Рішення

від 04.01.2019 по справі 910/15298/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2019Справа № 910/15298/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГУД ВІЛЛ КОРП

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЗИТИВ-В

про стягнення 229 083,84 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГУД ВІЛЛ КОРП (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЗИТИВ-В (відповідач) про стягнення 229 083,84 грн. на підставі Договору поставки нафтопродуктів № 120218Т від 12.02.2018, з яких: 200 000,00 грн. - основний борг, 8 485,63 грн. - пеня, 598,21 грн. - інфляційні нарахування та 20 000,00 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки нафтопродуктів № 120218Т від 12.02.2018 щодо оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ГУД ВІЛЛ КОРП до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15298/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення учасників справи № 910/15298/18 про її розгляд.

Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 у справі № 910/15298/18 було направлене відповідачу за адресою 04080, м. Київ. вул. Новокостянтинівська, буд. 2-А , вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, з відомостей розміщених на сайті Укрпошта щодо вручення поштових відправлень вбачається, що відправлення за № 010304768357, адресоване відповідачу не вручене під час доставки.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 у справі № 910/15298/18 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та не вручене під час доставки з посиланням на інші причини , суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

19.12.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 20.11.2018 про відкриття провадження у справі № 910/15298/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ГУД ВІЛЛ КОРП (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЗИТИВ-В (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки нафтопродуктів № 120218Т (надалі - Договір або Договір № 120218Т від 12.02.2018), відповідно до п. 2.1 якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти: дизельне пальне, бензин А-98, А-95, А-95 Premium, А-92, газ вуглеводний скраплений, масла та інше, а покупець прийняти товар та сплатити за нього, відповідно до умов цього Договору. Товар за цим Договором буде постачатися окремими партіями, протягом строку дії цього Договору (п. 2.2 Договору).

Пунктом 3.2 Договору визначено, що продаж товару здійснюється на умовах СРТ - пункт призначення покупця або EXW - резервуар нафтобази зберігання, вказаної постачальником у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів в редакції ІНКОТЕРМС 2010 . Датою поставки товару при базисі постачання EXW вважається дата, зазначена у видатковій накладній на товар та/або в акті приймання-передачі товару (п. 3.4.2 Договору).

Згідно п. 3.5 Договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості, а право власності на товар, ризики втрати та порчі товару є такими, що перейшли від постачальника до покупця, з дати поставки, передбаченої п. 3.4 цього Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору, асортимент, кількість кожної окремої партії товару, а також його ціна попередньо узгоджуються сторонами з подальшим відображенням в рахунку-фактурі на оплату. Загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього терміну дії даного Договору. Ціна кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах (п. 4.3 Договору).

Пунктом 4.4 Договору сторони погодили, що наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових та/або товарно-транспортних накладних, актах приймання-передачі товару, свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами без претензій щодо предмету поставки, асортименту, кількості, якості, ціни товару.

Відповідно до п. 5.1 Договору, сторони погодили, що ціна на товар та послуги за цим Договором, що відпускаються та надаються в рамках та на умовах даного Договору, є договірною та визначається на момент складання рахунку-фактури на оплату товару й послуг. Розрахунок за товар здійснюється покупцем в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п. 5.2 Договору).

Згідно п. 5.3 Договору постачальник має право відвантажити покупцю товар без передплати. Сторони домовились, що у такому випадку покупець зобов'язується сплатити за поставлений товар на підставі Договору протягом 5 (п'яти) банківських дні з дати поставки товару, визначеної п. 3.4 цього Договору.

Пунктом 5.8 Договору передбачено, що, у разі наявності у покупця заборгованості перед постачальником за цим Договором, грошові кошти, які перераховуються в рамках та на умовах даного Договору, першочергово спрямовуються на погашення такої заборгованості.

Сторонами, відповідно до п. 6.1 Договору, погоджено, що, у випадку неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань в частині здійснення розрахунків за цим Договором, зокрема, порушення п. 5.3 та 5.6 даного Договору, покупцем сплачується на користь постачальника пеня в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості неоплаченого товару та/або несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення.

Якщо постачальник відпустив товар покупцю у відповідності з цим Договором, а останній не сплатив вартість такого товару, з покупця окрім пені додатково стягується штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від вартості відпущеного та не оплаченого товару на користь постачальника (п. 6.2 Договору). Днем нарахування штрафу вважається 7 (сьомий) день, що йде після дня, який вказано у відповідній документації стосовно відпуску товару (п. 6.2.1 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) сторін та діє протягом 1(одного календарного року (п. 9.1 Договору).

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначив, що відповідач свої зобов'язання по оплаті товару, отриманого згідно Договору № 120218Т від 12.02.2018, виконував, але не повністю та несвоєчасно. Відповідач здійснював оплату лише частково. Внаслідок зазначеного, станом на момент подання позову у відповідача утворився борг по оплаті товару, поставленого позивачем на підставі Договору № 120218Т від 12.02.2018, в сумі 200 000,00 грн. За прострочення виконання зобов'язання позивачем було нараховано на суму боргу 8 485,63 грн. пені, 598,21 грн. інфляційних нарахувань та 20 000,00 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 120218Т від 12.02.2018 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що на підставі Договору № 120218Т від 12.02.2018, відповідно до видаткових накладних № 1073 від 07.09.2018 на суму 65 415,00 грн., № 1094 від 12.09.2018 на суму 75 492,48 грн., № 1112 від 14.09.2018 на суму 45 344,11 грн., № 1115 від 17.09.2018 на суму 29 406,72 грн., № 1121 від 18.09.2018 на суму 11 683,92 грн., № 1126 від 19.09.2018 на суму 6 588,00 грн., позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 233 930,23 грн.

Наведені видаткові накладні на загальну суму 233 930,23 грн. приймаються судом в якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 233 930,23 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Додатково факт поставки позивачем відповідачу товару на вказану суму підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 00000001573 від 07.09.2018, № 00000001574 від 12.09.2018, № 00000001575 від 14.09.2018, № 00000001576 від 17.09.2018, № 00000001577 від 18.09.2018, № 00000001578 від 19.09.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.4, 5.3 Договору, відповідач був зобов'язаний сплачувати за поставлений товар на підставі Договору протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати поставки товару, тобто з дати, зазначеної у видатковій накладній на товар.

Таким чином, повна оплата товару повинна була бути здійснена:

- за видатковою накладною № 1073 від 07.09.2018 у строк до 14.09.2018 включно;

- за видатковою накладною № 1094 від 12.09.2018 у строк до 19.09.2018 включно;

- за видатковою накладною № 1112 від 14.09.2018 у строк до 21.09.2018 включно;

- за видатковою накладною № 1115 від 17.09.2018 у строк до 24.09.2018 включно;

- за видатковою накладною № 1121 від 18.09.2018 у строк до 25.09.2018 включно;

- за видатковою накладною № 1126 від 19.09.2018 у строк до 26.09.2018 включно.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідачем було здійснено часткову оплату за товар отриманий згідно видаткової накладної № 1073 від 07.09.2018 в сумі 33 930,23 грн. Зазначене підтверджується позивачем доданими до позовної заяви банківською довідкою № 005-03/1008 від 12.11.2018 та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за вересень-жовтень 2018 року.

Відповідно до п. 5.8 Договору, у разі наявності у покупця заборгованості перед постачальником за цим Договором, грошові кошти, які перераховуються в рамках та на умовах даного Договору, першочергово спрямовуються на погашення такої заборгованості.

З огляду на зазначене, всі перераховані відповідачем кошти, зараховувались позивачем поступово по мірі їх надходження спочатку в оплату боргу за попередню поставку товарів, а надлишок цих коштів - на рахунок поставки, що є предметом позову.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив лише часткову оплату за товар, поставлений позивачем на підставі видаткових накладних № 1073 від 07.09.2018, № 1094 від 12.09.2018, № 1112 від 14.09.2018, № 1115 від 17.09.2018, № 1121 від 18.09.2018, № 1126 від 19.09.2018.

У зв'язку із зазначеним, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений останнім товар станом на момент подання позову становить 200 000,00 грн. (233 930,23 грн. - 33 930,23 грн. = 200 000,00 грн.).

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 200 000,00 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар на підставі Договору № 120218Т від 12.02.2018 (основного боргу) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором, позивач також заявив до стягнення з відповідача 8 485,63 грн. пені та 598,21 грн. інфляційних нарахувань.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної сплати за поставлений товар, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором.

По матеріалам справи судом встановлено, що, відповідно до п. 3.4, 5.3 Договору, відповідач був зобов'язаний сплачувати за поставлений товар на підставі Договору протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати поставки товару, тобто з дати, зазначеної у видатковій накладній на товар.

Отже, враховуючи зазначене, строк оплати товару:

- за видатковою накладною № 1073 від 07.09.2018 сплинув 14.09.2018;

- за видатковою накладною № 1094 від 12.09.2018 сплинув 19.09.2018;

- за видатковою накладною № 1112 від 14.09.2018 сплинув 21.09.2018;

- за видатковою накладною № 1115 від 17.09.2018 сплинув 24.09.2018;

- за видатковою накладною № 1121 від 18.09.2018 сплинув 25.09.2018;

- за видатковою накладною № 1126 від 19.09.2018 сплинув 26.09.2018.

Як підтверджено матеріалами справи, станом на час розгляду справи по суті, відповідач з порушенням строків оплати, передбачених умовами Договору, здійснював оплату за поставлений позивачем товар на підставі видаткових накладних № 1073 від 07.09.2018, № 1094 від 12.09.2018, № 1112 від 14.09.2018, № 1115 від 17.09.2018, № 1121 від 18.09.2018, № 1126 від 19.09.2018.

Таким чином, дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 6.1 Договору, сторони узгодили, що, у випадку неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань в частині здійснення розрахунків за цим Договором, зокрема, порушення п. 5.3 та 5.6 даного Договору, покупцем сплачується на користь постачальника пеня в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості неоплаченого товару та/або несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення.

Дослідивши розрахунок пені в загальній сумі 8 485,63 грн., наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем враховано часткові оплати, здійснені відповідачем та положення, ч. 6 ст. 232 ГК України, але не вірно визначено початок періоду нарахування пені по кожній видатковій накладній окремо.

Здійснивши розрахунок пені за визначені судом періоди по кожній видатковій накладній окремо за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга , суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 8 485,63 грн. підлягають часткову задоволенню в сумі 8 288,37 грн .

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної сплати за поставлений товар, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 598,21 грн. інфляційних нарахувань є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20 000,00 грн. штрафу в розмірі 10% від вартості відпущеного та не оплаченого товару, на підставі п. 6.2 Договору, у зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 6.2 Договору, якщо постачальник відпустив товар покупцю у відповідності з цим Договором, а останній не сплатив вартість такого товару, з покупця окрім пені додатково стягується штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від вартості відпущеного та не оплаченого товару на користь постачальника. Днем нарахування штрафу вважається 7 (сьомий) день, що йде після дня, який вказано у відповідній документації стосовно відпуску товару (п. 6.2.1 Договору).

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків оплати за поставлений позивачем товар.

За таких обставин, враховуючи наявну у відповідача заборгованість в розмірі 200 000,00 грн. та положення пункту п. 6.2 Договору, вимога позивача про стягнення 20 000,00 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач разом із позовною заявою подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, який складається тільки з суми судового збору. Інші судові витрати у наведеному попередньому розрахунку позивач не вказав.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 3 433,31 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 145, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЗИТИВ-В (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 2-А; ідентифікаційний код 38897504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГУД ВІЛЛ КОРП (04201, м. Київ, вул. Полярна, буд. 8-А, оф. 21; ідентифікаційний код 41741230) 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 8 288,37 грн. (вісім тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 37 коп.) пені, 598,21 грн. (п'ятсот дев'яносто вісім гривень 21 коп.) інфляційних нарахувань, 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.) штрафу та 3 433,31 грн. (три тисячі чотириста тридцять три гривні 31 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 04.01.2019.

Суддя Гумега О.В.