Рішення

від 04.01.2019 по справі 910/15297/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.01.2019Справа № 910/15297/18

За позовом Фермерського господарства НЕСТЕРІВКА

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО-ХІМ УКРАЇНА

про стягнення 76 400,00 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство НЕСТЕРІВКА (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (№ б/н від 15.11.2018) до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО-ХІМ Україна (відповідач) про стягнення 76 400,00 грн. основного боргу.

Разом із позовною заявою позивачем також подано до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.10.2018 відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № РФ-605 від 05.10.2018 на оплату товару на суму 76400,00 грн., який позивачем оплачено у повному обсязі, тоді як відповідач всупереч домовленостей сторін не здійснив поставку товару позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 позовну заяву Фермерського господарства НЕСТЕРІВКА залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 заяву Фермерського господарства НЕСТЕРІВКА про забезпечення позову задоволено.

23.11.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої позивач додав уточнену (виправлену) позовну заяву № б/н від 23.11.2018, в якій визначив зміст позовних вимог та правові підстави позову.

Дослідивши зміст, поданої позивачем уточненої (виправленої) позовної заяви № б/н від 23.11.2018, суд розцінює її як заяву про зміну підстав позову, якими фактично визначено укладений сторонами у спрощений спосіб договір купівлі-продажу, та приймає її до розгляду, враховуючи при цьому, що позивач дотримався порядку подання відповідної заяви, визначеного ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд розглядає уточнену (виправлену) позовну заяву № б/н від 23.11.2018 та заявлені в цій заяві вимоги.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви з дотриманням встановленого судом строку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 прийнято позовну заяву Фермерського господарства НЕСТЕРІВКА до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15297/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 про відкриття провадження у справі № 910/15297/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРО-ХІМ УКРАЇНА (відповідач) було виставлено Фермерському господарству НЕСТЕРІВКА (позивач) рахунок-фактуру № РФ-605 від 05.10.2018 на оплату товару (добрива), а саме: Амофос 12:52, біг бег 800 кг., ТУ 2186-670-00209438-01, вищий сорт, виробник ФОСАРГО (Росія), на суму 76 400,00 коп.

За домовленістю сторін відповідач зобов'язався поставити позивачу товар у повному обсязі після здійснення повної оплати до 07.10.2018 за рахунком-фактурою № РФ-605 від 05.10.2018, який було надіслано на електронну пошту позивача.

05.10.2018 позивач на виконання, досягнутих між сторонами, домовленостей здійснив оплату товару згідно рахунку-фактури № РФ-605 від 05.10.2018 та перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 76 400,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 11.10.2018 (звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку № 26008052763154 ФГ Нестерівка з 05.10.2018 по 05.10.2018) та платіжним дорученням № 1285 від 05.10.2018 з призначенням платежу: амофос згідно рах. № РФ-605 від 05.10.2018р. У сумі 63666,67 грн., ПДВ - 20% 12733,33 .

В позовній заяві позивач зазначає, що між сторонами фактично було укладено у спрощений спосіб договір купівлі-продажу товару, оскільки позивач та відповідач своїми діями (поведінкою), а саме виставленням рахунку-фактури та сплатою за ним в повному обсязі, засвідчили свою волю щодо настання правових наслідків, які виникають у сторін з договору купівлі-продажу товару.

Однак, як стверджує позивач, станом на 08.10.2018 товар не було поставлено позивачу, а представники відповідача перестали виходити на зв'язок, попри численні спроби зв'язатися з ними за всіма наявними засобами зв'язку.

Обмін інформацією та документами між сторонами здійснювався шляхом використання електронних адрес.

Враховуючи зазначене, позивач, у спосіб, яким попередньо здійснювалася комунікація з відповідачем та у який було отримано рахунок-фактуру № РФ-605 від 05.10.2018, звернувся до відповідача із електронним листом-вимогою № 1/10 від 08.10.2018 з вимогою повернути грошові кошти в сумі 76 400,00 грн, які були перераховані 05.10.2018 платіжним дорученням № 1285. Проте, зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді.

11.10.2018 з метою досудового врегулювання спору позивач поштовим відправленням надіслав на адресу місцезнаходження відповідача та на адресу керівника ТОВ ЄВРО-ХІМ УКРАЇНА ОСОБА_2 претензію-вимогу про повернення грошових коштів № 11-10/18-01 від. 11.10.2018, у розмірі 76 400,00 грн. Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошта претензії були вручені адресатам 12.10.2018 та 13.10.2018 відповідно. Також, направлення претензії-вимоги про повернення грошових коштів № 11-10/18-01 від. 11.10.2018 було здійснено й на електронну адресу відповідача.

Однак, відповідач не надав жодної відповіді на отримані ним претензії у строк передбачений п. 6 ч. З ст. 222 ГК України.

Станом на дату подання позовної заяви до суду відповідачем не було виконано зобов'язання щодо поставки товару.

З огляду на зазначене, вбачається, що відповідач в порушення досягнутих домовленостей та укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, не виконав свої зобов'язання щодо поставки оплаченого позивачем товару або повернення оплати за непоставлений товар.

За наведених обставин, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 76 400,00 грн., сплачених позивачем за непоставлений відповідачем товар.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь- якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Вчинені позивачем та відповідачем дії, які полягали у виставленні відповідачем позивачу рахунка-фактури № РФ-605 від 05.10.2018 на оплату товару в сумі 76 400,00 грн., який, в свою чергу, був оплачений позивачем повністю згідно платіжного доручення № 1285 від 05.10.2018, свідчать про вчинення сторонами у спрощений спосіб правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення № 1285 від 05.10.2018 позивач здійснив оплату товару, який мав бути поставлений відповідачем, на суму 76 400,00 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач не здійснив поставку оплаченого позивачем товару на суму 76 400,00 грн. При цьому судом враховано, що відповідач не надав та не надіслав до суду відзиву на позовну заяву з доказами, які б спростовували вказані обставини.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи наведені правові норми та зважаючи на встановлені судом обставини справи, а саме: одержання відповідачем повної суми оплати вартості товару, який підлягав поставці на підставі рахунку-фактури № РФ-605 від 05.10.2018 на суму 76 400,00 грн., не виконання відповідачем свого обов'язку щодо передачі позивачу товару згідно наведеного рахунку-фактури, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати в сумі 76 400,00 грн. за непоставлений відповідачем товар.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 76 400,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем разом із позовною заявою подано попередній розрахунок суми судових витрат, який складається лише з витрат по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. за подання позову та судовий збір в розмірі 881,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову покладаються на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 судом у справі № 910/15277/16 вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі ціни позову - 76 400,00 грн. та судового збору - 1 762,00 грн., які обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО-ХІМ УКРАЇНА № 26000614308 а АТ Райффайзен Банк Аваль у м. Києві, МФО 380805.

Частиною 7 ст. 145 ГПК України передбачено, що, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО-ХІМ УКРАЇНА (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, кімната 139; ідентифікаційний код 42454092) на користь Фермерського господарства НЕСТЕРІВКА (20140, Черкаська обл., Маньківський район, с. Нестерівка, вул. Шевченка, буд. 31; ідентифікаційний код 40024980) 76 400,00 грн. (сімдесят шість тисяч гривень 00 коп.) попередньої оплати, 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору за подання позову та 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одну грн. 00 коп.) судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 04.01.2019.

Суддя Гумега О.В.