Рішення

від 10.12.2018 по справі 925/981/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року м. Черкаси справа № 925/981/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, третьої особи - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства Харківобленерго до Публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Західні енергетичні транзити про стягнення 71905734 грн. 05 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство Харківобленерго звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго (далі - відповідач, а разом - сторони), в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь на підставі Договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року 51000000 грн. основного боргу, 16734254 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 4171479 грн. 45 коп. 3% річних за період прострочення з 01.10.2015 по 17.09.2018, що разом становить 71905734 грн. 05 коп. та відшкодувати судові витрати.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо повернення позивачу поворотної фінансової допомоги за укладеним сторонами договором поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року, а перерахування спірної суми коштів фінансової допомоги на рахунок третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Західні енергетичні транзити на підставі договору доручення від 23.12.2015 року, укладеного позивачем і третьою особою, не є належним виконанням відповідачем свого зобов'язання. Про зазначене свідчить те, що: договір доручення від 23.12.2015 року є нікчемним в силу ч. 2 ст. 228 ЦК України, що слідує із вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року у справі № 761/19378/17, провадження № 1-кп/761/1066/2018; до договору доручення від 23.12.2015 року довірителем довіреність повіреному не видавалась, відтак в силу ч. 1 ст. 1007 ЦК України, повірений не був уповноважений вчиняти дії, передбачені цим договором; платіжні доручення № 740 від 25.12.2015 року на суму 25000000 грн., № 750 від 28.12.2015 року на суму 1000000 грн., № 751 від 29.12.2015 року на суму 11000000 грн., № 756 від 29.12.2015 року на суму 5000000 грн. не є належними доказами виконання відповідачем спірного зобов'язання по договору фінансової допомоги, оскільки платежі за ними мають інше цільове призначення.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.09.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/981/18, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач в особі свого представника 16.10.2018 року подав відзив на позовну заяву (вх. № 30810/18, а.с. 46-49), 05.12.2018 року - заперечення на відповідь на відзив (вх. № 36130/18, а.с. 149-151), в яких проти позовних вимог заперечував в повністю через їх необґрунтованість, зокрема зазначив:

23.12.2015 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Західні енергетичні транзити було укладено договір доручення № 23/12/15, а листом від 28.12.2015 року № 04/10531 позивач повідомив відповідача про те, що повіреним відповідача у відносинах із позивачем є товариство з обмеженою відповідальністю Західні енергетичні транзити , в тому числі і з питань повернення фінансової допомоги в розмірі 51000000 грн. за договором поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року;

листом від 20.05.2016 року № 3326/04 відповідач повідомив позивача про виконання договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року;

таким чином, договір поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року відповідачем виконаний в повному обсязі, фінансову допомогу у розмірі 51000000 грн. позивачу повернув шляхом перерахування зазначеної суми на рахунок ТОВ Західні енергетичні транзити , що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Крім того, рішеннями судів у справах № 909/487/16 від 26.07.2016 року, № 925/1100/16 від 14.11.2016 року, № 922/3152/16 від 03.08.2018 року, постановою Вищого господарського суду України у справі № 922/2337/16 від 12.12.2016 року, зазначені обставини уже встановлені, мають преюдиційне значення для розгляду даної справи. Із зазначених підстав просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Позивачем в особі його представника подано 15.11.2018 року відповідь на відзив (вх. № 34211/18, а.с. 129-132) в яких позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, на спростування доводів відповідача, наведених у відзиві на позов, зокрема, зазначив про таке:

посилання позивача на належне виконання ним своїх обов'язків за договором поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року суперечить вимогам ч. 1 ст. 1049 ЦК України, п.п. 5.2., 5.3. договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року;

наслідки беззастережного перерахування позивачем коштів на рахунок третьої особи не можуть порушувати законних прав позивача на отримання належної йому суми поворотної фінансової допомоги.

Ухвалою суду від 23.10.2018 року, за клопотаннями представника позивача, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю Західні енергетичні транзити та витребувано у Шевченківського районного суду міста Києва засвідчену належним чином копію вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 12.03.2018 року по справі № 761/19378/17, а також відомості щодо набрання вироку законної сили.

За клопотаннями і заявами представників сторін розгляд справи відкладався, строк розгляду справи продовжувався.

Ухвалою суду від 06.12.2018 року (в протоколі судового засідання) закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

В засіданнях суду представник позивача позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві і відповіді на відзив, підтримав і просив суд позов задовольнити повністю, відповідач в особі свого представника позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у письмовому відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволені позову повністю з таких підстав.

23.07.2015 року між позивачем - акціонерним товариством Харківобленерго (в тексті Договору - сторона-1) та відповідачем - публічним акціонерним товариством Черкасиобленерго (в тексті Договору - сторона-2) був укладений договір поворотної фінансової допомоги № 2 (далі - Договір № 2), за умовами п.п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона-1 передає у власність стороні-2 грошові кошти (у подальшому - фінансова допомога) в розмірі, установленому в пункті 2.1. Договору, а сторона-2 зобов'язується повернути їх стороні-1 в строки та в порядку, встановлені даним договором.

Сторони погодили усі істотні умови договору, зокрема, домовилися про таке:

п. 1.1. - сума фінансової допомоги за Договором становить 51000000 грн.;

п. 1.2. - сторона-1 та сторона-2 підтверджують, що фінансова допомога надається без мети тримання прибутку або збереження реальної вартості активів4

п. 3.1. - сторона-1 зобов'язується надати стороні-2 суму фінансової допомоги протягом 10 банківських днів з дати отримання заявки від сторони-2, у визначеному нею розмірі;

п. 3.2. - сторона-1 перераховує суму фінансової допомоги у строки, зазначені у п. 3.1. Договору в безготівковому порядку на поточний рахунок сторони-2 за реквізитами, визначеними даним Договором, якщо це дозволяє зробити фінансове становище сторони-1;

п. 3.3. - фінансова допомога вважається переданою стороні-2 в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок сторони-2;

п. 4.1. - строк повернення фінансової допомоги до 31 червня 2016 року;

п. 5.1. - сторона-2 зобов'язана повернути суму фінансової допомоги (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини фінансової допомоги) в останній день строку, встановленого в п. 4.1. цього Договору;

п. 5.2. - сума фінансової допомоги підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок сторони-1;

п. 5.3. - днем повернення фінансової допомоги вважається день зарахування суми фінансової допомоги (її частини) на поточний рахунок сторони-1;

п. 5.4. - у будь-який момент суму фінансової допомоги (її частину) може бути достроково повернено стороною-2 у порядку, передбаченому п. 5.2. даного Договору;

п. 6.1. - сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому Договорі реквізитів та зобов'язалися своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення, несуть ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків;

п. 7.5. - додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками;

п. 7.6. - про зміни, що стосуються розрахункових реквізитів, сторони повідомляють один одного листами електронною поштою. Сторона, яка одержала листа про зміну реквізитів, зобов'язана повідомити іншу сторону електронною поштою про надходження такого повідомлення. Обмін такими листами вважається додатковою угодою до даного Договору

Відповідно до п. 7.1. Договору № 2, цей договір набирає чинності з моменту зарахування суми фінансової допомоги на поточний рахунок сторони-2 і діє до повного виконання стороною-2 своїх зобов'язань за Договором.

Договір оформлений належним чином та підписаний представниками обох сторін.

27.08.2015 року до Договору № 2 від 23.07.2015 року сторони підписали ОСОБА_3 угоду № 1 відповідно до якої п. 4.1. Договору № 2 виклали в наступній редакції: строк повернення фінансової допомоги до 30 вересня 2015 року включно . ОСОБА_3 угода набирає чинності з дати її підписання сторонами. Всі інші умови Договору не змінені цією додатковою угодою залишаються незмінними. ОСОБА_3 угода підписана представниками обох сторін та скріплена печатками юридичних осіб (а.с. 13).

З платіжного доручення № 2013 від 28.07.2015 року вбачається, що на виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача, за вказаними в Договорі реквізитами, 51000000 грн. фінансової допомоги (а. с. 14).

23.12.2015 року між позивачем - акціонерним товариством Харківобленерго в особі заступника голови правління - виконавчого директора ОСОБА_4, як довірителем, та третьою особою - товариством з обмеженою відповідальністю Західні енергетичні транзити в особі директора ОСОБА_5, як повіреним, було укладено договір доручення № 13 (а.с. 133-134) за умовами п. 1.1. якого, за цим Договором повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити комплекс представницьких заходів з усіх питань, що виникають в процесі правовідносин з суб'єктом господарювання - публічним акціонерним товариством Черкасиобленерго .

Відповідно до п.п. 2.1.4. п. 2.1. договору доручення № 13 від 23.12.2015 року, повірений має право отримувати на власний рахунок/рахунки від зобов'язаних перед довірителем осіб майно, кошти та інше, в тому числі стягнене за рішенням суду, передане в ході добровільного досудового виконання зобов'язань.

Відповідно до п.п. 2.2.3. п. 2.2. договору доручення № 13 від 23.12.2015 року, повірений зобов'язаний негайно передати довірителю все отримане у зв'язку у зв'язку з виконанням повіреним своїх зобов'язань за цим договором (здійснення юридичних дій, визначених у п. 2.1. цього Договору).

Договір доручення № 13 від 23.12.2015 року підписаний представниками його сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

28.12.2015 року позивач направив відповідачу лист за вих. № 04/10531 у якому повідомив, що 23.12.2015 року між позивачем - акціонерним товариством Харківобленерго , як довірителем та/або кредитором, та третьою особою - товариством з обмеженою відповідальністю Західні енергетичні транзити , як повіреним, було укладено Договір доручення, за умовами якого повірений зобов'язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити комплекс представницьких заходів з усіх питань, що виникають в процесі правовідносин із публічним акціонерним товариством Черкасиобленерго . Повідомив, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 09.12.2015 року до договору доручення № ДД-1210/1 від 12.10.2015, ТОВ Фінансова компанія Трансфербутік більше не є повіреним АК Харківобленерго у взаємовідносинах із ПАТ Черкасиобленерго . Також у листі зазначено, що на теперішній час повіреним АК Харківобленерго у відносинах із ПАТ Черкасиобленерго є ТОВ Західні енергетичні транзити , яке наділено широким колом повноважень для вирішення питань фінансового характеру, що виникли та/або можуть виникнути з ПАТ Черкасиобленерго , зокрема, з питань повернення фінансової допомоги в розмірі 51000000 грн. за договором поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року. Зазначений лист підписаний від імені позивача заступником голови правління - виконавчим директором ОСОБА_6 та на листі міститься печатка юридичної особи - акціонерного товариства Харківобленерго . Також, на листі міститься штемпель відповідача До виконання із датою - 04.01.2016 року (а. с. 50).

Із платіжних доручень № 740 від 25.12.2015 року на суму 25000000 грн., № 750 від 28.12.2015 року на суму 1000000 грн., № 751 від 29.12.2015 року на суму 11000000 грн., № 756 від 29.12.2015 року на суму 5000000 грн. вбачається, що відповідач перерахував на рахунок третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю Західні енергетичні транзити 51000000 грн. із призначенням платежу повернення фінансової допомоги згідно договору № 370-01/18-15 від 10.07.2015 року та вимоги б/н від 24.12.2015 року без ПДВ (а.с. 51 - 52).

Відповідач направив на адресу позивача лист № 3326/04 від 20.05.2016 року щодо врегулювання розбіжностей у якому зазначив, що згідно платіжних доручень № 740 від 25.12.2015 року, № 750 від 28.12.2015 року, № 751 від 29.12.2015 року, № 756 від 29.12.2015 року відповідач сплатив заборгованість на загальну суму 51000000 грн. за договором поворотної фінансової допомоги від 23.07.2015 року № 2, що був укладений між ПАТ Черкасиобленерго та АК Харківобленерго на розрахунковий рахунок повіреної АК Харківобленерго особи ТОВ Західні енергетичні транзити згідно Договору доручення від 23.12.2015 року 3 23/12/15, у зв'язку з чим зобов'язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги ПАТ Черкасиобленерго є виконаним перед АК Харківобленерго (а. с. 53).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2016 року у справі № 909/487/16 за позовом акціонерної компанії Харківобленерго до товариства з обмеженою відповідальністю Західні енергетичні транзити , за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго , про стягнення заборгованості в сумі 54227960,75 грн. позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Західні енергетичні транзити на користь акціонерної компанії Харківобленерго - 51000000 грн. 00 коп. основного боргу, 2 577 494 грн. 99 коп. інфляційних, 648713 грн. 45 коп. - 3% річних та 206693 грн. 37 коп. судового збору.

У зазначеному рішенні встановлені, зокрема, наступні обставини:

на підставі укладеного між АК Харківобленерго та ПАТ Черкасиобленерго договору № 2 поворотної фінансової допомоги від 23.07.2015 АК Харківобленерго були передані у власність ПАТ Черкасиобленерго грошові кошти в сумі 51000000 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 2013 від 28.07.2015. За умовами пунктів 1.1, 4.1 зазначеного Договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 27.08.2015) вказана вище сума коштів повинна бути повернута ПАТ Черкасиобленерго на рахунок АК Харківобленерго у строк до 30.09.15. Однак, ПАТ Черкасиобленерго свої зобов'язання по поверненню коштів виконало з порушенням вказаного строку;

для вирішення питання щодо повернення суми фінансової допомоги між АК Харківобленерго (довіритель, позивач по справі) та ТОВ Західні енергетичні транзити (повірений, відповідач по справі) 23.12.15 було укладено договір доручення № 23/12/15 (далі - Договір доручення), відповідно до якого ТОВ Західні енергетичні транзити має право отримувати на власний рахунок/рахунки від зобов'язаних перед довірителем осіб майно, кошти та інше, у тому числі, стягнене за рішенням суду, передане в ході добровільного досудового виконання зобов'язань;

листом № 3326/04 від 20.05.16 (а.с.13) ПАТ Черкасиобленерго повідомило позивача про виконання умов договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 шляхом перерахування коштів відповідачу в сумі 51 000 000 грн. Відповідно до пункту 2.2.3 Договору доручення відповідач зобов'язаний негайно передати АК Харківобленерго все отримане в зв'язку з виконанням своїх зобов'язань за цим договором (здійсненням юридичних дій, визначених у пункті 2.1. цього Договору). Однак, відповідач зобов'язання по поверненню позивачу коштів в сумі 51000000 грн. не виконав;

таким чином, до стягнення підлягали 51000000 грн. основного боргу, 2577 494,99 грн. інфляційних та 648713,45 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.08.2016 року у справі № 922/2337/16 за позовом громадської організації Екологічна безпека до акціонерної компанії Харківобленерго , товариства з обмеженою відповідальністю Західні енергетичні транзити , публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго про визнання недійсними договорів, залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2016 року, у позові відмовлено повністю.

Предметом позову у справі № 922/2337/16 позивач визначив вимогу до суду визнати недійсним договір поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року, укладений між акціонерною компанією Харківобленерго та публічним акціонерним товариством Черкасиобленерго та визнати недійсним договір доручення б/н від 23.12.2015 року, укладений між акціонерною компанією Харківобленерго та товариством з обмеженою відповідальністю Західні енергетичні транзити . В обґрунтування позову позивач зазначив, що керівництво АК Харківобленерго діючи всупереч інтересам держави та суспільства вийшло за межі своїх повноважень підписавши оскаржувані договори.

У зазначених судових рішеннях у справі № 922/2337/16 встановлені наступні обставини:

28.07.2016 р. відповідач АК Харківобленерго надав письмовий відзив, підтриманий його представником у судових засіданнях із розгляду даної справи, в якому проти задоволення позивних вимог заперечував та зазначив, що укладення спірних правочинів було здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства, статуту АК Харківобленерго та інших локальних нормативних актів АК Харківобленерго , в інтересах підприємства та в межах повноважень, особи яка підписала договір з боку АК Харківобленерго . Крім того, 1-й відповідач послався на виконання сторонами зобов'язань за спірними договорами, що свідчить про подальше схвалення правочину його сторонами. В той же час, 1-й відповідач зазначив, що укладення спірного договору не суперечило інтересам самої юридичної особи, так і інтересам держави і суспільства. При цьому, невиконання зобов'язань за договором не може бути підставою для визнання договору недійсним;

судом встановлено, що АК Харківобленерго на виконання спірного правочину було перераховано кошти на користь ПАТ Черкасиобленерго , укладено додаткову угоду щодо внесення змін до договору, вжито заходів з метою забезпечення виконання з боку ПАТ Черкасиобленерго в натурі свого обов'язку з повернення коштів, в тому числі подано позов до господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з ПАТ Черкасиобленерго коштів за спірним договором. Зазначені дії сторін договору свідчать про прийняття його до виконання та відповідно про наступне схвалення правочину з боку АК Харківобленерго . Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави для визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року відсутні, у зв'язку з його повним подальшим схваленням акціонерною компанією Харківобленерго ;

договір доручення з боку АК Харківобленерго підписано заступником голови правління виконавчим директором АК Харківобленерго на підставі довіреності №01-16юр/9306 від 17.11.2015 року, виданої виконуючим обов'язки голови правління АК Харківобленерго . Суд наголошує, що Статут АК Харківобленерго , Порядок укладання Виконавчим органом компанії правочинів та вчинення дій щодо розпорядження коштами та майном компанії та Положення про виконавчий орган АК Харківобленерго не містять обмежень щодо укладення головою правління АК Харківобленерго договорів доручення, такий правочин також не підпадає під ознаки значного правочину, відповідно до 1 ст. 70 Закону України Про акціонерні товариства . За таких обставин, договір доручення б/н від 23.12.2015 р. укладений представником АК Харківобленерго в межах його повноважень визначених довіреністю №01-16юр/9306 від 17.11.2015 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.11.2016 року у справі № 925/1100/16 за позовом акціонерної компанії Харківобленерго до публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго про стягнення 1067173 грн. 58 коп. позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача кошти в сумі 1 067 173,58 грн., з яких 3 % річних у сумі 364 027,40 грн. та інфляційних у сумі 703 146,18 грн.

Зазначеним рішенням встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договором № 2 від 23.07.2015 року зобов'язань щодо своєчасного повернення коштів в сумі 51000000,00 грн. відповідачу обґрунтовано нараховані 3 % річних у сумі 364 027,40 грн. та інфляційні нарахування в сумі 703 146,18 грн.

Також, позивач звертався до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Приватний виконавчий сервіс , публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Західні енергетичні транзити , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні третього відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Трансфербутик в якому, зокрема, просив суд стягнути солідарно з публічного акціонерного товариства Черксиобленерго та товариства з обмеженою відповідальністю Приватний виконавчий сервіс на свою користь заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015року у сумі 51000000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2018 року у справі № 922/3152/16, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 року, у задоволені зазначеного позову відмовлено повністю. Цим рішенням встановлені, зокрема, такі обставини:

факт належного перерахування ПАТ Черкасиобленерго на повірену позивачем особу ТОВ Західні енергетичні транзити коштів у розмірі 51000000,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями № 740 від 25.12.2015 року на суму 25000000,00 грн., № 750 від 28.12.2015 року на суму 10 000000,00 грн., №7 51 від 29.12.2015 року на суму 11000000,00 грн. та № 756 від 29.12.2015 року на суму 5 000 000,00 грн. Зазначене перерахування було здійснено за згодою АК Харківобленерго , яке уклало з ТОВ Західні енергетичні транзити договір доручення б/н від 23.12.2015 року, та направила на адресу ПАТ Черкасиобленерго відповідний лист за вих. № 04/10531 від 28.12.2015 за підписом Заступника голови правління - виконавчого директора. Таким чином, суд констатує, що наявність заборгованості у ПАТ Черкасиобленерго перед позивачем за договором фінансової допомоги №2 від 23.07.2015 не підтверджується та спростовується вищевказаним.

При цьому, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що оскільки договір доручення, зокрема, б/н від 23.12.2015 року, укладений АК Харківобленерго з ТОВ Західні енергетичні транзити , нібито є нікчемним на підставі фактів, встановлених судовим вироком, цей договір в силу положень ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України не породжує для сторін будь-яких юридичних наслідків. А оскільки ПАТ Черкасиобленерго , перерахував кошти на виконання такого договору, не може вважатись таким, що виконав свої зобов'язання за договором поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015. До таких висновків суд дійшов виходячи з наступного: ПАТ Черкасиобленерго не є стороною договору доручення б/н від 23.12.2015 року, і як наслідок, можлива нікчемність цього договору, не породжує для останнього будь-яких обов'язків, пов'язаних з такою нікчемністю. Крім того, оскільки перерахування грошових коштів з боку ПАТ Черкасиобленерго на користь ТОВ Західні енергетичні транзити відбувалося за вказівкою АК Харківобленерго , яке до того ж уклало з останнім відповідний договір доручення на отримання цих коштів від повіреного, відповідні ризики, пов'язані з неотриманням цих коштів має нести саме АК Харківобленерго .

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12.03.2018 у справі № 761/19378/17 визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 КК України, чим встановлено протизаконна діяльність ОСОБА_5, як директор TOB Західні енергетичні транзити , у вчиненні фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Вироком встановлені і обставини укладення договору доручення від 23.12.2015 року між АК Харківобленерго і ТОВ Західні енергетичні транзити , а саме: ОСОБА_5, перебуваючи у приміщенні TOB ХК Енергомережа за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 12, на виконання злочинної вказівки Особи 1, з метою отримання щомісячної винагороди від останньої, в другій половині грудня 2015 року підписав як директор TOB Західні енергетичні транзити виготовлені невстановленими особами договір доручення від 23.12.2015 № 23/12/15 з АК Харківобленерго про нібито уповноваження TOB Західні енергетичні транзити на стягнення за договором поворотної фінансової допомоги від 23.07.2015 року № 2 з ПАТ Черкасиобленерго 51 млн. грн. на користь АК Харківобленерго , лист-вимогу на адресу ПАТ Черкасиобленерго від 24.12.2015 щодо стягнення заборгованості у сумі 51 млн. грн. на користь АК Харківобленерго шляхом перерахування на розрахунковий рахунок TOB Західні енергетичні транзити . Підписуючи вказані документи, ОСОБА_5 їх змісту не розумів, в суть не вникав. Зазначені дії вчинив на виконання прохання Особи 1, бажаючи і в подальшому отримувати попередньо обумовлену щомісячну грошову суму. У зв'язку з наведеним державі заподіяно велику шкоду в сумі 51 млн. грн., яка більше ніж у тисячу разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян . Також зазначено, що допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав. У суді показав, що підписував зазначені в обвинуваченні документи і при цьому не мав наміру здійснювати законну господарську діяльність.

Отже, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про примусове виконання обов'язку в натурі шляхом стягнення 51000000 грн. основного боргу, 16734254 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 4171479 грн. 45 коп. 3% річних за період прострочення основного боргу з 01.10.2015 по 17.09.2018.

Спірні правовідносини сторін виникли із укладеного ними договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із їх прав і обов'язків, визначених цим договором і актами законодавства.

За правовою природою ці правовідносини віднесені до договірних зобов'язань позики, загальні положення про позику визначені параграфом 1 глави 71, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків; майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на викладені обставини справи, наведені судові рішення і норми законодавства суд вбачає, що 23.07.2015 року сторонами був укладений договір поворотної фінансової допомоги № 2, в якому позивач виступив позикодавцем, а відповідач - позичальником. На виконання умов цього договору позивач перерахував відповідачу, а відповідач отримав 28.07.2015 року фінансову допомогу у розмірі 51 000 000 грн. Пунктом 4.1. розділу 4 договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року, в редакції ОСОБА_3 угоди № 1 від 27.08.2015 року, сторони погодили строк повернення фінансової допомоги до 30.09.2015 року включно. У розділі 5 договору сторони погодили умови повернення суми фінансової допомоги, відповідно до пунктів 5.1.- 5.4. якого відповідач зобов'язався повернути суму фінансової допомоги (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини фінансової допомоги) в останній день строку, встановленого в п. 4.1. цього договору. Сума фінансової допомоги підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця. Днем повернення фінансової допомоги вважається день зарахування суми фінансової допомоги (її частини) на поточний рахунок позикодавця. У будь-який момент суму фінансової допомоги (її частину) може бути достроково повернено позичальником у порядку, передбаченому п. 5.2. даного Договору.

Відповідач умови договору щодо повернення коштів фінансової допомоги у погоджений строк до 30.09.2015 року не виконав.

23.12.2015 року позивачем, як довірителем укладено з третьою особою - товариством з обмеженою відповідальністю Західні енергетичні транзити в особі директора ОСОБА_5, як повіреним, договір доручення, за умовами якого, повірений зобов'язався від імені і за рахунок довірителя здійснити комплекс представницьких заходів з усіх питань, що виникають в процесі правовідносин довірителя з суб'єктом господарювання - публічним акціонерним товариством Черкасиобленерго . На підставі договору доручення б/н від 23.12.2015 року, повірений набув право отримувати на власний рахунок від зобов'язаних перед довірителем осіб майно, кошти та інше і зобов'язався негайно передати довірителю все отримане у зв'язку з виконанням повіреним своїх зобов'язань за цим договором.

28.12.2015 року позивач листом за вих. № 04/10531 повідомив відповідача, що на підставі договору доручення б/н від 23.12.2015 року ТОВ Західні енергетичні транзити є повіреним АК Харківобленерго у відносинах із ПАТ Черкасиобленерго , який наділений повноваженнями для вирішення питань фінансового характеру, що виникли та/або можуть виникнути з ПАТ Черкасиобленерго , зокрема, з питань повернення фінансової допомоги в розмірі 51000000 грн. за договором поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року.

Платіжними дорученнями № 740 від 25.12.2015 року на суму 25000000,00 грн., № 750 від 28.12.2015 року на суму 10 000 000,00 грн., № 751 від 29.12.2015 року на суму 11000000,00 грн. та № 756 від 29.12.2015 року на суму 5000000,00 грн. відповідач - ПАТ Черкасиобленерго сплатив на рахунок повіреного АК Харківобленерго - ТОВ Західні енергетичні транзити 51000000 грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2016 року у справі № 909/487/16 задоволено позов акціонерної компанії Харківобленерго , стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Західні енергетичні транзити на користь акціонерної компанії Харківобленерго 51000000 грн. 00 коп. боргу, 2 577 494 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 648713 грн. 45 коп. 3% річних за період прострочення з 28.12.2015 по 31.05.2016, та 206693 грн. 37 коп. судового збору. Зобов'язання, яке було предметом позову у справі № 909/487/16, виникло із договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015, укладеного між АК Харківобленерго та ПАТ Черкасиобленерго , та договору доручення від 23.12.2015 року, укладеного між АК Харківобленерго , як довірителем, та ТОВ Західні енергетичні транзити , як повіреним.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.08.2016 року у справі № 922/2337/16 відмовлено повністю у задоволенні позову про визнання недійсними договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року і договору доручення б/н від 23.12.2015 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.11.2016 року у справі № 925/1100/16 повністю задоволено позов акціонерної компанії Харківобленерго до публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго , стягнуто 364 027,40 грн. 3 % річних та 703 146,18 грн. інфляційних втрат за прострочення зобов'язання з повернення суми фінансової допомоги, що виникло із договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року за період з 01.10.2015 по 28.12.2015 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2018 року у справі № 922/3152/16 відмовлено АК Харківобленерго у задоволенні позову про солідарне стягнення 51000000,00 грн. за договором поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015року з публічного акціонерного товариства Черксиобленерго та товариства з обмеженою відповідальністю Приватний виконавчий сервіс . У цьому зобов'язанні товариство з обмеженою відповідальністю Приватний виконавчий сервіс виступало поручителем публічного акціонерного товариства Черксиобленерго . Предметом дослідження судів першої і апеляційної інстанцій у цій справі були ті ж мотиви обґрунтування позову, що і у справі № 925/981/18, яка розглядається.

Судами у господарських справах № 909/487/16, № 922/2337/16, № 925/1100/16, № 922/3152/16, які розглядались за участю АК Харківобленерго , ПАТ Черкасиобленерго і ТОВ Західні енергетичні транзити встановлені обставини належного виконання публічним акціонерним товариством Черкасиобленерго свого зобов'язання по поверненню суми фінансової допомоги, що виникло із договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року, вимога про стягнення якої є предметом позову у справі № 925/981/18, яка розглядається. Рішеннями судів у справах № 909/487/16, № 925/1100/16 стягнуто на користь позивача із порушників господарського зобов'язання суму основного боргу, частково інфляційні втрати і проценти річних за період прострочення основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення яких є предметом позову у цій справі.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року у справі № 761/19378/17, провадження № 1-кп/761/1066/2018, яким засуджено директора ТОВ Західні енергетичні транзити ОСОБА_5 за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 205 1 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5 КК України, які виразились у підробленні документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців, і пособництві у фіктивному підприємництві, наведених висновків, зокрема, щодо помилковості твердження позивача про нікчемність договору доручення від 23.12.2015 року, не спростовує.

Так, Кримінальним кодексом України статті 205 1 ч. 2, 205 ч. 2, за якими засуджено ОСОБА_5, віднесено до розділу VІІ - злочини у сфері господарської діяльності.

Частинами 1 і 2 ст. 228 ЦК України, на норми якої посилається позивач в обґрунтування позову, встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом статті 228 ЦК України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті, є нікчемним.

Відтак, оскільки злочини, вчинені ОСОБА_5, Кримінальним кодексом України не віднесені до злочинів, що посягають на незаконне заволодіння майном держави, дії засудженого, віднесені до їх складу і виразились в укладені ним з представником позивача договору доручення від 23.12.2015 року, не вважаються такими, що порушують публічний порядок, а тому цей правочин із зазначених позивачем підстав не має ознак нікчемності.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Із урахуванням зазначених норм процесуального законодавства, суд при розгляді цієї справи, враховує обставини, встановлені у вищезазначених рішеннях господарських судів та вироку суду у кримінальній справі, в тих частинах, що стосуються предмету позову, що розглядається у цій справі. Також, обставини, встановлені цими рішеннями не потребують доведення при розгляді цієї справи.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 1000, частиною 1 ст. 1007 ЦК України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

За умовами п. 1.1. договору доручення № 13 від 23.12.2015 року, укладеного позивачем і третьою особою, сторони визначили предмет цього договору, за яким повірений зобов'язався від імені і за рахунок довірителя здійснити комплекс представницьких заходів з усіх питань, що виникають в процесі правовідносин з суб'єктом господарювання - публічним акціонерним товариством Черкасиобленерго . Відповідно до п.п. 2.1.4. п. 2.1. договору доручення № 13 від 23.12.2015 року, повірений має право отримувати на власний рахунок/рахунки від зобов'язаних перед довірителем осіб майно, кошти та інше, в тому числі стягнене за рішенням суду, передане в ході добровільного досудового виконання зобов'язань. Згідно з п.п. 2.2.3. п. 2.2. договору доручення № 13 від 23.12.2015 року, повірений зобов'язаний негайно передати довірителю все отримане у зв'язку у зв'язку з виконанням повіреним своїх зобов'язань за цим договором (здійснення юридичних дій, визначених у п. 2.1. цього Договору).

Відтак, договір доручення № 13 від 23.12.2015 року спрямований на забезпечення виконання договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015року, укладеного позивачем і відповідачем, є формою представництва на підставі договору, не має ознак договору доручення в розумінні ч. 1 ст. 1000 ЦК України, тому наявність довіреності на вчинення дій, зазначених у ньому, про що стверджує позивач, в розумінні , ч. 1 ст. 1007 ЦК України, не потребує.

Враховуючи попередній висновок суду про відмову у задоволені позовної вимоги щодо стягнення 51000000 грн. основної заборгованості, суд також відмовляє у стягненні 16734254 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 4171479 грн. 45 коп. 3% річних за прострочення цього грошового зобов'язання, оскільки ці вимоги є похідними від основної.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Крім того суд, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , також повинен застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене суд надає перевагу запереченням відповідача, а позов визнає необґрунтованим, недоказаним і у його задоволенні відмовляє повністю.

На підставі статті 129 ГПК України понесені судові витрати на сплату судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.01.2019 року.

Суддя В.М. Грачов