Рішення

від 27.12.2018 по справі 826/14800/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2018 року № 826/14800/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчения, 3, код ЄДРПОУ: 00699750) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04665, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2018 № 0380761209, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 102 793,92 грн. та 25 698,48 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що є користувачем адміністративної будівлі, яка не є його власністю та належить державі, що, як зазначає позивач, визнається і фіскальними органами. Між тим, як вбачається з позову, 14.02.2017 позивачем помилково подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на суму 102 793,92 грн. та здійснено оплату зазначеної суми.

Надалі, враховуючи отриману інформацію щодо прав на будівлю, враховуючи яку вбачалося, що позивач не є платником податку, позивачем 04.05.2018 було подано уточнюючу декларацію, в якій було зазначено про зменшення нарахованої суми податку на 102 793,92 грн. Однак, у зв'язку із збоями у роботі системи комп'ютерної обробки податкової звітності, у контролюючому органі було зареєстровано уточнюючі декларації з часом їх подання: 16:38 год. та 16:51 год., тобто ДФС двічі провела уточнюючу декларацію та двічі зняла нарахування податку, внаслідок чого виникла переплата у подвійному розмірі, яка, однак, не поверталася на рахунок позивача.

У той же час, позивач зазначає, що декларація з цього податку не може мати від'ємного значення. Позивач вважає, що не допускав порушень законодавства, а відтак відсутні підстави для донарахування податку та штрафу.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 53) наполягає на тому, що з підстав, викладених в акті перевірки позивачем занижено податок на 102 793,92 грн. При цьому, визнається, що позивач не був платником податку на нерухоме майно, оскільки адміністративна будівля за адресом м. Київ, вул. Народного ополчення, 3 передана позивачу на праві господарського відання та перебуває у державній власності. Водночас, визнається також і задвоєння показників уточнюючої декларації від 04.05.2018, у зв'язку з чим виникла "переплата", що і зумовило прийняття оскаржуваного рішення.

Позивачем подано відповідь на відзив (а.с. 59), в якому позивач наполягає на безпідставності прийняття оскаржуваного рішення.

Процесуальні дії, вчинені у справі. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 17.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, беручи до уваги наявні письмові пояснення учасників справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне .

14.02.2017 позивачем подано Податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік (а.с. 20). Визначено річну суму податку - 102 793,92 грн. Учасниками справи не заперечується, що вказана декларація (№9300173504) стосувалася вищезгаданої адміністративної будівлі.

04.05.2018 позивачем сформована Уточнююча декларація за 2017 рік (а.с. 23) де нараховано до зменшення податку та розмір завищення податку за 2017 всього на 102 793,92 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, вказана Уточнююча декларація зареєстрована двічі: за № 32137810 - 04.05.2018 о 16:38:59 (а.с. 24) та за № 9300173504 - 04.05.2017 о 16:51:25 год. (а.с. 22).

01.06.2018 відповідачем проведено камеральну перевірку цих уточнюючих податкових декларацій. За результатами перевірки складено акт № 272/26-15-12-09-19/00699750.

Встановлено (а.с. 46), що на 2016 та на 2017 позивачем подано декларації з податку на нерухоме майно: 12.02.2016 та 14.02.2017.

Встановлено, у т.ч. під час розгляду скарг позивача та змісту розрахунку (а.с. 19), що з урахуванням подання вищезгаданих уточнюючої декларації відбулось задвоєння показників уточнюючих декларацій, за рахунок чого в інтегрованій картці виникла переплата.

В Акті перевірки зазначено, що в уточнюючій декларації № 32137810 від 04.05.2018 або № 9300173504 від 04.05.2017 (за 2017) сума податкового зобов'язання визначена без врахування суми нарахованого податку на 2017 за даними раніше поданої декларації.

Зазначено, що вказане порушення порядку складання уточнюючого розрахунку призвело до визначення податкового зобов'язання на 2017, як від'ємна значення податку на 102 793,92 грн.

У відзиві на позов відповідач в обґрунтування своєї правової позиції посилається на положення п.38.1, п. 54.1., п/п. 266.2.1, 266.3.3, 266.5.1., 266.6.1, 266.7.5., 266..9.1., п. 123.1. ПК України.

Зазначені висновки Акту перевірки стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 266.1.1. ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п/п. 266.2.1. ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п/п. 266.3.1. ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів , що підтверджують право власності на такий об'єкт (п/п. 266.3.3. ПК України).

У свою чергу, відповідно до п/п. 266.7.5. ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

У даному випадку , як зазначається в акті перевірки від 11.06.2018 № 203/1-26-15-14-03-03/00699750 (п/п. 3.1.5.2; т.1, а.с. 14-15), складеного ГУ ДФС у м. Києві, згідно ст. 266 ПК України, за період з 01.01.2015 по 04.06.2018 Інститут не був платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так як будівля за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 3 передана Інституту на праві господарського відання та перебуває у державній власності. В ході перевірки встановлено задвоєння уточнюючих декларацій, за рахунок чого в Інституту наявна переплата.

У листі ДФС України від 22.01.2018 № 2042/6/99-99-12-02-03-15 звернута увага Інституту, що право власності реєструється у відповідному реєстрі і не поширюється на об'єкти, передані іншим суб'єктам на правах господарського відання.

Відтак, учасниками справи не спростовується і не заперечується те, що позивач не є власником вищезгаданої будівлі.

Враховуючи наведене та вищевказані приписи ПК України, слід дійти висновку, що позивач не є платником податку на нерухоме майно відносно вказаної будівлі, не має обов'язку обчислювати податок та подавати декларацію відносно вказаного об'єкту, а також, відповідно, не має обов'язку сплачувати податок відносно зазначеного об'єкту.

Власне, враховуючи саме вищевикладене, позивачем в порядку п. 50.1. ПК України було подано уточнюючу декларацію, відповідно до якої нараховано до зменшення податку та визначено розмір завищення податку, який позивач не має зобов'язань сплачувати.

Помилкове задвоєння даних цієї декларації не призвело до виникнення обов'язку позивача сплачувати податок відносно вказаної будівлі, оскільки такий обов'язок у позивача взагалі відсутній.

Таке технічне завдоєння не могло призвести і до виникнення від'ємного значення, про що йдеться в акті перевірки, оскільки такий висновок відповідача суперечить сутності та змісту цього податку.

Слід додати, що подання уточнюючої декларації та її технічне задвоєння не призвело до фактичного ненадходження податку до бюджету чи збитків бюджету внаслідок відсутності об'єкту оподаткування, бази оподаткування та власне відсутності у позивача статусу платника цього податку та, відповідно, обов'язку позивача сплачувати вказаний податок. Під час розгляду справи з боку відповідача в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено вини позивача у відображенні в інтегрованій картці задвоєних даних уточнюючої декларації.

Таким чином, підсумовуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що у даному випадку відповідачем не доведено обґрунтованості донарахування податку позивачу та, відповідно, застосування у зв'язку з цим штрафних санкцій, а відтак, спірне рішення не може вважатися таким, що прийнято з урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення та, відповідно, правомірності оскаржуваного рішення. У зв'язку з цим, позов підлягає задоволенню. У той же час, враховуючи положення ст. 139 КАС України, на користь позивача підлягає відшкодуванню сплачений судовий збір, оригінал квитанції щодо чого наявний у матеріалах справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2018 № 0380761209, прийняте ГУ ДФС у м. Києві (04665, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980),.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчения, 3, код ЄДР: 00699750) 1927,40 грн. судового збору, сплаченого за пл./дор. № 437 від 07.09.2018, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04665, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін