Рішення

від 27.12.2018 по справі 912/2509/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 рокуСправа № 912/2509/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. при секретарі судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2509/18

за позовом Долинської міської ради, вул. Соборності України, 50, м. Долинська, Кіровоградська область, 28500

до відповідачів

1. Редакції газети "Народне слово", вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 46, м. Кропивницький, 25006

2. Долинської районної ради, вул. Соборності України, 28, м. Долинська, Кіровоградська область, 28500

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральноукраїнське бюро новин", 25006, м. Кропивницький, вул. В'ячеслава Чорновола, 46

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_1, представника інформаційної агенції "СВN"

про визнання недостовірною інформації та зобов'язання спростувати таку інформацію

Представники сторін:

від позивача - Поддєнєжний О.В., довіреність № 01-19/16/1 від 13.03.18;

від відповідача (Редакція газети "Народне слово") - Рибченкова О.В. головний редактор, наказ №1 від 07.03.17;

від інших відповідачів - участі не брали;

від третьої особи - ОСОБА_1 особисто, журналіст, посвідчення НОМЕР_1 від 30.04.2015;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Долинської міської ради (далі - міськрада, позивач) до Редакції газети "Народне слово" (далі - Газета, відповідач 1), Долинської районної ради (далі - райрада, відповідач 2) та голови Долинської районної ради Бондаренко І.П. (далі - голова райради) про

- визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, інформацію про діяльність Долинської міської ради, поширену в газеті "Народне слово" від 02.08.2018 в статті "Долинський район: сини та пасинки" (далі - спірна стаття), а саме про:

"… У багатьох містах, зокрема у Кропивницькому, існує проблема лікування родин учасників бойових дій. Адже закон захищає суто АТОвців, а про їхні родини піклується місцева влада. Як у вас з цим?" "…Та взагалі-то ми не бачимо в цьому проблеми, рада прийняла таке рішення: якщо учаснику бойових дій чи його родині потрібна допомога на лікування, то ми надаємо матеріальну допомогу. Ще жодного разу депутати не проголосували проти. І не проголосують. У районній лікарні теж намагаємося лікувати безкоштовно. Дуже допомагають у цьому селищні голови, ми запропонували їм виділяти з власних бюджетів кошти на вирішення питань АТОвців, відповідно до кількості тих, що мешкають на їх територіях. Всі погодилися і допомогли. Окрім міста. Але то вже окрема розмова, бо проблеми АТОвців міста доводиться більше вирішувати нам, а не міській владі".

"…Ви згадали про проблеми міської влади, яка не може чи не хоче брати на себе допомогу у вирішенні питань АТОвців. І в чому саме це проявляється?", "…Наприклад, міський бюджет не хотів вводити безоплатне харчування дітей АТОвців. Переконували, доводили, нарешті домоглися. Тепер вони скоротили видатки на непільгові категорії дітей, виходить соціальна нерівність - пільговики їдять краще, ніж всі інші. Довелося районному бюджету брати на себе додаткове фінансування, адже наша позиція така: діти 1-4 класів повинні харчуватись безкоштовно. Також питання з лікуванням - у райцентрі проживає більшість учасників бойових дій району, але місто відмовляється допомагати у вирішенні їхніх питань. В найменших селах знаходять гроші на це, а в місті чомусь ні. Ми тільки й чуємо про відсутність коштів. Прикро…".

- зобов'язання відповідачів спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом розміщення спростування у друкованому виданні газети "Народне слово" набраного тим же шрифтом і поміщеним під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилась інформація, яка спростовується у запланованому найближчому випуску після набрання рішенням законної сили у такій редакції: "У випуску газети "Народне слово" від 02 серпня 2018 року № 31 на четвертій сторінці у статті під заголовком "Долинськии район: сини та пасинки" була розміщена недостовірна інформація про діяльність Долинської міської ради.

Повідомляємо, що інформація під вказаним заголовком в частині якій стосується діяльності Долинської міської ради не відповідає дійсності та визнана недостовірною відповідно до рішення суду. "

- покладення на відповідачів судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що інформація, опублікована відповідачем 1, є недостовірною, а відтак негативною для позивача, та такою, що підриває його авторитет, ділову репутацію як органу місцевого самоврядування в очах територіальної громади міста. Зазначена інформація має бути спростована відповідно до ст. 277 ЦК України.

Ухвалою від 01.10.2018 господарський суд відмовив у відкриті провадження щодо позовної вимоги до голови Долинської районної ради Бондаренко І.П. Прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2509/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 01.11.2018.

01.11.2018 господарський суд постановив ухвалу про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 ОСОБА_1, представника інформаційної агенції "СВN" та відкладення підготовчого засідання у справі № 912/2509/18 до 13.11.2018.

Позивач подав суду заяву № 01-08/124/2 від 12.11.2018 про залучення співвідповідача ТОВ "Центральноукраїнське бюро новин" (ідентифікаційний код 41956339, 25006, м. Кропивницький, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 46) посилаючись на п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи".

13.11.2018 третя особа ОСОБА_1 подав суду пояснення щодо спірної статті, де зазначив, що замовлення на написання вказаної статті відсутнє, це його власна ініціатива; розмова з Бондаренко І.П. відбулась у приміщенні Долинської районної ради; текст статті не погоджено; інформація викладена у статті є дійсною та може бути підтверджена фінансовими документами Долинської міської ради.

Відповідач 2 подав суду пояснення від 09.11.2018, у яких голова районної ради І. Бондаренко зазначила, що зустріч з журналістами газети "Народне слово" (ОСОБА_1, ОСОБА_5) відбулась за ініціативи члена громадської організації УСВА, члена виконкому міської ради ОСОБА_6, який звернувся на особистому прийомі в травні 2018 з інформацією щодо зібрання учасників АТО та визначення кола питань до влади.

З врахуванням такої інформації головою райради було організовано зустріч у форматі "круглого столу" за участі заступника голови райради, начальника управління соцзахисту населення райдержадміністрації, головного лікаря Долинського ЦПМСД, головного лікаря Долинської ЦРЛ та директора РЦСССДМ.

Щодо спірної статті, у поясненнях від 09.11.2018, зазначено, що голова райради не є її автором і це не було інтерв'ю, назва, формат та зміст статті не погоджувались з головою райради.

Ухвалою від 13.11.2018 господарський суд відклав підготовче засідання до 29.11.2018, запропонував позивачу до засідання суду подати обґрунтування заяви № 01-08/124/2 від 12.11.2018 про залучення співвідповідача ураховуючи п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи"; пояснення щодо суб'єктного складу учасників справи.

29.11.2018 позивачем подано суду відповідні пояснення, а також платіжні доручення як доказ надання субвенцій на пільгове харчування дітей учасників АТО.

Ухвалою від 29.11.2018 господарський суд задовольнив заяву позивача № 01-08/124/2 від 12.11.2018 про залучення співвідповідача та залучив до участі у справі № 912/2509/18 товариство з обмеженою відповідальністю "Центральноукраїнське бюро новин" в якості співвідповідача. Продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та підготовче засідання у справі № 912/2509/18 відклав до 17.12.2018.

В підготовчому засіданні 17.12.2018 третя особа ОСОБА_1 заявив клопотання про витребування у позивача інформації про виділ коштів на годування дітей пільгових та непільгових категорій та на лікування учасників АТО та членів їх сімей протягом 2017 - 2018 років.

Ухвалою від 17.12.2018 господарський суд витребував у позивача інформацію про виділ коштів на годування дітей пільгових та непільгових категорій та на лікування учасників АТО та членів їх сімей протягом 2017 - 2018 років, встановив сторонам строк для подання додаткових доказів до 26.12.2018. Закрив підготовче провадження та призначив справу № 912/2509/18 до судового розгляду по суті на 27.12.2018.

26.12.2018 від позивача до суду надійшла інформація про виділення коштів на харчування дітей, в тому числі і учасників АТО.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, представники відповідачів та третя особа позов заперечили.

Відповідачами відзиви на позов суду не подано, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 , ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У газеті "Народне слово" за 02.08.2018 № 31 (3364) на сторінці 4 надруковано статтю з назвою "Долинський район: сини та пасинки", яка підписана ОСОБА_1, СВN, спеціально для "НС".

Позивач стверджує, що зі змісту опублікованої статті вбачається, що Долинська міськрада не приймає участі у вирішенні проблем учасників АТО міста.

Разом з тим, позивач зазначає, що така інформація є недостовірною та такою, що підриває авторитет та ділову репутацію міськради як органу місцевого самоврядування в очах територіальної громади міста.

Так, рішенням сесії міськради від 03.10.2014 № 1138 затверджено Комплексну програму підтримки учасників антитерористичної операції в східних областях України та членів їх сімей - мешканців м. Долинська та громадян, які переїхали з місць проведення антитерористичної операції в м. Долинська для тимчасового проживання. Рішенням сесії міськради від 05.11.2015 № 1444 затверджено Положення про надання одноразової матеріальної допомоги демобілізованим, постраждалим учасникам антитерористичної операції та членам сімей загиблих під час здійснення АТО - жителям м. Долинська.

Згідно прийнятих рішень, учасниками АТО отримано матеріальну допомогу.

Крім того, позивач зазначає наступне: районному бюджету на харчування школярів пільгових категорій, в тому числі і дітей учасників АТО надано відповідну субвенцію; членам сім'ї загиблого у зоні АТО військовослужбовця виплачена матеріальна допомога на поховання; виплачено матеріальну допомогу дітям із сімей загиблих учасників АТО; учасників АТО забезпечено земельними ділянками та виділено кошти на виготовлення документації із землеустрою; вирішується питання про забезпечення учасників АТО житлом; з ініціативи та підтримки міськради створено громадське формування "Громадський порядок"; нарікань від учасників АТО щодо діяльності міськради не надходило.

Позивач, в обґрунтування своїх доводів, наводить лист адресований головному редактору газети "Народне слово" від учасників АТО міста Долинська щодо спотвореної, недостовірної та перекручено інформації викладеної у спірній статті з вимогою про її спростування (а.с. 15).

Відповідач та третя особа стверджують, що спірна стаття підготовлена особисто журналістом ОСОБА_1 для чергового номеру газети, який присвячувався учасникам АТО.

ОСОБА_1 також повідомив, що він сам як учасник АТО переймається проблемами учасників АТО в області, та після обговорень окремих питань, які виникають в Долинському районі, приймав участь у "круглому столі", про який зазначено в поясненнях відповідача 2, після якого ним підготовлено та опубліковано спірну статтю.

Господарський суд вирішує спір з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі ділова репутація; ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, відповідно до ч.1 статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 по справі №910/15148/17.

Відповідно до ст.200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Згідно ст. 34 ГК України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті, тощо), і, яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до ч. 2 ст. 302 Цивільного кодексу України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.

При цьому, метою інформаційної статті є донесення до читача інформації про певний конкретний предмет статті, його складові частини, окремі властивості, характеристики, ознаки тощо з метою формування у читача певного уявлення про цей предмет.

Для правильного вирішення спору важливим є з'ясування того, чи було розміщено в оголошенні недостовірну інформацію про позивача, тобто, такої, що не відповідає дійсності.

Проаналізувавши спірну статтю в цілому та в комплексі, суд приходить до висновку, що поширена інформація не є фактичним твердженням, а є оціночним судженням журналіста ОСОБА_1, що сформовано в результаті розмови з головою райради.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації, крім випадків, визначених законом, коли обмеження цього права необхідно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно ч.ч.1,2 ст.30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Тобто, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Разом з тим, у рішенні від 28.03.2013 у справі "Новая Газета и Бородянский против России" Європейський Суд з прав людини відзначив особливу роль професії журналіста у суспільстві; визнав і право журналіста на оціночні судження, але із застереженням, що вони повинні базуватися на хоча б мінімальному наборі фактів, тому що в протилежному випадку таке судження буде зловживанням свободою слова. ЄСПЛ виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку:

1) факти, що вважаються загальновідомими;

2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом;

3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, навіть Європейський Суд з прав людини, за умови посиленого захисту ним свободи слова, визнав саме зловживанням свободою слова висловлення саме оціночних суджень, а не фактичних тверджень, які не базуються на хоча б мінімальному наборі фактів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

В ухвалі від 29.11.2018, суд звернув увагу учасників спору на на те, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Інформація викладена у спірній статті не спростована та не підтверджена будь-якими доказами чи фактичними даними, відповідачем 2 також не спростовано певні обставини (проведення зустрічі, бесіди з журналістом, змісту статті).

Разом з тим, твердження ОСОБА_1 про те, що інформація викладена у статті є дійсною та може бути підтверджена фінансовими документами Долинської міської ради не мають належного обґрунтування та доведення доказами.

Крім того, позивачем не надано суду доказів, що безпосередньо спростовують думку викладену у статті стосовно скорочення/не скорочення видатків на харчування для не пільгових категорій дітей та стосовно лікування "атовців".

Отже, поширена у спірній статті інформація не містить негативних відомостей про позивача або про діяльність останнього, а містить власні висновки журналіста щодо неофіційного спілкування з головою райради І. Бондаренко та є оціночним судженням, що не підлягає спростуванню та доведенню його правдивості.

Згідно положень ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Разом з тим, в силу ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" та ст. 277 ЦК України, позивач вправі скористатись наданим йому законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у газеті "Народне слово", з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень у спірній статті, надавши їм іншу оцінку.

Щодо позовної вимоги про спростування поширеної інформації, суд також зазначає наступне.

Відповідно до ст. 21 "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції.

Редакція діє на підставі свого статуту та реалізує програму друкованого засобу масової інформації, затверджену засновником (співзасновниками).

Редакція друкованого засобу масової інформації набуває статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

На стор. 15 газети "Народне слово" міститься застереження про те, що редакція не завжди поділяє думки авторів публікацій, не листується з читачами, не сплачує гонорари.

Редакція газети не зобов'язана за власний рахунок розміщувати спростування такої інформації, оскільки спростування поширеної інформації здійснюється безпосередньо за рахунок тієї особи, за замовленням якої було розміщено таку інформацію.

Окрім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що згідно пунктів 9, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі (ст. 32, 33 ЦПК).

Відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює. Враховуючи, що розгляд справи може вплинути на права та обов'язки цієї особи, остання може бути залучена до участі у справі в порядку, передбаченому статтею 36 ЦПК.

У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.

Згідно ч. 4 ст. 277 ЦК України поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Враховуючи вказані норми, господарський суд відмовив у відкритті провадження у справі щодо позовної вимоги до голови Долинської райради В.П. Бондаренко.

Разом з тим, господарський суд неодноразово звертав увагу позивача на суб'єктний склад учасників справи, зокрема щодо можливості залучення автора спірної статті ОСОБА_1 співвідповідачем.

Проте, враховуючи вищевикладені роз'яснення Верховного Суду України, господарський суд, вважає за можливе розглянути спір за наявним суб'єктним складом учасників справи, який відповідає нормам ГПК України.

Отже, суд визнає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні.

В порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.01.2019.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.