Рішення

від 28.12.2018 по справі 826/8854/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2018 року № 826/8854/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамарін" доКиївської митниці ДФС про представники учасників справи:визнання протиправними та скасування рішень позивача - Невмержицький В.І.; відповідача - Лич С.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тамарін" (далі - позивач або ТОВ "Тамарін") подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Київської митниці ДФС (надалі - відповідач або повне найменування), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 10000012/2016/000044/2 від 24.05.2016 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлене карткою № 100270002/2016/00100 від 24.05.2016 року.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою позивачем митною вартістю товарів, визначеною за основним методом, тому оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню .

У запереченнях відповідач просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі, оскільки він діяв у межах повноважень, визначених законодавством України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2016 (суддя Шульженко В.П.) відкрито провадження у адміністративній справі № 826/8854/16 та призначено до судового розгляду на 01.09.2016.

01.09.2016 у судовому засіданні розгляд справи відкладено до 06.10.2016.

06.10.2016 у судовому засіданні судом ухвалено перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 27.02.2017 № 610 справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2017 (суддя Кузьменко В.А.) судом прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду у судове засідання на 30.10.2017.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 5882 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) судом прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду у судове засідання на 29.01.2018.

У судовому засіданні 29.01.2018 відкладено розгляд справи до 01.03.2018.

01.03.2018 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив.

Разом з тим, представники сторін подали до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Зважаючи на клопотання представників сторін, суд ухвалив перейти до стадії письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

10.10.2015 між фірмою "Laiwe Majesty Food Co LTD" (Продавець) та ТОВ "Тамарін" (Покупець) укладено контракт № WQ15040 (далі - Контракт) відповідно до умов якого, враховуючи доповнення № 1 від 14.03.2016, Продавець продає, а Покупець купує імбир маринований (далі - Товар) у кількості, асортименті та вартості узгодженими сторонами у рахунках-фактурах (інвойсах) відносно кожної поставки (п. 1.1. Контракту). Товар поставляється на умовах поставки Інкотермс 2010 прописаних в інвойсах на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 2.2. Контракту, ціни на кожну конкретну партію Товару вказані у рахунках-фактурах (інвойсах) та встановлені у доларах США.

Всі платежі за даним Контрактом покупець здійснює у доларах США шляхом банківського переказу (п. 3.1 Контракту). Розрахунок за поставлений товар проводиться на розрахунковий рахунок Продавця або у формі передплати на підставі інвойса наданого Продавцем, або після ввезення на територію України. Датою ввезення товарів на митну територію України вважається дата їх митного оформлення (дата оформлення вантажної митної декларації на імпорт) (п.3.2. Контракту, із доповненнями №1 до Контракту). Всі витрати і збори, зокрема митні збори і мита за контрактом сплачуються кожною стороною на своїй території (п. 3.5 Контракту).

Для проведення митного оформлення Товару позивачем до митного поста "Столичний" КММ ДФСУ подано електронну митну декларацію № 100270002.2016287038 (надалі - митна декларація) від 19.05.2016, відповідно до якої задекларовано митну вартість товару на підставі основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів, позивачем подано до відповідача пакет документів:

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) №209 від 17.05.2016;

- коносамент (Bill of Lading) №569162541 від 07.04.2016;

- рахунок-фактура (інвойс) №WQ16020 від 01.04.2016;

- пакувальний лист (packing list) №WQ16020 від 03.03.2016;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №WQ15040 від 10.10.2015;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 14.03.2016;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) №2730 від 17.05.2016 (відбиток штампу на коносаменті);

- інформація про позитивні результати проведення ветеринарно-санітарного контролю (державного контролю) всіх харчових продуктів (згідно з листом Пержве) №2730 від 17.05.2016 (відбиток штампу на коносаменті);

- сертифікат про походження товару форми А №G163721000910004 від 12.04.2016;

- сертифікати за № 341200216000383 від 10.03.2016;

- лист "Laiwu Majesty Food Co. LTD" б/н від 22.04.2016;

- сертифікати за № 372100216002137 від 21.03.2016;

- копія митної декларації країни відправлення № 439020160000003264 від 01.04.2016;

- копія митної декларації країни відправлення № 439020160000003182 від 29.03.2016.

24.05.2016 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100000012/2016/000044/2, яким митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу у визначенні митної вартості.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що документи, які були надані до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- у зовнішньоекономічному договорі № WQ15040 в пункті 13 "Юридичні адреси, поштові і платіжні реквізити сторін" - інформація відсутня;

- в митній декларації країни відправлення в графі "умови поставки" вказано "C&

У запереченнях на позов відповідач також вказує як підставу прийняття оскаржуваного рішення і те, що з поданих до митного оформлення документів не можливо встановити умови оплати за поставлений товар.

У зв'язку з викладеним відповідачем запропоновано позивачу, у відповідності до статті 53 Митного кодексу України, надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

Як зазначив відповідач у запереченнях на позов, позивачем додатково надано лише транспортний документ країни відправлення (коносамент № 569162541), від надання інших документів декларант відмовився (лист ТОВ "Тамарін" від 24.05.2016 б/н).

Враховуючи викладене відповідачем була скоригована митна вартість із застосуванням резервного методу з урахуванням вимог ст. 64 Митного кодексу України та ґрунтувалась на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: митне оформлення за митною декларацією від 14.03.2016 № 100250006/2016/183661, а також було винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 24.05.2016 №10000012/2016/000044/2.

24.05.2016 позивачем подано митну декларацію № 100270002/2016/287498, в якій враховано скориговану митну вартість товарів. Відповідачем випущено товар у вільний обіг шляхом надання гарантій, відповідно до вимог пункту 7 статті 55 Митного кодексу України.

Позивач вважаючи, що відповідачем необґрунтовано використано резервний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались через митний кордон України, а рішення прийняті ним протиправними, тому ТОВ "Тамарін" звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 52 Митного кодексу України (надалі - МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено у частині 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частинами другою та третьою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною 2 статті 53 МК України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 6 статті 53 МК України).

Як встановлено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 2, 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 у справі № 21-591а15 (814/283/14).

Як зазначалося вище, згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів від 24.05.2016 підставою для вимоги відповідачем у позивача додаткових документів зазначено те, що подані документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме у зовнішньоекономічному договорі № WQ15040 в пункті 13 "Юридичні адреси, поштові і платіжні реквізити сторін" - інформація відсутня; в митній декларації країни відправлення в графі "умови поставки" вказано "C&з", що суперечить правилам ІНКОТЕРМС.

Проте вказані доводи відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначені ж відповідачем підстави не впливають на числове значення заявленої митної вартості товару, а впливають лише на господарські правовідносин між Покупцем та Продавцем товару.

Крім того, посилання відповідача на відсутність інформації у зовнішньоекономічному договорі № WQ15040 в пункті 13 "Юридичні адреси, поштові і платіжні реквізити сторін" спростовуються доданою до позовної заяви копією Контракту, у якій на 6 аркуші містяться всі необхідні реквізити, підписи та печатки сторін, що уклали вказаний Контракт.

Разом з тим, як зазначалося вище, позивачем були надані усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема, і рахунок-фактура (інвойс) №WQ16020 від 01.04.2016, який відповідно до Контракту №WQ15040 від 10.10.2015 є невід'ємною частиною Контракту, а також в якому сторони узгодили асортимент, кількість, ціну за одиницю, загальну сум, умови поставки товару та який має силу Специфікації. У вказаному інвойсі зазначена загальна вартість товару, яка складає 14 690.0 доларів США.

Тобто, наданими до митного оформлення документами чітко підтверджується вартість товару, який постачався позивачу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

В свою чергу, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач під час винесення рішення про корегування митної вартості товарів № 10000012/2016/000044/2 від 24.05.2016 та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, отже такі рішення підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, судовий збір у сумі 2 882,22 грн. підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 КАС України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамарін" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 10000012/2016/000044/2 від 24.05.2016.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлене карткою № 100270002/2016/00100 від 24.05.2016.

4. Стягнути з Київської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39422888, адреса: 03680, м. Київ, вул. Івана Лепсе, буд. 8-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамарін" (ідентифікаційний номер 36671480, адреса: 65011, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 38, офіс 503) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 882 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 22 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко