Рішення

від 03.01.2019 по справі 140/2725/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2725/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУПФУ у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - УДВС ГТУЮ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 про стягнення виконавчого збору від 10.12.2018 у розмірі 14892,00 грн. у виконавчому провадженні ВП №57886299.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.12.2018 державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №57886299 з виконання виконавчого листа №988/2018, виданого 29.11.2018 Волинським окружним адміністративним судом, про зобов'язання ГУПФУ у Волинській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2016 року у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» , на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 19.03.2018 №433, пунктом 3 якої також постановив стягнути з позивача (боржника у виконавчому провадженні) виконавчий збір у розмірі 14 892,00 грн.

Крім того, 10.12.2018 державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 виніс постанову про стягнення виконавчого збору ВП №57886299, відповідно до якої стягнув з боржника ГУПФУ у Волинській області виконавчий збір в сумі 14 892,00 грн.

Позивач не погоджується із постановою про стягнення виконавчого збору від 10.12.2018 з тих підстав, що відповідно до пунктів 1, 3 частини п'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчий збір стягненню з позивача не підлягає. Крім того, відповідач виніс дві постанови щодо стягнення виконавчого збору, не дотримав строку, наданого для виконання рішення, та не врахував добровільне виконання боржником рішення суду до відкриття виконавчого провадження.

Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДСВ ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 про стягнення виконавчого від 10.12.2018 у розмірі 14892,00 грн. (ВП №57886299).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розглядати справу у судовому засіданні з повідомленням сторін, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.1).

У поданому до суду відзиві від 29.12.2018 №04-8/8183 (а.с.13-14) представник відповідача ОСОБА_1 позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог статті 27 Закону №1404-VIII. Вважає, що позивач не врахував те, що боржником є Головне управління Пенсійного фонду України Волинської області, тобто державний орган, а виконавчий лист суду містить вимогу про зобов'язання вчинити певні дії, а не стягнення періодичних платежів. Тому виконання вказаного виконавчого листа здійснюється у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження» , а не Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» . Враховуючи те, що у встановлений законом строк для добровільного виконання рішення суду, підтвердження повного його виконання позивачем не надано, тому державним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа та стягнуто виконавчий збір. Разом з тим повідомив, що згідно з постановою державного виконавця від 27.12.2018 виконавче провадження ВП №57886299 завершене на підставі пункту 9 статті 37 Закону №1404-VIII, а виконавчий документ повернуто стягувану без виконання. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У поданих до суду поясненнях від 02.01.2019 №27/06-39 представник позивача ОСОБА_3 додатково зазначив, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» , якою передбачено, що виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» .

28.08.218 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду , якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду (далі - Порядок №649). Цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» , на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про виконавче провадження» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» , на виконання яких стягувану нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

На виконання пункту 3 Порядку №649 постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1 затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Черговість виконання рішень суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після 01.01.2013 - (дата набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» ), на виконання яких особі нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою або рішень суду про стягнення коштів, визначається датою їх надходження до органу Пенсійного фонду України. Рішення суду в частині виплати стягувачу ОСОБА_2 розміру пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 виконується за окремою бюджетною програмою згідно із Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 (далі - Порядок №649), та Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за №1189/32641 (далі - Порядок № 20-1). Просив позов задовольнити (а.с.24-26).

В судове засідання сторони не прибули, при цьому, представник відповідача у відзиві на позов просив розгляд справи проводити за його відсутності.

03.01.2019 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.27).

Згідно із частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, судовий розгляд справи здійснюється у відсутності осіб, які були належним чином повідомлені, без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, в письмовому провадженні, на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Дослідивши письмові докази та пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 10.12.2018 державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57886299 з виконання виконавчого листа №988/2018, виданого 29.11.2018 Волинським окружним адміністративним судом, про зобов'язання ГУПФУ у Волинській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2016 року у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» , на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 та довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 19.03.2018 року №433, пунктом 3 якої також постановив стягнути з позивача (боржника у виконавчому провадженні) виконавчий збір у розмірі 14 892,00 грн. (а.с.16,19).

10.12.2018 державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 виніс також постанову про стягнення виконавчого збору ВП №57886299, відповідно до якої стягнув з боржника ГУПФУ у Волинській області виконавчий збір в сумі 14892,00 грн. (а.с.9).

Копії вказаних постанов були скеровані позивачу згідно із супровідними листами від 10.12.2018 №04-35/7679, від 11.12.2018 № 04-35/7686 та отримані боржнико. Постанова про стягнення виконавчого збору отримана ГУПФУ у Волинській області 17.12.2018 за вх. №12337/9 (а.с.8).

27.12.2018 державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» . У постанові вказав про те, що виплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 06.12.2018 в розмірі 15501,97 грн. буде здійснюватись відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду . Зазначив, що відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення (а.с. 15).

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відтак, оскільки оскаржувана постанова була отримана позивачем 17.12.2018, а даний позов подано до суду 22.12.2018, тому позовна заява подана з дотриманням десятиденного строку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За приписами частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Як передбачено частиною першою статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Разом з тим, пунктом 3 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується: якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» .

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI) цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. Терміни в цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України і Законі України «Про виконавче провадження» .

За приписами частин першої, другої статті 2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Згідно із пунктом 1 Порядку № 649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Пунктом 2 Порядку № 649 передбачено, що у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення; рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» , на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про виконавче провадження» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» .

За приписами пунктів 3 - 5 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Як передбачено пунктами 10, 11 Порядку №649, виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду виплати пенсії зобов'язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону.

Крім того, згідно із пунктом 1 Порядку № 20-1 цей Порядок відповідно до пункту 3 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 (далі - Порядок № 649), визначає процедуру функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), та внесення інформації до нього.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 20-1 у цьому Порядку терміни використовуються у значеннях, наведених у Законах України «Про виконавче провадження» , «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку № 649.

Пунктом 3 Порядку № 20-1 визначено, що у реєстрі обліковуються рішення, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» : на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою; про стягнення коштів.

Згідно із пунктом 8 Порядку № 20-1 відповідальна особа вносить до реєстру наявну інформацію про: 1) рішення суду: вид (постанова, рішення, ухвала); найменування суду, що його постановив; дата постановлення рішення суду та дата набрання ним законної сили; номер судової справи; стислий зміст рішення про зобов'язання вчинити певні дії («про призначення пенсії» , «про перерахунок пенсії» , «про виплату пенсії» тощо); дата надходження рішення до боржника; 2) прізвище, ім'я, по батькові стягувача, дату його народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 3) у разі смерті стягувача - дату його смерті, а також прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи (осіб), яка має (які мають) право на одержання недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю стягувача; 4) період, за який стягувачу нараховано пенсію на виконання рішення суду; 5) суму нарахованої на виконання рішення суду пенсії, що залишається невиплаченою, із зазначенням акта законодавства, згідно з яким проведено таке нарахування; 6) виплату коштів на підставі рішення суду: виплачена сума; місяць та рік, у якому кошти виплачені. За наявності двох і більше рішень за одним стягувачем кожне з них обліковується окремо.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Підпунктами 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, передбачено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави суду дійти висновків про те, що виплата пенсій за Законом №2262-ХІІ забезпечується Головними управліннями Пенсійного фонду України в областях виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, звідси, і виплата пенсій, присуджених рішенням суду відповідно до Закону № 2262-ХІІ, також відбувається лише за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому, заборгованість із пенсійних виплат за рішеннями суду, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, здійснюються за окремою бюджетною програмою. На думку суду, щодо виконання зазначених рішень суду (у тому числі, рішення Волинського окружного адміністративного суду, на виконання якого видано виконавчий лист №988/2018 від 29.11.2018, щодо якого відкрите виконавче провадження ВП №57886299, у якому винесена оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору) поширюються гарантії держави, визначені Законом №4901-VI, при цьому, суд звертає увагу, що на вказаний Закон є прямі посилання у Порядках № 649 та № 20-1.

Суд звертає увагу, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_1 27.12.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у ВП №57896748, у якій зазначено, що виплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 06.12.2018 в розмірі 15501,97 грн. буде здійснюватись відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду . При цому вказав, що відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення (а.с.15). Таким чином, державний виконавець погодився, що виконання рішення суду здійснюватиметься за рахунок коштів Державного бюджету України за окремою бюджетною програмою.

Відтак, на думку суду, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 10.12.2018 винесена без урахуванням та з порушенням пункту 3 частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VIII, оскільки у даному випадку виконавчий збір стягненню не підлягає у зв'язку із виконанням рішення суду за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Крім того, при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 10.12.2018 не були враховані приписи пункту 1 частини п'ятої статті 27 Закону №1404-VIII, що виключають можливість стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, тоді як відповідно до абзацу двадцять другого статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. При цьому, на думку суду, такі обмеження стосуються і виконавчих документів про зобов'язання виплатити періодичні платежі, оскільки усі рішення судів незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виплати коштів чи стягнення з нього коштів) підлягають виконанню.

Відтак, з наведених вище підстав та виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови підлягають до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Тобто, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача судовий збір не стягується.

Враховуючи, що у спірних правовідносинах щодо нарахування та виплати пенсій позивач виступає як суб'єкт владних повноважень та у даній справі задоволено позов суб'єкта владних повноважень, тому судові витрати позивача у вигляді сплаченого згідно із платіжним дорученням від 21.12.2018 №1484 судового збору в сумі 1762,00 грн. стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 229, 243-246, 268-269, 271-272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 про стягнення виконавчого збору від 10.12.2018 ВП №57886299.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 287 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя Т.М. Димарчук