Рішення

від 20.12.2018 по справі 448/1124/18

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1124/18

Провадження № 2/448/816/18

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20.12.2018 року м. Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Торської І.В.

з участю секретаря судового засідання - Рушеляк Г.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу № 448/1124/18 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та Мостиська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок, розташований у с.Циків по вул.Шевченка, 24, Мостиського району Львівської області належав до суспільної групи - колгоспний двір .

Згідно даних погосподарських книг по с.Циків за 1988-1991р.р., членами колгоспного двору станом на 15.04.1991р. були: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Вважає, що на момент припинення колгоспного двору, їх частки у спірному житловому будинку становили по 1/4 кожному.

Вказує, що 22.01.2006р. померла голова домогосподарства - ОСОБА_7, яка за життя розпорядилася своїм майном, склавши заповіт на позивачку ОСОБА_2. Зазначає, що у відповідності до ст.1268 ЦК України прийняла спадщину та отримала свідоцтво на частину майна, а саме право на середню земельну частку (пай) площею 2,41 га., однак права власності на частку в майні колгоспного двору (спірному житловому будинку) 1/4 не оформила.

Стверджує, що 24.03.2017р. помер її (позивачки) ОСОБА_1 батько ОСОБА_6, який за життя розпорядився своїм майном, заповівши їй усе свої майно. Зазначає, що звернулась у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, однак не може в позасудовому порядку оформити спадщину на спірне майно через відсутність правовстановлюючих документів на таке. Інші спадкоємці, своїми заявами повідомили нотаріусу, що на обов'язкову частку у спадщині не претендують.

З огляду на наведені обставини, просять визнати за: ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку індивідуального спірного житлового будинку; ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку індивідуального спірного житлового будинку та на земельну ділянку площею 0,2230 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку; ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку індивідуального спірного житлового будинку.

Позивачі в судове засідання не з'явилися, а надіслали на адресу суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, а також зазначили, що позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовільнити.

Представник відповідача - Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області в судове засідання не з'явився, проте 19.12.2018р. подав заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності та проти позову не заперечує.

Третя особа - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, проте подав копії сторінок спадкової справи №342/2017, заведеної після смерті ОСОБА_6, який помер 24.03.2017р., та просив справу слухати у його відсутності.

Представник третьої особи - завідувач Мостиської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, проте надіслав заяву-повідомленнявід 06.11.2018р. та інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 05.11.2018р. №53948170, та просив справу слухати у його відсутності.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.

Судом встановлено, що житловий будинок №24 по вул.Шевченка в с.Циків Мостиського району Львівської області відносився до суспільної групи "колгоспний двір", головою якого була ОСОБА_5, а членами такого: ОСОБА_6, ОСОБА_2, та ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок, який видано голові двору та довідкою Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області від 01.02.2018р. Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів , визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п. 9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок № 5-24/26 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України Про власність від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору.

Відповідно до ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16 травня 2013 року за № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування вбачається, що при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Отже, виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право власності на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали ОСОБА_5, ОСОБА_6 (чоловік, батька позивачів), ОСОБА_2 (позивач) та ОСОБА_3 (позивач), тобто кожен по 1/4 частки спірного житлового будинку.

Так, судом встановлено, що 22.01.2006р. відкрилася спадщина внаслідок смерті ОСОБА_7.

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_7 входить право власності на 1/4 частину спірного житлового будинку з господарськими спорудами розташованого по вул.Шевченка, 24 в с.Циків Мостиського району Львівської області, що належав останній як члену колгоспного двору .

Спадкодавець ОСОБА_7 за життя розпорядився усім своїм майном, склавши 21.01.2000р. заповіт на ім'я племінниці ОСОБА_2 (позивача).

Згідно довідки, виданих виконкомом Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області за №1021 від 12.12.2017р. слідує, що ОСОБА_7 , яка померла 22.01.2006р., на час смерті була зареєстрована та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_5.

Позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом даної спадщини та у встановлені законом строки звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_7 та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. В той же час, через відсутність правовстановлюючого документу на спірний житловий будинок позивач ОСОБА_2 не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права та одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на частку у даному спадковому майні, у зв'язку із чим звернулася до суду із зазначеним позовом.

Інші спадкоємці, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині, судом не встановлено.

Підсумовуючи, суд вважає, що належну спадкодавцю ОСОБА_7 спірну частку у будинковолодінні успадкувала саме позивача ОСОБА_2

24.03.2017р. відкрилася спадщина внаслідок смерті ОСОБА_6 (чоловіка, батька позивачів).

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_6 входить право власності на 1/4 частину спірного житлового будинку розташованого по вул.Шевченка, 24 в с.Циків Мостиського району Львівської області, що належав останньому як члену колгоспного двору, а також земельна ділянка площею 0,2230 га призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована у с.Циків Мостиського району Львівської області .

Спадкодавець ОСОБА_6 за життя розпорядився усім своїм майном, склавши 18.08.2011р. заповіт на ім'я своєї дочки ОСОБА_1, позивач.

Згідно довідки, виданої виконкомом Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області за №284 від травня 2017р., слідує, що ОСОБА_6 , який помер 24.03.2017р., на час смерті був зареєстрований та проживав в ІНФОРМАЦІЯ_6. На час смерті останнього разом з ним за вказаною адресою постійно проживали його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3

Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, останні (позивачі ОСОБА_2 та син ОСОБА_3Р.) подали в нотаріальну контору заяви про те, що не претендують на обов'язкові частки у спадковому майні після смерті чоловіка, батька ОСОБА_6

З матеріалів спадкової справи №342/2017, заведеної після смерті ОСОБА_6, який помер 24.03.2017р., вбачається, що позивач ОСОБА_1 у встановлені законом строки звернулася в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті свого батька та отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна спадкодавця ОСОБА_6 В той же час, через відсутність правовстановлюючого документу на спірний житловий будинок, позивач ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права та одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на дане спадкове майно, у зв'язку із чим звернулася до суду із зазначеним позовом.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.

Пунктом 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та інших законодавчих актів України (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватись з 1 січня 2013 року.

Отже, з 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об'єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.

Отже, через відсутність правовстановлюючого документу на спірний житловий будинок та через належність такого до суспільної групи колгоспний двір позивачі не можуть в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв'язку із чим звернувся до суду із зазначеним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть і заповіту спадкодавця ОСОБА_7; копією свідоцтва про смерть і заповіту спадкодавця ОСОБА_6; копією свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок, який видано голові двору ОСОБА_6 від 29.11.1991р.; довідкою Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області від 01.02.2018р.; копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого ОСОБА_2;копією державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ 33931 від 08.06.1998р.; листом-повідомленням про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачам через відсутність правовстановлюючих документів на спірний будинок та земельну ділянку від 30.11.2017р.; копією технічного паспорта на спірний будинок; копіями сторінок із спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_6; іншими матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Оскільки у зв'язку з вищевикладеними обставинами питання про право позивачів на спірне майно (житловий будинок і земельні ділянки) не може бути вирішено в позасудовому порядку, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання за ними (позивачами) права власності на вищевказане майно.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положення ст.ст.81,131 ЗК України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.

Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням його цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Пленум Верховного Суду України в Постанові 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі роз'яснив, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси (ч.1 ст.3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або попорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.

Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачами права власності на індивідуальний житловий будинок с.Циків, вул.Т.Шевченка, 24, Мостиського району Львівської області : за позивачем ОСОБА_2 - права власності по 1/2 ідеальній частині такого (1/4 частку, яка належала їй як члену колгоспного двору та ? частку такого в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця - ОСОБА_7С.), за позивачем ОСОБА_1 - право власності на 1/4 ідеальну частину такого в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6, та за позивачем ОСОБА_3 права власності на 1/4 частку, яка належала йому як члену колгоспного двору, а також за позивачем ОСОБА_1 слід визнати право власності на спірну земельну ділянку в порядку за заповітом спадкування після смерті батька ОСОБА_6

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12 , 13 , 76-81 , 141, 197, 200, 206, 258 , 259 , 264 , 265 , 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та Мостиська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно колишнього колгоспного двору, - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку , що знаходиться за адресою: с.Циків, вул.Т.Шевченка, 24, Мостиського району Львівської області.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, право власності на 1/4 ідеальну частину житлового будинку , що знаходиться за адресою: с.Циків, вул.Т.Шевченка, 24, Мостиського району Львівської області.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, право власності на 1/4 ідеальну частину житлового будинку , що знаходиться за адресою: с.Циків, вул.Т.Шевченка, 24, Мостиського району Львівської області.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, право власності на земельну ділянку площею 0,2230 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4622485600:03:004:0001, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в с.Циків, вул.Т.Шевченка, 24, Мостиського району Львівської області, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №3931, виданого 08.06.1998р, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, який помер 24.03.2017р.

Судові витрати залишити за позивачами.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII Перехідні положення ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивачі - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, жителька та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, РНОКПП - НОМЕР_1;

-ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, жителька та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, РНОКПП -НОМЕР_2;

-ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, житель та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, РНОКПП -НОМЕР_3.

Відповідач: Шегинівська сільська рада Мостиського району Львівської області, місцезнаходження с.Шегині Мостиського району Львівської області; ідентифікаційний код - 41077902).

Треті особи: - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та Мостиська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, ідентифікаційний код - 02899453).

Повний текст рішення складено 29.12.2018р.

Суддя І.В. Торська

Рішення набрало законної сили

___

Суддя І.В. Торська