Ухвала

від 03.01.2019 по справі 908/2680/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/116/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.01.2019 Справа № 908/2680/18

за позовом: Фермерського господарства «Ліфера Олександра Володимировича» (71202, смт. Чернігівка Чернігівського району Запорізької області, вул. Соборна, 296-А)

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)

про поновлення договору оренди земельної ділянки,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Лінчук А.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, довіреність № 15/11 від 14.11.2018 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 8-0.62-2/62-19 від 02.01.2019 р.;

ВСТАНОВИВ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Ліфера Олександра Володимировича» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, в якій заявник просить поновити термін дії договору оренди землі від 29.10.2008, зареєстрований Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 р. за № 040828100173, на десять років. Визнати поновленим договір оренди землі від 29.10.2008 зареєстрований Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 р. за № 040828100173, на десять років шляхом укладення додаткової угоди в редакції, запропонованій заявником.

Ухвалою суду від 14.12.2018 р. відкрито провадження у справі № 908/2680/18, присвоєно справі номер провадження 33/116/18. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.01.2019р.

Крім того, разом із позовної заявою ФГ «Ліфера Олександра Володимировича» подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову немайнового характеру, в якій заявник просить: заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області, ЄДРПОУ 39820689, адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, до моменту прийняття остаточного рішення у даній справі, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 37,0303 га кадастровий номер 2325585700:03:022:0005 , а саме:

- включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) площею 37,0303 га кадастровий номер 2325585700:03:022:0005 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) та організовувати щодо неї земельні торги;

- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 37,0303 га кадастровий номер 2325585700:03:022:0005 ;

- видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 37,0303 га кадастровий номер 2325585700:03:022:0005.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.12.2018 р. розгляд заяви про забезпечення позову призначено на 03.01.2019р.

В обґрунтування поданого клопотання про забезпечення позову заявник вказує, що Фермерське господарство Ліфера Олександра Володимировича звернулось в господарський суд Запорізької області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про поновлення договору оренди землі від 29.10.2008 року зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП Центр ДЗК 07.11.2008 р. за № 040828100173 щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 37,0303 га кадастровий номер 2325585700:03:022:0005 (далі - Договір).

Натомість, враховуючи підстави відмови викладені у листі - повідомлення ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 02.11.2018 р. № 27-8-0.6-6746/2-18 у відповідь на лист - повідомлення щодо поновлення Договору від 01.10.2018 р. (вх. від 04.10.2018 р.), відповідач після настання певного строку (а саме з 08.10.2018 р.), не враховуючи положення ст. 33 ЗУ Про оренду землі (в частині наявності у позивача переважного права - правомірного очікування) та абз. 15 частини 2 ст. 134 ЗК України (в частині поновлення договорів оренди землі без конкурентних засад (земельних торгів), має намір включити дану земельну ділянку до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах), чи надати її частинами (внаслідок її поділу та присвоєння інших кадастрових номерів) у власність іншим особам, в межах норм та порядку безоплатної приватизації (ст. ст. 118. 121 Земельного кодексу України).

Позивач зауважує, що такі дії з боку відповідача, щодо інших земельних ділянок на території Запорізької області та по яких наявні спори у судах з однорідним предметом, мають непоодинокий характер.

Стверджує, що відповідач, будучі у відповідності до ЗУ Про державний земельний кадастр адміністратором інформаційної бази Державного земельного кадастру, приховуючи свої дійсні наміри та з метою унеможливлення виконання рішення суду позивачами по аналогічних справах та створення ним штучних перешкод, може здійснити (та здійснює) зміну кадастрового номера земельної ділянки шляхом доступу та внесення до Державного земельного кадастру певної зміненої інформації про земельну ділянку.

Отже, у разі включення відповідачем земельної ділянки що є предметом Договору до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) та безпосередньо організація таких торгів, та /або внесення ним змін до Державного земельного кадастру щодо даної земельної ділянки, у разі задоволення даного позову, унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів. позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Зазначає, що у відповідності до положень частини третьої та четвертої ст. 135 ЗК України, саме відповідач, як організатор земельних торгів має право приймати рішення (накази) щодо їх проведення, а у відповідності до ст. 118 ЗК України і накази щодо передачі у власність земель сільськогосподарського призначення.

Частиною 1 ст. 136 ЗК України визначено, що саме організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Відповідно до частини 8 положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України від 29.09.20 № 333, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно пункту 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідач проти задоволення клопотання про забезпечення позову заперечив, вважає його недоведеним.

Розглянувши заяву Фермерського господарства «Ліфера Олександра Володимировича» про забезпечення позову, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін (ч. 4 ст. 140 ГПК України).

За змістом норм чинного законодавства у вирішенні питання про забезпечення позову особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, суду не надано доказів, які підтверджували б наявність дійсних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого Фермерським господарством «Ліфера Олександра Володимировича» заходу до забезпечення позову, зокрема докази того, що відповідачем здійснюються дії щодо включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах), чи надання її частинами (внаслідок її поділу та присвоєння інших кадастрових номерів) у власність іншим особам, в межах норм та порядку безоплатної приватизації, чи здійснюються дії щодо зміни кадастрового номера земельної ділянки шляхом доступу та внесення до Державного земельного кадастру певної зміненої інформації про земельну ділянку.

З урахуванням викладеного суд, у відповідності до статті 140 ГПК України, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Фермерського господарства «Ліфера Олександра Володимировича» про забезпечення позову.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України та Закону України «Про судовий збір» , оскільки заяву про вжиття заходів забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 881,00 грн., відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Фермерського господарства «Ліфера Олександра Володимировича» , смт. Чернігівка Чернігівського району Запорізької області про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно із ст. 235, ст. 255, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України, ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Ухвалу складено згідно з вимогами ст. 234 ГПК України та підписано - 04 січня 2019р.

Суддя М.В. Мірошниченко