Рішення

від 19.12.2018 по справі 826/4736/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2018 року № 826/4736/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., суддів: Васильченко І.П., Федорчука А.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доКабінету Міністрів України третя особаГромадська організація "Кримська правозахисна група" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (01033, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з позовом до Кабінету Міністрів України (01008, вул. Грушевського, буд. 12/2), третя особа: Громадська організація "Кримська правозахисна група" (01034, м. Київ, вул. Ярославів вал, буд. 33, корпус "Б", код ЄДРПОУ 40482051) в якому просить визнати бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо відсутності контролю за виконанням пункту 11 Плану заходів з виконання Комплексної державної програми щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України, на період до 2017 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1094, а також не вжиття інших заходів щодо захисту житлових прав внутрішньо переміщених осіб, протиправною та зобов'язати вжити заходи, спрямовані на забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб на житло.

Підставою для звернення позивача до суду стало те, що бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо відсутності контролю за виконання пункту 11 Програми заподіяла шкоду правам та інтересам позивача та іншим внутрішньо переміщених особам.

Спір виник із публічно-правових відносин, у яких Кабінет Міністрів України є суб'єктом владних повноважень.

27 березня 2018 року ухвалою Окружного адміністративного суд міста Києва було відкрито провадження по даній адміністративній справі з урахуванням вимог ст.160-161, 172 КАС України (а.а.с 1).

12 грудня 2018 року під час відкритого судового засідання в порядку загального позовного провадження було прийнято рішення про перехід до письмового провадження на підставі заяви позивача про розгляд справи без його участі на підставі матеріалів та доказів, доданих до позовної заяви (письмове провадження), адже знаходиться в Польщі на заробітках.

На даному судовому засіданні було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про виклик свідка - заступника голови громадської організацією Київська організація людей з інвалідністю АТО СОТИ Титаренко Людмилу Анатоліївну .

Позивачем в позовній заяві, поданій від 22.03.2018 року викладено обставини з урахуванням наступного.

Конституція України гарантує кожному право на житло.

14 серпня 2017 року позивач був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим в Управлінні праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, що підтверджується довідкою № НОМЕР_2 від 14.08.2017 року (а.а.с. 105).

Після виїзду з тимчасово окупованої території у Позивача порушились зв'язки з родиною, родичів на не окупованій території України в нього відсутні.

У серпні 2017 року він звертався до Київського міського центру зайнятості населення для отримання статусу безробітного та подальшого працевлаштування.

Статус безробітного йому присвоєно лише у серпні 2017 року.

У зв'язку з тим, що він перебував у скрутному матеріальному становищі та відсутністю коштів на оплату найманого житла у вересні 2017 року він вимушений був звертатися до Громадської організації Кримська правозахисна група за правничою правовою допомогою.

За підтримки даної громадської організації його влаштували на проживання у Голосіївському районі, також учасники даної громадської організації підтримували його матеріально за рахунок власних коштів та організовували збір коштів на рахунок, оскільки йому робили операцію в ДУ Інститут травматології та ортопедії НАМН України .

Водночас умови проживання у вказаному приміщенні не можуть забезпечити проживання у осінньо-зимовий період у зв'язку з відсутністю опалення.

В жовтні 2017 року Позивач звернувся до Печерської та Голосіївської районної державної в м. Києві адміністрації для надання йому у користування будь-якого приміщення для тимчасового проживання або інформацію про волонтерські чи благодійні організації, які мають можливість сприяти йому у вирішенні даного питання.

Печерською райдержадміністрацією 18.10.2017 року повідомлено, що оскільки у місті Києві не створено фонду житла для тимчасового проживання, надати житлове приміщення не має можливості.

Відповідь Голосіївської райдержадміністрації йому взагалі не надходила.

Також забезпечити його житлом намагалась Київська організація людей з інвалідністю АТО СОТИ .

Громадська організація у рамках моніторингу стану дотримання житлових прав внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованої території України у червні 2017 року було зроблено запити з метою захисту прав Позивача на підставі договору про надання правової допомоги та довіреності, свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю до виконавців пункту 11 Забезпечення права переселених громадян на житло Плану заходів з виконання Комплексної державної програми щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселились з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України на період до 2017 року на предмет отримання інформації про хід її реалізації.

В матеріалах адміністративної справи № 826/4736/18 містяться відповіді на звернення Громадської організації Кримська Правозахисна Група до всіх органів державної влади різних міст та областей України, яка зверталась в інтересах Позивача.

Відповідно до відповіді Міністерства фінансів України від 06.07.2018 року № 09020-15/28-498/513 у Державному бюджеті України на 2017 рік кошти на фінансування житлових програм для розселення внутрішньо переміщених осіб не передбачені.

Відповідачем через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва було подано відзив на позовну заяву, в якій він просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

На заперечення проти позовних вимог ОСОБА_1 Кабінет Міністрів України посилається та звертає увагу суду на те, що відповідальними виконавцями пункту 11 Програми є Мінрегіон, області, Київська міська держадміністрація, Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, Мінфін, Державна спеціалізована фінансова установа Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву .

Також фінансування програми відбувається за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів в межах видатків передбачених головним розпорядником коштів, відповідальних за виконання заходів і завдань Програми, а також інших джерел, не заборонених законом (а.а.с 113).

Так, на виконання Закону України Про Державний бюджет на 2017 рік передбачались такі бюджетні програми:

- 3511210 Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій в обсязі 4 000 млн. грн..

- 2761070 - Державний фонд регіонального розвитку в обсязі 3500 млн. грн..

- 2761130 - Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об'єднаних територіальних громад в обсязі 1500 млн. грн.., порядок та умови надання якої затверджені постановою КМУ від 16.03.2016 року № 200.

Отже, право на забезпечення ВПО безоплатним тимчасовим житлом за умови сплати за комунальні послуги встановлено абзацом восьмим пункту 1 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Законом визначено, що таким житлом мають забезпечувати органи державної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та суб'єкти приватного права.

Комплексною програмою визначена ціла низка заходів щодо забезпечення права переселенців на житло. Однак, державним бюджетом не передбачені видатки на реалізацію Комплексної програми, тому житлове питання внутрішньо переміщених осіб не вирішується.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно правової позиції Європейського Суду з прав людини, висловленої у п. 51 рішення SHCHOKIN v. UKRAINE (заява №№23759/03 та 37943/06) від 14.10.10 р., говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки (Ц?и;…Ц?ь;), № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І). http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-100944

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

До основних завдань Кабінету Міністрів України належать вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості; забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Статтями 3 та 6 Закону України Про Кабінет Міністрів України встановлено, що Кабінет Міністрів України є колегіальним органом, до складу якого входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри та міністри України. При цьому, Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях.

Діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Кабінет Міністрів України здійснює постійний контроль за виконанням органами виконавчої влади Конституції України та інших актів законодавства України, вживає заходів щодо усунення недоліків у роботі зазначених органів (ст.19 Закону України Про Кабінет Міністрів України ).

Відповідно до процесуального закону суд уповноважений давати правову оцінку обставинам під час розгляду та вирішення конкретної справи. Тому, у випадку неприйняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення по суті поставленого питання, суд має надати тацій бездіяльності правову оцінку та зобов'язати такого суб'єкта прийняти необхідне рішення.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 р. №1706-VII(надалі - Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті. Відповідно до Закону України „Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII).

Частиною 2 статті 5 Закону № 1706-VII встановлено, що адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

Комплексною державною програмою щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України, на період до 2017 року передбачено, що метою Програми є розв'язання основних проблем громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України (далі - переселені громадяни), та зниження рівня соціальної напруженості серед них і в суспільстві; сприяння інтеграції та соціальній адаптації таких осіб за новим місцем проживання; допомога в забезпеченні створення належних умов для життєдіяльності, прав та реалізації потенціалу; забезпечення соціальної, медичної, психологічної та матеріальної підтримки; створення передумов для компенсації завданої їм майнової (матеріальної) та моральної шкоди; створення сприятливих умов для добровільного повернення на місця попереднього проживання (за умови повного фактичного припинення бойових дій на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження).

Одним з завдань та заходів з виконання програми є підтримки проектів, спрямованих на розв'язання проблем переселених громадян, у тому числі з будівництва постійного, тимчасового та соціального житла.

Пунктом 11.12 Програми передбачено одним з завдань - передбачення у державному бюджеті на відповідний рік коштів на виконання державних житлових програм.

Також в матеріалах даної адміністративної справи не міститься звернення Позивача до відповідального виконавця пункту 11 Програми - а саме до Державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву .

Тому суд приходить до висновку, що питання виділення коштів на вказану вище мету вирішується обласними державними адміністраціями та Мінрегіоном в установленому порядку в межах фінансових можливостей. Кабінетом Міністрів України вживались всі можливі заходи на виконання своїх повноважень, а також з урахуванням фінансових можливостей держави щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселились з тимчасово окупованих територій України та районів проведення антитерористичної операції, що свідчить про відсутність бездіяльності, на яку посилається Позивач.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями п.10 ч.1 ст.4, 77, 78, 143, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 255, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (01033, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Головуючий суддя Н.Г. Вєкуа

Судді І.П. Васильченк

А.Б. Федорчук