Рішення

від 04.01.2019 по справі 817/1284/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 січня 2019 року м. Рівне №817/1284/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 підприємства "Рівнеенергопотеціал" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Рівнеенергопотенціал" (далі - позивач, ПП "Рівнеенергопотенціал") звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 22.06.2017 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.02.2017 року ПП "Рівнеенергопотенціал" у зв'язку із самостійно виявленими помилками, що містилися у раніше поданій податковій декларації, подало уточнюючий розрахунок для коригування показників декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року, за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Згодом було подано звітну декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року, з урахуванням раніше поданого уточнюючого розрахунку. Платником виконано в повному обсязі вимоги пп. "а" п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України для внесення змін до декларацій. Однак, в супереч нормам податкового законодавства контролюючий орган зменшив суму від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додатну вартість на суму 32130 грн.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав відзив на адміністративний позов, який мотивований тим, що у поданій 19.02.2017 року декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року, позивачем сума від'ємного значення у розмірі 32130 грн. зарахована у зменшення суми податкового боргу неправомірно, оскільки зобов'язання виникло не в грудні 2016 року, а згідно поданого уточнюючого розрахунку від 19.02.2017 звітний період є лютий 2017 року. Також вказує, що станом на 01.01.2017 згідно з інтегрованою карткою ПП "Рівнеенергопотенціал" борг за попередні періоди відсутній. Крім того, нараховані податкові зобов'язання у розмірі 31194 грн. платником не сплачені, чим порушено пп. "а" п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України. Отже, сума узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість ПП Рівнеенергопотенціал в розмірі 32130 грн. (31194+936) набула статусу податкового боргу в звітному (податковому) періоді лютий 2017 року, а відтак об'єктивно не могла бути зменшена платником податків шляхом подання податкової декларації за звітний (податковий) період січень 2017 року, позаяк в січні 2017 року такий податковий борг був відсутній. Таким чином, відповідач стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до норм податкового законодавства та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, яка залишена без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2017 року №0006351201.

Постановою Верховного Суду від 04.09.2018 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задоволено частково. Скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 прийнято вказану справу до нового розгляду. Розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 03.12.2018 розгляд справи № 817/1284/17 було відкладено до 03.01. 2019 року на 11:00 год., про що належним чином повідомлено сторін.

Ухвалою суду від 03.01.2019 розгляд справи № 817/1284/17 за позовом ОСОБА_1 підприємства "Рівнеенергопотенціал" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ухвалено продовжити у письмовому провадженні.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 27.08.2010 здійснено державну реєстрацію ПП "Рівнеенергопотенціал" (код ЄДРПОУ 37246002) за номером запису 1 608 102 0000 007273 (а.с.30-33).

Судом встановлено, що 31.12.2016 позивач подав відповідачу звітну декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року з додатками (далі - декларація з ПДВ за грудень 2016 року).

Як вбачається з декларації з ПДВ за грудень 2016 року, в рядку 18.1 сума, яка сплачується до бюджету - відсутня (а.с.59, 60).

Разом з тим, судом встановлено, що 19.02.2017 позивачем був надісланий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2016 року, який отриманий контролюючим органом 19.02.2017 о 15:46:23, реєстраційний номер документу НОМЕР_2, що підтверджується копією квитанції № 2 (далі - уточнюючий розрахунок з ПДВ за грудень 2016 року) (а. с.16-23).

В рядку 18.1 вказаного уточнюючого розрахунку з ПДВ за грудень 2016 року "позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету» , позивачем проставлено 31194 грн., а у рядку 18.3 сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки підприємством відображено 936 грн. (а.с.17).

Також, 19.02.2017 ПП "Рівнеенергопотенціал" було надіслано відповідачу звітну декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року з додатками, які отримані останнім 19.02.2017 о 18:12:52, реєстраційний номер документа НОМЕР_3, що підтверджується копією квитанції № 2 (далі - декларація з ПДВ за січень 2017 року) (а.с.24-29).

В рядку 20 декларації з ПДВ за січень 2017 року "сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації (рядок 19-рядок 19.1) вказана сума 36006 грн., з якої рядок 20.1: зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість" зазначена сума 32130 грн. (а.с.25).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ГУ ДФС у Рівненській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2017 року ПП "Рівнеенергопотенціал", про що складено відповідний акт перевірки № 371/17-00-12-01/37246002 від 29.05.2017 (далі - акт перевірки) (а.с.12-14).

Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем порядку ведення податкового обліку.

А саме, ПП "Рівнеенергопотенціал" порушено п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: у декларації з податку на додану вартість від 19.02.2017 року №9023641498 за січень 2017 року завищено суму від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на 32130 грн.

За результати перевірки в інтегрованій картці платника податку було зменшено суму від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу на додану вартість на 32130 грн. та збільшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 32130 грн. (а.с. 186).

На підставі вказаного акта перевірки, ГУ ДФС у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення форми В4 від 22.06.2017 №0006351201, згідно якого сума від'ємного значення, яка заявлена в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість та перевищує суму такого боргу, становить 32130 грн. (а.с.7).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку. Однак, рішенням Державної фіскальної служби України від 18.08.2017 №18324/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 22.06.2017 №0006351201 залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення (а.с.8-11).

Разом з тим, позивач не погоджується з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 22.06.2017 №0006351201, а тому оскаржив його в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 36.1. ст. 36 цього Кодексу, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

В п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 ПК України зазначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із пп. "а" п. 200.4 ст. 200 цього Кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

З системного аналізу зазначених норм права судом встановлено, що подаючи у майбутніх податкових періодах уточнюючий розрахунок платник податків самостійно усуває помилки, у тому числі щодо факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

Таким чином, визначене грошове зобов'язання в уточнюючому розрахунку з ПДВ за грудень 2016 року на суму 31194 грн. від 19.02.2017 є грошовим зобов'язанням минулого податкового періоду, а саме грудня 2016 року.

Вказане твердження суду, також підтверджується вимогами пп."а" п.50.1 ст.50 ПК України, який зобов'язує платника податків сплатити суму недоплати грошового зобов'язання при подачі уточнюючого розрахунку, як суму податкового боргу, яким є узгоджене грошове зобов'язання за грудень 2016 року та не сплачене на момент уточнення.

Крім того, за приписами пп. а) пункту 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у випадку декларування в уточнюючому розрахунку за минулі звітні періоди суми податкового зобов'язання платник податків повинен сплатити цю суму до бюджету до подання такого уточнюючого розрахунку.

Аналізуючи положення названого підпункту а) пункту 50.1, суд дійшов висновку, що положеннями вказаної норми не визначено, які правові наслідки матимуть обставини у випадку, якщо платником не буде сплачено в установлені підпунктом строки (до подання уточнюючого розрахунку) сум уточнених податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету. Названий підпункт не визначає чи будуть такі несвоєчасно сплачені зобов'язання, визначені в уточнюючому розрахунку, вважатися податковим боргом.

Досліджуючи обумовлене питання судом враховано, положення пп. 14.1.175 статті 14 ПК України, відповідно до якого податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПК України. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою з моменту подання платником декларації або уточнюючого розрахунку.

Відтак, з системного аналізу положень підпункту 14.1.175, 14.1.39 п. 14.1 статті 14, п. 54.1 ст. 54 ПК України слідує, що податковим боргом є несплачене в установлені строки грошове зобов'язання (в тому числі і штраф), які задекларовані платником, як в декларації так і в уточнюючому розрахунку.

Оскільки, при поданні 19.02.2017 року уточнюючого розрахунку з ПДВ за грудень 2016 року, позивач не сплатив в установлений підпунктом а) пункту 50.1 статті 50 ПК України строк (а саме - до подання такого уточнюючого розрахунку), визначеної у ньому суми грошового зобов'язання у розмірі 32130 грн. (31194 грн. - грошове зобов'язання за грудень 2016 року + 936 грн. - сума штрафу, у зв'язку з виправленням помилки), то така сума згідно приведених вище норм ПК України набула в той же день статусу податкового боргу.

Відтак, станом на 19.02.2017 року у позивача беззаперечно виник податковий борг у розмірі 32130 грн., згідно поданого ним уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ до декларації за грудень 2016 року, який за даними контролюючого органу отримано о 15:46:23 год. 19.02.2017 року, реєстраційний номер документу НОМЕР_2.

Разом з тим, підпункт а) пункту 50.1 статті 50 ПК України не містить чітких норм, які б визначали, яким шляхом здійснюється позивачем сплата податкових зобов'язань визначених в уточнюючому розрахунку (чи шляхом безпосереднього перерахунку коштів з рахунка платника на рахунки бюджету, чи шляхом погашення задекларованих зобов'язань до бюджету за рахунок сум наявного у платника від'ємного значення - зайво сплачених сум ПДВ до бюджету) в тому числі і тих, які набули статусу податкового боргу у зв'язку з їх несплатою в установлені строки.

Поряд із зазначеним, названий підпункт а) пункту 50.1, як інші положення Податкового кодексу України, не містить положень, якими було внесено заборону щодо здійснення оплати уточнених показників податкових зобов'язань (задекларованих платниками за минулі звітні періоди) та сум податкового боргу, які утворився внаслідок їх несвоєчасної плати, за рахунок сум наявного у платника від'ємного значення - зайво сплачених ним сум ПДВ до бюджету.

Отож, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно відповідно до підпунктів 14.1.175, 14.1.39 п. 14.1 статті 14, п. 54.1 ст. 54 ПК України, задекларовано в рядку 20.1 декларації з ПДВ за січень 2017 року (поданій 19.02.2018 року) суму 32130 грн. від'ємного значення з ПДВ, як таку, що з урахуванням наданого позивачу, пунктом 200.4 ст. 200 ПК України права, направлена на погашення податкового боргу минулих звітних періодів, який виник відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ до декларації за грудень 2016 року, який за даними контролюючого органу отримано о 15:46:23 год. 19.02.2017 року, реєстраційний номер документу НОМЕР_2.

За наведених обставин, позивачем не було порушено приписів п. 200.4 ст. 200 ПК України за порушення якого позивача було притягнуто до відповідальності.

Стосовно ж порядку сплати, визначеного податкового зобов'язання яке підлягало сплаті до бюджету згідно даних названого вище уточнюючого розрахунку з ПДВ до декларації за грудень 2016 року, то в даному випадку мас місце попущення приписів пп. а) пункту 50.1 статті 50 ПК України лише в частині порушення строку його сплати - до моменту подання такого уточнюючого розрахунку. Однак, оскаржуваним податковим повідомленням рішенням позивач не притягувався до відповідальності за порушення строків сплати, визначених у пп. а) пункту 50.1 статті 50 ПК України.

Відтак, порушення позивачем названого підпункту щодо строку сплати не було підставою для внесення податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 22.06.2017 №0006351201, а положення п.200.4 ст. 200 ПК ( на який вказував відповідач, як на підставу винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення) позивачем порушено не було.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, враховуючи наведене, суду слід врахувати висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного суду від 14.08.2018 по справі №817/1311/17, де Верховний суд дійшов висновку про правомірність дій платника податків щодо направлення від'ємного значення в рахунок погашення податкового боргу, що виник у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку за попередні звітні періоди та про відсутність порушень платником п. 200.4 ст. 200 ПК України у зв'язку з чим судом скасовано аналогічне податкове повідомлення -рішення.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Твердження відповідача щодо виникнення у позивача грошового зобов'язання у лютому 2017 року відповідно до вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, є безпідставним та відхиляється судом, оскільки порядком передбачено послідовність заповнення і подання податкової звітності, однак не встановлюється період визначення грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 22.06.2017 №0006351201, слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятого ним рішення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи наведене вище, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати у розмірі 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. сплачених згідно платіжного доручення № 357 від 29.08.2017, що наявне в матеріалах справи (а.с. 2).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 Головного управління ДФС у Рівненській області від 22.06.2017 №0006351201.

Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 підприємства "Рівнеенергопотеціал" (код ЄДРПОУ 37246002, вул. Князя Володимира, 112 М, м. Рівне, 33009) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023) судові витрати у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 04 січня 2019 року.

Суддя Зозуля Д.П.