Рішення

від 11.12.2018 по справі 910/10647/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2018 р.Справа № 910/10647/18

За позовом Компанії "Джамзако Лімітед"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський

крохмальний завод"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю

"Тіара Компані"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав.

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.,

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія "Джамзако Лімітед" (надалі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" (надалі - відповідач, ТОВ "ТКЗ") та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чортківського районного управління юстиції Тернопільської області Маковецька Л.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та скасування реєстраційного номера нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014 р. суперечить вимогам чинного законодавства України, укладений особами, які не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою суду від 11.09.2018 р. відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.10.2018 р., залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіара Компані" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

03.10.2018 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіара Компані" надійшли клопотання про зобов'язання позивача виконати вимоги ст. 172 ГПК України, про повернення позовної заяви позивачу, пояснення та клопотання про передачу справи до іншого суду.

Протокольною ухвалою від 03.10.2018 р. відкладено підготовче засідання на 17.10.2018 р.

16.10.2018 р. від позивача надійшов відзив на клопотання третьої особи.

17.10.2018 р. від третьої особи надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 17.10.2018 р. відкладено підготовче засідання на 24.10.2018 р.

18.10.2018 р. від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

22.10.2018 р. від третьої особи надійшло клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

24.10.2018 р. від позивача надійшли клопотання про витребування доказів, заперечення на пояснення третьої особи та заява про залишення без розгляду частини позовних вимог.

Ухвалами від 24.10.2018 р. залишено без розгляду позовну заяву Компанії "Джамзако Лімітед" в частині вимог про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" від 04 червня 2015 року №21825315; визнання незаконним (недійсним) з моменту його присвоєння і скасування Реєстраційного номера нерухомого майна: 651420061255 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; та визнання незаконним (недійсним) і скасування Свідоцтва про право власності на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" від 05 червня 2015 року номер 38589251; закрито провадження у справі відносно Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чортківського районного управління юстиції Тернопільської області Маковецької Л.В.; відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіара Компані" від 03.10.2018 р. про передачу справи до господарського суду Тернопільської області; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.11.2018 р.

05.11.2018 р. від третьої особи надійшло клопотання про витребування оригіналів документів.

09.11.2018 р. від позивача надійшли заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності.

14.11.2018 р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою від 14.11.2018 р. задоволено клопотання третьої особи від 05.11.2018 р. про витребування доказів, витребувано від Компанії "Джамзако Лімітед" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" оригінали договору купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Рент"; акту приймання - передачі майнових прав від 30.12.2014 р., укладеного на виконання Договору купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014 р.; та видаткової накладної № 31-12-14/1 від 30.12.2014 р.; залишено без розгляду клопотання позивача від 24.10.2018 р. про витребування доказів та відкладено підготовче засідання на 28.11.2018 р.

27.11.2018 р. від відповідача надійшли пояснення щодо неможливості надання витребуваних доказів у зв'язку з їх знаходженням у матеріалах кримінального провадження №12015210190000583.

27.11.2018 р. від відповідача надійшли пояснення щодо неможливості надання витребуваних доказів у зв'язку з їх відсутністю у позивача.

Протокольною ухвалою від 28.11.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.2018р.

У судовому засіданні 11.12.2018 р. представники позивача підтримали вимоги і доводи позовної заяви.

Представник відповідача позовні вимоги підтримав.

Представник третьої особи проти задоволення позову повністю заперечив.

У судовому засіданні 11.12.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Компанія "ДЖАМЗАКО ЛІМІТЕД" є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" із часткою у статутному капіталі у розмірі 97,2%.

При цьому, Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" є власником комплексу крохмального заводу на підставі Договору купівлі-продажу комплексу від 30.12.2011, розташованого на земельній ділянці площею 20 га, кадастровий номер земельної ділянки 6125587700:01:001:2050 в с. Товстеньке Чортківського району Тернопільської області, вул. Центральна, буд.57, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САЕ №395475 від 18.12.2012 р. (а.с. 41, т.1) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с. 42-45, т.1).

Для розміщення та експлуатації комплексу крохмального заводу, 06.10.2012 між Чортківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "ТКЗ" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 20 га, кадастровий номер 6125587700:01:001:2050, строком користування на 49 років (т.1, а.с. 46-55).

Як зазначає позивач, з метою подальшого розвитку та розширення діяльності власниками ТОВ "ТКЗ" було прийнято рішення про здійснення будівництва додаткових Картоплесховищ, у зв'язку з чим 24.12.2012 р. між ТОВ "ТКЗ" (замовник) та ТОВ "Буд М" (генпідрядник) укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво № К-3/2-20412-1, у відповідності до умов якого генпідрядник зобов'язався на свій ризик своїми та/або залученими силами збудувати та передати замовнику крохмальний завод продуктивністю переробки 30т картоплі на годину (т.1, а.с. 56-69).

Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою в Управлінні Держбудінспекії у Тернопільській області 30.12.2014 р. за № ТП143143640314 підтверджується закінчення будівництвом та готовність до експлуатації Об'єкта будівництва: 1-ша черга Картоплесховище №1, загальною площею 9648,8 кв.м, ємністю 25 тис. тон,та ІІ-га черга Картоплесховище № 2, загальною площею 9651,8 кв.м, ємністю 25 тис. тон, кошторисною вартістю 39 486 350,00 грн. (т.1, а.с. 100-105).

Вартість будівництва Картоплесховищ у розмірі 39 486 350,00 грн. також підтверджується актами КБ-2в та довідками кб-3, копії яких наявні у матеріалах справи (т.1, а.с.75-99).

Рішенням виконавчого комітету Товстеньківської сільської ради №6 від 25 лютого 2015 року за результатом розгляду заяви ТОВ "ТКЗ" було присвоєно новозбудованому об'єкту нерухомого майна поштову адресу: № 57-Б по вул. Центральна в с. Товстеньке (т.1, а.с.106)

22.10.2015 р. ТОВ "ТКЗ" звернулось до державного реєстратора із заявою про реєстрацію прав на вказане майно.

Рішенням державного реєстратора від 23.10.2015 р. №25509394 (т.1, а.с. 107) відмовлено у реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ "ТКЗ", на підставі того, що таке право власності вже зареєстровано.

Як вказує позивач та не заперечується відповідачем і третьою особою, право власності на вказані склади, у зареєстроване за ТОВ "Тіара Компані" на підставі договору купівлі-продажу від 16.06.2015 р. При цьому, первинна реєстрація права власності на спірні склади була здійснена 03.06.2015 р. за ТОВ "Термінал Рент".

Первинна реєстрація права власності на спірні картоплесховища за відповідачем - ТОВ "Термінал Рент" була здійснена на підставі рішення учасників ТОВ "ТКЗ" оформленого протоколом від 15.07.2014 р. та Договору купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014 р., укладеного між ТОВ "ТКЗ" та ТОВ "Термінал Рент".

У подальшому, ТОВ "Термінал Рент" відчужило спірні склади на користь ТОВ "Тіара Компані" на підставі Договору купівлі-продажу від 16.06.2015 р.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав на Картоплесховища від 30 грудня 2014 року та акт приймання-передачі майнових прав Картоплесховища від 30 грудня 2014 року, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент".

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує, що спірний договір суперечить положенням ст. ст. 203, 215, 331 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України; укладений директором ТОВ "ТКЗ" з перевищенням повноважень та порушує права позивача; а ТОВ "Термінал-Рент" є недобросовісним покупцем.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Третя особа, ТОВ "Тіара Компані", проти позову заперечує та зазначає, що оспорюваний договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства України, у тому числі ст. 331 ЦК України та ст. 120 ЗК України; укладений директором ТОВ "ТКЗ" в межах повноважень, наданих йому рішенням загальних зборів учасників ТОВ "ТКЗ", оформленим протоколом №7 від 15.07.2014 р.; такий договір не порушує права позивача; ТОВ "Термінал-Рент" є добросовісним покупцем.

За результатом розгляду даної справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 114 ЦК України передбачено, що учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Згідно зі ст. 116 ЦК, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Статтею 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Компанія "ДЖАМЗАКО ЛІМІТЕД" є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" із часткою у статутному капіталі у розмірі 97,2%.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що оспорюваний договір впливає на права і законні інтереси Компанії "ДЖАМЗАКО ЛІМІТЕД", як учасника ТОВ "ТКЗ", зокрема, на отримання певної частки прибутку (дивідендів), у тому числі, отриманих внаслідок використання у господарській діяльності спірних картоплесховищ; на отримання активів (спірного майна) у разі ліквідації ТОВ "ТКЗ".

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача при укладанні Договору купівлі-продажу майнових прав на Картоплесховища від 30 грудня 2014 року.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 3 ст. 6 ЦК встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

30 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" в особі директора ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" укладено договір купівлі-продажу майнових прав на Картоплесховища (т.1., а.с. 190-191).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець передає у власність (продає), а Покупець приймає (купує) належні Продавцеві майнові права на Картоплесховища (І-ша та ІІ-га черги) в с. Товстеньке, Чортківського району (надалі по тексту - Майнові права) (код об'єкта згідно з державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - 1271.9, категорія складності III), даний закінчений будівництвом об'єкт введений в експлуатацію згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрованої Управлінням Держархбудінспекції у Тернопільській області 30.12.2014 року за № ТП 143143640314.

Згідно з п. 1.2. Договору, сторони стверджують, що Картоплесховища (І-ша та ІІ-га черги) в с. Товстеньке, Чортківського району, Майнові права на які продаються за даним Договором, володіють наступними характеристиками,

- І-а черга. Картоплесховище № 1 (ємність 25 тис. тонн, площа 9648,8 кв.м.);

- ІІ-а черга: Картоплесховище № 2 (ємність 25 тне. тонн, площа 9651,8 кв.м.), - Картоплесховища загальною площею 19300,6 кв.м.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що документом, що посвідчує право користування земельною ділянкою, на якій розташовані Картоплесховища (І-ша та ІІ-га черги) в с. Товстеньке, Чортківського району, Майнові права на які продаються за даним Договором є Договір оренди землі від 06.10 2012р №б/н, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Чортківському районі 29.10.2012р., кадастровий номер земельної ділянки 6125587700:01:001:2050, площа земельної ділянки 20,0000 га. (двадцять цілих гектарів).

Право власності на Майнові права за цим Договором виникають у Покупця з моменту передачі Майнових прав. Передача Майнових прав здійснюється Продавцем Покупцеві протягом трьох днів з моменту укладання цього Договору. Передача Майнових прав Продавцем і прийняття Покупцем засвідчуються Актом приймання-передачі майнових прав, який підписується Сторонами (п. 1.4. Договору).

Продаж Майнових прав вчиняється за Договірну ціну, що становить 47 383 гри. 62 коп. (сорок сім тисяч триста вісімдесят три гривні 62 копійки) з урахуванням ПДВ (ПДВ становить 7 897,27 грн.), які Покупець зобов'язується сплатити на поточний рахунок Продавця до 30 грудня 2016 року (тридцятого грудня дві тисячі шістнадцятого року) (п. 2.1. Договору).

Сторони свідчать, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічні Майнові права; за їх розсудом визначена в цьому договорі вартість відчужуваних Майнових прав є справедливою і відповідає її дійсній вартості. Зазначену в цьому договорі ціну продажу Представник Продавця вважає вигідною для Продавця, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких для Продавця обставин і повністю його задовольняє (п.2.2. Договору).

Цього ж дня, 30.12.2014 р. ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" та ТОВ "Термінал-Рент" було підписано Акт приймання-передачі майнових прав (т.1, а.с.192), складений на виконання Договору купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014 р., та видаткова накладна №30-12-14/1 (т.1, а.с. 193).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Позивач зазначає, що даний Договір укладений директором ТОВ "ТКЗ" з перевищенням повноважень, оскільки Статутом Товариства передбачено, що укладення договорів, вчинення інших правочинів директором товариства можливе лише за умови отримання попередньої згоди Зборів учасників. Зокрема, щодо будь-яких договорів та правочинів, пов'язаних з прийняттям Товариством на себе зобов'язань, сумарна вартість яких перевищує 10000 грн. на день вчинення правочину.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається усіма учасниками спору, на підтвердження наявності у директора ТОВ "ТКЗ" прав та повноважень на укладення спірного Договору купівлі-продажу майнових для реєстрації було надано рішення загальних зборів ТОВ "ТКЗ", оформлених Протоколом Загальних зборів учасників №7 від 15.07.2014 р.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року у справі № 921/145/17-г/14 позовом Компанії "ДЖАМЗАКО ЛІМІТЕД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Компанія "МОУКІСАР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД", про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, що прийняті за пунктом два порядку денного та оформлені протоколом №7 від 15.07.2014 року, позов задоволено та визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод", що прийняті за пунктом два порядку денного та оформлені протоколом №7 від 15.07.2014.

При розгляді справи №921/145/17-г/14 господарський суд Тернопільської області дійшов висновків про те, що у спірних правовідносинах мало місце порушення ст. 61 Закону (недотримання процедури скликання загальних зборів), ч.2 ст.60 Закону (щодо реєстрації учасників на зборах), ч. 6 ст. 60 Закону (відсутність протоколу загальних зборів ТОВ). Окрім цього, оспорюване рішення результатом волевиявлення усіх учасників господарського товариства (у тому числі позивача) не являлося , адже на загальних зборах ТОВ прийняте не було. ТОВ "ТКЗ" у заяві про визнання позову у справі №921/145/17-г/14 вказав, що повідомлення про проведення 15.07.2014 загальних зборів із запропонованим порядком денним Компанії "Джамзако Лімітед" не направлялось, оскільки такі збори не скликались та не проводились.

Вказане рішення набрало законної сили.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Таким чином, належними і допустимими доказами підтверджується, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" ОСОБА_5. при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав на Картоплесховища від 30.12.2014 р. діяв з перевищенням повноважень, наданих йому статутом товариства.

Також, судом прийнято до уваги, що станом на час ухвалення даного рішення триває кримінальне провадженні №12015210190000583 від 11 грудня 2015 року стосовно ОСОБА_5 за фактом вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, у якому ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" визнано потерпілим.

Судом враховано, що третьою особою було надано до матеріалів справи копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ТКЗ" № 7-3 від 18.11.2014 р. та зазначено, що оригінал вказаного протоколу знаходиться у матеріалах кримінального провадження №№12015210190000583.

Проте, із копії листа прокуратури Тернопільської області від 26.11.2018р. №04/2/4-183-18 та копії протоколу допиту свідка від 22.01.2018 р. (т.2, а.с. 174-177) вбачається, що оригінал протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ТКЗ" № 7-3 від 18.11.2014 р. до матеріалів кримінального провадження не надавався. Копія протоколу №7-3 була віднайдена директором ТОВ "Тіара Компані"; оригіналу такого протоколу останній не бачив.

Таким чином, суд вважає встановленим факт відсутності оригіналу вказаного протоколу, у зв'язку з чим надана ТОВ "Тіара Компані" копія протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ТКЗ" № 7-3 від 18.11.2014 р. не є допустимим доказом у даній справі та не приймається судом до уваги.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

В пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 роз'яснено, що припис абзацу першого ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Як вбачається з матеріалів справи, наступного схвалення оспорюваний Договір не отримав, про що свідчить, зокрема, повернення ТОВ "ТКЗ" коштів у розмірі 47 383,00 грн., отриманих від ТОВ "Термінал-Рент", як помилково перерахованих. Вказане підтверджується виписками по рахункам та відповідним платіжним дорученням (т.2, а.с.78-81).

Також, суд погоджується з доводами позивача про недобросовісність Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" при укладенні оспорюваного правочину, виходячи з наступного.

Верховний Суд України у постанові від 12 липня 2017 року №3-537гс17 зазначив, що "договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором) з третьою особою, може бути визнаний недійсним із підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору. У разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, яким визначено повноваження виконавчого органу, це рішення є недійсним з моменту його прийняття. Для вирішення у подальшому спору про визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства в той період, коли рішення загальних зборів учасників товариства було дійсне, зазначена обставина має правове значення. Вона підтверджує, що станом на час укладення оспорюваного договору повноваження щодо представництва юридичної особи були відсутні чи обмежені…

…Отже, сам факт визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору. Проте такий договір може бути визнано недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно.

Закон не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (ст. 12 ЦК) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно".

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-2362цс16 та від 27 квітня 2016 року у справі № 6-62цс16.

Як вбачається з матеріалів справи, ринкова вартість майна, майнові права на яке було відчужено за спірним договором станом на 30.12.2014 складала 43 481 000, 00 грн.

Відповідно до декларації про готовність картоплесховищ до експлуатації від 30.12.2014 кошторисна вартість будівництва склала 39 486 350,00 грн.

Разом з тим, за умовами спірного Договору купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014 продаж майнових прав відбувся за 47 383, 62 грн.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що ТОВ "Термінал-Рент" не могло не розуміти, що за спірним правочином воно отримувало у власність нерухоме майно площею майже 20 тис. м2, за вартістю нижчою ринкової у десятки раз.

Також, судом враховано, що:

- 04.06.2015 р. за ТОВ "Термінал-Рент" проведено державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно;

- 05.06.2015 р. ТОВ "Термінал-Рент" отримано Свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно;

- 16.06.2015 р. ТОВ "Термінал-Рент" на підставі договору купівлі-продажу відчужило нерухоме майно на користь ТОВ "Тіара Компані";

- після отримання у жовні 2015 р. відмови у реєстрації права власності на картоплесховища, ТОВ "ТКЗ" звернулось до суду з позовом про визнання недійсним Договору купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014;

- 01.02.2016 р. за позовом ТОВ "ТКЗ" було відкрито провадження у справі про визнання недійсним Договору купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014;

- 02.02.2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про прийняття засновниками ТОВ "Термінал-Рент", рішення про припинення товариства і встановлено строк для заявлення кредиторських вимог - до 03.04.2016.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що залучення ТОВ "Термінал-Рент" до участі в укладенні спірного договору було формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення ТОВ "ТКЗ" права власності на майно.

Враховуючи все вищевикладене, приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 12 липня 2017 року №3-537гс17 , від 30 листопада 2016 року у справі № 6-2362цс16 та від 27 квітня 2016 року у справі № 6-62цс16, суд дійшов висновку про доведеність і обґрунтованість тверджень позивача про наявність підстав для визнання недійсним спірного Договору купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014 р.

Також, суд погоджується з доводами позивача про порушення при укладанні оспорюваного Договору вимог ст. 331 Цивільного кодексу України та ст. 120 ЗК України, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 177 ЦК, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст. 178 ЦК об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом."

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України в редакції станом на 30.12.2014 (дата укладення спірного договору), право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Таким чином, положення наведеної ч.3 ст.331 ЦК у відповідній редакції свідчили, що за загальним правилом до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Разом з тим, об'єкт незавершеного будівництва може бути єдиним цілісним об'єктом цивільних прав і, як наслідок, щодо нього можуть укладатися договори, якщо право власності на такий об'єкт буде зареєстровано органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

При цьому, така реєстрація здійснюється на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Таким чином, визначальним для можливості об'єкта незавершеного будівництва бути єдиним цілісним об'єктом цивільних прав та предметом відповідних договорів є саме факт вищевказаної державної реєстрації.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 14.06.2018 р. у справі №923/842/17.

Частинами 1, 2 ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній на дату укладення Договору) передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 6 цієї ж статті встановлено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

За Договором від 30.12.2014 р. купівлі-продажу майнових прав на Картоплесховища Продавець передає у власність (продає), а Покупець приймає (купує) належні Продавцеві майнові права на Картоплесховища. Даний закінчений будівництвом об'єкт введений в експлуатацію згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 30.12.2014 року за № ТП 143143640314.

Таким чином, за умовами договору було відчужено майнові права на закінчений будівництвом об'єкт, який було введено в експлуатацію, без реєстрації права власності на такий об'єкт.

Як вбачається з договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ "ТКЗ" та Чортківською районного державною адміністрацією, загальна площа земельної ділянки, яка передана в оренду ТОВ "ТКЗ", складає 20 га, тобто 200 000 кв.м. При цьому, площа спірних Картоплесховищ в сукупності складає 19 300,6 кв.м.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що до укладення спірного договору мало відбутись виділення частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку, з присвоєнням їй окремого кадастрового номера, і у договорі купівлі-продажу майнових прав мав бути зазначений розмір та кадастровий номера земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт незавершеного будівництва.

Отже, суд погоджується з доводами позивача про порушення при укладанні спірного Договору вимог ст. 331 Цивільного України та ст. 120 Земельного кодексу України.

З урахуванням вищевстановлених обставин даної справи, суд відхиляє заперечення третьої особи проти позову у повному обсязі як необґрунтовані, недоведені та такі, що суперечать зібраним у матеріалах справи доказам і вимогам чинного законодавства України.

Крім того, у матеріалах справи міститься заява третьої особи про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як зазначав позивач, 22.10.2015 р. ТОВ "ТКЗ" звернулось до державного реєстратора із заявою про реєстрацію прав на вказане майно.

Рішенням державного реєстратора від 23.10.2015 р. №25509394 відмовлено у реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ "ТКЗ", на підставі того, що таке право власності вже зареєстровано.

Позивач вказує, що про обставини укладення спірного договору та про порушення прав, до яких призвело таке укладення, як ТОВ "ТКЗ", так і Компанія "Джамзако Лімітед", яка є учасником ТОВ "ТКЗ", не знали і не могли дізнатись раніше 23.10.2015 р., тобто, до розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на картоплесховища.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-яка докази обізнаності позивача з існуванням спірного договору купівлі-продажу до 23.10.2015 р., у зв'язку з чим погоджується з твердженням про те, що дана позовна заява подана в межах встановленого строку позовної давності (09.08.2018 р.), та відхиляє заяву третьої особи про застосування наслідків спливу такого строку.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними і допустимими доказами, визнані відповідачем і не спростовані третьою особою; а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав на Картоплесховища (І-ша черга: Картоплесховище №1 (ємність 25 тис. тонн, площа 9648,8 кв.м.) та ІІ-га черга Картоплесховище №2 (ємність 25 тис. тонн, площа 9651,8 кв.м.)) в с. Товстеньке, Чортівського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б від 30 грудня 2014 року та акт приймання-передачі майнових прав на вказані Картоплесховища від 30 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" (48521, Тернопільська область, Чортківський район, с. Товстеньке, вул. Центральна, буд. 57; код ЄДРПОУ 37694603) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" (69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 34; ідентифікаційний код 38827222).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" (48521, Тернопільська область, Чортківський район, с. Товстеньке, вул. Центральна, буд. 57; код ЄДРПОУ 37694603) на користь Компанії "Джамзако Лімітед" (вул. Нікіс, 20, пов..4, офіс 400, 1086, м. Нікосія, Республіка Кіпр) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.01.2019 р.

Суддя Н.І. Зеленіна