Рішення

від 18.12.2018 по справі 907/529/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

18.12.2018 р. м. Ужгород Справа № 907/529/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоферт» , с. Великі Гаї Тернопільської області

до відповідача ОСОБА_1 підприємства госпрозрахункової фірми «Камаз-Транс-Мукачево» , м. Мукачеве

про стягнення 30 978 грн. 64 коп., в тому числі 28 700 грн. безпідставно отриманих коштів та 2 278 грн. 64 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача -

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоферт» , с. Великі Гаї Тернопільської області заявлено позов до відповідача ОСОБА_1 підприємства госпрозрахункової фірми «Камаз-Транс-Мукачево» , м. Мукачеве про стягнення 30 978 грн. 64 коп., в тому числі 28 700 грн. безпідставно отриманих коштів та 2 278 грн. 64 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликається на те, що ним помилково згідно платіжного доручення № 205 від 30.10.2017 року перераховано на рахунок відповідача - ОСОБА_1 підприємства госпрозрахункової фірми «Камаз-Транс-Мукачево» грошові кошти в розмірі 28 700 грн. із призначенням платежу «оплата згідно рахунку № 424 від 20.10.2017 року» .

Зазначає, що в процесі співпраці сторін спору, відповідачем згідно долучених до матеріалів справи актів наданих послуг було надано позивачу послуги на загальну суму 1 575 500 грн., які позивачем оплачені, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

При цьому, позивачем помилково повторно було перераховано відповідачу суму 28 700 грн. згідно виставленого відповідачем рахунку № 424 від 20.10.2017 року, по якому позивачем вже було здійснено проплату згідно платіжного доручення № 182 від 25.10.2017 року із призначенням платежу «оплата згідно рахунку № 424 від 20.10.2017 року» . Враховуючи помилкове перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, позивач стверджує про безпідставність отримання відповідачем зазначеної суми 28 700 грн. грошових коштів. Отримані кошти на вимогу позивача відповідач не повернув, у зв'язку з чим останній володіє ними без достатньої правової підстави і такі підлягають поверненню згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України. Разом з тим, відповідно до ст. 1214 Цивільного кодексу України позивач нарахував проценти за користування безпідставно отриманими коштами у розмірі 2 278 грн. 64 коп.

Відповідач відзивом на позовну заяву № 20 від 11.10.2018 року, вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає про те, що відповідачем було надано позивачу згідно Договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідні послуги на загальну суму 1 604 200 грн. Наголошує на тому, що позивачем не подано первинні документи у підтвердження заявлених позовних вимог, а поданий позивачем акт звірки розрахунків між сторонами не є належним доказом, який підтверджує наявність чи відсутність зобов'язань сторін.

Позивач подав суду відповідь на відзив, якою стверджує про безпідставність заперечень відповідача проти позову. При цьому, супровідним листом долучив до матеріалів справи первинні документи (акти наданих відповідачем послуг на загальну суму 1 575 500 грн., рахунки, виставлені відповідачем на загальну суму 1 575 500 грн. та платіжні доручення про сплату позивачем на користь відповідача загальної суми 1 604 200 грн.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року відповідача було зобов'язано подати суду всі первинні документи, на підставі яких ним було надано позивачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 1 604 200 грн. Проте, відповідач у підготовчі засідання 03.10.2018 року, 30.10.2018 року, 21.11.2018 року та у судове засідання 18.12.2018 року явку уповноваженого представника не забезпечив, підтверджуючих документів щодо надання ним позивачу послуг на загальну суму 1 604 200 грн. суду не надав.

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

Між ОСОБА_1 підприємством госпрозрахунковою фірмою «Камаз-Транс-Мукачево» (перевізником, відповідачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Біоферт» (замовником, позивачем у справі) 04.01.2017 року укладено договір про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом № 04/01/2017, за умовами якого перевізник (відповідач) зобов'язався власними силами та на підставі замовлень замовника надати в обумовлений термін послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом, а замовник (позивач) зобов'язався прийняти надані послуги та сплатити за них обумовлену договором грошову суму.

Як вбачається із долучених позивачем (замовником за договором) до матеріалів справи первинних документів, а саме, актів наданих послуг, та виставлених відповідачем рахунків, відповідач (перевізник за договором) надав позивачу визначені договором послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 1 575 500 грн.

Долучені позивачем до матеріалів справи платіжні доручення свідчать про сплату позивачем на рахунок відповідача грошових коштів за перевезення вантажу у загальній сумі 1 604 200 грн.

Як зазначає позивач, за укладеним між сторонами договором, на підставі якого надавалися послуги з перевезення вантажу, у позивача існує переплата на суму 28 700 грн., яка виникла внаслідок помилкової оплати позивачем два рази за надану відповідачем один раз послугу.

Так, згідно платіжного доручення № 205 від 30.10.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Біоферт» (позивачем у справі) на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 підприємства госпрозрахункової фірми «Камаз-Транс-Мукачево» (відповідача у справі) здійснено перерахування грошових коштів у сумі 28 700 грн. з призначенням платежу «Оплата згідно рахунку № 424 від 20.10.2017 року» .

Проте, оплата виставленого відповідачем рахунку № 424 від 20.10.2017 року вже була проведена позивачем згідно платіжного доручення № 182 від 25.10.2017 року із призначенням платежу «оплата згідно рахунку № 424 від 20.10.2017 року» .

Таким чином, перерахування відповідачеві грошових коштів у сумі 28 700 грн. як оплати наданих послуг згідно рахунку № 424 від 20.10.2017 року, що вже були оплачені згідно платіжного доручення № 182 від 25.10.2017 року, позивач вважає безпідставним, з огляду на що, відповідач володіє ними без достатньої правової підстави та зобов'язаний повернути на підставі ст. 1212 ЦК України.

Надіслані позивачем на адресу відповідача листи з вимогами повернути переплачені кошти в сумі 28 700 грн., останнім залишені без відповіді і задоволення.

Неповернення відповідачем помилково перерахованих позивачем на його рахунок грошових коштів у сумі 28 700 грн., стала підставою звернення позивача до суду із позовними вимогами щодо стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України суми 28 700 грн. коштів, які він набув та утримує без достатньої правової підстави.

Згідно п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Позивач посилається на те, що грошові кошти на рахунок відповідача були перераховані помилково.

Відповідач, в свою чергу, поданим суду відзивом на позовну заяву не заперечив отримання від позивача за надані послуги грошових коштів у загальній сумі 1 604 200 грн., до якої входить і сума 28 700 грн. здійсненої позивачем переплати згідно платіжного доручення № 205 від 30.10.2017 року, та не підтвердив суду первинними документами надання позивачу послуг з перевезення вантажу на суму 1 604 200 грн. Натомість, подані позивачем первинні документи підтверджують надання відповідачем послуг з перевезення вантажів позивача на суму 1 575 500 грн.

На підставі п. 1.24. ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

За змістом пункту 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 року № 22, помилковим списанням/зарахуванням коштів є списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. Неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Позивачем до матеріалів справи долучено платіжне доручення № 205 від 30.10.2017 року, з якого вбачається перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 підприємства госпрозрахункової фірми «Камаз-Транс-Мукачево» (відповідача у справі) у сумі 28 700 грн. з призначенням платежу «Оплата згідно рахунку № 424 від 20.10.2017 року» .

Відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

Згідно ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.

Аналогічні положення встановлені і в ст. ст. 173 - 175 Господарського кодексу України.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом № 04/01/2017 від 04.01.2017 року, акти надання послуг, рахунки на оплату наданих послуг та платіжні доручення про їх оплату, суд не вбачає підстав для перерахування позивачем на рахунок відповідача суми 28 700 грн. згідно платіжного доручення № 205 від 30.10.2017 року із призначенням платежу «Оплата згідно рахунку № 424 від 20.10.2017 року» , оскільки оплата виставленого відповідачем рахунку № 424 від 20.10.2017 року вже була проведена позивачем згідно платіжного доручення № 182 від 25.10.2017 року із призначенням платежу «оплата згідно рахунку № 424 від 20.10.2017 року» .

За твердженням представника позивача між позивачем та відповідачем відсутні інші договірні відносини щодо спірної суми.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності як юридичного факту договірних відносин між сторонами щодо спірної суми. Сплата позивачем зазначеної суми згідно платіжного доручення № 205 від 30.10.2017 року хоч і була здійснена з покликанням на рахунок № 424 від 20.10.2017 року, виставлений відповідачем за надані послуги в межах договору про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом № 04/01/2017 від 04.01.2017 року, однак, не була спрямована на виконання такого, оскільки рахунок № 424 від 20.10.2017 року вже був оплачений позивачем згідно платіжного доручення № 182 від 25.10.2017 року.

Інших доказів, які б в установленому порядку спростовували викладені позивачем обставини відповідачем не представлено та судом не встановлено.

В силу ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

При цьому термін "майно" у контексті частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України містить у собі не тільки майно в розумінні ст. 190 Цивільного кодексу України, але і гроші (грошові кошти).

Отже, підставою для виникнення зобов'язання за вищенаведеною нормою права є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.

Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У відповідності до пункту 2.35. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь -яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Строк, протягом якого неналежний отримувач повинен повернути кошти, що помилково зараховані на його рахунок, визначений п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 року, відповідно до якого підприємства, незалежно від форм власності, мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Судом встановлено, що грошові кошти перераховувалися позивачем помилково, без правової підстави, у зв'язку з чим відповідач є неналежним отримувачем цих коштів.

Таким чином, беручи до уваги викладені вище обставини, грошові кошти в розмірі 28 700 грн., які перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоферт» (позивачем у справі) згідно платіжного доручення № 205 від 30.10.2017 року на рахунок ОСОБА_1 підприємства госпрозрахункової фірми «Камаз-Транс-Мукачево» (відповідача у справі), у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню позивачу.

При цьому, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 278 грн. 64 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами в порядку ст. ст. 536, 1214 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, позивач правомірно просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 278 грн. 64 коп. за період з 15.03.2018 року (після спливу 7 днів з моменту отримання вимоги) по 30.08.2018 року, обраховані від розміру облікової ставки НБУ.

Позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог суду не надав.

З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоферт» суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 762 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 136, 137, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства госпрозрахункової фірми «Камаз-Транс-Мукачево» , 89600, м. Мукачеве, вул. Духновича, 93/1 (код ЄДРПОУ 13582877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоферт» , Тернопільська область, с. Великі Гаї, вул. Підлісна, 27 (код ЄДРПОУ 38248587) суму 30 978 (Тридцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень) грн. 64 коп., в тому числі 28 700 (Двадцять вісім тисяч сімсот гривень) грн. безпідставно отриманих коштів та 2 278 (Дві тисячі двісті сімдесят вісім гривень) грн. 64 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також суму 1 762 (Одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 28.12.2018 року

Суддя Пригара Л.І.