Постанова

від 01.02.2010 по справі 2а-12957/09/0/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.02.10

Справа №2а-12957/09/0/0170

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєв С.В. , при секретарі Слабун О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   ТОВ «СВІТОЛЮКС –УКРАЇНА», м.Сімферополь          

до   Державної податкової інспекції  в м. Сімферополі              

про  визнання протиправним та скасування  податкового-повідомлення рішення  

за участю представників:

від позивача –  Ліпяк А.О. – директор, наказ  від 11.12.2006 р.

                           Волошина І.М. -  дов. від 03.11.2009  р.

від відповідача – Коновалова П.С. – дов. № 7/10 від 09.12.2009 р.    

Суть спору: ТОВ «СВІТОЛЮКС –УКРАЇНА» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК  з адміністративним позовом , в якому просило визнати протиправним та  скасувати  податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції  у м. Сімферополі  № 0010732301/0 від 06.08.2008 р., згідно з яким йому зменшено суму  бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаного повідомлення-рішення податковим органом невірно застосовані положення Закону України  “Про податок  на додану вартість”.

            Представник Державної податкової інспекції  у м. Сімферополі   у судовому засіданні, яке відбулось  21.01.2010 р.,  надав  заперечення на позов (вих. № 403/9/10-0 від 19.01.2010 р.) , в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що у позивача згідно з Законом України “Про податок  на додану вартість” не було підстав для включення сум  податку на додану вартість  до складу податкового кредиту .

            Представником Державної податкової інспекції  у м. Сімферополі  згідно зі ст.100 КАС України у судовому засіданні 21.01.2010 р. заявлено клопотання про відмову у задоволенні позову в наслідок пропущення позивачем строку для звернення до суду.

            Суд, керуючись ст.55 КАС України, 21.01.2010 р., провів заміну первинного відповідача на його правонаступника Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі (далі відповідач).

            Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 01.02.2010 р., надав пояснення , в яких зазначив, що ним не порушений встановленим чинним законодавством  строк для звернення до суду з позовом про визнання протиправним  та скасування  податкового повідомлення-рішення.

            Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 01.02.2010 р., наполягав на запереченнях, викладених у відзиві, клопотанні про застосування строків позовної давності.   

     Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд  

ВСТАНОВИВ:

Працівники Державної податкової інспекції  у м. Сімферополі , правонаступником якої є відповідач, провів позапланову невиїзну перевірку позивача з питань  взаємовідносин з ТОВ «Фрутіс-Ленд» за листопад, грудень 2006 р., з ТОВ «НВП Українські технологічні новації» за листопад, грудень 2006 р., січень  2007 р., ТОВ «Промтехінвестбуд-2005-1» за березень 2007 р., ФОП ОСОБА_1 за червень 2007 р.,  ТОВ «Клівія» за січень  2007 р., ТОВ «Сучасні  металургійні системи» за квітень, травень, червень  2007 р.,  за результатами  якої  30.07. 2008 р.  склав Акт №566/23-4/30451004 . У зазначеному акті зафіксовано, що  в порушення п.1.8 ст.1, п.п 7.7.10 п.7.7. ст. 7 Закону України  «Про податок на додану вартість» не можливо  підтвердити в ряд. 25.1. Декларації по ПДВ  за грудень 2006 р.- липень 2007 р. на суму 256322,81 грн. Сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем в розмірі 256322,81 грн. на розрахунковий рахунок, вважається не підтвердженою.

        На підставі акту перевірки від 30.07.2008 р. №566/23-4/30451004   відповідачем  прийнято податкове повідомлення – рішення від 06.08.2008 р.  № 0010732301/0 ,  згідно з яким   позивачу   зменшено  суму бюджетного  відшкодування  з податку на додану вартість  у розмірі  256322,81 грн.

                 Відповідно до ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування  операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

         Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає  поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною  сплатою податку у випадках визначених у законі.

        Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання  це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платнику  податку у звітному ( податковому)  періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит  – це сума, на яку платник податку  має право зменшити податкове зобов’язання  звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

       Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

       Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7  Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає  сплаті (перерахуванню) до бюджету  або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця  між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою  податкового кредиту  такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні  суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується  у зменшення  суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні  податкові періоди , а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.  

      Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

       б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

       Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

       Податковий орган в  акті перевірки №566/23-4/30451004 від 30.07.2008 р. та відповідач у своїх запереченнях вказують на те, що під час проведення зустрічних перевірок підприємств, які мали стосунки з контрагентом позивача за ланцюгом постачання до кінцевого виробника продукції, яка була придбана товариством, встановлено, що перевірку таких постачальників, як ТОВ «Фрутіс-ленд», ТОВ НВП«Українські технологічні новації», ТОВ «Промтехінвестбуд-2005-1», ТОВ «Маліранж», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Клівія», ТОВ «Сучасні металургійні системи», не можливо провести.

         Матеріали справи свідчать про те, що позивач у період часу з листопада 2006р. по червень 2007 р. придбав товари (послуги) у ТОВ «Явар», ТОВ «Емпресс», у підприємства «Кримспецпрофиль», ТОВ «Будмонтажтєхнологія», ТОВ Торгівельно-промислова компанія «Содружество»  на загальну суму 1281614,05 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 256322,81 грн.), провів розрахунки с продавцями  у повному обсязі.

          З пояснень сторін стає зрозумілим, що позивач, який мав права на бюджетне відшкодування по ПДВ, відніс сплачений ним під час здійснення розрахунків з  зазначеними контрагентами  ПДВ до складу податкового кредиту  відповідних звітних періодів.

           Відповідач наполягав на тому,що суми ПДВ, сплачені позивачем  під час проведення розрахунків з контрагентами , яки мали господарські стосунки з ТОВ «Фрутіс-ленд», ТОВ НВП«Українські технологічні новації», ТОВ «Промтехінвестбуд-2005-1»,  ТОВ «Маліранж», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Клівія», ТОВ «Сучасні металургійні системи», не підлягали віднесенню до  податкових кредитів по ПДВ в наслідок того , що податкові органи були позбавлені можливості проконтролювати сплату ними ПДВ до бюджету.

          Як зазначено вище, позивачем надані документи, яки свідчать  про те,що він    в повному обсязі сплатив  на користь постачальників товарів (послуг) їх вартість  , в тому числі ПДВ.   

          Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ , не надав доказів того, що позивач не виконав зобов’язання щодо проведення розрахунків за придбаний товар, не сплатив  суми ПДВ. Крім того, відповідачем не надано доказів того,що позивач мав відносини з ТОВ «Фрутіс-ленд»,  ТОВ НВП«Українські технологічні новації», ТОВ «Промтехінвестбуд-2005-1», ТОВ «Маліранж», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Клівія», ТОВ «Сучасні металургійні системи».

             За таких обставин, приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача  сум підтвердженого відповідачем бюджетного відшкодування  по ПДВ, які були не менш  сум його зобов’язань по ПДВ у зазначені  звітні періоди, надання ним  податкових накладних на товар (послуги), отриманий у ТОВ «Явар», ТОВ «Емпресс», у підприємства «Кримспецпрофиль» ,ТОВ «Будмонтажтєхнологія» ,ТОВ Торгівельно-промислова компанія «Содружество», суд вважає, що позивач правомірно включив  256322,81  грн. до сум бюджетного відшкодування.

          З урахуванням визначеного можна зробити  висновок, що  не відповідають нормам податкового законодавства викладений відповідачем в акті від 30.07.2008 р. №566/23-4/30451004, на підставі якого складено спірне податкове повідомлення – рішення, висновок про те, щодо  позивач порушив порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

             Так, відповідач наголошує, що встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім – включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. З цього відповідач робить висновок, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість лише у тій сумі, яку його постачальники фактично (грошовими коштами) сплатили в звітному періоді до бюджету. Тому, на його думку, у позивача відсутнє право на податковий кредит і, як слід, на бюджетне відшкодування у сумі, вказаної у податковій декларації. Такій висновок начебто витікає з аналізу норм п.1.8 ст.1, пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

              Але на думку суду єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від’ємного значення є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг).  Ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яка регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування,  не ставить таке визначення в залежність від фактичної сплати грошима у бюджет податку на додану вартість постачальниками. Також з аналізу норми пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг). У п.п.7.7.10 п.7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено,що джерелом сплати бюджетного відшкодування  є загальні доходи Державного бюджету. Чинне законодавство не передбачає можливість  обумовлювати  або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих  від цього податку в окремих регіонах України, воно не пов’язане зі сплатою ПДВ постачальником отримувача бюджетного відшкодування.  Більш того, якщо податок на додану вартість фактично не сплачений постачальнику товарів (послуг), то така сума податку (нарахована, але не сплачена постачальникам) може лише формувати від’ємне значення податкових зобов’язань у звітному періоді та включатись до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто бюджетному відшкодуванню вона не підлягає. Тому на такі випадки пункт 1.8 Закону не розповсюджується.

                Також з аналізу норми пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

                     У зв’язку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення  бюджетного відшкодування позивача  за  вказаний період часу на 256322,81 грн.

                      Крім того, суд вважає необхідним визначити, що відповідачем  проведені  документальні виїзні позапланові перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за період часу з листопада 2006 р. по  липень 2007 р., за результатами яких складені  довідки № 209/23-4/30451004 від 19.03.2007 р., № 320/23-4/304510004 від 17.04.2007 р., № 425/23-4/30451004 від 18.05.2007 р., № 725/23-4/30451004 від 17.08.2007р.,  № 876/23-4/ 30451004 від 16.10.2007 р.,  в яких визначено, що  від’ємні значення  податкового зобов’язання по ПДВ за відповідні періоду часу виникли  в результаті  перевищення обсягів  придбання товарів (послуг) над обсягами їх реалізації. Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 (надалі – Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства – довідка. Довідка – службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктом господарювання.

            Таким чином, стає очевидним, що при перевірці правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідачем  порушень податкового законодавства у період часу з листопада 2006 р.  по  липень 2007 р.  не встановлено.

                      Як зазначено вище відповідач  провів позапланову невиїзну перевірку  позивача  з питань  взаємовідносин з ТОВ «Фрутіс-Ленд » за листопад, грудень  2006 р., з ТОВ «НВП Українські технологічні новації» за листопад, грудень 2006 р., січень  2007 р., ТОВ «Промтехінвестбуд-2005-1» за березень 2007 р., ФОП ОСОБА_1 за червень 2007 р.,  ТОВ «Клівія» за січень  2007 р., ТОВ «Сучасні  металургійні системи» за квітень, травень, червень  2007 р.,  за результатами  якої  30.07. 2008 р.  склав Акт №566/23-4/30451004, в якому зроблений висновок по зменшенню сум, що підлягали бюджетному відшкодуванню.

                      На підставі вказаного акту  відповідачем  06.08.2008  р. прийнято податкове повідомлення – рішення № 0010732301/0  про зменшення  бюджетного відшкодування  з податку на додану  вартість у розмірі  256322,81 грн.

            Суд вважає, що проведення додаткової перевірки не відповідає вимогам чинного законодавства.

             Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків.

             Такі ж самі види перевірок встановлені пунктом 1.2 Порядку.

             Підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковій орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

             Як вже було вказано вище, при проведенні виїзних документальних позапланових  перевірок позивача відповідачем порушень розрахунку сум бюджетного відшкодування не встановлено, тому відсутні підстави для проведення додаткової перевірки. Крім того, додаткова перевірка здійснювалась значно пізніше ніж протягом 30 днів після камеральних перевірок.

             Ані вказаними, ані іншими нормативними актами не передбачено право органу державної податкової служби проводити додаткову (по суті – повторну)  перевірку правильності нарахування податків. Такий вид перевірки у законодавстві відсутній. Проведення додаткової перевірки тим більш є безпідставним за умови того, що при проведенні перевірок у перший раз порушень законодавства встановлено не було. При проведенні додаткової перевірки відповідач на підставі тих самих документів зробив протилежні висновки.

                     Ст. 99 КАС України  встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

                    Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у  ст.100 КАС України , згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

                    Під час судових засідань представник відповідача наполягав   на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду, посилаючись на те, що  позивач  звернувся з позовом про визнання протиправним податкового повідомлення- рішення з порушенням річного строку, встановленого у ст.99 КАС України..

        Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів (обов‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

             У п.п.15.3.1. п.15.3. ст.15 цього Закону визначено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

         Як зазначено вище ,  відповідно до  вимог Закону України «Про податок на додану вартість»  платник податків має на повернення  надмірно сплаченого податку або шляхом його віднесення до податкового кредиту в порядку , передбаченому вказаним Законом, або  шляхом подання  податковому органу заяв про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у наданій ним  податковій декларації.

          Суд вважає,що  згідно з вимогами Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” такі дії мають  бути вчинені  платником податку протягом не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

          Прийняття податковим органом податкового повідомлення рішення про зменшення  бюджетного відшкодування  з податку на додану  вартість  є  на думку суду діями щодо вирішення питання щодо обґрунтованості  відшкодування платнику податків  суми надміру сплаченого ПДВ і має  виноситись протягом  1095 днів після виникнення у нього такого права. За таких обставин строк звернення до суду з позовною заявою щодо скасування такого податкового повідомлення-рішення також складає 1095 днів.

         Матеріали справи свідчать про те,що  податкове повідомлення рішення № 0010732301/0 було прийняте відповідачем  06.08.2008, з позовом про його скасування позивач звернувся 11.11.2009 р.  За таких обставин суд вважає,що ним не порушений термін для звернення до суду з  зазначений позовом.

               В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

            Під час судового засідання, яке відбулось 01.02.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ  постанову складено 08.02.2010 р.

                        Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити .

                  2. Визнати протиправним та скасувати  податкове повідомлення - рішення  Державної податкової інспекції у м. Сімферополі  № 0010732301/0 від  06.08.2008 р.  

                      3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «СВІТОЛЮКС – Україна» (м.Сімферополь. вул. Севастопольська, 57, код ЄДРПОУ 30451004) 3,40 грн. судового збору.                      

        У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

     Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

    Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

    Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                Яковлєв С.В.