв ЦПК України 1963 р., відповідно до ст.264 якого після того, як рішення про оголошення громадянина померлим набере законної сили, суд надсилає рішення органові запису актів громадянського стану для реєстрації смерті громадянина, а також до нотаріальної контори або органу, що виконує нотаріальні дії, для вжиття заходів по охороні спадкового майна. Таким чином, виключно на суд законом було покладено вжиття первісних заходів щодо подальшої охорони спадкового майна особи, оголошеної судовим рішенням померлою. Вказаних заходів Івано-Франківський міський суд не вжив, тому наявна протиправна бездіяльність суду в процесуальному аспекті. У той же час всупереч законодавству, згідно якого питання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування має вирішити нотаріус, Івано-Франківський міський суд незаконно сприяв сестрі позивача обійти закон, постановивши рішення від 29.03.2006 р. про визнання за сестрою позивача права власності на квартиру позивача у порядку спадкування. Рішенням апеляційного суду від 30.01.2013 р., яким скасовано дане рішення міського суду, фактично визнано, що Івано-Франківський міський суд у рішенні від 29.03.2006 р. порушив загальновідомі дискреційні повноваження. Підставами позову вказала норми ч.6 ст.1176, ч.1 ст.1173, 1166, ч.1 ст.1167 ЦК України. Розмір моральної шкоди розрахувала по аналогії з нормою ч.3 ст.13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , а саме по одній мінімальній заробітній платі за кожен місяць перебування під впливом незаконного діяння Івано-Франківського міського суду у виді незаконного рішення щодо її права, яке охоплює концепція житла (151 місяць х 3723 грн.).

Позивач та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні збільшені і уточнені позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити. Згідно поданої суду заяви від 27.11.2018 р. представник позивача просив завершувати розгляд справи у відсутності сторони позивача.

Представник відповідача - Івано-Франківського міського суду в судове засідання не з'явився, у поданому за старими правилами ЦПК України запереченні від 27.09.2017 р. позов не визнав, посилаючись на те, що у даних правовідносинах підлягають до застосування положення ч.6 ст.1176 ЦК України як спеціальної норми, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено ст.1166 ЦК України, якою передбачено наявність складу правопорушення, а саме: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності; г) вина заподіювача шкоди за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Неправомірність рішення, дії або бездіяльності органу державної влади (у даному випадку Івано-Франківського міського суду) має підтверджуватись відповідним судовим рішенням, яке матиме преюдиційне значення для відшкодування шкоди. Позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження існування сукупності вказаних елементів правопорушення. На думку відповідача, позивачем обрано неналежний спосіб захисту її майнових прав, позивач не повинна підміняти суб'єкт, який має нести відповідальність у спірних правовідносинах. Просив у позові відмовити.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України у судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у поданому за старими правилами ЦПК України запереченні від 27.11.2017 р., посилаючись на те, що згідно ст. 7, 23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, що встановлюються законом про Державний бюджет України. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено покладання відповідальності на ДКСУ за дії інших органів. На думку відповідача, позивач має право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди особою, яка безпосередньо причетна до відчуження квартири і отримала дохід від реалізації майна, а саме сестрою позивача, до якої позов про відшкодування шкоди не заявлявся. У поданій суду заяві від 22.12.2018 р. представник відповідача просила завершувати розгляд справи у її відсутності та застосувати позовну давність, оскільки позивач протягом 2009-2013 р. не пред'являла позову до Івано-Франківського міського суду, а також до держави про відшкодування шкоди, тому пропустила трьохрічний строк загальної позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

ОСОБА_3 особа ОСОБА_2 у останні два судові засідання не з'явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином.

Ухвалою суду від 19.05.2017 р. з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області витребувано цивільну справу № 344/382/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - ПАТ Укрсиббанк , про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, відновлення становища, яке існувало до укладення договору, визнання права власності на квартиру, визнання незаконними дій приватного нотаріуса ОСОБА_5 щодо посвідчення договору купівлі-продажу та скасування акту про посвідчення договору в Державному реєстрі правочинів та реєстрі вчинення нотаріальних дій.

Ухвалою суду від 27.11.2018 р. у порядку забезпечення доказів у справі зобов'язано третю особу ОСОБА_2 надати доступ до належної їй квартири АДРЕСА_1 суб'єкту оціночної діяльності ОСОБА_8 для проведення ринкової оцінки вартості квартири.

Ухвалою суду від 28.02.2018 р. у справі призначено підготовче засідання, ухвалою суду від 06.07.2018 р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах даної цивільної справи та цивільної справи № 344/382/15-ц, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Нормами статей 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.03.2005 р. задоволено заяву рідної сестри позивача ОСОБА_3, позивача ОСОБА_1 оголошено померлою. На підставі вказаного судового рішення відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції 09.06.2005 р. зроблено відповідний актовий запис про смерть 11.04.2005 р. ОСОБА_1 (у день набрання законної сили судовим рішенням про оголошення її померлою) та видано свідоцтво про її смерть.

Відповідно до вимог ст.264 ЦПК України від 18.07.1963 р., чинного на час постановлення судового рішення про оголошення позивача померлою, після того, як рішення про оголошення громадянина померлим набере законної сили, суд надсилає рішення органові запису актів громадянського стану, що є в районі діяльності суду, для реєстрації смерті громадянина, а також до нотаріальної контори або органу, що виконує нотаріальні дії, для вжиття заходів по охороні спадкового майна.

У суду в рамках розгляду даної справи відсутні відомості щодо надіслання Івано-Франківським міським судом рішення від 10.03.2005 р. до нотаріальної контори для вжиття заходів по охороні спадкового майна.

При цьому суд вважає необґрунтованим твердження сторони позивача про те, що в результаті протиправної бездіяльності Івано-Франківського міського суду щодо виконання судового рішення про оголошення позивача померлою остання втратила квартиру по вул. Паркова, 20/29 в м. Івано-Франківську.

Положення ч.1 ст.1173 ЦК України, на яку посилалась сторона позивача, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів, не може бути застосована до даних правовідносин з огляду на те, що мова йде за діяльність суду.

У даному випадку підлягають до застосування положення ч.6 ст.1176 ЦК України як спеціальної норми, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Норма ст.1166 ЦК України передбачає наявність складу правопорушення, а саме: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності; причинний зв'язок виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина заподіювача шкоди за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Неправомірність рішення, дії або бездіяльності Івано-Франківського міського суду має підтверджуватись відповідним судовим рішенням, яке матиме преюдиційне значення для вирішення питання про відшкодування шкоди.

При цьому суд визнає голослівним та надуманим твердження сторони позивача про те, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 10.10.2016 р.у справі № 344/382/15-ц та ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 р. у цій же справі фактично встановлено, що право власності на зазначену квартиру у позивача перестало існувати саме з причини протиправної бездіяльності міського суду, а тому спричинена їй майнова і моральна шкода мають бути відшкодовані за рахунок держави.

Сторона позивача у порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України не надала суду належних, допустимих, достовірних і достатніх у своїй сукупності доказів на підтвердження наявності всіх вищезазначених умов, що є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Судом встановлено, що 13.07.2005 р. Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу після смерті 11.04.2005 р. позивача ОСОБА_1 У матеріалах спадкової справи наявна заява від 13.07.2005 р. ОСОБА_9 - батька позивача і єдиного спадкоємця за законом першої черги про відмову від прийняття спадщини та заява від 13.07.2005 р. ОСОБА_3 - рідної сестри позивача та спадкоємця за законом другої черги про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно, яким була квартира АДРЕСА_1, унеможливила видачу нотаріусом спадкоємцю ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину та стала підставою для звернення останньої до Івано-Франківського міського суду з позовом про визнання права власності на квартиру у порядку спадкування.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.03.2006 р. задоволено позов ОСОБА_3, визнано за нею право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1.

Чинним цивільним законодавством України передбачено право будь-якої фізичної особи, яка позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права у нотаріальному порядку, на звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Тому суд вважає необґрунтованим твердження сторони позивача про те, що у даному випадку Івано-Франківським міським судом умисно порушено дискреційні повноваження з питань оформлення спадщини, що ніби то встановлено рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.01.2013 р., яким скасовано дане рішення міського суду про визнання за ОСОБА_3 права власності на спадкове майно. Рішення апеляційного суду від 30.01.2013 р. подібних висновків не містить.

При вирішенні даного спору суд зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту її майнових прав.

Суд не розглядає заяву представника відповідача ДКСУ щодо застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог, оскільки позовна давність до необґрунтованих позовів не застосовується.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість заявленої позивачем вимоги про відшкодування майнової шкоди.

З огляду на те, що вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від основної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, підстави для її задоволення відсутні.

На підставі наведеного, відповідно до вимог ст. 1166, 1167, 1176 ч.6 ЦК України, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Відмовити у позові ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок процесуальної бездіяльності Івано-Франківського міського суду під час прийняття та звернення до виконання судового рішення про визнання позивача померлою особою та унаслідок умисного порушення судом дискреційних повноважень з питань оформлення спадщини на майно позивача під час оголошення позивача померлою особою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідачі: Івано-Франківський міський суд, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, ідентифікаційний код 02891693.

Державна казначейська служба України, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ідентифікаційний код 37567646.

ОСОБА_3 особа: ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ, вул. Паркова, 20/29, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Повне судове рішення складено 02.01.2019 р.

Суддя М.М.Хоминець