Рішення

від 03.01.2019 по справі 914/2155/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.2019 Справа №914/2155/18

Господарський суд Львівської області в складі:

судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» , м. Черкаси

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Софт тур» , м. Львів

про стягнення 12 340,00 грн.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи.

Приватне підприємство «Торговий Дім Поляков» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софт тур» про стягнення 12 340,00 грн.

Ухвалою від 23.10.2018р. Господарський суд Львівської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 20.12.2018р.

В судове засідання, яке відбулось 20.12.2018р. з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору. Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки не повідомив. Поштовий конверт, яким відповідачу скеровувалась ухвала про відкриття провадження у справі, повернувся на адресу суду без вручення адресату.

Суд звертає увагу на те, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та витязі з ЄДР ЮО ФОП та ГФ.

Відповідно до п.7 ГПК України , учасники судового процесу зобовязані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів звязку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З цього приводу, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Окрім того, пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначив, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У зв'язку із неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 03.01.2019р.

В судове засідання 03.01.2019р. сторони не забезпечили явки уповноважених представників, причин неявки не повідомили.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю ІВЕНТУМ Україна 04.04.2017р. було укладено договір поставки №5853 предметом якого була поставки продуктів харчування та інших товарів. На виконання умов даного договору позивачем на підставі видаткових накладних було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 9 509,26 грн, який згідно положень п.4.2 договору відповідач повинен був оплатити протягом 14 календарних днів з моменту отримання.

Однак відповідач свої зобов'язання виконав частково, оплатив товар на суму 784,83грн, у зв'язку із чим в нього виникла заборгованість в сумі 8 724,43грн.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати товару, позивач нарахував відповідачу 998,25грн 20% річних та 2 617,32грн штрафу в розмірі 30% від простроченої суми.

Також позивач зазначає, що після укладення відповідного договору між сторонами та здійснення позивачем поставки товару, відповідачем було змінено найменування на товариство з обмеженою відповідальністю Софт тур .

Заперечення відповідач проти позову.

Відповідач в жодне із судових засідань не забезпечив явки уповноваженого представника, письмового відзиву на позов не подав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовільнити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.04.2017р. між Приватним підприємством Торговий Дім ПОЛЯКОВ (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІВЕНТУМ Україна (покупець) було укладено договір поставки №5853 за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, а покупець зобовязався прийняти і оплатити їх на умовах договору відповідно до виписаних накладних.

Судом встановлено, що згідно зазначених в договорі реквізитів сторін, ідентифікаційний код Товариства з обмеженою відповідальністю ІВЕНТУМ Україна - 40315950.

Згідно безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб підприємців та громадських формувань, за ідентифікаційним кодом 40315950 зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю Софт Тур , тобто відповідачем було змінено найменування.

Відповідно до п.3.3 Договору сторони визначили, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару , його якість та кількість. Після прийняття товару, він поверненню та обміну не підлягає.

Відповідно до ст. 664 ЦК України , обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

На виконання умов договору та взятих на себе зобов'язань, позивачем було здійснено поставку відповідачу товару (продуктів харчування) на загальну суму 9509,26 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних:

- від 10.02.2018р. №АКФ-011185 на суму 3 569,69грн;

- від 06.03.2018р. №АКФ-017626 на суму 5 939,57грн.

Дані накладні містять підписи представників та відтиски печаток обох сторін. Оригінали накладних були оглянуті судом в судовому засіданні.

Порядок проведення розрахунків за товар, визначено в розділі 4 договору. Зокрема сторони погодили, що покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касі постачальника, протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому за загальним правилом період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вже зазначалось судом, згідно умов договору, датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній, а відтак враховуючи, що поставка товару згідно накладних відбулась 10.02.2018р. та 06.03.2018р., відповідач повинен був здійснити оплату товару за накладною від 10.02.2018р. №АКФ-011185 на суму 3 569,69грн не пізніше 26.02.2018р., а товару отриманого за накладною від 06.03.2018р. №АКФ-017626 на суму 5 939,57грн не пізніше 20.03.2018р.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 , 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України , де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивач стверджує, що відповідачем було частково оплачено отриманий товар на суму 784,83грн, що підтверджується банківською випискою за 20.03.2018р.

Суд звертає увагу на те, що ні позивачем ні відповідачем не надано будь-яких інших доказів з яких вбачалося б, що відповідачем було оплачено отриманий товар в повному обсязі чи на іншу суму.

Таким чином, враховуючи загальну вартість поставленого товару позивачем та суму оплати здійсненої відповідачем, за відповідачем числиться заборгованість в сумі 8 724,43грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач повинен був оплатити товар отриманий за накладною від 10.02.2018р. №АКФ-011185 на суму 3 569,69грн не пізніше 26.02.2018р., а товар отриманий за накладною від 06.03.2018р. №АКФ-017626 на суму 5 939,57грн не пізніше 20.03.2018р., однак фактично здійснив тільки часткову оплату 20.03.2018р. в сумі 784,83грн за товар отриманий за накладною від 10.02.2018р. №АКФ-011185.

Таким чином відповідач порушив строки оплати отриманого товару, які обумовлені укладеним між сторонами договором.

Відповідно до ст. 624 ЦК України , якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 230 ГК України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.5.3 договору сторони визначили, що при порушенні покупцем п.4.2 договору (порядок розрахунків) на строк 10 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від простроченої суми заборгованості.

Суд звертає увагу на те, що частина отриманого товару оплачена відповідачем з простроченням більше ніж 10 днів, а решту товару взагалі не оплачена, тому у позивача виникло право нарахувати відповідачу штраф в розмірі 30% на всю суму поставленого товару.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.2 договору, сторони погодили, що при порушенні покупцем п.4.2 договору (порядок розрахунків) він сплачує постачальнику 20% річних від суми боргу за весь час прострочення.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати товару, позивач нарахував відповідачу 998,25грн 20% річних та 2 617,32грн штрафу в розмірі 30% від простроченої суми.

Провівши перевірку нарахованих позивачем штрафу та відсотків річних, судом встановлено, що при розрахунку 20% річних позивачем було невірно визначено період нарахування. Зокрема, як вбачається із наведеного в позовній заяві розрахунку, позивачем не враховано, що строк оплати по накладній від 10.02.2018р. настав 26.02.2018р., а не 25.02.2018р. а також не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Провівши перерахунок суд встановив, що до стягнення підлягають 20% річних в сумі 991,97 грн.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 12 333,72грн з яких: 8 724,43 грн основаного боргу, 991,97грн 20% річних та 2 617,32 грн штрафу.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Судові витрати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України , у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1 761,10 грн.

Керуючись статтями 10 , 12 , 20 , 73 , 74 , 76 , 79 , 123 , 129 , 231 , 232 , 233 , 236 , 238 , 240 ГПК України , суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Софт Тур (Львівська область, м.Львів, вул. Героїв УПА,73, ідентифікаційний код 40315950) на користь Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» (18030, м.Черкаси, вул. Чехова,41, ідентифікаційний код 32268131) 8 724,43 грн основаного боргу, 991,97грн 20% річних, 2 617,32 грн штрафу та 1 761,10 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України .

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленомурозділом IV ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 04.01.2019р.

Суддя Запотічняк О.Д.